Рішення

від 29.12.2020 по справі 910/17043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2020Справа № 910/17043/20

За позовом Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів

до Товариства з обмеженою відповідальністю АКМАШ-ХОЛДИНГ

про стягнення 25 602,50 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АКМАШ-ХОЛДИНГ (відповідач) про стягнення 25 602,50 грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем строку щодо поставки товару, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 16 292,50 грн пені та 9 310,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 позовну заяву Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17043/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 про відкриття провадження у справі № 910/17043/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю АКМАШ-ХОЛДИНГ (постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (покупець, позивач) був укладений Договір поставки № 31 (далі - Договір або Договір № 31 від 02.01.2020), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п. 3.3 Договору.

Згідно п. 3.3 Договору, поставка товару здійснюється постачальником згідно п. 3.1. даного Договору тільки після отримання письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження. Поставка товару повинна бути поставлена однією партією в одному автотранспортному засобі, або згідно з графіком, якщо це оговорено додатками, специфікаціями чи додатковими угодами.

Пунктом 3.4 Договору поставки визначено, що разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів.

Умовами п. 4.1.1 Договору передбачено обов`язок постачальника своєчасно поставити товар відповідної якості.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього Договору. Загальна сума договору на момент його складання становить 142 506,00 грн з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 10.3 Договору у разі порушення строків поставки товару згідно даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п. 12.1 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 від 02.01.2020 до Договору № 31 від 02.01.2020 (далі - Додаток № 1 від 02.01.2020) постачальник зобов`язався передати покупцеві товар на загальну суму 142 506,00 грн. Термін поставки: до 30.06.2020 (п. 2 Додатку № 1 від 02.01.2020).

Покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 5 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 цього Договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ 40 ДЕ, оформленої постачальником на поставлений товар (п. 5 Додатку № 1 від 02.01.2020).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 31 від 02.01.2020 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача письмову заявку на постачання товару (продукції) № 27/812 від 17.06.2020 на постачання товару у кількості 1000 кг.

Враховуючи умови Договору, Додатку № 1 від 02.01.2020 та з урахуванням заявки на постачання товару (продукції) № 27/812 від 17.06.2020, постачальник був зобов`язаний у строк до 30.06.2020 поставити товар на умовах DDP, склад покупця у м. Запоріжжя, об`ємом 1000 кг на суму 93 100,00 грн з ПДВ.

Однак, відповідач свої зобов`язання за Договором № 31 від 02.01.2020 виконав неналежним чином, а саме поставив товар позивачу з простроченням на загальну суму 93 100,00 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковою накладною № 358 від 31.07.2020 та квитанцією про приймання вантажу № 0830640824 від вантажоперевізника Логістичної компанії Дедівері , підтверджується, що відповідач порушив терміни поставки товару на 35 календарних днів і фактично поставив товар 05.08.2020.

У зв`язку з тим, що відповідач несвоєчасно поставив товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 16 292,50 грн пені у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення та суму 9 310,00 грн штрафу в розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 31 від 02.01.2020 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1, 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи ( технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню товару разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем здійснено поставку товару за Договором на суму 93 100,00 грн з простроченням.

У зв`язку з тим, що відповідач несвоєчасно поставив товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16 292,50 грн пені у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення за період з 01.07.2020 по 04.08.2020 та штраф у розмірі 10 % від суми недопоставленого товару в сумі 9 310,00 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦКУкраїни).

Пунктом 10.3 Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем було заявлено до стягнення пені в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення в розмірі 16 292,50 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, долучений до позовної заяви, суд погоджується з визначеним позивачем періодом для нарахування пені.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 16 292,50 грн пені повністю.

Враховуючи наявність прострочення з поставки товару понад 10 календарних днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 9 310,00 грн .

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АКМАШ-ХОЛДИНГ (Україна, 03061, м. Київ, пр. Відрадний, буд. 95; ідентифікаційний код 35453980) на користь Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (Україна, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; ідентифікаційний код 00186542) 16 292,50 грн (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто дві гривні 50 коп.) пені, 9 310,00 грн (дев`ять тисяч триста десять гривень 00 коп.) штрафу та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 29.12.2020.

Суддя Гумега О.В.