Рішення

від 09.11.2020 по справі 726/729/20

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/729/20

Провадження №2/726/235/20

Категорія 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонере товариство Туристична компанія Айті тур про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонере товариство Туристична компанія Айті тур про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.02.2020 ним через інтернет сайт Busfor.ua. у агента перевізника з продажу квитків АГН Айті-тур ТК ПАТ було безготівково придбано три проїзні документи (перевізник Товариство з додатковою відповідальністю Денисівка ) на ім`я ОСОБА_1 (проїзний документ № 11771795), ОСОБА_2 (проїзний документ № НОМЕР_1 ), та ОСОБА_3 (проїзний документ № НОМЕР_2 ), на рейс DEN784 ДОП Чернівці- Харків за маршрутом Житомир - аеропорт Бориспіль з датою виїзду 01.03.2020 року о 20:55 та сплачено загальну суму в розмірі 405,00 грн. За цими проїзними документами автобус повинен був відправитись 01.03.2020 року об 20:55 год. із станції відправлення: автовокзал Центральний , який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 93. Прибувши за вказаною адресою у зазначений у проїзному документі час (20:55) відправлення автобуса за необхідним рейсом не було, в зв`язку з чим він звернувся до диспетчерської служби автовокзалу м. Житомира, де повідомили, що рейс затримується на невизначений час. В той же час, автобус, який виконував вищезазначений рейс прибув на автостанцію м. Житомира об 22.45 год., і водії, перевіривши проїзні документи запропонували зайняти місця в автобусі. Зайнявши місця в автобусі, пасажири деякий час чекали на відправлення рейсу, проте об 23.15 водії автобусу повідомили пасажирів про те, що рейс сполученням Житомир - аеропорт Бориспіль, виконуватись не буде в зв`язку з технічною несправністю автотранспорту. При цьому, не запропонували будь-якої альтернативи, яка б надавала можливість пасажирам вказаного рейсу добратися до аеропорту Бориспіль. Звернувшись до каси пасажирам повідомили, що рейс сполученням Житомир - Бориспіль є єдиним рейсом, а отже не можуть допомогти у цій ситуації. При цьому, запропонували добиратися самостійно, та зазначили про те, що проїзні документи на зазначений рейс придбавалися через мережу інтернет, а отже відшкодовувати вартість квитків має, той хто їх продав. Вони звернулися до диспетчерів за телефонами, які зазначені в проїзних документах, проте, отримали відповідь, що ні чим допомогти не зможуть та запропонували добиратися самостійно, зокрема, скориставшись послугами таксі. Зазначили, що з аеропорту Бориспіль вони мали вилетіти о 08:15 на відпочинок на 10 днів до ОСОБА_4 (Єгипет), куди завчасно були придбані квитки на літак, які додані до матеріалів справи. На рейс QU 4433 Київ - Шарм - Ель Шейх реєстрація закінчувалася 02.03.2020 року об 5:00, вони почали дзвонити на різні служби таксі, проте, так швидко машину з Житомира до пункту призначення аеропорт Бориспіль служби таксі надати не могли, тому позивач з дружиною та донькою скористалися власним автотранспортом, в наслідок чого були понесені додаткові витрати у вигляді грошових втрат в сумі 1934,97 грн., які складаються з заправки автомобіля паливом А-95 на суму 834,97 грн (чек №71382 від 02.03.2020) та паркування автомобіля на 10 днів в аеропорту Бориспіль на суму 1100,00 грн (чек № 27524 від 12.03.2020). Після повернення з відпочинку 16.03.2020 року, він направив на електронну адресу яку відповідач, вказав йому в смс повідомленні, претензію про відшкодування суми вартості квитків в розмірі 405,00 грн та додаткових витрат у розмірі 1934,97 грн., проте відповідач відповіді не надав та не відшкодував збитки, в зв`язку з чим, 02.04.2020 року повторно направив відповідачу претензію цінним листом. Однак, відповідь на його адресу так і не надійшла.

Просить стягнути з відповідача суму в розмірі 8397,02 грн, яка складається з вартості квитків в сумі 405,00 грн, додаткових витрат в сумі 1934,97 грн, суму пені в розмірі 1057,05 грн. та моральної шкоди 5000,00 грн.

24.06.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв`язку з тим, що ПАТ ТК Айті тур на картковий рахунок повернула кошти в сумі 405 грн. за три квитки. Тому просить стягнути з відповідача суму в розмірі 7992,02 грн, яка складається з додаткових витрат в сумі 1934,97 грн, суму пені в розмірі 1057,05 грн. та моральної шкоди 5000,00 грн.

12.08.2020 року на адресу суду від відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка надійшло заперечення на позовну заяву. Обгрунтовано тим, що 02 березня 2020року по прибуттю автобуса ТДВ Денисівка по маршруту Чернівці-Харків до м. Житомира на автовокзал Центральний по вул. Київській, 93, водії помітили технічну несправність автобуса, що унеможливлює безпечний рух автобуса в подальшому по маршруту слідування. Тому було прийнято рішення не наражати пасажирів на небезпеку, зупинити проїзд автобуса та вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення довезення пасажирів до місця призначення. Враховуючи значну протяжність з м. Чернівці до м. Житомир, доцільності направляти резервний автобус не було, так як це потребувало значного часу на доправлення резервного автобуса до місця призначення. В автобусі на момент поломки знаходилося 25 пасажирів, в тому числі до м. Борисполя (аеропорт) 13чол. (не враховуючи оспорювані З квитки), до Києва - 11 пас., також по одному до Полтави, Харкова. Всіх пасажирів, які були в автобусі на момент поломки в м. Житомир було пересаджено на транзитний рейс. Пасажирам, які купили квитки на автостанції, було відразу повернуто кошти в касі автостанції, за решту пасажирів, пересадили на інший автобус, оплата здійснювалась за рахунок перевізника. ТДВ Денисівка в даному випадку діяло у відповідності п. п. 2, 9 п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997року, а саме у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу перевізник вжив заходів по забезпечення безпечного перевезення пасажирів до пункту призначення без додаткових фінансових витрат для пасажирів. Жодних скарг з боку інших пасажирів не поступало. В разі настання обставин, що передбачають повернення вартості квитка, пасажир звертається до агента, через якого було придбано квиток та якому перевізник доручив продаж квитків. В даному випадку позивач придбав квитки через онлайн- платформу Busfor.ua , (агент ТОВ ІТ-Тревел ), тому в касі Житомирської автостанції, (агент ТОВ Житомиравтотранс ) йому відмовили у поверненні вартості квитка з цілком законних підстав, так як це різні юридичні особи. Про це позивачу було відомо, так як купляючи квитки в системі Busfor.ua , покупець ознайомлюється з Угодою публічної оферти, що прирівнюється до письмової, чим приймає умови Угоди публічної оферти та погоджується з правилами та умовами перевезень. В даній Угоді зазначений порядок повернення вартості квитка, тим більше, в самому електронному квитку, в нижній частині є роз`яснення з цього приводу. Також в квитку зазначені засоби зв`язку з перевізником та агентом. З їхньої сторони, в разі технічної несправності автобуса, робиться відповідна відмітка про поломку автобуса в системі, і повернення вартості квитка відбувається автоматично через систему Busfor.ua на умовах вказаних в Угоді публічної оферти.

Просять відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві та наявних доказах у справі.

В судове засідання представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив відмовити у позовних вимогах.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд дослідивши матеріали справи, та наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.02.2020 позивачем через інтернет сайт Busfor.ua. у агента перевізника з продажу квитків АГН Айті-тур ТК ПАТ було безготівково придбано три проїзні документи (перевізник Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка ) на ім`я ОСОБА_5 (проїзний документ № 11771795), ОСОБА_2 (проїзний документ № НОМЕР_1 ), та ОСОБА_3 (проїзний документ № НОМЕР_2 ), на рейс DEN784 ДОП Чернівці- Харків за маршрутом Житомир - аеропорт Бориспіль з датою виїзду 01.03.2020 року о 20:55, прибуттям 2.03.2020 о 00:05 хв та сплачено загальну суму в розмірі 405,00 грн.

Встановлено, що позивачем придбані білети на рейс QU 4433 Київ - Шарм - Ель Шейх, час вильоту 2.03.2020 р об 8:15, закінчення реєстрації о 5:00.

Судом встановлено, що 01 березня 2020року по прибуттю автобуса ТДВ Денисівка по маршруту Чернівці-Харків до м. Житомира на автовокзал Центральний по вул. Київській, 93, водії виявили технічну несправність автобуса, що унеможливлює безпечний рух автобуса в подальшому по маршруту слідування, згідно заявки на ремонт ТЗ від 05.03.2020 року.

Судом встановлено, що позивач з сім`єю скористалися власним транспортом, щоб доїхати до місця призначення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 поніс додаткові витрати у вигляді грошових втрат в сумі 1934,97 грн., які складаються з заправки автомобіля паливом А-95 на суму 834,97 грн (чек №71382 від 02.03.2020) та паркування автомобіля на 10 днів в аеропорту Бориспіль на суму 1100,00 грн (чек № 27524 від 12.03.2020).

Встановлено, що позивачем направлялась директору Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка претензію щодо відшкодування вартості квитків в розмірі 405 грн. та збитків в розмірі 1934,97 грн. Згідно відомості повернення коштів за невикористане перевезення ОСОБА_1 на картковий рахунок повернута сума 405 грн. за три квитки.

Щодо компенсації заподіяної шкоди:

Відповідно до ст. ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (пункт 36)). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (пункт 132).

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або зобов`язання надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором. .

Згідно ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1184 на час виникнення правовідносин між сторонами) перевізник зобов`язаний, зокрема: вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху; організувати проведення контролю технічного та санітарного стану автобусів чи легкових автомобілів перед початком роботи, крім автомобільного самозайнятого перевізника; організовувати проїзд пасажирів до місця призначення за маршрутом без додаткових фінансових витрат пасажирів, насамперед осіб з інвалідністю, громадян похилого віку, вагітних жінок, пасажирів з дітьми дошкільного віку, у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу чи настання надзвичайної або невідворотної за даних умов події.

Згідно п. 35, п.п 2 п. 145 Правил, перевізник самостійно забезпечує у повному обсязі перевезення пасажирів відповідно до умов договору про організацію перевезень або дозволу, в тому числі резервними автобусами, на випадок виходу автобуса з ладу чи збільшення пасажиропотоку та зобов`язаний зокрема - вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху; здійснювати перевезення пасажирів з використанням сертифікованих транспортних засобів відповідного типу, на які оформлені документи згідно із законодавством, компенсувати шкоду, заподіяну здоров`ю та майну пасажирів.

При цьому, п.п 9 п. 145 Правил визначено, що перевізник має організовувати проїзд пасажирів до місця призначення за маршрутом без додаткових фінансових витрат пасажирів, насамперед осіб з інвалідністю, громадян похилого віку, вагітних жінок, пасажирів з дітьми дошкільного віку, у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу чи настання надзвичайної або невідворотної за даних умов події.

Відповідно до п.159 Правил, пасажир має право на безпечне та високоякісне перевезення; висувати вимоги до перевізника щодо виконання ним умов договору перевезення; на компенсацію заподіяної шкоди.

При цьому, п. 35, п.п 2 п. 145 Правил передбачено, що перевізник на випадок виходу автобуса з ладу чи збільшення пасажиропотоку зобов`язаний зокрема - вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів з використанням сертифікованих транспортних засобів відповідного типу, на які оформлені документи згідно із законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем не підтверджено допустимими доказами, що позивачу та його родині була забезпечена можливість перевезення до пункту призначення у визначений час.

На підставі викладенного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині компенсації заподіяної шкоди в розмірі 1934,97 грн підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги позивача є необгрунтованими.

Щодо моральної шкоди:

Згідно ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів при задоволені вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статті 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи, що під час судового розгляду суд знайшов підтвердження факту порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, у розмірі 3000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,12,13,76,81,141,258,263-265,273 ЦПК України, ст.ст. 268, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Приватне акціонере товариство Туристична компанія Айті тур про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка ЄДРПОУ 05482417 на користь позивача ОСОБА_1 суму в розмірі 1934,97 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Денисівка ЄДРПОУ 05482417 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Л. В. Байцар