Рішення

від 28.12.2020 по справі 910/4638/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2020Справа № 910/4638/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Державного підприємства "Прозорро.Продажі"

до Аграрної біржі

про стягнення 6 301,33 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Прозорро.Продажі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрної біржі (далі - відповідач) про стягнення 6 301,33 грн, з яких: 5 100,01 грн основний борг, пеня у розмірі 628,47 грн та штраф у розмірі 572,85 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач неналежно виконує зобов`язання за договором №236-МП-ЦБД2/2019 про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації від 05.08.2019 в частині оплати за надані послуги, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 судом відкрито провадження у справі №910/4638/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 07.04.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ", яким у Господарському процесуальному кодексі України розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", за змістом якого процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Відтак, строк для подання відзиву на позов у даній справі сплив 07.08.2020.

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

14.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про надсилання кореспонденції за іншою адресою.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 між Державним підприємством "Прозорро.Продажі" (адміністратор) та Аграрною біржою (оператор) було укладено договір №236-МП-ЦБД2/2019 про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації (договір) предметом договору є надання адміністратором доступу оператора до електронної торгової системи "РrоZоrrо.Продажі" ЦБД-2 (далі - ЕТС) для використання ЕТС з метою забезпечення проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації у ЕТС (п.1.1).

Адміністратор зобов`язаний, зокрема, надати оператору доступ до ЕТС протягом 10 (десяти) робочих днів з дня укладення цього договору, що надається у вигляді продуктивного ключа. Продуктивний ключ надається адміністратором засобами електронного зв`язку, виключно уповноваженій оператором особі, згідно контактних даних, вказаних оператором в додатку №1 до цього договору (п.п.3.1, 3.1.1 договору).

Відповідно до п.п.5.1, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.9 договору ціна договору складається з плати на розвиток ЕТС та плати за використання ЕТС у розмірах, передбачених п.п.17, 18 Порядку відбору операторів. Адміністратор не пізніше п`ятого числа звітного місяця виставляє оператору рахунок за використання ЕТС за звітний місяць. Рахунок виставляється засобами електронного зв`язку, в тому числі, електронною поштою. Оператор вносить на банківський рахунок адміністратора плату за використання ЕТС не пізніше 10 числа звітного місяця. Адміністратор не пізніше ніж на десятий робочий день після закінчення звітного місяця надає оператору акт наданих послуг за використання ЕТС за звітний місяць засобами електронного зв`язку. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання підписує два примірники, скріплює їх своєю печаткою (у разі наявності) та передає ці примірники на підпис адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності). Адміністратор повертає підписаний зі свого боку один примірник акту оператору. За порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, в тому числі передбачених пунктом 3.3.34 цього договору, винна на сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного України за кожен день порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості або понесених збитків. Сторонами погоджено, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов`язання. Ціна договору сплачується оператором з моменту набрання чинності цим їм в незалежності від факту підключення майданчика оператора до ЕТС.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору).

04.09.2019 позивачем надіслано на електронну адресу відповідача рахунок на оплату №МП-00000123 від 03.09.2019 за використання електронної торгової системи за серпень та вересень 2019 року на суму 3 400,01 грн.

04.10.2019 за допомогою засобів електронного зв`язку позивачем надіслано на адресу оператора акт надання послуг №МП-00000123 від 30.09.2019 на суму 3 400,01 грн, підписаний з боку адміністратора.

03.10.2019 позивачем надіслано на електронну адресу відповідача рахунок на оплату №МП-00000192 від 01.10.2019 за використання електронної торгової системи за жовтень 2019 року на суму 1700,00 грн.

31.10.2019 оператору було доставлено за допомогою засобів електронного зв`язку акт надання послуг №МП-00000192 від 31.10.2019 на суму 1 700,00 грн, підписаний з боку адміністратора електронним цифровим підписом.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем не було оплачено за надані адміністратором послуги на суму 5 100,01 грн.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, штраф та пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору щодо надання відповідачу послуг у період з серпня по жовтень місяць 2019 року на загальну суму 5 100,01 грн, позивачем представлені до матеріалів розглядуваної справи акти надання послуг №МП-00000123 від 30.09.2019 на суму 3 400,01 грн та №МП-00000192 від 31.10.2019 на суму 1 700,00 грн, які з боку відповідача не підписані.

Відповідно до умов укладеного між контрагентами правочину зазначені акти були надіслані позивачем на електронну адресу відповідача 04.10.2019 та 31.10.2019 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами .

У пункті 5.5 договору сторони погодили, що адміністратор не пізніше ніж на десятий робочий день після закінчення звітного місяця надає оператору акт наданих послуг за використання ЕТС за звітний місяць засобами електронного зв`язку. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання підписує два примірники, скріплює їх своєю печаткою (у разі наявності) та передає ці примірники на підпис адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності).

Оскільки відповідач будь-яких заперечень та зауважень щодо наданих позивачем послуг, а також мотивованої відмови від підписання актів у встановлений договором строк не надав, то надані позивачем послуги у період з серпня по жовтень 2019 року на загальну суму 5 100,01 грн згідно актів надання послуг №МП-00000123 від 30.09.2019 на суму 3 400,01 грн та №МП-00000192 від 31.10.2019 на суму 1 700,00 грн вважаються прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №433 "Про затвердження Порядку відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків та визначення адміністратора електронної торгової системи" (у редакцію станом на дату виникнення спірних правовідносин) оператор щомісяця вносить на банківський рахунок адміністратора плату за використання електронної торгової системи у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (з урахуванням податку на додану вартість), яка підлягає перерахуванню щомісяця не пізніше 10 числа на банківський рахунок адміністратора.

Згідно умов п.5.4 укладеного між сторонами правочину адміністратор не пізніше п`ятого числа звітного місяця виставляє оператору рахунок за використання ЕТС за звітний місяць. Рахунок виставляється засобами електронного зв`язку, в тому числі, електронною поштою. Оператор вносить на банківський рахунок адміністратора плату за використання ЕТС не пізніше 10 числа звітного місяця.

Як встановлено судом, всупереч умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, відповідач за надані позивачем у період з серпня по жовтень 2019 року послуги не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість на загальну суму 5 100,01 грн, строк оплати якої станом на дату вирішення спору по суті настав.

Обставин, які наведені позивачем у позовній заяві, відповідач належними та допустимими доказами не спростовано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 5 100,01 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 628,47 грн за загальний період прострочення з 12.09.2019 по 24.02.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п.п.5.6, 5.7 договору передбачено, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, в тому числі передбачених пунктом 3.3.34 цього договору, винна на сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного України за кожен день порушення. Сторонами погоджено, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов`язання..

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за надані позивачем послуги не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 628,47 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 572,85 грн суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.5.6 договору за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, в тому числі передбачених пунктом 3.3.34 цього договору, винна на сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного України за кожен день порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості або понесених збитків.

При цьому оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг більш ніж на 30 днів, вимоги Державного підприємства "Прозорро.Продажі" про стягнення штрафу визнаються обґрунтованими.

При цьому оскільки штраф розраховується від суми невиконаного основного зобов`язання, то за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає 510,00 грн штрафу.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Прозорро.Продажі" до Аграрної біржі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Прозорро.Продажі" до Аграрної біржі задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрної біржі (01001, місто Київ, вул. Б.Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33947314) на користь Державного підприємства "Прозорро.Продажі" (01601, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 22, ідентифікаційний код 42068925) 5 100 (п`ять тисяч сто) грн 01 коп основного боргу, штраф на суму 510 (п`ятсот десять) грн 00 коп., пеню у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн 47 коп. та судовий збір у розмірі 2 081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн 03 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 28.12.2020.

Суддя М.Є.Літвінова