Постанова

від 23.12.2020 по справі 923/6/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/6/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради

на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020, ухвалене суддею Закуріним М.К. у м. Херсон

у справі №923/6/20

за позовом: Державного підприємства Адміністрація річкових портів

до відповідача: Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Державне підприємство Адміністрація річкових портів звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс про стягнення заборгованості у розмірі 58 907,84 грн, з яких: 41 614,17 грн - основна заборгованість, 14 187,75 грн - пеня, 1 264,02 грн - 3 % річних, 1 841,90 грн - інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору бербоутного чартеру № 01/03-247 від 23.03.2016 в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості наданих послуг, що з огляду на положення п. 34 договору, приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України також покладає на останнього обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню.

Відповідач, згідно поданого відзиву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості за І - ІІІ квартали 2019 року, оскільки вартість чартеру відповідно до вимог договору бербоутного чартеру № 01/03-247 від 23.03.2016 сплачена ним у повному розмірі, у той час як заявлені позивачем вимоги фактично стосуються одностороннього збільшення ним вартості послуг без двостороннього підписання додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі №923/6/20 позовні вимоги задоволено частково: з Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів стягнуто 25 426,50 грн основної заборгованості, 10 825,77 грн пені, 1 034,40 грн річних, 823,31 грн інфляційних та 1 242,78 грн компенсації по сплаті судового збору; в іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що положення статті 28 додаткових статей до бербоутного чартеру, за якою розмір чартерної плати може бути переглянуто в будь-який час на вимогу однієї із сторін в разі змін централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством не вказує на можливість збільшення вартості фрахту в одностороннього порядку без наявності волевиявлення на це іншої сторони. Надіслана відповідачу додаткова угода від 11.01.2019 щодо зміни вартості послуг не була підписана останнім, а отже сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору в цій частині. За таких обстави суд першої інстанції вказав, що вартість фрахту складає 55 090,75 грн в квартал (220 363,00 грн за 12 місяців), а не 60 489,64 грн, як то зазначено позивачем.

Разом з тим, встановивши помилковість здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок, визнави, що належний до стягнення розмір пені складає - 10 825,77 грн, 3 % річних - 1 034,40 грн, інфляційних втрат - 823,31 грн.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Комунальне підприємство Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі №923/6/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 25 426,50 грн основного боргу, 10 825,77 грн пені, 1 034,40 грн 3 % річних , 823,31 грн інфляційних втрат, а також судового збору є такими, що не ґрунтуються на матеріально-правових вимогах позивача, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам права, якими врегульовані правовідносини між сторонами. Зокрема апелянтом вказано, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 41 614,17 грн основного боргу обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати у встановлені цим договором строки, чартерної плати за І - ІІІ квартали 2019 року, виходячи із розміру річної чартерної плати, що встановлений додатковою угодою від 11.01.2019 до договору. Інших обставин та доказів щодо виникнення 41 614,17 грн основного боргу у відповідача, крім обставин, що пов`язані з ініціюванням позивачем укладання додаткової угоди від 11.01.2019 до зазначеного укладеного між сторонами договору стандартного бербоутного чартеру та невиконанням відповідачем положень вказаної додаткової угоди та доказів підтвердження цих обставин, у позовній заяві не зазначено та до неї не додано. Позовні вимоги про стягнення 10 825,77 грн пені, 1 034,40 грн 3 % річних, 823,31 грн інфляційних втрат є похідними від позовної вимоги про стягнення з відповідача 41 614,17 грн основного боргу, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.04.2020 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі 923/6/20 - залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суд доказів справи судового збору у розмірі 2 881,50 грн, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не менше, ніж за 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Урядом України, у зв`язку із запобіганням поширення корона вірусної хвороби (COVID-19). Попереджено Комунальне підприємство Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради про усунення недоліків апеляційної скарги від 12.05.2020 (вих. №1524/20/Д1 від 14.05.2020), в якій заявник просив: приєднати до матеріалів справи апеляційного провадження платіжне доручення від 07.05.2020 №2208, що підтверджує сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду у справі №923/6/20, в сумі 2 881,50 грн; 2. відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі №923/6/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі №923/6/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.06.2020 та роз`яснено іншим учасникам їх право в строк до 08.06.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Державного підприємства Адміністрація річкових портів від 29.05.2020 на апеляційну скаргу Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради (вих. №1524/20/Д2 від 01.06.2020), в якому позивач не погоджується з доводами відповідача та просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справ №923/6/20 без змін, а апеляційну скаргу - без розгляду.

