Рішення від 16.12.2020 по справі 136/1307/20

Справа № 136/1307/20

провадження № 2/136/346/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лукашівької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернулась до суду із вищевказаним позовом до Лукашівької сільської ради Липовецького району Вінницької області (далі - відповідач), з вимогою визнати за позивачем право власності по спадщині за законом на весь житловий будинок з господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами, на підтвердження яких подав суду відповідні докази.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшов житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем таку спадщину було прийнято шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину відсутні. Проте, прийнявши спадщину позивач не може її оформити у нотаріальному порядку, оскільки даний будинок належить колгоспному двору, а тому належить його членам на праві сумісної власності і встановити, яка частка зазначеного будинку належить спадкодавцеві не представляється можливим. З огляду на зазначені обставини, відповідне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. На підтвердження вказаних обставин позивачем подано суду: копії свідоцтва про смерть спадкодавця; свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про одруження та паспорт; довідки від органу місцевого самоврядування, за місцем проживання позивача; копію свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок і технічного паспорту на нього, а також копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.09.2020 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.

Відповідач, через свого представника, подав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, а також про визнання позову проти задоволення якого він не заперечує.

Разом з тим, у судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позовну вимогу підтримав та просив її задовольнити.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання сторони не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с. 6). Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок ОСОБА_2 як голові колгоспного двору, належав цілий жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 7 з обох сторін). З матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 , вбачається, що за життя, він залишив на позивача та інших своїх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заповіт, згідно якого заповів їм своє майно у рівних долях (а.с.с. 9). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшло вищезазначене майно, яке прийняла позивач за законом в силу ст. 1261 ЦК України, про що свідчить відповідна заява у матеріалах спадкової справи (а.с.с. 1). Разом з тим від 2/3 частки такого майна ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 відмовились на користь позивача, про що свідчать їх заяви у матеріалах спадкової справи (а.с.с. 3-4). Крім того, спадкоємцем першої черги за законом є ще дружина спадкодавця ОСОБА_5 , проте вона теж відмовилась від своєї частки на користь позивача (а.с.с. 2) Отже, позивач є єдиною спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 . Прийнявши спадщину позивач звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на цілий жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак як вбачається із постанови про відмови у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено, оскільки встановити, яка частка у праві власності на зазначене майно належала спадкодавцеві не представляється можливим (а.с. 14 з обох сторін). Разом з тим, згідно довідки, виданої виконкомом Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області вбачається що станом на 15.04.1991 єдиним головою та членом колгоспного двору був ОСОБА_2 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 8). Тому вищезазначені обставини послугували підставою для звернення позивача до суду.

Суд, вирішуючи питання про визнання за позивачем право власності по спадщині за законом на весь житловий будинок з господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., виходить з наступних мотивів та норм права.

Як визначено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справі про спадкування" №7 від 30.05.2008, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 120 ЦК Української PCP 1964 майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст. 121, 123 ЦК Української PCP 1964 володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" №20 від 22.12.2005 (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав батькові позивача ОСОБА_2 , який був єдиним головою та членом колгоспного двору.

Згідно матеріалів спадкової справи заведеної до майна померлого ОСОБА_2 , встановлено, що позивач своїм правом на спадкування скористалася, будучи дочкою спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування за законом. Утім оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку на вказане майно, що увійшов до складу спадкової маси позбавлена можливості за обставин, незалежних від її волі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність порушених прав позивача є очевидною, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду .

Разом з тим, представник відповідача подав до суду заяву про визнання позову, а у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 Про судове рішення у цивільній справі ).

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем право власності по спадщині за законом на весь житловий будинок з господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтується на нормах діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

В цілому, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 141, 189, 197, 200, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Лукашівької сільської ради Липовецького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 1, с. Лукашкова, Вінницька обл., код ЄДРПОУ - 04329079) про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності по спадщині за законом на весь житловий будинок з господарськими прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко