Рішення

від 21.12.2020 по справі 906/1164/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1164/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кротенко І.В. - ордер АЕ №1039500 від 13.10.2020;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укртрансакад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інерт 1520"

про стягнення 18 000,00 грн

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укртрансакад" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інерт 1520" 18000,00грн заборгованості за договором №120 про надання послуг від 10.12.2019.

Ухвалою від 25.09.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.10.2020.

20.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с .44-45).

21.10.2020 від позивача на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив позовну заяву (а.с. 52-53).

Ухвалою від 21.10.2020 відкладено розгляд справи на 18.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. у відпустці з 16.11.2020 по 23.11.2020, справа №906/1032/20, призначена на 18.11.2020 о 12 год. 00 хв., в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 24.11.2020 суд призначив судове засідання на 21.12.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2020 позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 24.11.2020 на його електронну пошту (а.с. 73).

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1164/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

До того ж, з відзиву на позовну заяву (а.с. 44-45) вбачається обізнаність відповідача про відкриття провадження у справі №906/1164/20 та призначення судового засідання на 21.10.2020.

Таким чином, ТОВ "Інерт 1520" не було позбавлене об`єктивної можливості дізнатися про рух справи №906/1164/20, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалося.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інерт 1520" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укртрансакад" (позивач, виконавець) укладено Договір №120 про надання послуг (далі - Договір (а.с. 10-12)) за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов`язання з надання послуг "Організація обстеження технічного стану несучих конструкцій тепловоза: ТЕМ2 №8694,1986 року побудови з метою продовження терміну його експлуатації" (надалі - послуги).

Відповідно до п. 1.2. Договору, строк надання послуг - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п. 2.3. Договору та надання тепловоза виконавцю .

Згідно п. 1.3. Договору, об`єкт обстеження та місце надання послуг визначається сторонами в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору.

За п. 2.1. Договору, вартість послуг за один тепловоз складає 58000,00грн (п`ятдесят вісім тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 9666,67грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість грн.67 коп.).

Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата за послуги по даному договору, передбачені в п. 1.1., здійснюється в порядку попередньої оплати в розмірі 100%, що складає 58000,00грн, в тому числі ПДВ - 9666,67грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість грн.67 коп.).

За даними позивача, послуги ним були надані належним чином, проте відповідач частково оплатив їх вартість, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 18000,00грн.

28.07.2020 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за надані послуги, однак остання залишена без відповіді та задоволення.

Не виконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

В обґрунтування своєї позиції позивач зсилається на ст.525, 526, 599, 901, 903 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 44-45), заперечує проти позову частково. Зокрема, вказує, що не заперечує факт наявності заборгованості в розмірі 18000,00грн за умовами Договору №120 про надання послуг та має намір сплатити грошову суму в мирному порядку. При цьому зазначає, що всупереч п. 3.1. Договору, позивач не передав замовнику Технічне рішення про продовження терміну експлуатації тепловоза. Зазначає, що у зв`язку з тим, що не є власником тепловоза серії ТЕМ2 №8694, 1986 року, а виконує лише підрядні роботи, тому, з метою захисту ділової репутації підприємства, має намір врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, в якій пропонується визначити порядок передачі технічного рішення та строки оплати послуг.

Позивач, згідно відповіді на відзив (а.с.52-53), вказав, що неодноразово звертався до позивача з вимогою оплати борг, при цьому відповідач жодного разу не звернувся до позивача із вимогою передати йому технічне рішення. За вказаного, а також враховуючи те, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача із пропозицією укласти мирову угоду, позивач вважає поведінку відповідача недобросовісною.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору №120 про надання послуг від 10.12.2019.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалося вище, у п. 2.3. Договору сторони погодили, що оплата за послуги здійснюється в порядку попередньої оплати в розмірі 100%.

Матеріали справи містять виписаний позивачем рахунок №176 від 10.12.2019 на суму 58000,00грн, отримання якого не заперечував відповідач.

Однак, з урахуванням умов Договору, вказаний рахунок був оплачений частково, на суму 30000,00грн, що підтверджено платіжними дорученнями №1448 від 11.12.2019 (а.с. 16).

Не зважаючи на часткове виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати, 19.12.2019 позивач надав відповідачу послуги з організації обстеження технічного стану несучих конструкцій тепловоза серії ТЕМ2 №8694, 1986 року побудови з метою продовження терміну його експлуатації, на суму 58000,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг №105 від 19.12.2019 (а.с. 15).

За вказаного, при вирішення спору, слід керуватися приписами ст. 538 ЦК України, ч. 3, 4 якої визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Зважаючи на виконання позивачем обов`язку щодо надання обумовлених Договором послуг, у відповідача виник обов`язок їх оплатити.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1548 від 29.01.2020 та №1549 від 30.01.2020 підтверджено, що після надання позивачем послуг, відповідач додатково оплатив їх у розмірі 10000,00грн (а.с. 17-18), внаслідок чого заборгованість останнього склала 18000,00грн.

Судом встановлено, що 28.07.2020 відповідачу направлялась претензія з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 18000,00грн (а.с. 20-22), яка отримана останнім 06.08.2020, що вбачається з трекінгу відправлення із сайту "Укрпошта" (а.с. 25).

Враховуючи заперечення відповідача, суд вважає за доцільне зазначити, що останні не впливають на результат вирішення спору, оскільки Договором передбачена попередня оплата і будь яких інших умов для її проведення сторони не обумовили.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 18000,00грн є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18000,00грн є правомірними, заявленими відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ч. 4,9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інерт 1520" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Івана Франка, буд. 3-Б, ід. код 40000624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укртрансакад" (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Бульвар Зоряний, ід. код 32406215):

- 18000,00 грн заборгованості;

- 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.12.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).