Герб України

Постанова від 26.11.2020 по справі 910/285/20

Північний апеляційний господарський суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. Справа№ 910/285/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 26.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 (повний текст рішення підписано 05.06.2020)

у справі №910/285/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс

до 1) Закарпатської митниці ДФС

2) Державної казначейської служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія

про відшкодування шкоди у розмірі 256 005,72 грн

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс (далі - підприємство, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (далі - служба) 256 005,72 грн збитків, які заподіяні позивачу внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС (далі - митниця).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.10.2016 товариством з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія (далі - третя особа; експедитор) та позивачем (клієнт) укладено договір №69/2016 про організацію перевезень вантажів (далі - договір №69/2016), відповідно до пункту 1.2 якого експедитор на підставі заявок клієнта за його рахунок та винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах договору №69/2016.

Крім того, 24.04.2014 третя особа (замовник) та публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі - залізниця; виконавець) уклали договір від 24.04.2014 №3126/167-2014 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах (далі - договір №3126/167-2014), до якого в подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 01.12.2015 №5. Відповідно до пункту 1.1 договору №3126/167-2014 виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних на піввагонах.

15.11.2016 позивачем як продавцем та фірмою Oszlanszki Mariann E.V (Угорщина) як покупцем укладено контракт №15-11/2016, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAP (Інкотермс в редакції 2010 року) деревину паливну для технологічних потреб (далі - товар), в кількості 1 000 куб.м. (2-3-4 м); загальна вартість контракту становить 25 000 евро; поставка проводиться залізнодорожним транспортом до кордону Україна-Угорщина на умовах DAP;

Позивач зазначає, що у грудні 2016 третьою особою йому надано послуги з організації перевезення вантажу деревина паливна у вагоні №65953630 зі станції Заболоття Львівської залізниці призначенням на станцію - Вашарошнамень МАВ, що підтверджується накладною ЦИМ/СМГС №557330. Власником вантажу, який перевозився у вагоні №65953630, є позивач, про що зазначено у накладній №557330. Вантажовідправником товару виступив виробничий підрозділ Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт регіональної філії Львівська залізниця залізниці.

26.12.2016 в зоні митного контролю Експорт міжнародного залізничного пункту Батьово для здійснення митних процедур посадовим особам митного посту Залізничний Митниці було подано товаросупровідні документи на товар, що слідував у вагоні №65953630 по митній декларації МД від 17.12.2016 №20506001/2016/017061, відправник позивач, одержувач Швишш Кроно Кфт для фірми Oszlanszki Mariann E.V (Угорщина).

28.12.2016 за заявками митниці від 26.12.2016 №273/16 та від 26.12.2016 № 275/16 на станції Батьово було здійснено зважування вагону №65953630 з товаром, за результатами якого складено акт загальної форми від 28.12.2016 №9967, в якому зафіксовано, що вага нетто товару деревина паливна у вагоні №65953630 становить 48 760 кг, що більше на 3 570 кг. нетто, ніж зазначено у товаросупровідних документах. У зв`язку із встановленими ознаками порушень митних правил, передбачених частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі - МК України), складено протокол про порушення митних правил від 06.06.2017 №1402/30500/17 і на підставі статті 511 МК України вилучено товар загальною вартістю 21 101 грн.

Перевірки вагону №65953630, проведені митними органами, спричинили вчинення залізницею певних дій і нарахування відповідних додаткових зборів. Вагон №65953630 був затриманий з 26.12.2016 по 16.08.2017, у зв`язку з чим філією Центр транспортної логістики залізниці додатково нараховано платежі в сумі 298 700,40 грн, які 31.10.2017 було списано з особового рахунку третьої особи. В наслідок вказаного, третя особа звернулася до позивача із позовною заявою про стягнення з останнього списаних залізницею додаткових платежів за затримку вагона №65953630 в сумі 298 700,40 грн. Рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.2019 у справі №903/726/18 було стягнуто з позивача як власника вантажу на користь третьої особи списані залізницею додаткові платежі за затримку вагона №65953630 в сумі 298 700,40 грн. Рішення суду виконано та вказана сума була сплачена позивачем на користь третьої особи.

Позивач зазначає, що незаконність дій митниці щодо затримання вагону №65953630 та незаконна бездіяльність митниці, яка полягає у непроведенні своєчасного митного контролю та митних процедур щодо пропуску через державний кордон України залізничного вагону №65953630, доведена в судовому порядку і підтверджується відповідними судовими рішеннями (постановами). Так, неправомірні дії митниці призвели до завдання збитків, що полягають в оплаті позивачем додаткових платежів в сумі 298 700,40 грн.

Отже, враховуючи положення частини першої статті 199 МК України, 256 005,72 грн на думку позивача це завдані йому збитки, які становлять різницю між нарахованою залізницею загальною сумою послуг та сумою послуг протягом тридцятиденного строку (298 700,40грн - 42694,68 грн).

Заперечуючи проти позову, митниця у своєму відзиві вказала, що позивачем у порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій митниці. Матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями митниці на забезпечення здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (залізниці) плати за надані послуги перевезення, а також на наявність преюдиційних судових рішень, якими б було встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів. Митниця вважає, що встановлення неправомірності дій суб`єкта владних повноважень не може бути предметом розгляду в даній справі, оскільки вирішується в порядку адміністративного судочинства.

Державна казначейська служби України у своєму відзиві на позов також заперечила проти його задоволення вказуючи на те, що служба, яка є співвідповідачем у даній справі, не в змозі використати права учасника судового процесу, тому що згідно з своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Служба діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215.

Жодних прав та інтересів позивача служба не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавала, а тому відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України служба не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивача діями інших суб`єктів. На думку Державної казначейської служби України, саме внаслідок дій митниці у позивача виникла підстава для звернення до суду для відновлення його порушених прав.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що незаконність дій митниці щодо затримання вагону №65953630 та незаконна бездіяльність митниці, яка полягає у не проведенні своєчасного митного контролю та митних процедур щодо пропуску через державний кордон України вагону №65953630, що призвело до нарахування залізницею додаткових платежів, доведена в судовому порядку і підтверджується відповідними судовими рішеннями, а саме постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 у справі №308/5729/17 та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/751/17. Третьою особою були оплачені витрати за послуги залізниці (користування вагоном, маневрова робота, зберігання вантажу, зважування вантажу, участь представника залізниці при зважуванні, телеграфне повідомлення, подавання/забирання вагону з під`їзної колії), які виникли внаслідок протиправної поведінки митниці, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс збитки у сумі 256 005,72 грн, завдані неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС.

Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС в дохід Державного бюджету України ?3 840,09 грн судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закарпатська митниця ДФС звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/285/20 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам що зазначені митницею у відзиві на позов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/285/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020, справу призначено до розгляду на 03.09.2020, доручено Господарському суду Закарпатської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 01.06.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.08.2020 у справі №910/285/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 справу №910/285/20 за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду, клопотання Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Луцькому міськрайонному суду Волинської області забезпечити проведення судового засідання 03.09.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 розгляд справи відкладено на 01.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.09.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.09.2020 у справі №910/285/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 справу №910/285/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 03.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 02.11.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.11.2020 у справі №910/285/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 справу №910/285/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 26.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 за клопотанням позивача справу №910/285/20 призначено до розгляду 26.11.2020 в режимі відеоконференції проведення якої доручено Господарському суду Волинської області.

У судове засідання 26.11.2020 в режимі відеоконференції з?явився представник позивача.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 18.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія (експедитор) та державним підприємством Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс (клієнт) було укладено договір №69/2016, за умовами пункту 1.2 якого експедитор на підставі заявок клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах договору №69/2016.

24.04.2014 третьою особою (замовник) і залізницею (виконавець) укладено договір №3126/167-2014 (в редакції додаткової угоди від 01.12.2015 №5), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором №3126/167-2014 послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

15.11.2016 між позивачем (продавець) та фірмою Oszlanszki Mariann E.V (Угорщина) (покупец) укладено контракт №15-11/2016, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAP (Інкотермс в редакції 2010 року) деревину паливну для технологічних потреб, в кількості 1 000 куб.м. (2-3-4 м). Загальна вартість контракту становить 25 000 євро. Поставка проводиться залізнодорожним транспортом до кордону Україна - Угорщина на умовах DAP.

У грудні 2016 року третьою особою було надано позивачу послуги з організації перевезення вантажу деревина паливна у вагоні №65953630 зі станції Заболоття Львівської залізниці з призначенням на станцію - Вашарошнамень МАВ, що підтверджується накладною ЦИМ/СМГС №557330. Власником вантажу, який перевозився у вагоні №65953630, є позивач.

Вантажовідправником зазначеного вантажу виступив виробничий підрозділ Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт регіональної філії Львівська залізниця залізниці.

26.12.2016 в зоні митного контролю Експорт міжнародного залізничного пункту Батьово для здійснення митних процедур посадовим особам митного посту Залізничний Митниці було подано товаросупровідні документи на товар Деревина паливна в вигляді колод для технолочіних потреб, соснова (Pinus silvestris L) , що слідував у вагоні №65953630 за митною декларацією МД від 17.12.2016 №20506001/2016/017061, оформленою за процедурою електронного декларування, відправник - позивач, одержувач Швишш Кроно Кфт для фірми Oszlanszki Mariann E.V (Угорщина).

28.12.2016 за заявками митниці від 26.12.2016 №273/16 та №275/16 на станції Батьово було здійснено зважування вагону №65953630 з товаром, за результатами якого складено акт загальної форми від 28.12.2016 №9967, яким зафіксовано, що вага нетто товару деревина паливна у вагоні №65953630 становить 48 760 кг, що більше на 3 570 кг нетто, ніж зазначено у товаросупровідних документах.

У зв`язку із встановленими ознаками порушень митних правил, передбачених частиною першою статті 483 МК України, було складено протокол про порушення митних правил від 06.06.2017 №1402/30500/17 і на підставі статті 511 МК України вилучено лісоматеріали із деревини сосна, кількість (вагою) 52,753 куб.м., загальною вартістю 21 101 грн.

Вагон був затриманий з 26.12.2016 по 16.08.2017, у зв`язку з чим філією Центр транспортної логістики залізниці було додатково нараховано платежі в сумі 298 700,40 грн, які 31.10.2017 було списано з особового рахунку третьої особи.

Після списання коштів третя особа звернулася до суду з позовною заявою про стягнення списаних платежів за затримку вагона №65953630 у сумі 298 700,40 грн з залізниці з підстав неправомірного нарахування та списання таких коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2018 у справі №910/22187/17 позовні вимоги ТОВ Галицька транспортна компанія задоволено. Стягнуто з залізниці на користь третьої особи 298 700,40 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 480,51 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/22187/17 рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2018 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог третьої особи. Постановою суду апеляційної інстанції, зокрема, встановлено обставини правомірності нарахування і списання залізницею додаткових платежів за затримку вагона №65953630 у сумі 298 700,40 грн.

В подальшому третя особа звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до позивача про стягнення з останнього списаних залізницею додаткових платежів за затримку вагона №65953630 у сумі 298 700,40 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.2019 у справі №903/726/18 позов задоволено. Стягнено з позивача на користь третьої особи 365 059,30 грн (з яких: 298 700,40 грн заборгованості; 48 765,91 грн пені; 10 866,09 грн втрат від інфляції; 6 726,90 грн 3% річних), а також 5 475,89 грн судового збору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14.02.2019 зі справи №903/726/18 розстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2019 в частині стягнення 365 059,30 грн (з яких: 298 700,40 грн заборгованості; 48 765,91 грн пені; 108 66,09 грн втрат від інфляції; 6 726,90 грн 3% річних) на 6 місяців із щомісячним погашенням рівними частинами: до 28.02.2019 - 60 843,21 грн; до 31.03.2019 - 60 843,21 грн; до 30.04.2019 - 60 843,21 грн; до 31.05.2019 - 60 843,21 грн; до 30.06.2019 - 60 843,21 грн; до 31.07.2019 - 60 843,25 грн.

Зазначена сума була сплачена позивачем третій особі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 06.03.2019 №6844 на суму 60 843,21 грн; від 29.03.2019 №6909 на суму 30 843,21 грн; від 01.04.2019 №6910 на суму 30 000 грн; від 07.05.2019 №6991 на суму 60 843,21 грн; від 27.06.2019 №7177 на суму 20 000 грн; від 09.07.2019 №60 на суму 10 000 грн; від 10.07.2019 №68 на суму 10 000 грн; від 15.07.2019 №766 на суму 20 259,84 грн; від 23.07.2019 №138 на суму 15 000 грн; від 27.08.2019 №267 на суму 20 000 грн; від 06.09.2019 №843 на суму 20 000 грн; від 06.09.2019 №844 на суму 10 000 грн; від 06.09.2019 №300 на суму 72 745,72 грн; від 15.08.2019 №818 на суму 10 000 грн.

Підпорядкованими працівниками митниці було затримано задекларований експортований вантаж в товарному залізничному вагоні №65953630 (деревина паливна у вигляді колод в кількості 56,493 метрів кубічних) позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до Ужгородського міськрайонного суду надійшли матеріали адміністративної справи про порушення митних правил відносно т.в.о. директора Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс за частиною першою статті 483 МК України.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 зі справи №308/5729/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.10.2017, провадження у справі про адміністративне правопорушення (справі про порушення митних правил) відносно т.в.о. директора Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України; зобов`язано митницю вилучені згідно з протоколом від 06.06.2017 №1402/30500/17 про порушення митних правил: лісоматеріали із деревини сосна, відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, в кількості 52,753 кб.м, а також товаросупровідні документи, повернути уповноваженому представнику Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Ратнеагроліс .

Як вірно встановив місцевий господарський суд, незаконність дій митниці щодо затримання вагону №65953630 та незаконна бездіяльність митниці, яка полягає у не проведенні своєчасного митного контролю та митних процедур стосовно пропуску через державний кордон України залізничного вагону №65953630 встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/751/17, якою дії митниці щодо затримання вагону №65953630, вантажовідправником якого є позивач, визнано протиправними, а також протиправною визнано бездіяльність митниці, яка полягає у не проведенні своєчасного митного контролю та митних процедур щодо пропуску через державний кордон України залізничного вагону №65953630.

Частиною третьою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 у справі №308/5729/17, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/751/17 та рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.2019 у справі №903/726/18 обставини не потребують доказування у даній справі.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статей 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт затримки вагона №65953630 документально підтверджено актами загальної форми від 26.12.2016 №11580, від 28.12.2016 №9967, від 10.02.2017 №168, від 11.02.2017 №4548, від 13.02.2017 №19, від 06.05.2017 №36, від 24.07.2017 №4698, від 25.07.2017 №182, від 16.08.2017 №219, від 16.08.2017 №218, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плата за маневрову роботу, плата за розвантажувальні роботи, які були виконані залізницею через затримку спірних вагонів, на загальну суму 298 700,40 грн.

Згідно з актом від 26.12.2016 №11580 затримання вагону відбулося за заявкою митниці для зважування. Затримання відбулося о 09:30 год.

Актом від 28.12.2016 №9967 підтверджується факт проведення зважування та фіксування ваги, вантажу.

Відповідно до акта від 10.02.2017 №168 відбулося відправлення вагону із станції Батьово на станцію Чоп для митного розгляду; також актом підтверджуються витрати на загальну суму 63 898,80 грн, а саме: за користування вагоном - 39 737,60 грн; за зберігання вантажу - 20 754,80 грн; маневрова робота - 2 694,20 грн; за телеграми - 366 грн; за зважування - 346,20 грн. Крім того, в акті зазначено, що провізна плата від станції Батьово до станції Чоп підлягає стягненню через (ЄТех ПД), у зв`язку з чим в подальшому було виставлено до оплати провізну плату у сумі 1 269 грн + ПДВ (49 грн).

Згідно з актом від 11.02.2017 №4548 підтверджено прибуття вагону на станцію Чоп , а також те, що затримку розпочато о 02:55 год.

Акт від 13.02.2017 №19 підтверджує подання вагону на колію та розвантаження вантажу на площадку.

Відповідно до акта від 06.05.2017 №36 підтверджено завантаження вантажу та суму збору за розвантажувально/завантажувальні роботи у сумі 4 012,90 грн.

Згідно з актом від 24.07.2017 №4698 підтверджено відправлення вагону із станції Чоп на станцію Ужгород , а також витрати на загальну суму 196 920,90 грн, а саме: за затримку вагону - 143 235,50 грн; за зберігання вантажу на землі - 14 438,10 грн; за зберігання вантажу у вагоні - 37 900,10 грн; маневрова робота - 1 347,20 грн. Крім того, в акті вказано прохання стягнути провізну плату відповідно до тарифу, у зв`язки з чим в подальшому було виставлено до оплати провізну плату у сумі 1 456 грн + ПДВ (54,60 грн).

Акт від 25.07.2017 №182 підтверджує прибуття вагону на станцію Ужгород о 05:55 год.

Відповідно до акта від 16.08.2017 №218 підтверджено розвантаження вагону в зону митного контролю митниці.

Згідно з актом від 16.08.2017 №219 підтверджено витрати на загальну суму 31 039,20 грн, а саме: за користування вагоном - 18 596 грн; за зберігання вантажу - 10 377,40 грн; маневрова робота - 673,60 грн; подача-забирання - 1 270,20 грн; телеграфне повідомлення - 122 грн.

Так, вагон №65953630 було затримано з 26.12.2016 по 16.08.2017, у зв`язку з чим філією Центр транспортної логістики Залізниці було додатково нараховано платежі у сумі 298 700,40 грн, з яких: користування вагоном на колії станції - 201 569,10 грн; зберігання вантажу у вагоні - 83 470,40 грн; маневрова робота - 4 715 грн; телеграфні повідомлення - 488 грн; зважування - 346,20 грн; провізна плата - 2 828,6 грн; навантажувально-розвантажувальні роботи - 4 012,90 грн; подача/забирання вагону з під`їзної колії - 1 270,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 199 МК України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Згідно з актом загальної форми від 10.02.2017 №168 вартість послуг залізниці протягом тридцятиденного строку (вагон було затримано 26.12.2016 о 09:30 год., тобто тридцятиденний строк спиває 25.01.2017 о 09:30 год.) за яким перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним згідно з частиною першою статті 199 МК України, становить 42 694,68 грн, з яких: за користування вагоном - 25 752,54 грн; зберігання вантажу - 13 535,74 грн; маневрова робота - 2 694,20 грн; телеграма - 366 грн; зважування - 346,20 грн.

Отже, враховуючи положення частини першої статті 199 МК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що загальна сума завданих позивачу збитків становить 256 005,72 грн.

Таким чином, оскільки митницею було неправомірно затримано вагон №65953630, вантажовідправником якого є позивач, факт неправомірного затримання зазначеного вагона встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/751/17 яка на час розгляду справи у суді першої інстанції була чинною та не скасованою і позивачем сплачено на користь третьої особи 298 700,40 грн, нарахованих залізницею за ряд послуг, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги.

При цьому, щодо заперечень служби, стосовно того, що остання є неналежним відповідачем у даній справі, на переконання колегії суддів, враховуючи приписи ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, п.2 ч. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, п. 1, п.п. 2 п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, суд першої інстанції вірно зазначив, що управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції служби.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Посилання скаржника у додаткових письмових поясненнях на прийняту постанову судом касаційної інстанції від 30.09.2020 у справі № 803/751/17, якою скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи приписи ст..269 ГПК України відхиляє, оскільки, така підстава, як скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду у ст. 277 ГПК України відсутня, тоді як у відповідності до приписів ст. 320 ГПК України така підстава передбачена для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

На момент винесення оскаржуваного рішення (01.06.2020) постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/751/17 була чинна. При цьому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що оскаржується у даній справі, апеляційною інстанцією перевіряється на момент його прийняття.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з чим погодився апеляційний господарський суд, крім прийнятої постанови Львівським апеляційним адміністративним судом від 09.11.2017 у справі №803/751/17, як встановлену обставину, що не потребує доказування у даній справі № 910/285/20, виходив також з обставин встановлених рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2017 у справі №308/5729/17 та рішенням Господарського суду Волинської області від 16.01.2019 у справі №903/726/18, які на час прийняття оскаржуваного рішення суду набрали законної сили.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, скаржником у суді апеляційної інстанції не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. Доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Закарпатської митниці ДФС на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Закарпатської митниці ДФС слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/285/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/285/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Закарпатську митницю ДФС.

4. Матеріали справи №910/285/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 28.12.2020 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.11.2020
Оприлюднено30.12.2020
Номер документу93870542
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/285/20

Ухвала від 17.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 13.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 14.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 01.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 18.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 04.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 15.12.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 06.12.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 25.11.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Марченко О.В.

Ухвала від 23.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Корсак В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні