ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2020 р. Справа№ 910/10985/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Пашкіної С.А.
Станіка С.Р.
секретар судового засідання Білоус О.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційних скарг Заступника Генерального прокурора та Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.03.2020 (повний текст рішення складено 11.03.2020)
у справі № 910/10985/19 (суддя Балац С.В.)
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі
1. Департаменту культури виконавчого органу Київської міської
ради (Київської міської державної адміністрації)
2. Київської міської державної адміністрації
до 1.Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Котенко Ірини Миколаївни
2. Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо
про скасування рішення державного реєстратора
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Пром-Експо
до 1. Департаменту культури виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2. Київської міської державної адміністрації
3. Комунального підприємства Київської міської ради
Київське міське бюро технічної інвентаризації
про визнання дій незаконними та визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Заступник генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент культури, позивач-1) та Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА, позивач-2) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (далі - ТОВ Пром-Експо , відповідач-2) про скасування рішення державного реєстратора (відповідача-1) щодо вчинення за заявою відповідача-2 державної реєстрації права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451, розірваного в судовому порядку на момент здійснення такої реєстрації. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 № 6/187-32/279, зокрема, припинено право власності відповідача-2 на нерухому пам`ятку місцевого значення, а саме: будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) та розірвано Договір купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451. Вказане рішення було виконане, що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна від 30.11.2011 № 53366 (И-2011). Проте, в подальшому, прокурору стало відомо, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про прийняття відповідачем-1 рішення від 09.12.2016 № 32838464 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право приватної власності за відповідачем-2 на нежитловий будинок по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) у м. Києві на підставі Договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451. За твердженнями прокурора, незважаючи на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем-1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2, яке є незаконним та підлягає скасуванню.
Товариство з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (далі - відповідач-2, позивач за зустрічним позовом) в межах строку для подання відзиву на позов звернулось до Господарського суду із зустрічною позовною заявою до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -позивач-1, відповідач-1 за зустрічним позовом), Київської міської державної адміністрації (далі - позивач-2, відповідач-2 за зустрічним позовом) та Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач-3 за зустрічним позовом) про визнання дій незаконними та визнання за ним права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) за наявності підстав для визнання такого права, оскільки 16.02.2000 між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (продавець) та ТОВ Пром-Експо (покупець) укладено договір купівлі-продажу будинку, за умовами якого ТОВ Пром-Експо придбало у власність нежитловий будинок площею 397,6 кв.м за адресою м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) за ціною 398 161, 00 грн., об`єкт приватизації є нововиявленою пам`яткою історії та культури. ТОВ Пром-Експо у передбачені договором строки та в повному обсязі сплатило за придбаний будинок, який за актом приймання передачі був 17.04.2000 переданий йому у власність та 07.09.2001 Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації здійснило відповідну реєстрацію права власності на цей нежитловий будинок. При цьому, позивач за зустрічним позовом звертав увагу, що рішення Господарського суду місті Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині викупу у ТОВ Пром-Експо нежитлового будинку та оплати грошових коштів не виконано. Посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 346 ЦК України, згідно якого право власності на нерухоме майно, серед іншого, припиняється у разі його викупу, та на ч. 4 ст. 352 ЦК України, якою як й положеннями ч. 4 ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що викуплена пам`ятка культурної спадщини переходить у власність держави, позивач за зустрічним позовом вважав, що за відсутності проведеної оплати вартості нерухомого майна, яке підлягає примусовому відчуженню, право власності на вищезазначений нежитловий будинок ніколи не переходило до держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), як правонаступника Головного управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), як і не вибувало із власності ТОВ Пром-Експо .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 № 910/10985/19 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/10985/19.
В наданих суду першої інстанції заявах по суті спору прокурор стверджував, що: підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави було наявне порушення закону у сфері державної реєстрації та бездіяльність органів, уповноважених на здійснення інтересів держави; при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем-1 допущено грубі порушення п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також не використано відомостей, отриманих в порядку інформаційної взаємодії державного реєстру прав з єдиним державним реєстром судових рішень; рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 є виконаним, про що свідчить лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна від 30.11.2011 № 53366 (И-2011); оскільки договір купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451 є розірваним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279, такий договір не може бути підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом); також не може бути підставою для визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом) факт невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279; саме неправомірні дії відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) призвели до припинення його права власності на спірне майно, адже за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 позов прокурора задоволено з підстав безгосподарного ставлення відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) до спірного майна; будь-які вимоги до відповідача-3 (за зустрічним позовом) мають бути розглянутими в окремому провадженні - останній не був учасником справи.
За змістом наданих місцевому господарському суду заяв позивач-1 (відповідач-1 за зустрічним позовом) вказував, що: рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 фактично є виконаним, про що свідчить постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2013 ВП № 24896576, акт державного виконавця від 23.07.2013 та лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна від 30.11.2011 № 53366 (И-2011); згідно відповіді Департаменту охорони культурної спадщини від 29.08.2019 № 060/5266 у 2012 році головним управлінням охорони культурної спадщини кошти в загальній сумі 398.161,00 грн. для викупу об`єкту у відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) не перераховувались; відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом) не звертався до виконавчої служби із наказом на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279.
В наданих суду першої інстанції заявах по суті спору відповідач-1 зазначав, що: станом на день реєстрації права власності за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом) жодної з підстав для відмови у здійсненні такої реєстрації згідно ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не існувало; доданий прокурором до позову лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна від 30.11.2011 № 53366 (И-2011) не містить відомостей про те, в якій саме частині виконане рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 № 6/187-32/279; документом, на підставі якого здійснено державну реєстрацію є Договір купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451, а не судове рішення, відтак обов`язкове використання відомостей з єдиного державного реєстру судових рішень на таку державну реєстрацію не розповсюджується; станом на день надання заперечень ніяких дій щодо викупу спірного майна не здійснено; позивачем не подано до суду жодних доказів на підтвердження розірвання договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451 з будь-якими наслідками щодо позбавлення відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) права власності на спірне майно; державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
За змістом наданих місцевому господарському суду заяв по суті спору відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом) стверджував, що: прокурором не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, які є підставами для звернення прокурора до суду; рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 № 6/187-32/279 не виконано в частині викупу у відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) об`єкта нерухомого майна, що виключає перехід права власності на такий об`єкт нерухомого майна до держави; права позивачів не порушено; позиція відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) з приводу правомірності здійснення державної реєстрації та листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна від 30.11.2011 № 53366 (И-2011) є аналогічною з позицією відповідача-1.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Заступник Генерального прокурора оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване в цій частині рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 182 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 18, 24, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 75, 236 ГПК України. З приводу висновків суду першої інстанції про те, що припинення права власності за ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок не відбулося в зв`язку із несплатою суми викупу, прокурор зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині припинення права власності ТОВ Пром-Експо на вищезгаданий об`єкт нерухомості виконано, що підтверджується постановою Головного державного виконавця відділу ДВС Подільського РУЮ в місті Києві від 30.07.2013 ВП № 24896576 про закінчення виконавчого провадження. Крім цього, підтвердженням припинення права власності за ТОВ Пром-Експо на нерухому пам`ятку місцевого значення - будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно- Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), є лист Київського БТІ від 30.11.2011 № 53366 (И-2011), згідно з якого рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 щодо скасування реєстрації виконано. Оскільки суд першої інстанції не врахував, що право власності на спірне майно за ТОВ Пром-Експо припинено рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, посилання суду на положення ст. 41 Конституції України щодо непорушності права приватної власності ТОВ Пром-Експо в зв`язку з невиконанням рішення суду в частині не викупу цього майна прокурор вважає неправильним. Висновки місцевого суду про невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині повернення ТОВ Пром-Експо грошових коштів в сумі 398 161, 00 грн., сплачених за договором купівлі - продажу від 16.02.2000 № 451, прокурор зазначив, що виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК в редакції до 15.12.2017), який видається судом після набрання чинності рішенням та видається за заявою стягувачу. Водночас, прокурор стверджував, що ТОВ Пром-Експо було беззаперечно обізнаним із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, виконавчий документ до органів державної виконавчої служби не пред`являло та із заявою про примусове виконання судового рішення і стягнення коштів не зверталося. Судом першої інстанції не взято до уваги, що факт невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині повернення ТОВ Пром-Експо коштів, сплачених на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451 не може бути підставою для визнання за ним права власності на спірне майно. На переконання прокурора, висновки суду про законність дій нотаріуса при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії суперечать вимогам ст. ст. 10, 11, 18, 24, 26 Закону про реєстрацію. При цьому, судом не враховано, що особливістю спірних правовідносин є те, що нотаріусом здійснено державну реєстрацію прав, які виникли до 1 січня 2013 року, коли почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена наведеним у новій редакції Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004. Разом з цим, для уникнення ситуацій безпідставного перенесення до Реєстру даних про державну реєстрацію прав, які, зокрема, бути припинені або взагалі не існували, законодавцем було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно від 04.07.2012 № 5037-VI, яким внесено зміни до Закону про реєстрацію, та визначено певні особливості процедури державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року. За твердженнями прокуратури, на момент звернення ТОВ Пром-Експо із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок по вул. Волоській/ Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 (літера Б) у м. Києві така процедура передбачалася п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону про реєстрацію. Законодавцем в зв`язку з цим було чітко визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, щоі виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує органи влади, підприємства, установи та організації, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Отримавши від заявника інформацію про державну реєстрацію речових прав, які виникли до 1 січня 2013 року, державний реєстратор зобов`язаний перевірити факт оформлення цього права на підставі даних з архіву, а у разі відсутності такої інформації - обов`язково зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав. При цьому, прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив наданий нотаріусом витяг за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зробленого 09.12.2016, згідно якого в Реєстрі немає відомостей щодо нерухомого майна, зареєстрованого за ТОВ Пром-Експо . На думку прокурора, за приписами п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону про реєстрацію та п. 12 Порядку № 1127 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котенко Ірина Миколаївна отримавши дані про те, що підставою для реєстрації за ТОВ Пром-Експо права власності на спірний нежитловий будинок є договір купівлі-продажу від 16.02.2000, а в Реєстрі немає відомостей щодо оформлення права власності на це майно, була зобов`язана зробити відповідний запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації для отримання інформації щодо дійсного власника цього майна. Також прокурор вважає, що поза увагою суду залишена та обставина, що пошук у Реєстрі здійснювався лише за одним параметром - заборона здійснення реєстраційних дій. Будь-яких інших критеріїв пошуку судового рішення введено не було. Крім цього, при прийнятті рішення від 09.12.2016 нотаріусом не було дотримано вимог п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону про реєстрацію, якою визначено, що під час проведення реєстраційних дій реєстратор обов`язково використовує, зокрема, відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Реєстру з Єдиним державним реєстром судових рішень. Висновки суду першої інстанції про обрання прокурором неправильного способу захисту права суперечить вимогам законодавства, оскільки, на думку суду, у цьому випадку належним способом захисту права є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. На переконання прокурора, скасування рішення про державну реєстрацію та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав на підставі рішення суду мають однаковий результат - внесення запису про скасування державної реєстрації прав. Тобто, зазначені способи захисту порушених прав мають однаковий результат, відтак висновок суду про те, що один спосіб захисту є ефективнішим за інший, суперечить змісту ст. 26 Закону про реєстрацію.
Заперечуючи проти апеляційної скарги прокурора, ТОВ Пром-Експо (відповідач-2 за первісним позовом) подало відзив на неї й стверджувало про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просило не брати їх до уваги, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, відповідач-2 зазначив, що для реалізації рішення суду в частині викупу об`єкта культурної спадщини, такий об`єкт нерухомого майна на момент виконання рішення суду має належати особі, у якої він викупається, на праві приватної власності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 346 ЦК України, згідно якої право власності на нерухоме майно, серед іншого, припиняється у разі його викупу. На переконання відповідача-2, на підставі чинного законодавства обов`язкова первинна дія, яка мала бути вчинена для переходу нежитлового будинку у власність держави - оплата вартості нерухомого майна, яке підлягає примусовому відчуженню. При цьому, відповідач-2 звертав увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 встановлено, що право власності ТОВ Пром-Експо на будинок виникло внаслідок його приватизації за Договором купівлі-продажу від 16.02.2000, та існувало на дату прийняття вищезгаданого рішення. За твердженнями відповідача-2, припинення права власності у нього на нежитловий будинок повинно відбутись саме в результаті і лише після викупу нежитлового будинку, а фактично після здійснення оплати викупної ціни у встановлений судом спосіб та визначеними особами власнику в повному обсязі. Помилковими, на думку відповідача-2, є твердження прокурора про незаконність дій нотаріуса при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії, адже розглянувши заяву ТОВ Пром-Експо , перевіривши відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень фактичні дані, приватний нотаріус дійшов єдиного можливого висновку про відсутність підстав, які унеможливлювали б реєстрацію права власності, адже станом на день реєстрації права власності ТОВ Пром-Експо жодна з підстав для відмови у здійсненні реєстрації не існувала. При цьому, здійснюючи 09.12.2016 державну реєстрацію на нежитловий будинок загальною площею 397, 6 кв.м. по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б) приватний нотаріус діяв у спосіб, передбачений законом, відтак дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для відмови у реєстрації права власності. За твердженнями відповідача-2, прокурором при зверненні до суду, зокрема, із вимогою про скасування рішення державного реєстратора (нотаріуса) обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права в даному випадку є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
В наданому апеляційному суду відзиви на апеляційну скаргу прокурора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котенко Ірина Миколаївна (відповідач-1 за первісним позовом) також заперечила доводи апеляційної скарги прокурора, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість, просила не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, відповідач-1 зазначила, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 в частині зобов`язання Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у ТОВ Пром-Експо спірний нежитловий будинок не виконано, будь-яких грошей в якості відшкодування за примусове відчуження нежитлового будинку ТОВ Пром-Експо не отримувало, припинення права власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б) не відбулося. За твердженнями відповідача-1, доводи прокурора про наявність постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського управління юстиції у місті Києві Барановського Б.В. від 30.07.2013 про закінчення виконавчого провадженні №24896576 в зв`язку зі складанням Акту прийому-передачі між ТОВ Пром-Експо та Головним управлінням охорони культурної спадщини, на підставі якого нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б) передано у власність держави, а також листа Київського БТІ від 30.11.2011 №53366 (И-2011) про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 не спростовують висновків суду, оскільки вказані документи не підтверджують факту викупу Головним управлінням охорони культурної спадщини у ТОВ Пром-Експо нерухомої пам`ятки місцевого значення - будинку за вищевказаною адресою, що в повній мірі відповідало б положенням ст. 41 Конституції України, ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини , ст. ст. 346, 352 ЦК України й свідчило про правомірне припинення права власності ТОВ Пром-Експо у передбачений законом спосіб на підставі ухваленого судом рішення. Більше того, відповідач-1 вважав, що акт державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського управління юстиції у місті Києві Барановського Б.В. від 23.07.2013 є неправомірним, оскільки складений всупереч п. 4.4.5 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (в редакції від 07.06.2013) без участі двох понятих з виконавчої дії по передачі будинку за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б) представнику Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконуючому обов`язки начальника управління об`єктів культурної спадщини. Крім цього, відповідач-1 визнав правомірними висновки суду першої інстанції в частині законності та відповідності дій нотаріуса при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії приписам ст.ст. 10, 11, 18, 24, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 02.11.2016), вказуючи на те, що 09.12.2016 після одержання заяви директора ТОВ Пром-Експо про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б), приватний нотаріус Котенко І.М. на підставі Договору купівлі-продажу будинку від 16.02.2000 №451 та інших документів, зокрема, реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 07.09.2001, Акту прийняття-передачі від 17.04.2000, Протоколу №2-16 Загальних Зборів Учасників від 14.11.2016 (згідно положень ст.ст. 18, 22, 27 Закону), використавши відомості з Єдиного реєстру документів, доступ до відомостей якого забезпечується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав (згідно абз.2 п.12 Порядку), переконавшись у відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації (згідно переліку передбаченого в статті 24 Закону) й на підставі самостійно прийнятого рішення №32838464 від 09.12.2016 (згідно ст.11 Закону) внесла до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію за ТОВ Пром-Експо права власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б), як це передбачено ст. 26 вказаного Закону. Водночас, оскільки станом на 09.12.2016 в Державному реєстрі прав була відсутня інформація про ухвалене Господарським судом міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279, приватний нотаріус Котенко І.М. прийняла єдине можливе правильне рішення про реєстрацію за ТОВ Пром-Експо права власності на нерухоме майно. Оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що під час проведення оспорюваних реєстраційних дій приватний нотаріус проводила пошук у Державному реєстрі прав і використовувала всю наявну в ньому інформацію, що підтверджується наданими суду копіями результатів пошуку заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів від 09.12.2016, відповідно до яких заборон для проведення реєстраційних дій не існувало, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій нотаріуса при здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Пром-Експо . Одночасно відповідач-1 зазначав про невірно обраний позивачем спосіб захисту, вказуючи, що належним способом захисту може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
У відповіді на відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що враховуючи, що Договір купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451 є розірваним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, такий договір не може бути підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом). Також не може бути підставою для визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом) факт невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, оскільки будучи беззаперечно обізнаним із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, ТОВ Пром-Експо виконавчий документ до органів державної виконавчої служби пред`являло та із заявою про примусове виконання судового рішення і стягнення коштів не зверталось. Не вчинення цим товариством дій відповідно до чинного законодавства не може бути перешкодою для захисту порушеного права Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Крім цього, прокурор зазначав, що оскільки з моменту укладення договору купівлі-продажу та звернення про державну реєстрацію пройшло 16 років, в зв`язку із запровадженням нового порядку реєстрації державний реєстратор, отримавши інформацію заявника про державну реєстрацію речових прав, які виникли до 01.01.2013, зобов`язаний перевірити факт оформлення цього права на підставі даних з архіву, а у разі відсутності таких даних - обов`язково зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав. Такі дії нотаріусом виконані не були, відтак поза його увагою залишився й факт, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 щодо скасування реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Пром-Експо було виконано. На переконання прокурора, необґрунтованими також є доводи ТОВ Пром-Експо про відсутність у нотаріуса обов`язку вивчення матеріалів Єдиного державного реєстру судових рішень з метою встановлення наявності/відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав, оскільки п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону про реєстрацію визначено, що під час проведення реєстраційних дій реєстратор обов`язково використовує, зокрема, відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Реєстру з Єдиним державним реєстром судових рішень. Відповідно при прийнятті рішення від 09.12.2016 нотаріусом не було дотримано вимог п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону про реєстрацію.
Доводи та аргументи відповіді прокурора на відзив відповідача-1 є аналогічними, наведеними у відповіді на відзив відповідача-2.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Пром-Експо також оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині відмови у задоволенні його зустрічних позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване в цій частині рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями позивача за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про передчасність позовної вимоги про визнання за ТОВ Пром-Експо права власності на нежитловий будинок загальною площею 397, 6 кв.м. по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно - Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б), оскільки 09.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Котенко І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ Пром-Експо на зазначений нежитловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач за зустрічним позовом вважав, що ТОВ Пром-Експо є законним власником нежитлового будинку загальною площею 397, 6 кв.м. по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера Б, проте заступник Генерального прокурора не визнає право власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок та оспорює його, обґрунтовуючи свої доводи рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, яким, начебто встановлено факт відсутності у ТОВ Пром-Експо права власності на нежитловий будинок. Крім цього, позивач за зустрічним позовом стверджував, що для реалізації рішення суду в частині викупу об`єкта культурної спадщини, такий об`єкт нерухомого майна на момент виконання рішення суду має належати на праві приватної власності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 346 ЦК України особі, у якої він викупається,адже право власності на нерухоме майно, серед іншого, припиняється у разі його викупу. На переконання позивача за зустрічним позовом, згідно чинного законодавства, обов`язкова первинна дія, яка мала бути вчинена для переходу нежитлового будинку у власність держави - оплата вартості нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню. Враховуючи вимоги ст. 41 Конституції України припинення права власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок повинно відбутися саме після викупу нежитлового будинку, а фактично після здійснення оплати викупної ціни у встановлений судом спосіб та визначеними особами власнику (ТОВ Пром-Експо ) в повному обсязі. Крім цього, факт не виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині викупу у ТОВ Пром-Експо нежитлового будинку та оплати грошових коштів підтверджує Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, листом від 11.09.2019 № 060-5045, в якому відповідач-1 зазначив, що Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 грошові кошти ТОВ Пром-Експо не перераховувались. За твердженнями позивача за зустрічним позовом, право власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, Волоська/Борисоглібська/Набережно- Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) ніколи не переходило до держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як правонаступника Головного управління культурної спадщини та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як і не вибувало із власності ТОВ Пром-Експо . Відтак, враховуючи невизнання та оспорювання Заступником Генерального прокурора вказаного вище права власності, позивач за зустрічним позовом разував, що у ТОВ Пром-Експо є достатні та обґрунтовані підстави, передбаченні ст. 392 ЦК України, для визнання за ним права власності на нежитловий будинок загальною площею 397,6 кв.м, розташований в м. Києві по вул. Волоська/Борисоглібська/ Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б. Крім цього, позивач за зустрічним позовом вказував на помилковість висновків місцевого суду про передчасність позовних вимог про визнання незаконними дій Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації припинення права власності ТОВ Пром-Експо на належний йому нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), оскільки вважає дії БТІ в частині скасування реєстрації права власності позивача на цей об`єкт нерухомого майна незаконними, такими, що вчиненими з порушенням норм чинного законодавства та такими, що порушують права позивача. На переконання позивача за зустрічним позовом, через невідповідність поданих документів вимогам Тимчасового положення, зокрема, через невідповідність заяви Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на державну реєстрацію припинення права власності, Комунальне підприємство Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації не мало права здійснювати державну реєстрацію припинення права власності ТОВ Пром-Експо на зазначений вище об`єкт нерухомого майна, а був зобов`язаний відмовити заявнику - Головному управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі пп. 3.5.4 Тимчасового положення.
Заперечуючи проти апеляційної скарги ТОВ Пром-Експо , Департамент культури (позивач-1 за первісним позовом) подав відзив на цю апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, доводи позивача-1 зводяться до того, що невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині викупу нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літ. Б) виникла з вини саме ТОВ Пром-Експо , а саме, через його бездіяльність та повне ігнорування своїх зобов`язань, а також законних вимог державних органів, направлених на своєчасне, повне та належне виконання рішення суду Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279. При цьому, позивач-1 вважав, що факт невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині зобов`язання викупити будинок та стягнення коштів на користь позивача за зустрічним позовом, сплачених йому на підставі Договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451, не може бути підставою для визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на спірне майно тощо.
В наданому апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Пром-Експо прокурор також заперечував доводи апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість його доводів, просив не брати їх до уваги, зокрема, в тій частині, позивач за зустрічним позовом вважає себе власником майна з огляду на невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279. На думку прокурора, дане рішення в частині припинення права власності ТОВ Пром-Експо не нерухому пам`ятку місцевого значення - будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літ. Б) було виконано, отже право власності ТОВ Пром-Експо на спірне майно припинено. Оскільки Договір купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451 є розірваним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, такий договір не може бути підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом), як і не може бути підставою для визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом) факт невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, адже будучи беззаперечно обізнаним із вищезгаданим рішенням суду ТОВ Пром-Експо виконавчий документ до органів державної виконавчої служби не пред`являло та із заявою про примусове виконання судового рішення і стягнення коштів не зверталось. Також прокурор зазначав про безпідставність доводів ТОВ Пром-Експо щодо неправомірного втручання держави у його право власності, оскільки товариство при приватизації спірного майна та укладенні договору на певних умовах, погоджуючись із ними, розуміло і достеменно знало про наслідки невиконання своїх зобов`язань із охорони пам`ятки культурної спадщини та застосування до нього у такому випадку законодавчо встановленої процедури повернення пам`ятки культурної спадщини у державну власність. Таким чином, саме неправомірні дії ТОВ Пром-Експо та порушення ним істотних умов Договору призвели до припинення його права власності на спірне майно, отже це не втручання у право власності, а передбачений законодавством механізм захисту історичної спадщини. Крім цього, прокурор вказував, що будь-які вимоги до відповідача-3 (за зустрічним позовом) мають бути розглянуті в окремому провадженні, оскільки останній не є учасником справи тощо.
