Рішення

від 10.12.2020 по справі 914/1849/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 справа № 914/1849/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд»

про стягнення 303300,37 грн.

за участю представників :

від позивача Я.Є.Янклевич

від відповідача І.С.Маїк

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» про стягнення 323300,37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 4849,50 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 9699,00 грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом ухвалою від 26.11.2020р., занесеною до протоколу судового засідання, позивачем заявлено до стягнення 303300,37 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Ухвалою суду від 26.11.2020р., занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2020р.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо позовних вимог в частині стягнення боргу - не заперечив, зазначив про необгрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача щодо заявленого представником відповідача клопотання заперечив.

Суд розглянувши, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, зазначив про відсутність підстав для його задоволення, оскільки суд обмежений процесуальним строком для розгляду справи по суті. Крім цього, сторонам надано можливість врегулювати спір мирним шляхом на будь-якій стадії судового процесу.

Суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив таке .

07.11.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва в західному регіоні фірма Західтрансбуд (підтрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхбудсервіс-Д (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 7/11 про закупівлю робіт: Будівництво моста в с.Більче на автомобільній дорозі місцевого значення С140904 Криниця-більче-Волиця км 2+770, Миколаївського району Львівської області .

Відповідно до пункту 1.1. договору, субідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядних організацій виконати та здати, в установлений цим договором термін, завершені роботи з будівництва моста в с. Більче на автомобільній дорозі місцевого значення С І40904 Криниця - Більче - Волиця км 2+770 Миколаївського району Львівської області, згідно проектної документації, а замовник зобов`язується прийняти згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином виконані роботи, перевірити фізичні та вартісні показники та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на його рахунок передбачених на ці цілі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить - 374156,80 грн. з врахуванням ПДВ - 62359,47 грн. та підтверджується договірною ціною, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), в т.ч. 2019 р.-236292,59 грн. (з ПДВ), 2020 р.-137864,21 грн. (з ПДВ).

Згідно з пунктом 3.1 договору по даному договору підрядник бере на себе зобов`язання по оплаті виконаних робіт виключно за умови одержання коштів від замовника.

Відповідно до пункту 3.2 договору, підрядник здійснює оплату за виконані роботи в межах виділених бюджетних асигнувань та фактичного надходження бюджетних коштів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), підписаних сторонами. Здача до оплати виконаних робіт може проводитись подекадно.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунки проводяться в порядку встановленому цим договором шляхом оплати підрядником після пред`явлення субпідрядником рахунка на оплату робіт та після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (або документу поетапної оплати підрядником виконаних робіт), а також після їх перевірки, погодження та підписання інженером-консультантом, який буде залучений підрядником за окремим договором у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження вимог щодо проведення контролю якості робіт нового будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування від 28.12.2016р. № 1065 заради підтвердження ним якості та об`ємів виконаних субпідрядником робіт.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що оплата за виконі роботи здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання підрядником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, при умові наявності підписаних сторонами ф. КБ-2в і ф. КБ-3.

Відповідно до пункту 3.13 договору, кінцеві розрахунки з субпідрядником за виконані роботи у розмірі 10 відсотків від суми договору здійснюються підрядником після видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно з пунктом 6.1. договору підрядник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за належним чином виконані робота в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

Пунктом 6.4 договору передбачено, субпідрядник мас право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Відповідно до пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та даним договором.

Як стверджує позивач, на виконання умов даного договору субпідрядником в жовтні 2019р. виконано роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття на об`єкті Будівництво моста в с.Більче на автомобільній дорозі місцевого значення С140904 Криниця-більче-Волиця км 2+770, Миколаївського району Львівської області на загальну суму 373300,37 грн.

Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати за виконанні роботи в повному обсязі не виконав. Станом на дату подання позовної заяви неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 323300,37 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму боргу у розмірі 20000,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить Господарський суд Львівської області стягнути з відповідача на його користь (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 303300,37 грн. заборгованості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо заявлених позивачем вимог та долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 921 від 31.08.2020р. про часткову сплату боргу.\

В судовому засіданні відповідач зазначив про визнання суми основного боргу та зазначив про необгрунтованість заявлених до стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Згідно із статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом, 07.11.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва в західному регіоні фірма Західтрансбуд (підтрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхбудсервіс-Д (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 7/11 про закупівлю робіт: Будівництво моста в с.Більче на автомобільній дорозі місцевого значення С140904 Криниця-більче-Волиця км 2+770, Миколаївського району Львівської області .

Відповідно до пункту 1.1. договору, субідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядних організацій виконати та здати, в установлений цим договором термін, завершені роботи з будівництва моста в с. Більче на автомобільній дорозі місцевого значення С І40904 Криниця - Більче - Волиця км 2+770 Миколаївського району Львівської області, згідно проектної документації, а замовник зобов`язується прийняти згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином виконані роботи, перевірити фізичні та вартісні показники та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на його рахунок передбачених на ці цілі.

Факт належного виконання позивачем договірних зобов`язань підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019р. на суму 236292,59 грн. та червень 2020р. на суму 137007,78 грн.

Відповідачем частково сплачено вартість виконаних позивачем робіт за договором в загальному розмірі 70000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 17.07.2020р. та платіжним дорученням № 921 від 31.08.2020р.

Неоплаченим залишився борг в розмірі 303300,37 грн., докази сплати якого в матеріалах справи відсутні. Відповідач щодо наявності зазначеного розміру боргу не заперечив.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи згідно з договору субпідряду в розмірі 303300,37 грн. є обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, не заперечена відповідачем та підлягає задоволенню.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4849,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №587 від 24.07.2020р.

Однак, враховуючи що відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог ціною позову є 303300,37 грн., позивачу необхідно було сплатити, відповідно до Закону України Про судовий збір , судовий збір в розмірі 4549,51 грн. при такій ціні позову.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 4549,51 грн. судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити в повному обсязі.

Суд звертає увагу позивача про те, що відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір , він вправі повернути з Державного бюджету 299,99 грн. судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на професійну правову допомогу адвоката складає 9699,00 грн.

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем до матеріалів справи в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу долучено такі докази:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 04.06.2020р. - акт виконаних робіт (наданих послуг) №23-10/2019р. від 23.10.2019р. на суму 1921,00 грн.

- платіжне доручення №588 від 21.07.2020р. на суму 9699,00 грн.

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1065 від 06.07.2005р.

- акт від 24.11.2020р. прийняття - передачі виконаних робіт згідно договору про надання правничої допомоги від 04.06.2020р.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У судовому засіданні відповідач зазначив про необгрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу адвоката, однак жодними доказами не довів їх неспівмірності.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (пункт 46 Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі № 910/13071/19).

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9699,00 грн. є обґрунтованою та відповідає критерію розумності її розміру, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Мельника, будинок 8, ідентифікаційний код 30478068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» (81700, Львівська область, Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Залізнична, будинок 5, ідентифікаційний код 03580920) заборгованості в розмірі 303300,37 грн., 4549,51 грн. - судового збору та 9699,00 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2020р.

Суддя М.М. Петрашко