У відзиві відповідач посилається на те, що позовні вимоги позивача обґрунтовуються виключно додатковою угодою від 11.01.2019, якою було збільшено розмір бербоутної плати. Разом із тим, як правильно встановлено в оспорюваному відповідачем рішенні суду, останній порушив зобов`язання щодо оплати згідно з умов вищевказаного договору навіть у встановленому згідно з додаткової угоди від 11.01.2018 (яка визнається відповідачем і додана до відзиву на позов) розмірі. Таким чином висновок відповідача про виникнення підстав заборгованості та господарських санкцій виключно на підставі додаткової угоди від 11.01.2019 не відповідає матеріалам справи.

Розгляд апеляційної скарги по суті здійснено 23.12.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці з 14.09.2020 по 16.09.2020, з 28.09.2020 по 30.09.2020, 04.11.2020 по 06.11.2020, 16.11.2020, з 03.12.2020 по 04.12.2020, 07.12.2020, у відрядженні з 21.10.2020 по 23.10.2020, з 12.11.2020 по 13.11.2020, з 25.11.2020 по 27.11.2020, з 17.12.2020 по 18.12.2020; судді Діброви у відпустці 27.11.2020, з 16.12.2020 по 17.12.2020 та у відрядженні з 26.10.2020 по 30.10.2020; судді Принцевської Н.М. у відпустці 23.10.2020, з 26.10.2020 по 30.10.2020, 27.11.2020.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.03.2016 між Державним підприємством Адміністрація річкових портів України (судновласник) та Комунальним підприємством Херсонський комунальний транспортний сервіс (фрахтувальник) було укладено договір стандартного безбоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: Беркон № 01/03-247 пасажирського теплоходу Арарат , Україна.

Відповідно до боксу 20 частини І договору термін дії чартеру 60 місяців.

А згідно з боксом 21 частини І договору чартерна плата встановлена у розмірі 169 510 грн за кожні 12 місяців.

Боксом 33 частини І договору сторони передбачили право і арбітраж, де визначили, що вирішення спору між сторонами за необхідності буде відбуватися в господарському суді України за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності до статті 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру між Державним підприємством Адміністрація річкових портів і Комунальним підприємством Херсонський комунальний транспортний сервіс (а.с.41-43):

- фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 169 510,00 грн за кожен календарний рік (12 місяців), як зазначено в боксі 21, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам;

- виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до 5 числа місяця, який іде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків;

- чартерна плата сплачується у гривні шляхом перерахування на банківський рахунок судновласників;

- чартерна плата за перший і останній місяці чартеру, якщо вони складають неповний місяць розраховується пропорційно числу днів у конкретному календарному місяці;

- оплата чартеру продовжується до дати і години, коли судно повертається фрахтувальниками судновласникам;

- фрахтувальники за згодою судновласників можуть авансом внести чартерну плату за наступні періоди;

- часткова оплата фрахтувальниками чартерної плати не визнається сторонами належним виконанням зобов`язань за цим чартером;

- до 15-го січня кожного року дії цього чартеру (крім першого року дії чартеру), чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду (у бік збільшення) шляхом підписання доповнення до цього чартеру, зокрема, але не виключно, шляхом коригування розміру чартерної плати за попередній рік на офіційно встановлений індекс інфляції в Україні за попередній рік дії цього чартеру;

- розмір чартерної плати може бути переглянуто в будь-який час на вимогу однієї із сторін в разі змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 29 Додаткових статей до бербоутного чартеру сторони вказали, що здача судна в чартер та повернення судна з чартеру здійснюється на підставі відповідного акту здачі та акту повернення судна із бербоутного чартеру, що підписуються уповноваженими представниками судновласників та фрахтувальників.

Питання щодо відповідальності сторони передбачили у статті 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру, де зазначено, що:

- за порушення умов цього чартеру винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку передбаченому законодавством;

- за прострочення плати платежів визначених статтею 28 цього чартеру, фрахтувальники сплачують на користь судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу;

- в разі несвоєчасної оплати чи не оплати чартерної плати згідно цього чартеру, більш ніж за 2 місяці, судновласники мають право в односторонньому порядку розірвати цей чартер (відмовитися від виконання цього чартеру). При цьому вважається, що цей чартер втратив силу з моменту отримання фрахтувальниками листа від судновласників про одностороннє розірвання (односторонню відмову від виконання) цього чартеру;

- спори, що стосуються цього чартеру, вирішуються за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої, у встановленому порядку передаються на розгляд до господарського суду згідного з чинного законодавства України.

А згідно з частиною 3 статті 35 Додаткових статей до бербоутного чартеру передбачено, що зміни і доповнення до цього чартеру вносяться за взаємною згодою сторін у письмовій формі.

Матеріалами справи встановлено, що 23.03.2016 у відповідності до статті 29 Додаткових статей до бербоутного чартеру, теплохід Арарат було передано у чартер, про що складено Акт здачі-приймання судна (а.с.47).

В подальшому, 11.01.2018 сторонами була підписана Додаткова угода до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: БЕРКОН 89 № 01/03-247 від 23.03.2016 (а.с.89), якою визначено, що з 15.01.2018 чартерна плата (бокс 21 частини І договору) становить 220 363,00 грн (в тому числі ПДВ) за кожні 12 місяців. Крім того абз.1 ст. 28 додаткових статтей до стандартного бербоутного чартеру Балтійсьбкої міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: БЕРКОН 89 № 01/03-247 від 23.03.2016, викладений у наступній редакції: фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 220 363,00 грн (в т.ч. ПДВ) за кожен календарний рік (12 місяців), як зазначено в боксі 21, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам .

Як свідчать матеріали справи, 14.01.2019 Державне підприємство Адміністрація річкових портів надіслало відповідачу додаткову угоду від 11.01.2019 до договору про внесення змін в частині перегляду чартерної плати (а.с. 48) із супровідним листом №01/01-27 (а.с. 90), в якому просило відповідача підписати і скріпити печаткою вказану додаткову угоду та повернути один екземпляр на адресу позивача.

В цій додатковій угоді від 11.01.2019 до Договору зазначено, що з 15.01.2019 бокс 21 Договору викладається в редакції: 241 958,00 грн, в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців. Перший абзац ст. 28 Додаткових статей до стандартного бербоутного чартеру викладається в наступній редакції: Фрахтувальники оплачують Судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 241 958,00 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна Фрахтувальникам .

Як вбачається з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс , копія якого наявна у матеріалах справи, відповідач отримав вищевказаний лист позивача від 14.01.2019 №01/01-27 з доданою до нього спірною додатковою угодою від 11.01.2019 лише 16.01.2019 за вх. №61 ( а.с. 91- 92).

Відповідно до листа від 21.01.2019 №46 відповідач повернув позивачу без підпису додаткову угоду від 11.01.2019, посилаючись на те, що додаткову угоду було отримано з запізненням, а саме: 16.01.2019, в той час, як згідно зі статтею 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру, чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду до 15 січня кожного року дії цього чартеру (а.с. 93).

При цьому, як вбачається з позовної заяви Державного підприємства Адміністрація річкових портів , позивач зазначає, що він не мав можливості надіслати раніше відповідачу спірну додаткову угоду, оскільки офіційно встановлений індекс інфляції за 2018 рік був оприлюднений на сайті Державної служби статистики України лише 11.01.2019.

В подальшому, у 2019 році позивачем було складено, зокрема, три наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), кожен на суму 60 489,64 грн (з ПДВ), а всього на суму 181 468,92 грн (з ПДВ), про надання позивачем відповідачеві послуги з бербоут-чартеру теплоходу Арарат : акт від 31.03.2019 № ДП-0000083 за перший квартал 2019 року, акт від 30.06.2019 № ДП-0000235 за другий квартал 2019 року, акт від 30.09.2019 № ДП-0000415 за третій квартал 2019 року (а.с. 94-96).

За текстом цих актів розмір щоквартальної чартерної плати був розрахований позивачем виходячи з розміру річної чартерної плати, що вказаний у додатковій угоді від 11.01.2019 до укладеного між позивачем та відповідачем зазначеного договору стандартного бербоутного чартеру. Кожен з цих трьох актів відповідач підписав з запереченнями, які виконав від руки поверх друкованого тексту цих актів, вказавши за текстом заперечень про свою згоду сплачувати вартість робіт (послуг) виходячи з раніше узгодженого між позивачем та відповідачем розміру щорічної чартерної плати, а не розміру щорічної чартерної плати, який вказаний у додатковій угоді від 11.01.2019 до укладеного між позивачем та відповідачем зазначеного договору стандартного бербоутного чартеру.

Відповідач вартість робіт (послуг) з бербоут-чартеру теплоходу Арарат (чартерну плату) за перший, другий та третій квартал 2019 року оплатив у загальній сумі 139 845,75 грн: 5 000 грн платіжним дорученням від 29.05.2019 №3643, 37 377,50 грн платіжним дорученням від 02.07.2019 №1776, 10 000 грн платіжним дорученням від 01.08.2019 №1891, 32 377,50 грн платіжним дорученням від 12.09.2019 №2016, 55 090,75 грн платіжним дорученням від 25.10.2019 №2099.

Враховуючи, що відповідно до умов спірної додаткової угоди від 11.01.2019, яку на думку позивача Комунальне підприємство Херсонський комунальний транспортний сервіс неправомірно відмовилось підписати, розмір чартерної плати становить 241 958,00 грн за рік, Державне підприємство Адміністрація річкових портів нарахувало відповідачу заборгованість з чартерної плати в розмірі 41 623,17 грн, 14 187,75 грн пені, 1 264,02 грн 3% річних, 1 841,90 грн інфляційних втрат - за несвоєчасну сплату відповідачем вказаної чартерної плати.

Несплата відповідачем нарахованих сум, стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 58 907,84 грн, з яких: 41 614,17 грн - основна заборгованість, 14 187,75 грн - пеня, 1 264,02 грн - 3 % річних, 1 841,90 грн - інфляційні втрати.

Правовідносини сторін врегульовано договором 23.03.2016 №01/03-247, який за своєю правовою природою є договором чартеру (фрахтування) та належною підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст. ст. 11, 912 Цивільного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України.

Статтею 912 Цивільного кодексу України визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам; порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Так, за змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 204, ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Таким чином, відповідно до укладеного між сторонами договору від 23.03.2016 №01/03-247, з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2018, фрахтувальник зобов`язаний сплачувати судновласнику вартість фрахту щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом, у розмірі 55 090,75 грн в квартал (220 363,00 грн за 12 місяців).

З приводу наданого позивачем примірнику додаткової угоди від 11.01.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями ст. ст. 180 та 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна договору є його істотною умовою, а тому у відповідності до ст. 188 вказаного Кодексу її зміна допускається лише за погодженням обох сторін.

Вказане узгоджується з абзацом 3 ст. 35 Додаткових статей до договору, яким передбачено, що зміни і доповнення до чартеру вносяться за взаємною згодою сторін у письмовій формі.

Абзацом 7 статті 28 Додаткових статей, сторони узгодили, що чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду (у бік збільшення) шляхом підписання доповнення до цього чартеру, зокрема, але не виключно, шляхом коригування розміру чартерної плати за попередній рік на офіційно встановлений індекс інфляції в Україні за попередній рік дії цього чартеру у строк до 15-го січня кожного року дії цього чартеру (крім першого року дії чартеру).

Договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 №01/03-247 не передбачено право судновласника в односторонньому порядку вносити зміни і доповнення до договору, зокрема у частині визначення розміру чартерної плати.

Отже, з урахуванням норм чинного законодавства, обов`язковість укладання додаткової угоди до договору бербоут-чартеру в частині визначення розміру плати прямо не встановлена, а її розмір визначається сторонами, при досягненні згоди, шляхом підписання письмової угоди.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу підписану зі своєї сторони додаткову угоду від 11.01.2019 до договору, якою запропонував збільшити розмір фрахту.

Разом з тим, вказаний проект додаткової угоди відповідачем підписаний не був, тобто згоди на внесення змін до договору в цій частині досягнуто не було.

Колегія суддів також враховує, що у вказаному Договорі відсутні умови щодо можливості продовження строку укладання додаткової угоди про збільшення розміру чартерної плати на поточний рік, у разі, якщо укладання цієї угоди до 15 січня поточного року було унеможливлено затримкою з офіційним оприлюдненням компетентними державними органами індексу інфляції за попередній рік фрахту або будь-якими іншими причинами, що не залежали від волі сторін Договору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позивачем безпідставно нарахована сума боргу, виходячи з вартості послуг, визначених додатковою угодою від 11.01.2019. Таким чином на момент звернення позивача до суду з даним позовом діяв договір бербоутного чартеру № 01/03-247 від 23.03.2016 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 (яка визнається відповідачем і додана до відзиву на позов), а сума чартеру за квартал складала 55 090,75 грн (220 363 грн за 12 місяців), а не 60 489,64 грн, як було визначено позивачем.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 28 додаткових статей до бербоутного чартеру передбачено, що виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до 5 числа місяця, який іде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків;

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевказане та наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору бербоутого чартеру теплоходу Арарат (враховуючи додаткову угоду від 11.01.2018) у частині сплаченого розміру та строків сплати чартерної плати за перший, другий квартали 2019, а саме:

- за І квартал 2019 року заборговано 12 713,25 грн: 5000 грн сплачено платіжним дорученням від 29.05.2019 №3643 з простроченням з 06.04.2019 по 29.05.2019 на 53 дня; 37377,50 грн - платіжним дорученням від 02.07.2019 №1776 з простроченням з 06.04.2019 по 02.07.2019 на 87 днів;

- за ІІ квартал заборговано 12 713,25 грн: 10000 грн. сплачено платіжним дорученням від 01.08.2019 №1891з простроченням з 06.07.2019 по 01.08.2019 на 26 днів; 32377,50 грн. - платіжним дорученням від 12.09.2019 №2016 з простроченням з 06.07.2019 по 12.09.2019 на 69 днів;

Чартерна плата за третій квартал 2019 року сплачена з простроченням на 19 днів (замість 06.10.2019 сума чартерної плати внесена 25.10.2019), що підтверджується платіжним дорученням від 25.10.2019 №2099 на суму 55 090,75 грн.

Отже, сума основної заборгованості за договором бербоутного чартеру № 01/03-247 від 23.03.2016 з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2018 за І - ІІІ квартали 2019 року становить 25 426,50 грн. Наразі, будь-яких доказів повної сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.

Нездійснення відповідного розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені, передбаченої ст. 34 додаткових статей до бербоутного чартеру.

Так, згідно зі ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 34 додаткових статей передбачено відповідальність фрахтувальників за прострочення сплати платежів визначених статтею 28 цього чартеру, у вигляді сплати на користь фрахтувальників пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Аналогічну правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 26.11.19 у справі № 914/1318/18, від 10.07.19 у справі № 910/21564/16.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, позивачем за період з моменту виникнення права вимоги по 23.12.2019 (з урахуванням поступового зменшення суми боргу) нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 14 187,75 грн, інфляційні втрати у сумі 1 841,90 грн та 3 % річних у сумі 1 264,02 грн.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач помилково виходив з вартості послуг чартеру, визначеної додатковою угодою від 11.01.2019, а отже, здійснивши власний розрахунок в межах заявленого позивачем періоду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 034,40 грн 3 % річних та 823,31 грн інфляційних втрат.

Крім того, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та за відсутності інших домовленостей сторін, судом також правомірно обмежено період нарахування пені 6-ти місячним строком, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, у зв`язку з чим належний до стягнення розмір пені склав 10 825,77 грн.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, взяті судом до уваги, однак не є такими, що впливають на результат розгляду справи.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі №923/6/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом судового рішення, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Херсонський комунальний транспортний сервіс Херсонської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 17.03.2020 у справі № 923/6/20 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська