Рішення

від 23.12.2020 по справі 914/2085/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 справа № 914/2085/20

м.Львів

за позовом: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» , м.Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу №85, м.Львів

про: стягнення заборгованості у розмірі 408034,73 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Станько Ю.П. - представник (довіреність №10/1264 від 23.09.2019);

від відповідача: не з`явився;

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла справа за позовом Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго до Житлово-будівельного кооперативу №85 про стягнення заборгованості у розмірі 408034,73 грн., з яких 379795,10грн. основного боргу, 3095,58грн. індексу інфляції, 3870,66грн. 3% річних, 21273,39грн. пені.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 23.09.2020р.

Ухвалою суду від 23.09.2020 підготовче засідання відкладено на 15.10.2020.

Ухвалою суду від 15.10.2020 підготовче засідання відкладено на 21.10.2020.

Підготовче засідання, призначене на 21.10.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. в період з 19.10.2020 по 22.10.2020 у відпустці за сімейними обставинами. Ухвалою суду від 23.10.2020 призначено розгляд 18.11.2020.

Ухвалою суду від 18.11.2020 підготовче засідання відкладено на 24.11.2020.

23.11.2020, за вх.№33654/20, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 18.11.2020 приєднано до матеріалів справи копії документів, подані позивачем в додаток до клопотання від 23.11.2020 (вх.№33654/20 від 23.11.2020), закрито підготовче провадження у справі №914/2085/20 та призначено справу до судового розгляду по суті 23.12.2020.

23.12.2020, за вх.№36404/20, від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки №10/2017 від 22.12.2020 про те, що заборгованість ЖБК №85 перед підприємством в сумі 379795,10 грн. станом на 22.12.2020 є непогашеною.

Представник позивача в судове засідання 23.12.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 23.12.2020 не забезпечено, відзиву на позовну заяву не подано, поважності причин неявки не повідомлено, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином.

Так, кореспонденція надсилалась судом на адресу місцезнаходження Житлово-будівельного кооперативу №85, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79054, м.Львів, вул.Виговського, буд.59, кв.7. Копії ухвал суду від 25.08.2020, від 23.09.2020, від 15.10.2020 та від 23.10.2020 повернуто установою зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 08.07.2019р. у справі №904/10192/14, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду .

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 01.07.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1012 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах ,а відповідач зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами(цінами) в терміни , передбачені цим договором. У період з листопада 2019 по червень 2020 позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 438816,40 грн. Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманої теплової енергії виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 379795,10 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 21273,39 грн пені, 3870,66 грн 3% річних, 3095,58 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи.

01.07.2014р. між Житлово-будівельним кооперативом № 85, м.Львів та Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» , м.Львів укладено договір № 1012 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до пункту 1.1 договору, позивач брав на себе зобов`язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, гарячу воду в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язувався отримувати для потреб мешканців будинку та оплачувати одержану теплову енергію на опалення, вентиляцію та підігрів води в залежності від конкретних потреб відповідача та/або гарячу воду за встановленими відповідними органами влади тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 6.3 договору, відповідач зобов`язувався проводити оплату за теплову енергію та/або гарячу воду шляхом перерахування коштів на банківський рахунок теплопостачальної організації в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним, в розмірі вартості фактично спожитої теплової енергії та/або гарячої води житловим будинком виконавця на підставі рахунку, наданого теплопостачальною організацією.

Згідно п.6.7 договору, акт реалізації є розрахунковим документом, що підтверджує факт отримання відповідачем теплової енергії та/або гарячої води. Відповідач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитки печатки, а у випадку відсутності печатком - підписати) акт реалізації та повернути один примірник акту позивачу протягом десяти календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту реалізації відповідачем протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія та/або гаряча вода - отриманою відповідачем в обсягах, вказаних в акті.

Згідно Додатку № 2 до договору, постачання теплової енергії здійснюється до будинку № 59 по вул.Виговського у м.Львові згідно схеми розмежування балансової належності теплових мереж, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку.

У період з листопада 2019 по червень 2020 позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 438816,40 грн. із врахуванням заборгованості на початок періоду в розмірі 183632,23 грн, а відповідач сплатив лише 194000,00 грн., що підтверджується актами реалізації теплової енергії та розрахунок її вартості. Окрім того, позивач надав відповідачу знижку за період з грудня 2019 по квітень 2020 в сумі 48653,53 грн, а відповідач виконав свої зобов`язання частково та допустив виникнення заборгованості у розмірі 379795,10 грн.

Відповідно до п.7.2.3. договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

У відповідності до п.7.2.3 договору позивачем нараховано відповідачу 21273,39 грн пені та в порядку ст.625 ЦК України 3870,66 грн 3% річних та 3095,58 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На день вирішення спору у справі судом, у матеріалах справи немає та відповідачем у справі не подано суду доказів, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу. За таких обставин, 379795,10 грн. основного боргу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 21273,39 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено такі нараховані правильно і до стягнення з відповідача належать 3870,66 грн 3% річних та 3095,58 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю і до стягнення з відповідача на користь позивача належить: 379795,10 грн. основного боргу, 3095,58 грн. інфляційних втрат, 3870,66 грн. 3% річних та 21273,39 грн. пені.

Судові витрати.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 85 (79054, м.Львів, вул.Виговського, буд.59, кв.7, код ЄДРПОУ 23891651) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79057, м.Львів, вул.С.Петлюри, буд.4а, код ЄДРПОУ 20784943) 379795,10 грн. основного боргу, 3095,58 грн. інфляційних втрат, 3870,66 грн. 3% річних, 21273,39 грн. пені та 6120,52 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.12.2020.

Суддя С.Б. Кітаєва