Рішення

від 21.12.2020 по справі 908/2482/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/130/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 справа № 908/2482/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут В.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2482/20

за позовом концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69059, Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В)

до відповідача Громадської організації «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3)

про стягнення 24765,14 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з Громадської організації «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» 24765,14 грн., які складаються з 24705,38 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року та 59,76 грн. 3 % річних.

В обґрунтування вимог позивач зазначив наступне. Концерн Міські теплові мережі (Теплопостачальна організації) здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді в будівлю (об`єкт) за адресою: Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, частина нежитлового приміщення загальною площею 175,90 кв. м. (літ. А-5), що належить ГО «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» , яке знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення. Позивач звертався до відповідача з листом щодо необхідності укладення договору, надсилав проект договору, проте, на час подання позовної заяви договір не укладений. З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювальних сезонів 2019-2020 років відповідно до рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжя. За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2020 року на загальну суму 24705,38 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача. Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати. Допущене відповідачем порушення, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних. Позов заявлено на підставі статей ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України та Закон України «Про теплопостачання» . Позивач просив справу розглядати за правилам спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 справу № 908/2482/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2482/20; присвоєно справі номер провадження 18/130/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 26.10.2020. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 05.10.2020 та повноважному представнику відповідача 12.10.2020.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалено розпочати розгляд справи по суті через 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Разом з тим, суд врахував, що процесуальні строки у справі є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася та наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ звернень учасників справи щодо необхідності реалізації своїх процесуальних прав у більш тривалий строк не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 21.12.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без виклику у судове засідання представників позивача та відповідача.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статутних документів Концерну Міські теплові мережі основним предметом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ.

Згідно своїх господарських зобов`язань позивач здійснює постачання теплової енергії в будівлю (об`єкт) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Міським комунальним підприємством «Основаніє» (балансоутримувач), з одного боку, та Громадською організацією «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» (орендар), з іншого блоку укладений договір оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015, відповідно до умов якого Громадській організації «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» надано в строкове платне користування комунальне майно - частина нежитлового приміщення ІІІ першого поверху (літ. А-5) загальною площе. 175,90 кв. м., у складі приміщень: №, № 15-18, 28-35 та частина коридору № 19, що розташовані в будинку № 6 по вул. Північнокільцевій (з урахуванням додаткової угоди від 29.10.2018).

Згідно додаткової угоди від 29.10.2018 до договору оренди нежитлового приміщення №234/05 від 09.10.2015 строк оренди продовжено до 09.08.2021.

Доказів розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 суду не надано.

Відповідно до п. 5.13 договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 орендар - Громадська організація «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» (відповідач у справі) - зобов`язався укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з балансоутримувачем - договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та своєчасно вносити плату за ці послуги.

В супереч приписам Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією відповідач на протязі 2015-2018 років до концерну «Міські теплові мережі» для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не звертався.

Направлений на адресу відповідача лист позивача № 590/06 від 29.05.2018 з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501293 від 23.05.2018, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору, залишено останнім без задоволення.

Договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.

З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювального сезону 2019-2020 років відповідно до рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжя.

За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 24705,38 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача (докази направлення наявні). Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі не надав, оформлені акти приймання-передачі за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не повернув, виставлені позивачем рахунки залишені без оплати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила № 1198) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Значеною нормою визначено ще одну обов`язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України Про теплопостачання саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Частиною четвертою статті 19 Закону України Про теплопостачання встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).

Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).

Відповідно до пункту 7 Правил № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Правил № 1198 визначено, що для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

У відповідності до п. 23 Правил № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що з огляду на відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії такий договір повинен укладатися зі споживачем, теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у споживача приладу обліку теплової енергії. При цьому такий договір повинен укладатися з урахуванням норм законодавства, що регулюють відносини у сфері теплопостачання (Закон України Про теплопостачання , Правила № 1198) та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 ЦК України.

Разом з тим, з 01.05.2019 введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги в редакції від 09.06.2018, згідно з яким відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб`єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Обов`язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

У пункті 2 Правил № 630 застосовуються, зокрема, такі терміни: централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання

Тобто зазначеними нормами визначено обов`язкову ознаку споживача послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем і послуга спрямована на задоволення потреб споживача.

Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ані в порядку Закону України Про теплопостачання , ані в порядку Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідачем у спірний період відповідного договору не укладено. Направлений позивачем на адресу Громадської організації «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501293 від 23.05.2018 відповідачем не підписано та на адресу позивача не повернуто.

Нежитлове приміщення площею 175,90 кв. м., яким користується відповідач на підставі договору оренди № 234/05 від 09.10.2015, знаходиться в житловій будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 6. Нарахування за отриману теплову енергію здійснено розрахунковим способом згідно показників будинкового приладу обліку, пропорційно теплового навантаження.

Система опалення належного відповідачу приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2019-2020 років, відповідно до яких концерном Міські теплові мережі розпочато і закінчено опалювальні сезони у місті Запоріжжя.

Отже, нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 24705,38 грн. є обґрунтованим, яку, всупереч вимог закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 24705,38 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 59,76 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , виходячи з простроченої вартості теплової енергії за актами приймання-передачі за період листопад 2019 року - квітень 2020 року за загальний період з 20.12.2019 по 11.03.2020, суд розрахунок визнав правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, до стягнення належить 59,76 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, ідентифікаційний код 39885877) на користь концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059, Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В; ідентифікаційний код 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 у філії - «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» , МФО 313957) 24705,38 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот п`ять грн. 38 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Громадської організації «Культурно-мистецький центр «ІРІДА» (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, ідентифікаційний код 39885877) на користь концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059, Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В; ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_2 у ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) 59,76 грн. (п`ятдесят дев`ять грн. 76 коп.) 3% річних та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.12.2020.

Суддя В.В. Левкут