Ухвала

від 28.12.2020 по справі 826/11337/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11337/18

адміністративне провадження № К/9901/33411/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 826/11337/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аліко до Державної фіскальної служби України, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аліко з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якому просило:

рішення Комісії ДФС України від 02 травня 2018 року № 673284/38391330 визнати протиправним;

скасувати рішення Комісії ДФС України від 02 травня 2018 року № 673284/38391330;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28 липня 2017 року № 15, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Аліко .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/11337/18, яку ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, залишено без руху через її невідповідність статті 296 КАС України, а саме: скаржником не додано документ про сплату судового збору.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року скаржник отримав 04 грудня 2019 року.

16 грудня 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від заявника, у якому він просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, через неможливість виконати вимоги ухвали суду у визначений строк.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/11337/18 повернуто особі, яка її подала.

17 січня 2020 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року визнано неповажними, викладені у клопотанні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги. У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.

13 лютого 2020 року від скаржника надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року, яке обґрунтовано тим, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням потрібен додатковий час на сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про продовження процесуального строку задоволено; продовжено Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року - на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Згідно з супровідного листа № 826/11337/18/11270/2020 копію ухвали від 18 лютого 2020 року апелянтом отримано 20 лютого 2020 року.

02 березня 2020 року відповідачем повторно подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Клопотання мотивоване обмеженим фінансуванням, у зв`язку з чим відповідач потребує додаткового часу для сплати судового збору.

Проте, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві повернути особі, яка її подала.

Втретє ГУ ДПС в місті Києві звернулося з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції 25 березня 2020 року. У вказаній апеляційній скарзі, скаржник просив суд апеляційної інстанції звільнити його від сплати судового збору та наводить одні й ті ж підстави для задоволення такого клопотання, що і в раніше поданих. Разом з тим, до третьої апеляційної скарги подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання зазначеної ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати до суду документ про сплату судового збору або клопотання з наведенням інших належних, на думку апелянта, підстав для звільнення, відстрочення або розстрочення такої сплати, які б підтверджувались відповідними доказами та надати клопотання про поновленням строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта, підстав для його задоволення, з відповідними доказами.

Копію зазначеної ухвали скаржником отримано 16 травня 2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС в м. Києві на адресу суду апеляційної інстанції було направлено клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги. Щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в своєму клопотанні скаржник посилається на те, що згідно з вимогами КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, у випадку не дотримання вказаної вимоги скарга повертається особі, що її подала, при цьому Кодексом не встановлені строки щодо повторного звернення з апеляційною скаргою до суду. Також, скаржник зазначив, що первинну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано у визначені законом строки, тому апелянт вважає, що ним постійно вживались заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/11337/18 відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що неналежна організація внутрішніх робочих процесів, в даному випадку щодо належного забезпечення руху коштів та безпосередньої наявності коштів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з наявними обставинами у скаржника є його відповідальністю за неналежну організацію виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

07 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 826/11337/18, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений статтею 295 КАС України. Окрім того, скаржник зазначив, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неналежна організація внутрішніх робочих процесів, в даному випадку щодо належного забезпечення руху коштів та безпосередньої наявності коштів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з наявними обставинами у скаржника є його відповідальністю за неналежну організацію виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 826/11337/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов