Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/15990/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/15990/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське

виробниче підприємство Єланецьке

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротех Сила

про стягнення 1.226.673,31 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Третьяк Г.О., ордер серії ВЕ № 1025887 від 16.11.2020

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

20.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство Єланецьке до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротех Сила про стягнення 1.226.673,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.09.2019 між сторонами укладено договір № 10/09/2019, відповідно до якого позивачем оброблено 2491,741 га зі збирання врожаю сільськогосподарських культур на земельних ділянках на території Вінницької області, які належать відповідачу про що складено 29.10.2019 фінальний акт передачі-приймання виконаних робіт на суму 2.354.669,10 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату на суму 1.354.669,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 133 від 04.10.2019, № 124 від 25.09.2019 та № 161 від 06.11.2019. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 02.12.2019 борг відповідача складає 1.000.000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1.226.673,31 грн, з яких 1.000.000,00 грн основного боргу, 176.673,31 грн пені, 50.000,00 грн штрафу.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство Єланецьке до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Агротех Сила у розмірі ціни позову - 1.226.673,31 грн, що знаходяться у банківських установах на рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15990/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.11.2020.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.10.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473623141 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 12, офіс 177, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.10.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.10.2020 (номер відправлення 0105473623141) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 01.12.2020 з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

13.11.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме виписки з особового рахунку позивача за період з 06.11.2019 по 29.10.2020.

В підготовчому засіданні 17.11.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.12.2020.

27.11.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідач здійснює допоміжну діяльність у рослинництві, відповідно до КВЕД-2010 01.61, з залученням у третіх сторін (власників техніки) зернозбиральних комбайнів з екіпажем, тобто надає посередницькі послуги шляхом укладення договорів з аналогічними послугами та об`ємами виконаних робіт. Власних земельних ділянок та техніки відповідач не має. Своєчасна оплата послуг позивача не відбулась в зв`язку з не здійсненням на суму основного боргу розрахунку кінцевого замовника послуг з самим відповідачем. Перед початком робіт інформація щодо можливих затримок в розрахунках була відома сторонам. Відповідач має намір розрахуватися з позивачем при отриманні коштів від власника земельних ділянок. Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вважає, що позивачем не доведено понесення ним збитків, а тому позивач намагається отримати надмірну вигоду. З огляду на те, що прострочення мало під час карантинного періоду та відповідач має намір розрахуватися з позивачем найближчим часом відповідач просить суд зменшити розмір неустойки. Просить прийняти рішення у якому задовольнити позов частково та стягнути з відповідача 1.000.000,00 грн основного боргу, а в решті вимог відмовити.

В підготовчому засіданні 01.12.2020 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.020.

14.12.2020 від позивача надійшли пояснення, в яких позивач заперечує проти викладених відповідачем у відзиві обставин. Так, позивач зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій. Зазначає, що до позивача з боку відповідача будь-яких зауважень з приводу неналежного виконання зобов`язань за договором не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено право суду, а не обов`язок на зменшення штрафних санкцій. Крім цього, прострочення триває і відповідачем не обґрунтовано поважності причин неможливості своєчасної оплати та не подано доказів, що це підтверджують. Посилання відповідача на карантинний період не заслуговує на увагу, оскільки Кабінетом Міністрів України постанову № 211 про введення карантину прийнято 11.03.2020. Проте заборгованість відповідача перед позивачем виникла у жовтні 2019 року, тобто заздалегідь до виникнення та розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19.

16.12.2020 від позивача надійшли заперечення щодо викладених у відзиві відповідача обставин, які за змістом є тотожними поясненням позивача, що надійшли до суду 14.12.2020.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засіданні 17.12.2020 в судове засідання не з`явився.

Інформація стосовно розгляду судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 17.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротех Сила (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство Єланецьке (далі - виконавець, позивач) укладено договір № 10/09/19 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується на земельних ділянках, які знаходяться на території Вінницької області, виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені у договорі, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (послуги).

Згідно з п. 1.2 договору виконавець виконуватиме роботи у наступних обсягах

1) Вінницька область, соняшник, ціна за 1 га - 750,90 грн, загальна вартість - 375.450,00 грн;

2) Вінницька область, кукурудза, ціна за 1 га - 1.001,20 грн, загальна вартість 1.501.800,00 грн, всього на суму 1.877.250,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1.000.000,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня в розмірі 176.673,31 грн та штраф в розмірі 50.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання кожною із сторін взятих на себе по договору обов`язків.

Відповідно до п. 1.3 договору обсяг робіт - 2000 га +/- 5 га. Загальний обсяг робіт буде визначатися за актами приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 3.4 договору загальна остаточна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до п. 3.2 даного договору.

Відповідно до п. 3.5 договору по закінченні всього об`єму робіт, сторони підписують фінальний акт передачі-приймання виконаних робіт. З разі, якщо обсяг робіт не досягнув розміру, зазначеного у п. 1.3. цього договору, сторони домовились про перерахунок вартості виконаних послуг за 1 га, з урахуванням виконаного замовником обсягу робіт та загальної вартості договору, що зазначена у п. 1.2. цього договору.

29.10.2019 сторонами складений (підписаний та скріплений печатками обох сторін) фінальний акт прийому-передачі виконаних робіт за договором, відповідно до якого виконавцем виконані, а замовником прийняті роботи по збору сільськогосподарських культур на загальну суму 2.354.669,10 грн.

Відповідно до п. 3.6 договору розрахунок із виконавцем за цим договором (оплата) проводиться два рази на місяць за фактичну кількість виконаних робіт, згідно до підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт в період:

з 01 числа по 03 число поточного місяця за період з 15 по 31 число минулого місяця;

з 15 по 18 число поточного місяця за період з 01 по 14 число (включно) поточного місяця.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено часткову оплату послуг за договором на загальну суму 1.354.669,10 грн наступним чином:

платіжним дорученням № 133 від 04.10.2019 на суму 407.121,36 грн,

платіжним дорученням № 124 від 25.09.2019 на суму 357.622,26 грн,

платіжним дорученням № 161 від 06.11.2019 на суму 589.925,48 грн.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, станом на 01.12.2019 заборгованість відповідача за договором становить 1.000.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 4.1.8 договору замовник зобов`язався своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця відповідно до умов договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого наявна заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 1.000.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 1.000.000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 договору за прострочення виконання зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язується сплатити для іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день існування прострочення, а також штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язань за договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язань, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

З огляду на викладене, суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені за період з 04.11.2019 по 30.09.2020 та з урахуванням ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України пеню слід нараховувати за період з 04.11.2019 по 04.05.2020.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір пені становить 123.377,40 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме порушено шестимісячний період нарахування.

Оскільки мало місце прострочення по сплаті наданих послуг, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 50.000,00 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд відзначає наступне

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що матеріли справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати наданих послуг. Також вказує на те, що прострочення мало під час карантинного періоду.

Суд вважає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім цього, карантин на усій території України установлено з 12.03.2020 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , прийнятої 11.03.2020, тоді як заборгованість виникла у листопаді 2019 року.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення їх розміру.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство Єланецьке обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агротех Сила (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 39790320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство Єланецьке (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, пров. Янтарний, 8, код ЄДРПОУ 41489831) 1.000.000 (один мільйон) грн 00 коп. основного боргу, 123.377 (сто двадцять три тисячі триста сімдесят сім) грн 40 коп. пені, 50.000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу та 17.600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.12.2020.

Суддя В.В.Сівакова