Рішення

від 21.12.2020 по справі 635/4511/20

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/4511/20

Провадження № 2 /635/2326/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Березовської І.В.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань Калягіна М.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року з ОСОБА_1 на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 гривень щомісячно на 1/4 частку всіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року вона отримує аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 14 березня 019 року і до повноліття дитини. У зв`язку з тим, що відповідач в теперішній час влаштувався на роботу, працює офіційно у ТОВ Фармасі-Україна та з метою недопущення погіршення матеріального стану дитини, на утримання якої стягуються аліменти, позивач вважає необхідним змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 2000 гривень щомісячно на стягнення аліментів у частці від заробітку в розмірі ј частки доходів відповідача.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що з 2014 року є фізичною особою-підприємцем, з моменту ухвалення рішення від 11 липня 2019 року його матеріальний стан не змінився. Посилання позивача на те, що він працевлаштований в ТОВ Фармас-Україна є безпідставними. Він як ФОП лише надає послуги ТОВ Фармасі- Україна за договором надання послуг, надання таких послуг не має постійного характеру. Його середньомісячний дохід становить біля 10 000 гривень. Окрім неповнолітнього сина, на утримання якого він сплачує аліменти та несе додаткові витрати, він має на утриманні також непрацездатних батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області.

Малолітня дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 14 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно частин 1 та 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відтак, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , стаття 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , стаття 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як на підставу зміну способу стягнення аліментів позивач посилається на зміну матеріального стану платника аліментів, з огляду на те, що останній на теперішній працевлаштований до ТОВ Фармасі-Україна .

Разом з тим, судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Витяг з реєстру платників єдиного податку, відповідач з 08 лютого 2014 року є фізичною особою - підприємцем. Видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту,діяльність туристичних агентств, надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність, надання комбінованих офісних адміністративних послуг, надання інших допоміжних комерційних послуг, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Реєстрація відповідача як фізичної особи-підприємця здійснена 08 лютого 2014 року, тобто до ухвалення рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019року про стягнення аліментів на утримання дитини.

Доводи позивача щодо працевлаштування відповідача до ТОВ Фармаси-України спростовуються актом надання послуг № 864 від 30 вересня 2020 року,з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надає послуги ТОВ Фармасі-Україна на підставі договору надання послуг. Вид послуг: вивчення та аналіз динаміки попиту на товар, розміщення інформації про товар в Інтернеті, проведення презентаційних заходів щодо популяризації товару замовника,послуги по організації просування товарів торгової марки Фармаси, розширення ринків збуту.

Одноразове надання ФОП ОСОБА_1 послуг ТОВ Фармасі-Україна за договором надання послуг не може свідчити про зміну матеріального стану відповідача.

Будь-яких інших доказів існування обставин, що у відповідності із ст.192 Сімейного Кодексу України є підставою для зміни способи стягнення аліментів, визначених рішенням суду, позивачка не надала.

Отже, враховуючи всі обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24 грудня 2020 року.

Суддя І.В. Березовська