Рішення

від 28.12.2020 по справі 910/16031/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2020Справа № 910/16031/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра

до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві

державної адміністрації

про стягнення 9 605, 06 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська муніципальна академія музики ім. Р.М. Глієра звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державно адміністрації про стягнення 9 605, 06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1440-1 від 03.03.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.10.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16031/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

16.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості.

25.11.2020 та 27.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 26.10.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476166612.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (орендар) та Київською муніципальною академією музики ім. Р.М. Глієра (балансоутримувач) був укладений договір №1440-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 17.01.2017 № 38 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києваё яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дашавська, 22 для розміщення комунального підприємства.

У відповідності до п. 2.1. договору, об`єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 191,0 кв.м. у напівпідвалі згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста в оренду від 19.12.2013 №1440.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об`єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.09.2016 становить без урахування ПДВ: 1 кв.м. 14712,04 грн, всього 2810000,00 грн.

За змістом п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 14050,00 грн. без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

У пунктах 3.6., 3.7. договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача.

Згідно з п. 4.2.11 договору орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

За змістом п. 4.2.12 договору, орендар зобов`язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем та/або на підставі виставлених розрахунків пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутршньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельно ділянкою.

За несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п. 6.2. договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що останній є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 03.03.2017 до 01.03.2020.

Відповідно до п. 9.7. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або змін його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

19.12.2013 року орендодавець передав за актом приймання-передачі нерухового майна, а відповідач прийняв у орендне користування згідно до договору оренди №1440 від 19.12.2013 приміщення у гуртожитку Київського інституту музики ім. Р.М. Глієра, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 191,0 кв. м.

Позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, у відповідача утворилася заборгованість з плати за фактично спожиті комунальні послуги за період за лютий 2020 року у сумі 2 354,24 грн.

Також, у зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором щодо оплати орендних платежів позивачем нарахована пеня у сумі 7 250,82 грн за період з 16.02.2020 по 16.08.2020 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період липень 2020 року відповідач користувався нежилими приміщеннями, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дашавська, 22, переданими у користування на підставі договору оренди №1440-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.03.2017.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2020 у справі №910/3047/20 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра заборгованість зі сплати орендної плати за договором №1440-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.03.2017у розмірі 218589, 32 грн, заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 8678, 20 грн, заборгованість за спожиті комунальні послуги (теплову енергію) у розмірі 10077,62 грн, пеню у розмірі 21513, 91 грн, штраф у розмірі 4584, 20 грн, інфляційні втрати у розмірі 1140,72 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6928, 29 грн та судовий збір у розмірі 3968, 76 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2020 у справі №910/3047/20 було встановлено про наявність заборгованості з орендної плати в розмірі 218589,32 грн за період з травня 2019 року по лютий 2020 року на підставі актів надання послуг по орендній платі, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Оскільки на час звернення позивачем до суду, відповідач не сплатив заборгованість, позивачем нараховано пеню за період з 16 лютого 2020 року по 16 серпня 2020 року.

Відповідачем надано докази часткової сплати заборгованості на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 10.08.2020 у справі №910/3047/20 у розмірі 5 000,00 грн відповідно до платіжного доручення №140 від 24.11.2020 з призначенням платежу: виконання рішення у справі №910/3047/20.

Також, в матеріалах справи наявний акт № 62 від 08.07.2020, який підписаний позивачем та відповідачем, про надання позивачем послуг теплової енергії на суму 2 354,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за компенсацію за фактично спожиті комунальні послуги (теплову енергію) становить 2 354,24 грн за лютий 2020 року, яка виникла після звернення позивача до суду та не були заявлені у справі №910/3047/20.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору компенсацію за фактично спожиті комунальні послуги (теплову енергію) на підставі акту № 62 від 08.07.2020 у розмірі 2 354,24 грн відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати платежів на виконання договору, а саме компенсацію за фактично спожиті комунальні послуги (теплову енергію) на підставі акту № 62 від 08.07.2020 у розмірі 2 354,24 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 7 250,82 грн (за несплачені орендні платежі в період з 16.02.2020 по 16.08.2020).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п. 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за загальний період з 12.02.202 по 16.08.2020 за кожен місяць окремо, з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

Суд перевіривши розрахунок позивача суму пені 7 250,82 грн, такий розрахунок є арифметично вірними, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра до Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 9 605, 06 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Школяр" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03056, місто Київ, вулиця ДАШАВСЬКА, будинок 22; ідентифікаційний код 16483242) на користь Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра (01032, місто Київ, вулиця ЛЬВА ТОЛСТОГО, будинок 31, ідентифікаційний код 02214923) заборгованість з компенсації витрат за фактично спожиті комунальні послуги (теплову енергію) ну розмірі 2 354,24, пеню у розмірі 7 250,82 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.12.2020.

Суддя О.В. Гулевець