В судове засідання апеляційної інстанції 22.12.2020 з`явились представники прокуратури, відповідачів 1 та 2 за первісним позовом, представники позивачів 1 та 2 за первісним позовом та відповідача-3 за зустрічним позовом не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яку за наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником позивача-1 за первісним позовом 19.11.2020, уповноваженим представником позивача-2 за первісним позовом - 20.11.2020 та уповноваженим представником відповідача-3 за зустрічним позовом - 23.11.2020.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 22.12.2020 представники позивачів 1 та 2 за первісним позовом та відповідача-3 за зустрічним позовом, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явилися не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслали, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих учасників за наявними у справі матеріалами.
Представник прокуратури в даному судовому засіданні 22.12.2020 надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом заперечив, рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову просив залишити без змін.
Представники позивача за зустрічним позовом (відповідача-2 за первісним позовом) в даному судовому засіданні надали пояснення, в яких підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги прокурора заперечили, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову просили залишити без змін.
Представник відповідача-1 за первісним позовом надав пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу ТОВ Пром-Експо , просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги прокурора заперечив, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову просив залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів 1 та 2 за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції приписів процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Заступника Генерального прокурора не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо слід задовольнити.
Як встановлено матеріалами справи, наказом комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 затверджено перелік нововиявлених пам`яток історії та культури міста Києва, до якого віднесена, зокрема, садиба середини ХІХ століття по вул. Борисоглібській, 19-21/19, в Подільському районі міста Києва.
Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення від 09.09.1999 про приватизацію нововиявленої пам`ятки архітектури, яка знаходиться на вул. Волоській/ Борисоглібськїй / Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 (літера Б).
16.02.2000 між ТОВ Пром-Експо (відповідач-2, позивач за зустрічним позовом) та Фондом державного майна України в Подільському районі міста Києва укладено Договір купівлі-продажу будинку від 16.02.2000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С.Г., зареєстрований в реєстрі за № 451 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого Фонд зобов`язався передати у власність відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) будинок загальною площею 397,6 кв. м за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), а відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом) - прийняти цей будинок та сплатити його ціну.
Відповідно до п. 1.5 Договору купівлі-продажу ціна об`єкту складає 398 161,00 грн.
Положеннями пп. 5.7, 5.8 розділу 5 Обов`язки покупця Договору купівлі-продажу визначено зобов`язання відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) нести відповідальність за схоронність будинку та додержуватися правил охорони, використання, обліку та реставрації пам`яток історії та культури; здійснювати реставрацію, консервацію та ремонт приватизованого будинку тільки з відому відповідних державних органів охорони державних пам`яток та під їх контролем. Проекти реставрації та консервації будинку погоджувати з відповідними державними органами пам`яток історії та культури.
За змістом п. 7.2 Договору купівлі-продажу, якщо покупець не виконав один із пунктів розділу Обов`язки покупця цього договору, продавець має право вимагати виконання обов`язків, відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або порушувати питання про розірвання цього договору та вимагати відшкодування збитків.
Матеріалами справи встановлено, що 17.04.2000 на підставі Акту прийняття-передачі будинок загальною площею 397,6 кв. м за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) було передано ТОВ Пром-Експо .
Положеннями п. 4 вказаного Акту встановлено, що покупець - ТОВ Пром-Експо на виконання умов Договору купівлі-продажу сплатив продавцю грошові кошти в сумі 398 161,00 грн.
07.09.2001 Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію права власності на згаданий нежитловий будинок за ТОВ Пром-Експо , про що видано відповідне реєстраційне посвідчення.
29.10.2008 Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено Акт обстеження споруди за адресою: вул. Волоська/ Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, Ж, згідно якого візуальним обстеженням будинків встановлено, що на них надбудований мансардний поверх, що здійснено згідно з проектом, узгодженим з головним управлінням охорони пам`яток від 10.02.2000, збільшена площа забудови пам`ятки за рахунок перенесення капітальної стіни дворового фасаду на ширину прибудованих дерев`яних сходів, що змінило типологічно-планувальну структуру пам`ятки і збільшило площі будинків, що є порушенням пам`ятко-охоронного зобов`язання. На даний час будинки огороджені монтажним парканом, але роботи не закінчені і проводяться майже рік. На будівельному майданчику робітники відсутні. За наслідком проведеного обстеження зроблено висновок, що ТОВ Пром-Експо не виконано пп. 1 та 18 охоронних зобов`язань від 01.10.1999 № 288 та № 289.
Матеріалами справи встановлено, що Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ Пром-Експо , Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Подільська районна у місті Києві державна адміністрація та Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, про викуп у відповідача-1 у власність держави щойно виявленого об`єкту культурної спадщини нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) за 398 161,00 грн. за рахунок коштів, які знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках позивача, відкритих в органах відповідача-2; припинення права власності відповідача-1 на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/12/19 (літера Б); передачу щойно виявленого об`єкту культурної спадщини за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/12/19 (літера Б) у власність держави на баланс позивача; зобов`язання відповідача-2 перерахувати 398 161,00 грн. на користь відповідача-1 за рахунок коштів, які знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках позивача, що відкриті в органах відповідача-2.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, прийнятим за наслідками нового розгляду цієї справи, позов задоволено частково.
Припинено право власності ТОВ Пром-Експо на нерухому пам`ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б.
Зобов`язано Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у ТОВ Пром-Експо нерухому пам`ятку місцевого значення - будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б.
Розірвано Договір купівлі-продажу будинку від 16.02.2000, укладений між ТОВ Пром-Експо та представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (правонаступник - Відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 451;
Зобов`язано ТОВ Пром-Експо скласти та підписати з Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акт приймання-передачі нерухомої пам`ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, та передати на підставі цього акту приймання-передачі зазначений будинок у власність держави на баланс Головному управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) передбачити кошти у сумі 398 161,00 грн. для Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), для викупу зазначеного будинку в ТОВ Пром-Експо у власність держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Стягнуто з Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ТОВ Пром-Експо 398 161,00 грн.
Як встановлено матеріалами справи, 18.07.2011 Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації із заявою № 3586, в якій, на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, просило припинити право власності ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
У відповідь на вищезгадану заяву Комунальне підприємство Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації листом від 30.11.2011 № 53366 (И-2011) повідомило Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 про скасування реєстрації права власності за ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) виконано.
На підтвердження своїх позовних вимог Заступником генерального прокурора надано, серед іншого, копію постанови головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Барановського Б.В про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2013 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 № 6/187/32/279 про зобов`язання ТОВ Пром-Експо скласти та підписати з головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Акту приймання-передачі нерухомої пам`ятки місцевого значення - будинку за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) та передати на підставі цього Акту прийняття-передачі цей будинок у власність держави на баланс Головному управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документа.
Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зверталося до Державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявами про реєстрацію права власності на спірне майно (30.01.2015 № 10001356 та 30.01.2015 № 10001115), проте Державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у такій реєстрації, що підтверджується рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.09.2015 № 24291517 та від 09.09.2015 № 24290309. Підставами для такої відмови були наявні суперечності у поданих документах, а також те, що заяви подані для проведення державної реєстрації об`єкта нерухомості на праві комунальної власності в той час, як відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 № 6/187-32/279 вирішено передати об`єкт нерухомості у власність держави.
09.12.2016 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Котенко І.М. за заявою відповідача-2 прийнято рішенням № 32838464 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на зазначений нежитловий будинок за ТОВ Пром-Експо .
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 встановлено спосіб та порядок переходу права власності на спірний нежитловий будинок у власність держави, а саме шляхом його викупу, в тому числі прямо зазначено про це в мотивувальній частині рішення.
Відповідно до ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини , ст. 352 ЦК України викуп є одним із похідних способів набуття права власності, який передбачає оплатний перехід від однієї особи до іншої права власності на об`єкт нерухомого майна, що є об`єктом культурної спадщини.
Згадані положення закону кореспондуються із визначеним п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна поняттям викупу-- способу продажу об`єкта приватизації одному покупцю.
Для реалізації рішення суду в частині викупу об`єкта культурної спадщини, такий об`єкт нерухомого майна на момент виконання рішення суду має належати на праві приватної власності особі, у якої здійснюється викуп. Підтвердженням цього є також приписи п. 5 ч. 1 ст. 346 ЦК України, якими встановлено, що право власності на нерухоме майно, серед іншого, припиняється у разі його викупу.
За змістом ч. 4 ст. 352 ЦК України, ч. 4 ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини саме викуплена пам`ятка культурної спадщини переходить у власність держави.
Відтак, обов`язковою первинною дією, яка мала бути вчинена для переходу нежитлового будинку у власність держави, мала бути оплата вартості нерухомого майна, яка підлягає примусовому відчуженню.
Положеннями ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності є непорушним, а примусове відчуження об`єктів такого права може бути застосоване лише як виняток та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Як встановлено матеріалами справи, право власності ТОВ Пром-Експо на спірний нежитловий будинок виникло внаслідок його приватизації за Договором купівлі-продажу та існувало на дату прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, отже суд зобов`язав виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) передбачити для викупу нежитлового будинку у відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) відповідні кошти та прямо зобов`язав Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) спірний нежитловий будинок.
З огляду на наведене та приписи ст. 41 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 346, ч. 4 ст. 352 ЦК України, ч. 4 ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини припинення права власності відповідача-2 на нежитловий будинок може (мало би) відбутися саме в результаті його викупу (після здійснення повної оплати власнику викупної ціни визначеними судом особами у встановлений судом спосіб).
Проте станом на день розгляду даного спору по суті рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 в частині зобов`язання Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) спірний нежитловий будинок не виконано, будь-яких грошей в якості відшкодування за примусове відчуження нежитлового будинку відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом) не отримував. Дана обставина підтверджується також й прокурором, який зазначив у тексті первісного позову, що ні Київською міською радою, ні Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради не вживалося жодних заходів для оформлення права власності на зазначений об`єкт нерухомості. Наведене підтверджується й матеріалами позову, зокрема, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, жоден з яких не містить даних про реєстрацію права власності на спірний нежитловий будинок за Виконавчим органом Київської міської ради.
З приводу позовних вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора (нотаріуса) слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 02.11.2016, далі - Закон) нотаріус є державним реєстратором, до повноважень якого відноситься проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
За змістом ст. 5 Закону речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, зокрема, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, нежитлові приміщення реєструються у Державному реєстрі прав. Державній реєстрації прав підлягає право власності.
Положеннями ст. 24 цього Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких, державний реєстратор може відмовити у здійсненні реєстрації: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться, серед іншого, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (ч. 1 ст. 27 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За приписами абз. 2 п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції від 16.11.2016) (далі - Порядок) під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, в тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).
Як встановлено матеріалами справи, 09.12.2016 після одержання заяви директора ТОВ Пром-Експо Терпицького Едуарда Леонідовича про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), приватний нотаріус Котенко І.М. на підставі Договору купівлі-продажу будинку від 16.02.2000 №451 та інших документів, зокрема, реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 07.09.2001, Акту прийняття-передачі від 17.04.2000, Протоколу №2-16 Загальних Зборів Учасників від 14.11.2016 (згідно положень ст.ст. 18, 22, 27 Закону), використавши відомості з Єдиного реєстру документів, доступ до відомостей якого забезпечується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав (згідно абз.2 п.12 Порядку), переконавшись у відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації (згідно переліку передбаченого в ст.24 Закону) й на підставі самостійно прийнятого рішення №32838464 від 09.12.2016 (згідно ст.11 Закону) внесла до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію за ТОВ Пром-Експо права власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/9 (літера Б), як це передбачено ст.26 вказаного Закону.
Водночас, оскільки станом на 09.12.2016 в Державному реєстрі прав була відсутня інформація про ухвалене Господарським судом міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279, жодних підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень (ст. 24 згаданого Закону) за відповідачем-2 на спірний нежитловий будинок не існувало.
Доводи прокурора (апелянта) та позивачів про те, що приватний нотаріус мав можливість зробити висновок про незаконність реєстрації права власності на спірний нежитловий будинок за відповідачем-2, відхиляються апеляційним судом як безпідставні та необґрунтовані.
Положеннями ст. 2 Закону визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Як встановлено матеріалами справи, наявні належні та допустимі докази на підтвердження того, що під час проведення оспорюваних реєстраційних дій приватний нотаріус Котенко І.М. проводила пошук у Державному реєстрі прав і використовувала всю доступну інформацію, в тому числі відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень, що підтверджується наданими суду копіями результатів пошуку заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів від 09.12.2016, відповідно до яких заборон для проведення реєстраційних дій не існувало.
При цьому, вимоги щодо обов`язкового використання безпосередньо відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (абз. 2 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності ), в якій, зокрема, зазначено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами, не заслуговують на увагу, адже документом, на підставі якого проведено оспорювану за первісним позовом державну реєстрацію прав, є не судове рішення, а договір купівлі-продажу, відтак наведені вище приписи щодо обов`язкового використання безпосередньо відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень на таку державну реєстрацію прав не розповсюджуються.
За змістом п. 3 ч.3 ст. 10 Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Водночас, матеріалами справи встановлено, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нежитловий будинок за ТОВ Пром-Експо державний реєстратор (нотаріус) отримав від заявника всі передбачені законом документи для здійснення державної реєстрації, при цьому державний реєстратор здійснив запити до всіх реєстрів (Державний реєстр обтяжень майна про податкові застави, Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, тощо) та отримав всі відомості, необхідні для проведення реєстраційної дії. Проте жоден акт чинного законодавства України не покладає на приватного нотаріуса (як державного реєстратора) обов`язку вивчення матеріалів судового реєстру з метою встановлення наявності/відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав.
З огляду нанаведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни при здійсненні реєстрації на спірне майно за ТОВ Пром-Експо є правомірними, адже жодної з підстав, передбачених ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , для відмови у здійсненні такої реєстрації станом на дату ії здійснення не існувало.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України підставою для захисту права є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору тощо.
Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановленим договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (ч.2 ст. 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що при зверненні до суду із вимогою про скасування рішення державного реєстратора прокурором, крім іншого, обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права у даному випадку є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Невірно обраний прокурором спосіб захисту є окремою підставою для відмови у задоволенні первісного позову.
Вимоги прокурора про зобов`язання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірину Миколаївну вчинити дії з внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірне майно за ТОВ Пром-Експо , також не підлягають задоволенню, як такі, що не передбачено законом та такі, що суперечать приписам ст. 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Як вище згадувалось, у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Таким чином, дії державного реєстратора по внесенню змін до реєстру є похідними від рішення суду про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або скасування записів про державну реєстрацію прав. Водночас, як встановлено судом, дії відповідача-1 при здійсненні реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем-2 (позивачем за зустрічним позовом) були правомірними.
Крім цього, ТОВ Пром-Експо заявлено зустрічні позовні вимоги до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання дій незаконними та визнання права власності на нежитловий будинок площею 397, 6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 в частині зобов`язання Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) спірний об`єкт нерухомого майна не виконано, право власності на спірний нежитловий будинок від відповідача-2 до держави в особі позивачів за первісним позовом чи будь-яких інших осіб не переходило, а сам спірний нежитловий будинок, відповідно, не вибував із власності ТОВ Пром-Експо , відтак суд першої інстанції розцінив вимоги зустрічного позову передчасними.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.
Як встановлено матеріалами справи, ухвалюючи рішення у справі у справі №6/187-32/279 Господарський суд міста Києва посилався як на підставу примусового викупу нежитлового будинку на ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини та ст. 352 ЦК України, відповідно до яких, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, державний орган з питань охорони пам`яток історії та культури робить власнику пам`ятки відповідне попередження. Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема в зв`язку із неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам`яток історії та культури може постановити рішення про її викуп. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження. Викуплена пам`ятка переходить у власність держави. Викупна ціна пам`ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.
Положеннями ст.21 Закону України Про охорону культурної спадщини та ст.352 ЦК України закріплено та прямо зазначено, що викуп є одним із похідних способів набуття права власності, який передбачає оплатний перехід від однієї особи до іншої права власності на об`єкт нерухомого майна, що є об`єктом культурної спадщини та укладання якого є обов`язковим для сторін.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна викуп - це спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю.
Таким чином, для реалізації рішення суду в частині викупу об`єкта культурної спадщини, такий об`єкт нерухомого майна на момент виконання рішення суду має належати особі, у якої він викупається, на праві приватної власності. Підтвердженням зазначеної позиції є положення п. 5 ч. 1 ст. 346 ЦК України, якою встановлено, що право власності на нерухоме майно, серед іншого, припиняється у разі його викупу.
Викуплена пам`ятка культурної спадщини переходить у власність держави відповідно до ч. 4 ст. ст. 352 ЦК та ч. 4 ст. 21 Закону України Про охорону культурної спадщини .
Тобто, обов`язкова первинна дія, яка мала бути вчинена для переходу нежитлового будинку у власність держави - оплата вартості нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.
За змістом ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним, а примусове відчуження об`єктів такого права може бути застосоване лише як виняток та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 встановлено, що у ТОВ Пром-Експо право власності на нежитловий будинок виникло внаслідок його приватизації за Договором купівлі-продажу від 16.02.2000, та існувало на дату прийняття вищезгаданого рішення, тому суд постановив стягнути із спеціальних реєстраційних рахунків Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які відкриті в органах Державного казначейства України, на користь ТОВ Пром-Експо 398 161,00 грн.
Таким чином, припинення права власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок повинно було відбутися саме в результаті викупу нежитлового будинку - фактично після здійснення оплати викупної ціни у встановлений судом спосіб та визначеними особами власнику (ТОВ Пром-Експо ) в повному обсязі.
Проте станом на момент розгляду даної справи рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 в частині викупу у ТОВ Пром-Експо нежитлового будинку та в частині стягнення із спеціальних реєстраційних рахунків Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які відкриті в органах Державного казначейства України на користь ТОВ Пром-Експо 398 161,00 грн. не виконано, будь-яких грошей в якості відшкодування за примусове відчуження нежитлового будинку ТОВ Пром-Експо не отримувало; позивачами за первісним позовом не надано жодних доказів на підтвердження виконання цього рішення суду.
Факт не виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 в частині викупу у ТОВ Пром-Експо нежитлового будинку та оплати грошових коштів підтвердив Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, листом від 11.09.2019 № 060-5045 про те, що в порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 грошові кошти ТОВ Пром-Експо не перераховувались.
Таким чином, право власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, Волоська/Борисоглібська / Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) ніколи не переходило до держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як правонаступника Головного управління культурної спадщини та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як і не вибувало із власності ТОВ Пром-Експо .
Факт належності нежитлового будинку на праві приватної власності ТОВ Пром-Експо підтверджується, зокрема, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - (далі за текстом - Департамент), яким видано припис № 73/П від 24.06.2019 на ім`я ТОВ Пром-Експо , в якому зазначено, що власником нежитлового будинку є ТОВ Пром-Експо та його, як власника нежитлового будинку, зобов`язано укласти охоронний договір та провести невідкладні будівельно-реставраційні роботи цього нежитлового будинку.
На виконання вищезгаданого припису, 11.09.2019 між ТОВ Пром-Експо та Департаментом охорони культурної спадщини підписано охоронний договір №4180 на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, за умовами якого ТОВ Пром-Експо , як власник вказаного об`єкту взяло на себе зобов`язання щодо охорони та утримання цього об`єкта в належному санітарному та технічному стані.
За приписами ст. ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Місцевим господарським судом не було враховано наведених обставин та приписів чинного законодавства, відтак невірно оцінено наявність у ТОВ Пром-Експо права на захист своїх порушених прав шляхом визнання права власності на спірний об`єкт.
Відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями ст. 317 ЦК України визначено, що зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
До регламентованих ЦК України способів захисту права власності, зокрема, належать визнання права власності (ст. 392 ЦК України), за змістом яких власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згадана вище норма передбачає захист прав власника у разі його порушення або невизнання певною особою тощо, а відтак при вирішенні спору на її підставі суттєвим є встановлення, зокрема, обставин виникнення у позивача права власності на відповідний об`єкт, а також оспорювання чи невизнання цього права певними особами.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ Пром-Експо про визнання за ним права власності на нежитловий будинок загальною площею 397, 6 кв.м, розташований в м. Києві по вул. Волоська/Борисоглібська/ Набережно- Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, які доведено належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню.
З приводу вимог позивача за зустрічним позовом про визнання незаконними дій Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації в частині реєстрації припинення права власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська, Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б), слід зазначити, що 18.07.2011 Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації із заявою № 3586 на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, в якій просило припинити право власності ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна за адресою: місто Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
У відповідь на цюу заяву Комунальне підприємство Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації листом від 30.11.2011 № 53366 (И-2011) повідомило Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 щодо скасування реєстрації права власності за ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) виконано.
Тобто, Комунальне підприємство Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації вчинило реєстраційну дію, а саме, скасувало право власності за ТОВ Пром-Експо на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Тимчасове положення) до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном) проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 1878-VI (1878-17) Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме манно.
За змістом пп. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5 (z0582-10), що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України (1878-17) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1.2 Тимчасового положення державна реєстрація прав - їх офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва здійснюється шляхом внесення відповідного запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно пп. 2.1 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Положеннями абз. 2 пп. 2.2. Тимчасового положення передбачено, що до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Тимчасовим положенням.
Відповідно до п. 10 Додатку 2 (Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно) до Тимчасового положення одним з правовстановлювальних документів, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Реєстратор бюро технічної інвентаризації на підставі пп. 3.5.4 Тимчасового положення відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Тимчасовим положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Подана Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заява № 3586 від 18.07.2011 не відповідала вимогам, встановленим Тимчасовим положенням, в тому числі щодо затвердженої форми.
Крім цього, серед документів, які мали бути обов`язково додані до заяви про державну реєстрацію припинення права власності ТОВ Пром-Експо на зазначений вище нежитловий будинок, відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Такий висновок можна зробити виходячи з того, що серед додатків до заяви про реєстрацію припинення права власності ТОВ Пром-Експо такі документи не зазначено, а також правовстановлюючі документи не вилучалися у власника нерухомого майна - ТОВ Пром-Експо , а тому вони не могли бути додані до заяви. Доказів на спростування цього матеріали справи не містять.
При цьому, рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279 не містить висновків про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового будинку за адресою. 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б) чи про встановлення факту права власності на цей об`єкт нерухомого майна, а тому це рішення суду не є правовстановлюючим документом в розумінні додатку 2 до Тимчасового положення.
За таких обставин, через невідповідність поданих документів вимогам Тимчасового положення, зокрема, невідповідність заяви Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на державну реєстрацію припинення права власності, Комунальне підприємство Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації не мало права здійснювати державну реєстрацію припинення права власності ТОВ Пром-Експо на зазначений об`єкт нерухомого майна, а повинно було відмовити заявнику - Головному Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в проведенні державної реєстрації на підставі п.п.3.5.4 Тимчасового положення.
Оскільки вищевказані дії Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації щодо проведення державної реєстрації припинення права власності ТОВ Пром-Експо на нежитловий будинок загальною площею 397, 6 кв.м, розташований в м. Києві по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б вчинені з порушенням норм законодавства, вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання таких дій незаконними підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскаржене рішення в цій частині вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, в решті оскаржуване рішення слід залишити без змін. Тому доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню. Доводи Заступника Генерального прокурора по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків про відмову в задоволенні первісного позову.
В зв`язку із задоволенням зустрічного позову та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо з відповідачів за зустрічним позовом на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню по 2 631, 14 грн. судового збору за подання зустрічного позову та по 3 946, 71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/10985/19 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
В задоволенні первісного позову Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо про скасування рішення державного реєстратора відмовити.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання дій незаконними та визнання права власності задовольнити.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо на нежитловий будинок площею 397,6 кв.м, який знаходиться за адресою:м. Київ, вул. Волоська, Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Визнати незаконними дії Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо на нежитловий будинок, який знаходиться за адресою:м. Київ, вул. Волоська, Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Стягнути з Департаменту культури виконавчого органу Київської ської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3, ідентифікаційний код 02231933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 30266242) 2 631, 14 грн. судового збору за подання зустрічного позову.
Стягнути з Київської міської державної адміністрації (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2, ідентифікаційний код 00022527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 30266242) 2 631, 14 грн. судового збору за подання зустрічного позову.
Стягнути Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В, ідентифікаційний код 03359836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 30266242) 2 631, 14 грн. судового збору за подання зустрічного позову. .
Стягнути з Департаменту культури виконавчого органу Київської ської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3, ідентифікаційний код 02231933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 30266242) 3 946, 71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Київської міської державної адміністрації (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2, ідентифікаційний код 00022527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 30266242) 3 946, 71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В, ідентифікаційний код 03359836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-Експо (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 85, ідентифікаційний код 30266242) 3 946, 71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/10985/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.12.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.А. Пашкіна
С.Р. Станік
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.12.2020 |
Оприлюднено | 29.12.2020 |
Номер документу | 93870712 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Дикунська С.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні