Рішення

від 18.11.2020 по справі 911/2156/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа № 911/2156/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС-79» , м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Нива» , Київська область, м. Вишневе

про стягнення 27988,00 грн.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТУС-79» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Нива» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.2018 р. № 1НИВ0180019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.08.2020 р.

12.08.2020 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 21.10.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.11.2020 р.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що 12.08.2020 р. до суду представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Разом з тим, присутній представник відповідача заявила, що заперечує щодо прийняття вказаних доказів судом, оскільки вони були подані з порушенням приписів ст. 80 ГПК України.

В свою чергу, представник позивача зазначив, що подані докази підтверджують наведені в позовній заяві обставини справи.

Відповідно до частин першої та другої ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із частинами четвертою та п`ятою ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною восьмою ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оцінивши наведенні доводи та враховуючи, що позивачем, в порушення приписів ст. 80 ГПК України, не обґрунтовано поважності причин неподання всіх необхідних доказів разом з позовною заявою, суд не приймає до розгляду докази позивача, долучені клопотанням від 12.08.2020 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

В свою чергу, присутній представник відповідача заперечила щодо задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01.10.2018 р. між приватним акціонерним товариством «Нива» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артус-79» (орендар) укладено договір № 1НИВ0180019 оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду): нежитлове складське приміщення площею 148,00 квадратних метрів на першому поверсі будівлі; відкритий складський майданчик площею 13,00 квадратних метрів, іменовані далі за текстом «об`єкт оренди» , який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 10. План об`єкта оренди наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно із п. 1.4. договору балансова вартість 1 квадратного метра об`єкта оренди з врахуванням індексації складає 175,99 грн.

Пунктом 1.5. договору погоджено, що об`єкт оренди передається орендарю 01.10.2018 р. по Акту приймання-передачі (акт № 1).

Відповідно до п.п. 2.1.2. та 2.1.6. договору орендодавець зобов`язаний: належним чином виконувати всі умови договору; у випадку закінчення строку дії цього договору, або його дострокового припинення, прийняти від орендаря об`єкт оренди у відповідності з умовами цього договору.

Згідно із п.п. 2.2.2. та 2.2.7. договору орендодавець має право: отримувати від орендаря щомісячну плату за оренду та інші платежі у відповідності з умовами договору; на дострокове припинення договору у випадках передбачених цим договором.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.6. та 2.3.14. договору погоджено, що орендар зобов`язаний: виконувати зобов`язання, передбачені цим договором, належним чином (в строк та в повному обсязі); своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору; при припиненні цього договору повернути орендодавцю об`єкт оренди у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.4.5. договору орендар має право на дострокове припинення договору у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Згідно із п. 3.1. договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 3.2. договору погоджено, що плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акта № 1.

Відповідно до п. 3.6. договору орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі.

Згідно із п. 3.6.4. договору орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 (п`яти) банківський днів з моменту підписання його договору грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 600,00 грн. (з ПДВ), що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов`язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору. Заборгованість орендаря по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги може компенсуватися з комунально-забезпечувального платежу. У випадку, якщо комунально-забезпечувальний платіж не був використаний у вищезазначеному порядку, він підлягає поверненню на рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об`єкту оренди і підписання відповідного акта № 2.

Пунктом 3.14. договору погоджено, що орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківський днів з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 17388,00 грн., без ПДВ, які є забезпечення належного виконання орендарем не грошових зобов`язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об`єкту оренди орендодавцю у належному стані та належним чином (грошові кошти - забезпечення). Грошові кошти - забезпечення перераховуються орендарем орендодавцю на період дії договору (з урахуванням всіх додаткових угод) та підлягають безумовному поверненню орендарю після закінчення строку дії договору, при умові належного виконання орендарем зобов`язань по договору. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення, у розумінні цього договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів - забезпечення на поточному рахунку орендодавця, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування такими грошовими коштами.

Грошові кошти - забезпечення можуть бути направлені орендодавцем (зараховані в погашення зобов`язань по їх поверненню) по письмовому повідомленню орендодавця на адресу орендаря, виключно, як неустойка (штраф), у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за цим договором, та/або компенсація нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця. У такому випадку, зобов`язання орендодавця щодо повернення грошових коштів - забезпечення припиняються шляхом зарахування із зустрічними зобов`язаннями орендаря щодо оплати неустойки (штрафу, пені), у зв`язку з цим договором, та/або компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця. Сторони мають право передбачити інший порядок зарахування грошових коштів - забезпечення на підставі підписаної додаткової угоди до цього договору.

У випадку, якщо у період дії договору не виникли вище перелічені обставини, то грошові кошти - забезпечення, сплачені орендодавцю в порядку цього пункту договору, підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об`єкта оренди і підписання відповідного акта приймання-передачі про повернення об`єкта оренди.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим договором.

Згідно із п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, у випадку, якщо це сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання цього договору.

Пунктом 8.2. договору погоджено, що під такими обставинами в цьому договорі слід розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч бажання сторін, і які неможливо передбачити або уникнути, включаючи: військові дії, природні катаклізми, епідемії, пожежі, повені, підтверджені документально - відповідними компетентними органами (ТППУ).

Відповідно до п. 8.3. договору сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої зобов`язання по цьому договору зобов`язана негайно, а у випадку неможливості - негайно, після того як це стане можливим, повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, що виключають її відповідальність).

Згідно п. 8.4. договору, якщо обставини, що виключають відповідальність, діють більш 1 (одного) місяця будь-яка із сторін вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні - за 30 (тридцять) календарних днів до дати такого розірвання.

Пунктом 9.1. договору погоджено, що орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об`єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі (акт № 2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкту оренди по акту № 2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 10.2. договору строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом № 1 і закінчується 30 вересня 2019 року.

26.09.2019 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 1НИВ0180019 оренди нежитлового приміщення від 01.10.2018 р., відповідно до п. 1 якої сторони погодили продовжити строк оренди до 30.09.2020 р. та викласти п. 10.2. договору в наступній редакції: «строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом № 1 та закінчується 30 вересня 2020 року.

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове оплачуване користування (оренду) об`єкт оренди, що підтверджується підписаним та скріпленим відтисками печаток організацій актом № 1 приймання-передачі від 01.10.2018 р.

Як зазначає позивач, у зв`язку із настанням неплатоспроможності останнього, яка сталася через введення карантину в Україні, що, як вважає позивач, є форс-мажорною обставиною відповідно до Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) , за усною домовленістю сторін та згідно п. 8.3. та 8.4. договору позивач листом від 13.05.2020 р. № 15 повідомив відповідача про повернення приміщення та розірвання договору. Також, у вказаному листі позивач просив повернути кошти, які були перераховані відповідно до п.п. 3.6.4. договору - комунально-забезпечувальний платіж 600,00 грн. та п. 3.14. договору - кошти грошового забезпечення 17388,00 грн.

14.05.2020 р., як зазначає позивач, останній фактично звільнив приміщення, яке орендував, про що повідомив відповідача листом від 14.05.2020 р. № 16 та просив надіслати акти прийому-передачі приміщення.

Відповідач, в свою чергу, направив на адресу позивача рахунок на оплату оренди за травень 2020 року (15 днів оренди) на суму 3673,74 грн., яка була сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 326 від 18.05.2020 р.

18.05.2020 р. позивач листом № 17 повторно звернувся до відповідача про повернення комунально-забезпечувального платежу та коштів грошового забезпечення.

Проте, як зазначає позивач, відповідач на листи позивача відповіді не надав, акт прийому-передачі не надіслав, комунально-забезпечувальний платіж та кошти грошового забезпечення позивачу не повернув.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу на суму 17988,00 грн. (комунально-забезпечувальний платіж та кошти грошового забезпечення), що виник у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 1НИВ0180019 оренди нежитлового приміщення від 01.10.2018 р.

В свою чергу, представник відповідача зазначив, що позивач в порушення пунктів 8.1.-8.4. договору не надав доказів настання форс-мажорних обставин та дотримання порядку інформування позивача про настання таких обставин, як про це домовились сторони.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із п. 3 частини першої ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Відповідно до норм частини першої та другої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відтак, виконання обов`язку наймачем по поверненню майна обумовлене обов`язком наймодавця його прийняти, а тому про належне виконання наймачем передбаченого ст. 785 Цивільного кодексу України зобов`язання може свідчити вчинення всіх можливих дій, передбачених договором або законом, для повернення майна орендодавцю, звільнення займаного приміщення від речей, передачі ключів, направлення пропозиції наймодавцю прийняти майно, участь у комісіях по поверненню майна, передачу акту повернення майна тощо).

У відповідності до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, обов`язок орендаря повернути спірне приміщення кореспондує зустрічний обов`язок орендодавця прийняти це приміщення за актом приймання-передачі (повернення).

За положеннями частини четвертої статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста статті 762 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до п. 3.6.4. та п. 3.14. договору було перераховано відповідачу 600,00 грн. комунально-забезпечувального платежу та 17388,00 грн. грошових коштів - забезпечення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 04.02.2019 р. № 1316 та № 1317.

Разом з тим, враховуючи введення карантину в Україні та неможливість в подальшому виконувати свої зобов`язання за договором, позивач листом від 13.05.2020 р. № 15 звернувся до відповідача з вимогою про повернення приміщення, розірвання договору та повернення перерахованих платежів: 600,00 грн. комунально-забезпечувального платежу та 17388,00 грн. грошових коштів - забезпечення.

Пунктом 3.6.4. договору погоджено, що орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 (п`яти) банківський днів з моменту підписання його договору грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 600,00 грн. (з ПДВ), що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов`язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору. Заборгованість орендаря по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги може компенсуватися з комунально-забезпечувального платежу. У випадку, якщо комунально-забезпечувальний платіж не був використаний у вищезазначеному порядку, він підлягає поверненню на рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об`єкту оренди і підписання відповідного акта № 2 .

Пунктом 3.14. договору погоджено, що орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківський днів з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 17388,00 грн., без ПДВ, які є забезпечення належного виконання орендарем не грошових зобов`язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об`єкту оренди орендодавцю у належному стані та належним чином (грошові кошти - забезпечення). Грошові кошти - забезпечення перераховуються орендарем орендодавцю на період дії договору (з урахуванням всіх додаткових угод) та підлягають безумовному поверненню орендарю після закінчення строку дії договору , при умові належного виконання орендарем зобов`язань по договору. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення, у розумінні цього договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів - забезпечення на поточному рахунку орендодавця, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування такими грошовими коштами.

У випадку, якщо у період дії договору не виникли вище перелічені обставини, то грошові кошти - забезпечення, сплачені орендодавцю в порядку цього пункту договору, підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об`єкта оренди і підписання відповідного акта приймання-передачі про повернення об`єкта оренди .

Відповідно до п. 9.1. договору орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору . Передача об`єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі (акт № 2) , який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Пунктом 10.1. договору погоджено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкту оренди по акту № 2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 10.2. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4 від 26.09.2019 р.) строк оренді починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом № 1 і закінчується 30 вересня 2020 року .

Відповідно до п. 8.3. та 8.4. договору сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої зобов`язання по цьому договору зобов`язана негайно, а у випадку неможливості - негайно, після того як це стане можливим, повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, що виключають її відповідальність). Якщо обставини, що виключають відповідальність, діють більш 1 (одного) місяця будь-яка із сторін вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні - за 30 (тридцять) календарних днів до дати такого розірвання .

Водночас, відповідно до п. 8.1. та 8.2. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, у випадку, якщо це сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання цього договору. Під такими обставинами в цьому договорі слід розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч бажання сторін, і які неможливо передбачити або уникнути, включаючи: військові дії, природні катаклізми, епідемії, пожежі, повені, підтверджені документально - відповідними компетентними органами (ТППУ) .

17.03.2020 р. Верховною радою України було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) , яким віднесено юридичний факт запровадження карантину до форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно із ст. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 р. № 44, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19.

Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не є самостійним фактом засвідчення форс-мажорних обставин за укладеним договором.

Разом з тим, позивачем не надано сертифікату чи іншого документу Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, які б засвідчували факт наявності форс-мажорних обставин (введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України) та неможливість у зв`язку з цим виконання своїх зобов`язань за договором.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, виходячи зі змісту умов договору, який є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України) та врахувавши положення чинного законодавтсва, в даному випадку, повернення сплачених позивачем забезпечувальних платежів можливе лише протягом 15 календарних днів після закінчення строку дії договору та, відповідно, повернення об`єкту оренди і підписання відповідного акта № 2. Поряд із цим, строк дії договору встановлено до 30.09.2020 р., а дострокове припинення договору можливе лише шляхом відправлення письмового повідомлення за 30 календарних днів до такого розірвання, із зазначенням обставин, що виключають відповідальність, які підтверджено документально відповідними компетентними органами (ТПП України).

Однак, позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України не доведено наявності вищевказаних підстав для дострокового припинення договору з 14.05.2020 р. та настання обов`язку відповідача (орендодавця) щодо повернення 17988,00 грн. (комунально-забезпечувальний платіж та кошти грошового забезпечення) на користь позивача (орендаря).

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини першої ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга ст. 86 ГПК України).

З огляду на все вищенаведене, за результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судовий збір та судові витрати відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підпису 29.12.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін