Рішення

від 29.12.2020 по справі 910/16918/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2020Справа № 910/16918/20

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України Науковий центр

до Концерну Техвоєнсервіс

про стягнення 53 632,16 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України Науковий центр (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну Техвоєнсервіс (відповідач) про стягнення 53 632,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав обов`язку за Договором № 30/11/19/1 про надання послуг від 30.11.2019 та не повністю сплатив за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 53 632,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України Науковий центр прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16918/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 про відкриття провадження у справі № 910/16918/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

30.11.2019 між Концерном Техвоєнсервіс (замовник, відповідач) та Державним підприємством Міністерства оборони України Науковий центр (виконавець, позивач) був укладений Договір № 30/11/19/1 про надання послуг (далі - Договір або Договір № 30/11/19/1 від 30.11.2019), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався своїми силами та засобами з дати укладання Договору надати послуги з виконання робіт (наданих послуг) з виготовлення комплекту електрообладнання стенду-імітатора башти БТР-80 в кількості 1 шт., зазначених у Специфікації до Договору (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити послуги згідно з умовами цього Договору. Найменування предмету договору: виготовлення комплекту електрообладнання стенду-імітатора башти БТР-80 в кількості 1 шт. (п. 1.2 Договору). Кількість, ціна за одиницю послуги зазначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1) (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору строк надання послуг - до 31.12.2019 з правом дострокового виконання.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 61 532,12 грн з ПДВ.

Розрахунки за фактично надані послуги проводяться протягом 10 банківських днів з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформлених документів на надані послуги, а саме акту прийому-передачі та рахунку-фактури. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації оплата не проводиться (п. 7.1 Договору).

Дійсний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 10.1 Договору).

На виконання взятих на себе за Договором № 30/11/19/1 від 30.11.2019 зобов`язань позивачем були надані послуги щодо виготовлення комплекту електрообладнання стенду-імітатора башти БТР-80 на загальну суму 61 532,12 грн. Наведене підтверджується позивачем доданими до позовної заяви актом надання послуг № 4 від 16.06.2020 на суму 61 532,12 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що акт надання послуг № 4 від 16.06.2020 був погоджений та затвердженіий відповідачем. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, що засвідчує відсутність у відповідача будь-яких претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останній свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги здійснив лише частково в сумі 7 900,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 4606593К від 27.12.2019 на суму 3 000,00 грн, № 498752SB від 17.01.2020 на суму 2 000,00 грн, № 4729226Квід 27.01.2020 на суму 1 500,00 грн та № 5022337К від 02.04.2020 на суму 1 400,00 грн.

Враховуючи зазначене у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 53 632,12 грн (61 532,12 грн - 7 900,00 грн = 53 632,12 грн) щодо оплати за надані позивачем послуги.

З огляду на наявність заборгованості, на адресу відповідача позивачем 16.09.2020 була направлена вимога про сплату заборгованості. Вказана вимога була отримана відповідачем 17.09.2020, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач відповідь на вимогу не надав та заборгованість не сплатив.

Враховуючи, що заборгованість відповідачем не була погашена, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 53 632,12 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за фактично надані послуги проводяться протягом 10 банківських днів з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформлених документів на надані послуги, а саме акту прийому-передачі та рахунку-фактури.

Враховуючи умови п. 7.1 Договору та дату підписання сторонами акту надання послуг № 4 від 16.06.2020, відповідач був зобов`язаний сплати вартість наданих позивачем послуг у розмірі 61 532,12 грн у строк до 30.06.2020 включно.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 53 632,12 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 53 632,12 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК УКраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну Техвоєнсервіс (Україна, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 33689867) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України Науковий центр (Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 13/24; ідентифікаційний код 43194565) 53 632,12 грн (п`ятдесят три тисячі шістсот тридцять дві гривні 12 коп.) заборгованості та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 29.12.2020.

Суддя Гумега О.В.