Рішення

від 24.12.2020 по справі 926/2011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2020 року Справа № 926/2011/20

Суддя Ковальчук Т.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/2011/20

за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» , м. Івано-Франківськ,

до Громадської організації «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» , м. Чернівці,

про стягнення заборгованості в сумі 14831,49 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін :

позивача - Вальнюк І.Р., дов. № 89/16-24 від 16.01.2020,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» , м. Івано-Франківськ, звернулося з позовом до Громадської організації «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» , м. Чернівці, про стягнення заборгованості в сумі 16933,49 грн., у тому числі 12061,35 грн. основного боргу, 1564,01 грн. пені та 1206,13 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови угод від 30.08.2019 про розірвання договорів оренди і про відшкодування витрат балансоутримувача, унаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість та нараховані пеня і штраф.

Ухвалою від 09.09.2020 позовну заяву ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» залишено без руху, позивачеві встановлено 10-тиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

З урахуванням листа ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» від 16.09.2020 № 998/16-24 про усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 23.09.2020 визначено ціну позову в сумі 14831,49 грн., у тому числі 12061,35 грн. основного боргу, 1564,01 грн. пені та 1206,13 грн. штрафу, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2020, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов і відповіді на відзив.

Ухвалою від 13.10.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 03.11.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача, відсутністю відзиву на позов та відомостей про вручення ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» ухвали від 23.09.2020.

02.11.2020 відповідач через канцелярію суду подав відзив, в якому позовні вимоги не визнав з тих підстав, що фактичної передачі орендованого майна орендарю не відбулося, ключі від орендованого приміщення відповідач не отримав і ним не користувався, хоча сплатив наперед кошти за оренду, у той же час згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України наймач (орендар) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою від 03.11.2020 розгляд справи відкладено на 17.11.2020, запропоновано позивачеві надати для огляду в судовому засіданні оригінали доданих до позовної заяви договорів оренди і про відшкодування витрат баласоутримувача та угод про їх розірвання, акту приймання-передачі державного майна від 02.07.2019, надати розрахунок розміру нарахованої відповідачеві орендної плати за липень, серпень 2019 року, акт передачі майна з оренди.

16.11.2020 через канцелярію суду надійшли пояснення відповідача по справі, в яких ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» вказало, що відповідач жодного дня не використовував орендоване приміщення, не отримав від нього ключі та не зміг завезти обладнання з вини позивача, який не виписав пропускні документи для осіб, що мали працювати в орендованому приміщенні, не користувався комунальними послугами, зокрема теплоенергією в літній період. Заперечив відповідач також проти стягнення пені і штрафу, вказуючи, що при укладанні договору сторони не обумовили одночасне застосування двох видів санкцій за одне й те саме порушення і таке застосування суперечить положенням статті 61 Конституції України, крім того, по закону позивач не наділений правом стягувати пеню і штраф за несплату комунальних платежів.

17.11.2020 відповідач через канцелярію суду подав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафу та пені, зазначаючи, що позовна давність щодо неустойки спливла 30.08.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 за результатами заслуховування пояснень представників сторін і дослідження матеріалів справи, враховуючи доводи представника відповідача, що підписання угод, на яких засновано позовні вимоги, було виконано не ним, а іншою, невідомою, особою, суд дійшов висновку, що в частині встановлення фактичних обставин, що мали місце під час укладення договорів і угод між сторонами та їх виконання справа є складною, у зв`язку з чим її недоцільно розглядати в спрощеному позовному провадженні, а є об`єктивна потреба здійснювати провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відтак, ухвалою від 17.11.2020 суд на підставі частини 6 статті 250 ГПК України вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін, призначив у справі підготовче засідання на 03.12.2020, встановив сторонам строк до 27.11.2020 для подання відповіді на відзив на позов та додаткових доказів.

19.11.2020 від позивача надійшла датована 10.11.2020 відповідь на відзив з додатками, в якій ДП «ВО «Карпати» вказало, що сторонами було належним чином укладено договір оренди і передано відповідачеві орендоване приміщення по акту приймання-передачі, без будь-яких зауважень, повернення приміщення з оренди також відбулося на підставі акту приймання-передачі у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору оренди і угоди про його розірвання, згідно даних банківської виписки відповідач здійснив не авансові платежі, а саме оплату за оренду приміщення.

Ухвалою від 03.12.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.12.2020.

09.12.2020 через канцелярію суду від ДП «ВО «Карпати» надійшли:

- заява від 27.11.2020 про відмову від позову в частині стягнення штрафу у розмірі 1206,13 грн., решту вимог позивач просить задовольнити;

- пояснення від 27.11.2020, в яких позивач вказав, що клопотання відповідача про передачу приміщення в оренду підписав, ймовірно, ОСОБА_1 , акт приймання-передачі майна в оренду підписаний безпосередньо керівником відповідача, для звільнення орендаря від сплати орендної плати через невикористання приміщення підстав немає, позаяк не доведено, що така можливість була відсутня з вини орендодавця (позивача), строк позовної давності зі стягнення пені сторони у договору оренди встановили протягом 3 років. До пояснень від 27.11.2020 позивач додав додаткові документи: банківську виписку, розрахунок суми відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за період 15.07.2019-02.09.2019, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.07.2019-10.11.2020, листування з відповідачем, рахунки на оплату, акти надання послуг.

Враховуючи, що позивач направив до суду дані документи в установлений ухвалою від 17.11.2020 строк, суд приймає подані ДП «ВО «Карпати» додаткові докази.

У судове засідання 24.12.2020 представник відповідача не з`явився без повідомлення причин неявки.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, суд бере до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи згідно з ухвалою від 03.12.2020, що підтверджується підписом голови ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» Ботушанського О.В. у наявній у матеріалах справи розписці від 03.12.2020 (а.с. 121).

При цьому, поважних причин неявки представника відповідача суду не повідомлено, позивач проти відкладення розгляду справи заперечував, у справі зібрано достатньо матеріалів для вирішення спору по суті, позиція відповідача щодо позовних вимог викладена у відзиві і письмових поясненнях та озвучена представником відповідача в судових засіданнях, копії додатково поданих позивачем документів надіслані відповідачеві належним чином про що суду надані відповідні докази.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) передбачено, що кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 24.12.2020 представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити вимоги про стягнення основного боргу і пені, від вимог про стягнення штрафу відмовився, звернув увагу, що зобов`язання відповідача виникли з угод, правомірність яких презюмується згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, а доказів визнання цих угод недійсними відповідачем не подано.

Суд бере до уваги правову позицію відповідача, представник якого у ході розгляду справи позов не визнав, вказав, що відповідач не мав змоги використовувати орендоване приміщення, як таке, що перебувало в неналежному стані, договір про відшкодування витрат балансоутримувача, угоди про розірвання договорів оренди і відшкодування витрат, акт повернення майна з оренди він, як керівник ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» , не підписував, у зв`язку з невикористанням орендованого приміщення не було і витрат за комунальними платежами, сплачені відповідачем на рахунок позивача кошти мали призначення передоплати, а не часткове погашення заборгованості з орендної плати.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

02 липня 2019 року Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» (за текстом договору Орендодавець) та Громадська організація «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» (за текстом договору Орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 04/02 (далі - Договір оренди, а.с. 11-13).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - приміщення 2-го поверху, корпусу № 11 (далі - Майно), площею 193,7 кв.м, що розміщене за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201, та перебуває на балансі Орендодавця, з метою розміщення громадського об`єднання, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

У розділі 3 Договору оренди визначено умови щодо орендної плати за користування майном:

- орендна плата перераховується Орендодавцем щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 30% від суми орендної плати до Державного бюджету - одержувач Управління Казначейства в м. Івано-Франківськ, а 70 відсотків на рахунок «Укрексімбанк» (рахунок Орендодавця - суд ) (пункт 3.1);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 7500,51 грн. (пункт 3.2);

- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (пункт 3.4);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.5);

- у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункт 3.6);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.8);

- у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 3.9);

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та Орендодавцю.

Згідно з пунктом 10.1 Договір оренди укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 02 липня 2019 року до 02 червня 2022 року включно.

Позивачем до матеріалів справи долучено засвідчену копію і подано для огляду в судовому засіданні оригінал акту приймання-передачі державного майна від 02.07.2020, підписаному від орендодавця генеральним директором ДП «ВО «Карпати» Д.Д. Втерковським та від орендаря головою ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» Ботушанським О.В. про те, що орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно - приміщення корпусу № 11, площею 193,7 кв. м, 2-го поверху за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201, технічний і пожежобезпечний стан майна задовільний, передається в оренду в придатному для використання стані й приймається орендарем без зауважень (а.с. 112).

15 липня 2019 року сторони також уклали договір № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування витрат, а.с. 53-54).

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Договору про відшкодування витрат Балансоутримувач (ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» ) забезпечує послуги охорони, обслуговування охоронної та пожежної сигналізації, прибирання, амортизацію, експлуатацію системи електронного пропускного режиму, експлуатацію зливної та дощової каналізації, відшкодування земельного податку по будівлі, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201, корпус № 11, 2-й поверх, площею 193,7 кв.м, а Орендар («ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» ), який користується цим приміщенням на підставі договору оренди № 04/02 від 2.07.2019 року, бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Пунктом 2.2.3 Договору про відшкодування витрат передбачено обов`язок Орендаря не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за санітарне і технічне обслуговування прибудинкової території і будівлі, оплату вартості енергоносіїв, води і водовідведення проводити до 20-го числа звітного місяця.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору про відшкодування витрат установлено, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги у строки, визначені цим Договором, Орендар сплачує Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення платежів понад 30 календарних днів Орендар додатково сплачує Балансоутримувачу штраф у розмірі 10% неоплаченого/не своєчасно сплаченого платежу.

Відповідно до пункту 5.1 Договору про відшкодування витрат розмір плати за послуги, передбачені пунктом 1.1 цього Договору, становить 3085,80 грн., в т.ч. ПДВ, на місяць,

Згідно з пунктом 5.2 Договору про відшкодування витрат розмір плати за використану електричну енергію, водопостачання газ та водовідведення встановлюються за діючими тарифами відповідно до показників лічильника, а за використану теплову енергію відповідно до показників лічильника та з урахуванням розрахунків вартості 1 Гкал, які подаються Балансоутримувачем щомісячно.

Пунктом 6.1 строк дії Договору про відшкодування витрат встановлено з 15.07.2019 р. до 15.06.2022 р. включно.

30 серпня 2019 року позивач і відповідач уклали дві угоди:

1) про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 р. та

2) про розірвання договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019 р. (а.с. 14, 15).

У пункті 1 угоди про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 сторони за спільною згодою з ініціативи Орендаря вирішили достроково припинити дію даного Договору.

Пунктом 2 цієї угоди сторони визначили обов`язок Орендаря протягом трьох днів повернути майно Орендодавцю на підставі акту приймання-передачі, пунктом 3 встановили, що угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами.

Згідно з пунктом 4 угоди про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 зобов`язання, припинені даною угодою, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в наступному порядку: Орендар зобов`язується погасити заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 13183,34 грн. до 02.12.2019 року з правом дострокового погашення заборгованості. У разі непогашення заборгованості в повному обсязі до 01.12.2019 року орендар сплачує пеню в розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми боргу до моменту його погашення. За спільною згодою сторін строк позовної давності зі стягнення пені становить 3 роки.

Згідно з пунктом 1 угоди про розірвання договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача сторони за ініціативою Орендаря дійшли спільної згоди припинити дію Договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача від 15.07.2019 з 02.09.2019 року.

Пунктом 2 цієї угоди сторони визначили обов`язок Орендаря протягом трьох днів повернути майно Орендодавцю на підставі акту приймання-передачі, пунктом 3 встановили, що угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами.

Пунктом 4 угоди про розірвання договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача сторони обумовили, що зобов`язання, припинені даною угодою, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в наступному порядку: Орендар зобов`язується погасити заборгованість зі сплати відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 4778,01 грн. до 02.12.2019 року з правом дострокового погашення заборгованості. У разі непогашення заборгованості в повному обсязі до 01.12.2019 року орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу до моменту його погашення. За спільною згодою сторін строк позовної давності зі стягнення пені становить 3 роки.

У позовній заяві позивач зазначив, що 11.10.2019 року відповідач сплатив 5900,00 грн. за Договором оренди, тому на день подання позову заборгованість відповідача за Договором оренди складає 7283,34 грн., а за Договором про відшкодування витрат борг складає 4778,01 грн., які й просить стягнути з ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» .

Так, з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» № НОМЕР_1 за 11/10/19 видно, що відповідачем було сплачено на користь позивача кошти в сумі 5900,00 грн. з призначенням платежу «оренда приміщення за 02.07-31.08.19 р. по договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 р., рахунок 571 від 25.09.19 р.»

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічно, статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На час укладення Договору оренди сторонами - 02.07.2019, та його розірвання - 30.08.2019, організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, визначалися Законом України « Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року» № 2269-XII із змінами (далі - Закон № 2269-XII).

Згідно з частиною 3 статті 18, частинами 1-3 статті 19 Закону № 2269-XII орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 12 Закону № 2269-XII врегульовано, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 Закону № 2269-XII передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об`єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об`єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

Орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Розглядом справи суд доходить висновку, що Договір оренди і Договір відшкодування витрат укладені сторонами належним чином у передбачений спосіб, відповідають вимогам чинного законодавства та засвідчують волю його сторін на виникнення правовідносин оренди державного нерухомого майна, об`єкт оренди переданий в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі державного майна від 02.07.2020.

У зв`язку з цим викладені у відзиві твердження відповідача про те, що договір оренди є неукладеним і фактичної передачі майна в оренду не відбулося, спростовуються матеріалами справи.

Суд відхиляє як такі, що не доведені жодними доказами, доводи відповідача про те, що ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «Міміно» , як орендар приміщення, з вини позивача не мав можливості використовувати орендоване майно, зокрема через його технічну непридатність та не оформлення позивачем пропускних документів на режимний об`єкт, яким є ДП «ВО «Карпати» .

Так, в акті приймання-передачі державного майна від 02.07.2020, підписаному керівником відповідача Ботушанським О.В., вказано серед іншого, що приміщення корпусу № 11, площею 193,7 кв. м, 2-го поверху за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201 має задовільний технічний і пожежобезпечний стан, передається в оренду в придатному для використання стані й приймається орендарем без зауважень.

У пункті 1.3 Договору оренди також зафіксовано, що стан майна на момент укладення договору не потребує поточного ремонту та визначається в акті приймання-передавання орендованого майна, що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, доказів про те, що відповідач не міг використовувати орендоване приміщення через незалежні від нього обставини, зокрема через відсутність доступу до майна з вини позивача, суду не подано.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 2269-XII орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Суд критично оцінює заперечення відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що Договір про відшкодування витрат, угоди про розірвання Договору оренди і Договору про відшкодування витрат підписав не керівник ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» , а інша невідома особа, відтак, ці правочини є неукладеними і не породжують правових наслідків для відповідача.

Так, не вдаючись до невластивих суду функцій експерта, суд зазначає, що візуально підписи ОСОБА_2 на Договорі оренди і акті приймання-передачі державного майна від 02.07.2020, які (підписи) він визнає, відрізняються від підписів, які проставлені його імені в Договорі про відшкодування витрат і угодах від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 р. та договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019 р.

Однак візуально таким же підписом підписано звернення голови ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» ОСОБА_2 до ДП «ВО «Карпати» у листі від 18.12.2018 № 4-28 з проханням передати в оренду терміном на 2 роки 11 місяців приміщення 2-го поверху корпусу № 11 загальною площею 193,7 кв. м за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201, виконавцем листа зазначено Ткачука Романа Зіновійовича, за результатами чого було оформлено правовідносини оренди між сторонами спору (а.с. 174).

Візуально схожі підписи від імені орендаря містяться в угодах від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 та договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019, в акті приймання-передачі державного майна від 30.08.2019 про повернення приміщення з оренди (а.с. 113).

При цьому, на всіх названих документах підпис представника орендаря скріплено відтиском печатки ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» .

Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить з того, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, у даному випадку юридичну особу ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» .

При цьому, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зокрема, визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК може мати місце у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника.

Однак, відповідач не надав доказів визнання недійсними Договору про відшкодування витрат, угод від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 та договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019.

Так само, відповідач не довів факти протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою чи викраденням печатки.

Тому в суду відсутні підстави вважати, що в даному випадку печатка використовувалася проти волі відповідача, а підписи на укладених сторонами угодах і акті приймання-передачі державного майна від 30.08.2019 вчинено не уповноваженими особами.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15.04.2014 року (набув чинності 06.11.2014) скасована обов`язковість на договорах печаток (внесені відповідні зміни до ЦК і ГК України).

Між тим, наявність печатки на договорах є важливим доказом дійсності договору попри підробку підписів, підписання таких договорів невстановленими особами тощо.

Загальні правила зберігання й використання печаток встановлені у розділі 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін`юсту від 18.06.2015 р. № 1000/5 (з наступними змінами і доповненнями, далі - Правила). У пункті 1 даних Правил передбачено, що право на застосування печаток із зазначенням найменування та ідентифікаційного коду закріплюється в положенні (статуті) юридичної особи й зумовлюється її правовим статусом. На підставі пункту 2 розділу 3 Правил дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Відповідно до пункту 4 розділу 3 Правил має бути затверджена, як внутрішній документ юридичної особи, інструкція з діловодства, де визначаються види і кількість печаток, штампів, що застосовуються, перелік документів, підписи на яких відповідно до законодавства необхідно скріплювати печаткою установи, та порядок застосування печаток. Розпорядчим документом керівника визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи й посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Згідно з пунктом 8 Правил відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою «М. П.» . Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться в журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. На підставі пункту 10 Правил печатки зберігаються в шафах (сейфах), що надійно замикаються й опечатуються. Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.

Суд бере до уваги, що справжність і достовірність печатки ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» відповідач не спростовував.

Крім того, з дій відповідача суд вбачає подальше схвалення ним зазначених угод.

Так, згідно з банківською випискою за 11.10.2019 відповідач сплатив позивачеві кошти згідно з рахунком 571 від 25.09.19 у сумі 5900,00 грн. за оренду приміщення за 02.07.-31.08.19 р. по договору оренди № 04/02 від 02.07.19 р. - тобто за період фактичної дії Договору оренди, припиненого угодою від 30.08.2019.

Виходячи з цього суд робить висновок про бездоказовість доводів відповідача, що дані кошти сплачені в якості авансового платежу в рахунок майбутньої орендної плати, позаяк на дату перерахування коштів 11.10.2019 Договори оренди і відшкодування витрат уже були припинені, а орендоване майно повернуто позивачеві по акту приймання-передачі від 30.08.2019.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Договір про відшкодування витрат, угоди від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 та договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019 є укладеними і чинними, незважаючи на те, що підписані, за твердженням відповідача, не головою ГО «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» Ботушанським О.В., позаяк ці документи скріплені печаткою відповідача, щодо якої відсутні докази про її втрату, викрадення чи неправомірне використання, а також схвалені в подальшому шляхом здійснення відповідачем платежу в рахунок сплати орендної плати на користь позивача.

Як зазначалося, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Оскільки в угодах від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 та договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019 передбачено зобов`язання відповідача зі сплати до 02.12.2019 заборгованості з орендної плати в розмірі 13183,34 грн. та 4778,01 грн. заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача, суд доходить висновку, що у відповідача існує зобов`язання зі сплати указаних сум позивачеві, яке (зобов`язання) ним належним чином не виконано.

Враховуючи, що обидві сторони в указаних угодах висловили своє волевиявлення щодо розміру і строку погашення заборгованості відповідача з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, суд не вбачає підстав для відхилення якихось їх складових, наприклад за тепло чи інші види комунальних платежів, які як стверджує відповідач, ним не споживалися.

Позивачем подано копії рахунків на оплату оренди приміщення за 02.07-31.07.2019 та 08/19 і відшкодування витрат балансоутримувача за 15.07-31.07.2019 та 08.2019 р., акти надання послуг з оренди та відшкодування витрат балансоутримувача за ці ж періоди, докази їх надіслання відповідачеві (а.с. 145-163).

Як видно, ці документи відповідач не отримав, акти надання послуг, акт звірки взаємних розрахунків ним не підписані.

Однак, це не спростовує висновків суду про зобов`язання відповідача сплатити позивачеві кошти на загальну суму 17961,35 грн. у строк до 02.12.2019, оскільки сплата цих коштів згідно з угодами від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 та договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019 не ставиться в залежність від підписання сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, враховуючи, що на дату звернення позивача з даним позовом до господарського суду і на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 12061,35 грн. основного боргу (13183,34 грн. - 5900,00 грн. + 4778,01 грн.), позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно приписів статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4 угод від 30.08.2019 про розірвання договору оренди № 04/02 від 02.07.2019 та про розірвання договору № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.07.2019 передбачено, що у разі непогашення заборгованості в повному обсязі до 01.12.2019 орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

В цьому ж пункті сторони передбачили, що за їх спільною згодою строк позовної давності зі стягнення пені становить 3 роки.

Згідно з розрахунком на аркушах справи 56-59 позивач нарахував відповідачеві на заборгованість у розмірі 12061,35 грн. пеню на загальну суму 1564,01 грн. за період з 03.12.2019 по 27.07.2020.

Даний період перебуває в межах трирічного строку позовної давності, визначеного за згодою сторін для стягнення пені, тому заява відповідача про застосування позовної давності є необгрунтованою.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тому судом зроблено перерахунок пені і обчислено пеню на заборгованість у розмірі 12061,35 грн. за період з 03.12.2019 по 03.06.2020 у сумі 1336,39 грн., яка підлягає до задоволення (розрахунок суду, а.с. 176).

У решті вимог про стягнення пені на суму 227,62 грн. у позові належить відмовити (1564,01 грн. - 1336,39 грн.).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час вирішення спору відповідач не надав жодних доказів на підтвердження заперечень проти позову, в той же час, подані позивачем докази в сукупності підтверджують його позовні вимоги у визнаній судом частині.

У ході розгляду справи позивач подав заяву від 27.11.2020 про відмову від позову в частині стягнення штрафу в розмірі 1206,13 грн.

Дана заява підписана представником позивача І.Р. Вальнюком, повноваження якого на відмову від позову передбачені і підтверджуються Положенням про Виконавчий орган Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» , затвердженим Генеральним директором ДП «ВО «Карпати» Втерковським Д.Д. 27.06.2018, та наказом ДП «ВО «Карпати» № 395 від 23.08.2019 «Про затвердження складу Виконавчого органу ДП «ВО «Карпати» (а.с. 35-39).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46 ГПК України).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

При цьому, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У ході розгляду заяви позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення 1206,13 грн. штрафу суд встановив, що ця заява подана повноважним представником, підстав для відхилення відмови від частини позовних вимог суд не вбачає, про наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі у відповідній частині позивачеві відомо.

За таких обставин суд приймає відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення 1206,13 грн. штрафу та закриває провадження у справі в цій частині вимог.

За правилами розподілу судового збору згідно з положеннями статей 129, 130 ГПК України суд розподіляє судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам: 1898,74 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача, 203,26 грн. - залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 129, 130, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Центр безпілотних літальних апаратів «МІМІНО» (58000, м. Чернівці, вул. Ломоносова, 2, код ЄДРПОУ 39892664) на користь Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201, код ЄДРПОУ 19389809) 12061,35 грн. основного боргу, 1336,39 грн. пені, 1898,74 грн. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення пені в сумі 227,62 грн. у позові відмовити.

4. В частині вимог про стягнення штрафу в сумі 1206,13 грн. провадження у справі закрити.

Залишити за позивачем 203,26 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У судовому засіданні 24.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 28.12.2020.

Суддя Т.І. Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.