Рішення

від 03.12.2020 по справі 910/15297/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2020Справа № 910/15297/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі

до Державного підприємства Гарантований покупець

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія

Укренерго

2. Національна комісію, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг

про стягнення 9.719.369,32 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Романчук Д.М., ордер серії АА № 1060348 від 10.11.2020

від відповідача Коваль О.С., адвокат за довіреністю № 40-Д від 23.09.2020

від третьої особи-1 не з`явився

від третьої особи-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

06.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі до Державного підприємства Гарантований покупець про стягнення 9.719.369,32 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 17026/01 від 24.05.2019 та додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020, позивачем було відпущено відповідачу електроенергію на загальну суму 10.018.126,93 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії. Враховуючи те, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості у розмірі 1.127.619,79 грн, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 9.719.369,32 грн, з яких 8.890.507,14 грн основного боргу, 206.526,71 грн пені та 622.335,47 грн 7% штрафу.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання, у відповідності до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15297/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; підготовче засідання призначено на 12.11.2020.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.10.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473622471 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.10.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 13.10.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.10.2020, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473622471, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 09.11.2020 включно.

30.10.2020 від третьої особи-2 до суду надійшли пояснення щодо особливостей спеціального статусу Регулятора та щодо порядку купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом та розрахунків за неї. Також НКРЕКП зазначає про виконання функцій Регулятора шляхом затвердження відповідними постановами розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Просить розглядати справу за відсутності представника третьої особи-2.

10.11.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 09.11.2020), відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договір № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020 відповідачем укладався з Товариством з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі не на підставі вільного волевиявлення, а на виконання спеціальних обов`язків, передбачених Законом України Про альтернативні джерела енергії та Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого спірні правовідносини не можуть визнаватися цивільно-правовими. Також вважає, що позивачем не обґрунтовано дату виникнення зобов`язання щодо сплати вартості відпущеної за зеленим тарифом електричної енергії та зазначає про часткову оплату за отриману електроенергію в період з березня по липень 2020 року на суму 1.127.619,79 грн.

Також відповідач вказує на неможливість виконання зобов`язань перед позивачем, оскільки в даному випадку спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК Укренерго . Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що виконання грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та 3% річних спрямовані виключно на додаткове збагачення. Також зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення щодо оплати електроенергії за березень 2020 року, оскільки день оплати припадав на вихідний день і остаточним днем оплати є 04.05.2020.

10.11.2020 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 11.11.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

11.11.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженням про те, що правовідносини за договором № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020 не є цивільно-правовими, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України відповідач є суб`єктом господарювання, а відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України у правовідносинах між суб`єктами господарських відносин виникають майново-господарські зобов`язання, як цивільно-правові зобов`язання, та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Щодо прострочення боргу позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Оскільки при розрахунку пені дата прострочення оплати та початку нарахування пені визначена без урахування вихідних та святкових днів, позивач надав до відповіді на відзив уточнений розрахунок пені.

Щодо посилань відповідача на те, що оплата вартості електроенергії за зеленим тарифом залежить від надходження коштів від 3-ї особи у справі ПАТ НЕК Укренерго , яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, то позивач зазначає, що договором № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020 саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКЕКП № 641 від 26.04.2019, а посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за зеленим тарифом .

Також на думку позивача не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Позивач вважає, що такі посилання відповідача необґрунтовані, оскільки на даний час відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено договором.

Щодо посилань відповідача у відзиві на те, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення оплати електроенергії не пов`язані з компенсацією збитків, а спрямовані на додаткове збагачення за рахунок неустойки, та можуть бути джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків, позивач вважає їх такими, що не підтверджуються відповідними доказами та матеріалами справи, а нарахування пені та штрафу відповідно до умов договору - належною компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань та затримки розрахунків.

В підготовчому засіданні 12.11.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.11.2020.

19.11.2020 відповідачем до суду подано заяву про зупинення провадження у справі № 910/15297/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України № 3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 1-4 ч. 2 ч. 3 чч. 6-9, чч. 12-22, ч. 26, чч. 28-33 ст. 9-1 положень ст. 9-2 Закону України Про альтернативні джерела енергії від 20.02.2003 № 555 IV, положень чч. 2, 4, п. 3 ч. 9 ст. 65 Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 № 2019-VIII.

19.11.2020 відповідачем до суду подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення по справі № 910/16664/20 за позовом Державного підприємства Гарантований покупець до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про стягнення 25.724.290 343,04 грн за договором від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01, який укладений на виконання спеціальних обов`язків, покладених на сторін нормами Закону України Про ринок електричної енергії .

