Рішення

від 24.12.2020 по справі 906/1291/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1291/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого приватного підприємства "АСВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Світ Шин-Полісся"

про стягнення 40 585,06 грн

Мале приватне підприємство "АСВА" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Шин-Полісся" про стягнення 40 585,06 грн, з яких: 38 904,98грн основного боргу, 1 333,77грн пені, 229,60грн 3% річних, 116,71грн інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів та послуг від 01.04.2020 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.525, 526, 530, 625, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 232, 343 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 03.12.2020.

10.11.2020 представником позивача подано до суду письмове клопотання від 09.11.2020 про розгляд справи без уповноваженого представника та надано оригінали документів для огляду судом.

02.12.2020 до суду представником позивача подано клопотання від 30.11.2020 про долучення довідки №63 про розмір заборгованості відповідача станом на 30.11.2020.

В судовому засіданні 03.12.2020 представник відповідача заперечував щодо розміру витрат на правову допомогу, що заявлена до стягнення позивачем.

В судовому засіданні 03.12.2020 оголошено перерву до 15.12.2020.

09.12.2020 на електронну пошту від позивача надійшли додаткові пояснення щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Також просить розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 15.12.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 15.12.2020 відкладено розгляд справи на 24.12.2020.

22.12.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких позивач вказує, що жодних пропозицій про врегулювання спору мирним шляхом від відповідача не надходило, вказує що подання даного клопотання є способом затягування розгляду справи. Просить задовольнити позовні вимоги, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, 24.12.2020 подав до суду клопотання про відкладення слухання справи з посиланням на те, що представник відповідача перебуває на самоізоляції через контакт із хворим на коронавірус.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка учасників провадження та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.04.2020 між Малим приватним підприємством "АСВА" (позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ ШИН-ПОЛІССЯ" (відповідач, замовник) укладено Договір купівлі-продажу товарів і послуг (далі - Договір) (а.с.16-19).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору Підприємство зобов`язується передати у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар (автомобільні шини/диски, далі за текстом - товар/товари ) у кількості, асортименті та за цінами відповідно до замовлень, рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору; підприємство зобов`язується надати послуги з шиномонтажу, балансування та шиноремонту (далі послуги ), які надаються підприємством за завданням Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Ціни на товари та послуги визначаються відповідно до прайс-листів підприємства, що діють на момент замовлення товарів чи надання послуг і вказуються у рахунках-фактурах і видаткових накладних або актах здачі-прийняття виконаних робіт (п. 2.1. Договору).

Згідно із п. 3.1.-3.2. Договору підприємство зобов`язане протягом двох робочих днів з дня отримання заявки Замовника, у якій мають бути вказані асортимент та кількість товарів, направити Замовнику рахунок-фактуру. Замовлення може бути направлено Підприємству поштою, факсом, засобами телефонного чи електронного зв`язку.

Згідно із п. 3.3. Договору Підприємство зобов`язане поставити товари протягом двох робочих днів з дня отримання Замовником рахунка-фактури.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що Замовник зобов`язаний прийняти товар у власність і розрахуватися за нього у спосіб, визначений пунктом 4.1. Договору, протягом 3 календарних днів з дня поставки товару.

Оплата товарів та послуг здійснюється Замовником за визначеною у рахунку-фактурі ціною та у визначений пунктом 3.4. даного Договору строк шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, вказаний у пункту 9 даного Договору. Датою оплати товарів і послуг вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства (п. 4.1, п. 4.3 Договору)

Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар (п. 4.3 Договору).

Факт передання товарів Замовникові підтверджується видатковою накладною, яка оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства України і засвідчується підписами та печатками (у разі наявності) Сторін або товарно-транспортною накладною відповідно до пункту 4.7. даного Договору (п. 4.8. Договору).

На виконання умов Договору та на замовлення Відповідача, які надходили відповідно до п. 3.2. Договору, позивачем відвантажено автомобільні шини 315/80 R 22.5 Matador F HR 4 156/150L 3PMSF, 385/65 R 22/5 Matador T HR 4 160K, 225/55 R16 Matador MP47 Hectorra 3 95V на загальну суму 38 904,98грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №5259 від 09.06.2020 на суму 18 135,00грн;

- №5276 від 09.06.2020 на суму 17 550,00грн;

- №5577 від 18.06.2020 на суму 3 219,98грн.

Позивачем надано відповідачу рахунки на оплату даного товару (а.с.23-25).

Позивач виконав всі свої зобов`язання щодо поставки товару, однак Відповідач не здійснив належну оплату за поставлений товар.

В матеріалах справи міститься вимога позивача №37 від 05.08.2020 (а.с.26) про сплату заборгованості відповідачем у розмірі 38 904,98грн. Позивач вказує, що дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказане стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення 40 585,06 грн, з яких: 38 904,98грн основного боргу, 1 333,77грн пені, 229,60грн 3% річних, 116,71грн інфляційних збитків.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо розміру основного боргу.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 38 904,98грн основного боргу.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 38 904,98грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 38 904,98грн основного боргу.

4. Щодо вимоги про стягнення 1 333,77грн пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення Договору винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

За прострочення здійснення розрахунку за товари або послуги Замовник зобов`язаний на вимогу підприємства виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення, за кожен день такого прострочення (п. 6.3. Договору).

Згідно із п. 3.4. Договору Замовник зобов`язаний прийняти товар у власність і розрахуватися за нього у спосіб, визначений пунктом 4.1. Договору, протягом 3 календарних днів з дня поставки товару.

Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар (п. 4.3 Договору).

Таким чином, відповідач зобов`язувався розрахуватися за отриманий товар за видатковими накладними:

- №5259 від 09.06.2020 на суму 18 135,00грн у строк до 12.06.2020 включно;

- №5276 від 09.06.2020 на суму 17 550,00грн у строк до 12.06.2020 включно;

- №5577 від 18.06.2020 на суму 3 219,98грн у строк до 22.06.2020 включно.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с.6), з урахуванням положень ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 918,41грн пені за період з 13.08.2020 по 23.10.2020, з яких нараховано за видатковими накладними:

- №5259 від 09.06.2020 на суму боргу 18 135,00грн у розмірі 428,10грн;

- №5276 від 09.06.2020 на суму боргу 17550,00грн у розмірі 414,30грн;

- №5577 від 18.06.2020 на суму боргу 3219,98грн у розмірі 76,01грн.

В частині стягнення 415,36грн пені позов задоволенню не підлягає.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 229,60грн 3% річних та 116,71грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.7), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому задовольняє вимогу про стягнення 229,60грн 3% річних за період з 13.08.2020 по 23.10.2020.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період серпня - вересня 2020 року (а.с.7), суд вважає, що вимога про стягнення 116,71грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Зважаючи на докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 40 169,70грн, з яких: 38 904,98грн основного боргу; 918,41грн - пені; 229,60грн - 3% річних; 116,71грн - інфляційних втрат.

В задоволенні вимоги про стягнення 415,36грн пені суд відмовляє в зв`язку з необґрунтованістю її нарахування.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 с.129 ГПК України).

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановлених ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00грн.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 10 600,00грн витрат на правову допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 10600,00грн позивачем подано до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги від 06.10.2020 (а.с.33-38) та копію додатку №1 до нього (а.с.39), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Капустінської О.Г. (а.с.43), акт про надання правової допомоги від 23.10.2020 (а.с.40), ордер від 23.10.2020 (а.с. 44) та копію рахунку-фактури №8/20 від 06.10.2020 (а.с.41) та платіжного доручення №3226 від 09.10.2020 (а.с.42).

Відповідачем усно заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 06.03.2019 у справі №910/15357/17.

З огляду на заявлену позивачем ціну позову, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, зважаючи на клопотання відповідача, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення із відповідача 6 000,00грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Шин-Полісся" (10029, м.Житомир, просп.Незалежності, буд.55, ідентифікаційний код 38908840) на користь Малого приватного підприємства "АСВА" (02002, м.Київ, вул.Флоренції, буд.12-Б, кв.103, ідентифікаційний код 16399501):

- 38 904,98грн основного боргу;

- 918,41грн пені;

- 229,60грн 3% річних;

- 116,71грн інфляційних втрат;

- 2 102,00грн судового збору;

- 6 000,00грн витрат на правову допомогу.

3. В частині позову про стягнення 415,36грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.12.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: info@avtochina.com.ua

lena.jusguard@gmail.com

3 - відповідачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: naumchyk@ukr.net