В підготовчому засіданні 19.11.2020 судом постановлено ухвали на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на наступне

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Враховуючи матеріали справи, мотиви клопотань відповідача та положення ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення, з огляду на те, що зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України № 3/332(20) від 17.07.2020 та до набрання чинності рішення у справі № 910/16664/20 не є обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

В підготовчому засіданні 19.11.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.12.2020.

23.11.2020 від відповідача до суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи-2, в яких зазначає, що третя особа-2 також наголошує про існування єдиного механізму розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел, відповідно до якого розрахунок з продавцями електроенергії за зеленим тарифом здійснюється пропорційно розміру коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі (НЕК Укренерго ) в оплату вартості наданої послуги із збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел.

23.11.2020 від відповідача до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що фактичною підставою для оплати електроенергії відповідно до п. 10.4 Порядку є наявність двох обов`язкових умов: отримання від продавця акта купівлі-продажу та затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому періоді. Але всупереч зазначеного позивачем не наведено та не підтверджено доказами дати отримання гарантованим покупцем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії спірних періодів, тобто не підтверджено дати виникнення прострочення зобов`язання.

25.11.2020 від третьої особи-1 до суду надійшли пояснення, в яких останній заперечує причинно-наслідковий зв`язок між діями НЕК Укренерго і виконанням зобов`язань відповідача перед позивачем та зазначає про наявність іншого джерела доходу відповідача ДП Гарантований покупець . Крім того, ПАТ НЕК Укренерго вважає, що відповідачем не доведено відсутності коштів, що є різницею між доходами та витратами, які б могли надати змогу виконати зобов`язання перед позивачем. Також ПАТ НЕК Укренерго зазначає про необґрунтованість суми заборгованості, відсутність доказів, що підтверджують виникнення заборгованості та відповідного прострочення, та вважає, що позов не підлягає задоволенню.

01.12.2020 відповідачем подано до суду додаткові пояснення по справі щодо відсутності у матеріалах справи підтвердження направлення акту купівлі-продажу електроенергії та доказів, що підтверджують дату отримання відповідачем такого акту купівлі-продажу.

01.12.2020 відповідачем подано до суду відповідь на пояснення третіх осіб.

Позивач в судовому засіданні 01.12.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 01.12.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 01.12.2020 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.12.2020.

В судовому засіданні 03.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі (ВАД, позивач) та Державним підприємством Енергоринок (ДПЕ) укладений договір купівлі-продажу електроенергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел № 17026/01 (далі - договір).

30.06.2019 між Державним підприємством Енергоринок , Державним підприємством Гарантований покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі (виробник за зеленим тарифом) укладено додаткову угоду № 161/01 до договору від 24.05.2019 № 17026/01, з метою приведення цього договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електроенергію з використанням альтернативних джерел енергії затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 шляхом заміни Державного підприємства Енергоринок на Державне підприємство Гарантований покупець (відповідач) та статті 1-10 договору замінено статтями 1-8 у новій редакції.

22.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1189/01/20 до договору № 17026/01 від 24.05.2019, якою замінено у преамбулі договору слова виробник за зеленим тарифом на продавець за зеленим тарифом та викладено статті 1-7 договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2019 № 161/01 та від 22.04.2020 № 1189/01/20 позивач зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем оплату відпущеної йому у період з березня по липень 2020 року електроенергію у повному обсязі не здійснено, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8.890.507,14 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 206.526,71 грн та штраф у розмірі 622.335,47 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявні наступні акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 10.018.126,93 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:

від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 1.641.622,46 грн,

від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 2.213.498,58 грн,

від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 1.891.906,00 грн,

від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 2.052.365,40 грн,

від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 2.218.734,49 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, і формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (надалі за текстом - Порядок) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо не обґрунтування позивачем та не підтвердження відповідними доказами дати отримання актів купівлі-продажу електроенергії відповідачем, що є однією із підстав для здійснення оплати електроенергії, оскільки акти купівлі-продажу відповідачем підписані без зазначення дати їх підписання, відмінної від їх датування, тому відсутні підстави вважати, що ці акти могли бути отримані відповідачем в інші дати ніж зазначені в актах.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Постановою НКРЕКП № 902 від 29.04.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у березні 2020 року, тому строк оплати за отриману у березні 2020 року електроенергію встановлений до 04.05.2020 включно.

Постановою НКРЕКП № 995 від 27.05.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у квітні 2020 року, тому строк оплати за отриману у квітні 2020 року електроенергію встановлений до 29.05.2020 включно.

Постановою НКРЕКП № 1211 від 24.06.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у травні 2020, тому строк оплати за отриману у травні 2020 року електроенергію встановлений до 26.06.2020 включно.

Постановою НКРЕКП № 1435 від 22.07.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у червні 2020 року, тому строк оплати за отриману у червні 2020 року електроенергію встановлений до 24.07.2020 включно.

Постановою НКРЕКП № 1600 від 19.08.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у липні 2020 року, тому строк оплати за отриману у липні 2020 року електроенергію встановлений до 21.08.2020 включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено часткову оплату відпущеної електроенергії на загальну суму 1.127.619,79 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

за березень на суму 766.251,56 грн

№ 19_864 від 16.03.2020 на суму 92.363,74 грн,

№ 21_183 від 25.03.2020 на суму 101.979,78 грн,

№ 31_131 від 12.06.2020 на суму 20.292,05 грн,

№ 32_396 від 18.06.2020 на суму 39.060,66 грн,

№ 34_400 від 25.06.2020 на суму 39.050,21 грн,

№ 35_064 від 30.06.2020 на суму 58.538,30 грн,

№ 37_373 від 15.07.2020 на суму 64.777,46 грн,

№ 38_056 від 23.07.2020 на суму 52.680,47 грн,

№ 39_263 від 30.06.2020 на суму 166.639,29 грн,

№ 40_742 від 31.07.2020 на суму 68.784,69 грн,

№ 40_110 від 31.07.2020 на суму 62.084,91 грн.

за квітень на суму 104.861,73 грн

№ 24_363 від 15.04.2020 на суму 45.102,60 грн,

№ 25_662 від 24.04.2020 на суму 59.759,13 грн,

за травень на суму 94.558,87 грн

№ 29_477 від 15.05.2020 на суму 32.499,52 грн,

№ 30_191 від 25.05.2020 на суму 62.059,35 грн,

за червень на суму 81.758,08 грн

№ 31_719 від 15.06.2020 на суму 39.663,81 грн,

№ 33_108 від 25.06.2020 на суму 42.094,27 грн,

за липень на суму 80.189,55 грн

№ 36_695 від 15.07.2020 на суму 42.386,41 грн,

№ 38_491 від 24.07.2020 на суму 37.803,14 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором вартість відпущеної електроенергії у визначений строк не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка підтверджується матеріалами справи та складає 8.890.507,14 грн.

Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за зеленим тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання не приймаються судом до уваги, оскільки за договором № 17026/01 від 24.05.2019 саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Таким чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань державного підприємства Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті відпущеної електроенергії в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості відпущеної електроенергії в розмірі 8.890.507,14 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за відпущену електроенергію повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.6. договору, в редакції додаткової угоди від 22.04.2020, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за зеленим тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати відпущеної електроенергії.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

За розрахунками позивача пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором становить 206.526,71 грн.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені встановив, що при здійсненні нарахування пені щодо сплати відпущеної електроенергії у березні 2020 року позивачем не враховано умови п. 10.4. глави 10 постанови № 641 НКРЄКП від 26.04.2019 згідно якого остаточний розрахунок здійснюється протягом двох робочих, а не календарних днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги та положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті відпущеної електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 205.378,68 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 205.378,68 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не вірно визначено період прострочення.

Згідно з п. 4.6 договору, в редакції додаткової угоди від 22.04.2020, з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

Оскільки прострочення з оплати відпущеної електроенергії мало місце понад 30 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 622.335,47 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення оплати електроенергії не пов`язані з компенсацією збитків, а спрямовані на додаткове збагачення за рахунок неустойки, та можуть бути джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків, оскільки судова практика, на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення неустойки пов`язана з іншими правовідносинами, не є подібними до правовідносин у цій справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 922/1332/18 неустойка стягувалась за відмову від постачання пального по договору закупівлі; у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 по справі № 910/13024/17 неустойка стягувалась за відмову від постачання трансформаторів по договору поставки.

Тобто, в обох випадках - постачання або купівлі-продажу товару не відбулося, а у даній справі позивач вироблену електроенергію продав ДП Гарантований покупець , про що свідчать підписані відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 912/855/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції, що розраховуються в іншому порядку, ніж пеня та штраф.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Гарантований покупець (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі (75500, Херсонська область, м. Генечеськ, вул. Леніна, 19, код ЄДРПОУ 36643453) 8.890.507 (вісім мільйонів вісімсот дев`яносто тисяч п`ятсот сім) грн. 14 коп. основного боргу, 205.378 (двісті п`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн 68 коп. пені, 622.335 (шістсот двадцять дві тисячі триста тридцять п`ять) грн 47 коп. штрафу, 145.773 (сто сорок п`ять тисяч сімсот сімдесят три) грн 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.12.2020.

СуддяВ.В. Сівакова