Рішення

від 14.12.2020 по справі 915/190/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Справа № 915/190/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідачів: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» (56602, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, м. Нова Одеса, вул. Кухарева 38-А, ідентифікаційний код 31909319; адреса для листування: 56640, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 37)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАГРОСЕРВІС» (21017, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Гайдамацька, 1, ідентифікаційний код 43125554)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДом-Снігурівка» (57311, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, с. Євгенівка, вул. Леніна, 6, ідентифікаційний код 38789894)

про: стягнення в солідарному порядку 12000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» (далі - СГВК «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 12 від 31.01.2020 про стягнення попередньої оплати в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАГРОСЕРВІС» (далі - ТОВ «ТРАНСАГРОСЕРВІС» ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоДом-Снігурівка» (далі - ТОВ «АвтоДом-Снігурівка» ) в сумі 12000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Судом повторно надіслано позивачу ухвалу суду від 24.02.2020 (для виконання) на поштову адресу останнього, зазначену ним в позовній заяві.

27.04.2020 від позивача надійшла заява на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 24.02.2020.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/190/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, про дату та час судового засідання постановлено повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Встановлено позивачу строк у 2 дні з дня усунення обставин, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 (скасування обмежувальних протиепідемічних заходів) для подання суду доказів вчинення сторонами електронного листування щодо погодження всіх істотних умов договору купівлі-продажу товару № 105207 від 16.10.2019; докази отримання рахунку-фактури № 56734 від 16.10.2019 та докази направлення претензії № 42 від 11.11.2019 відповідачу-1.

22.06.2020 позивачем подано до суду заяву № 47 від 18.06.2020 (вх. № 7509/20) про виконання ухвали суду, в якій кооператив просив долучити до матеріалів справи додані документи та задовольнити позовні вимоги.

До вказаної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2020, позивач надав докази вчинення сторонами електронного листування, а саме роздруківки скриншотів електронного листування кооперативу та відповідача-1, отримання від останнього установчих документів; договору купівлі-продажу товару № 105207 від 16.10.2019; рахунку-фактури № 56734 від 16.10.2019 та надіслання позивачем на електронну адресу відповідача-1 претензії за вих. № 42.

Ухвалою суду від 26.06.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи № 915/190/20 відбудеться 14.07.2020.

Ухвалою суду від 14.07.2020 відкладено підготовче засідання на 04.08.2020.

Ухвалою суду від 04.08.2020 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження), замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання відкладено на 10.09.2020.

19.08.2020 від позивача до суду надійшла заява № 64 від 10.08.2020, в якій виробничий кооператив просив прийняти до матеріалів справи додані до заяви документи та задовольнити позов. До заяви позивачем додано: копію остаточної редакції договору поруки від 16.10.2019 №1, опис вкладення і поштову розрахункову квитанцію про надсилання відповідачу-1 копії остаточної редакції договору поруки від 16.10.2019 № 1, копію заяви від 18.06.2020 № 47 про виконання ухвали суду, копію заяви від 10.08.2020 № 64, роздруківок скріншотів, опис вкладення і поштову розрахункову квитанція про надсилання відповідачу-2 копії остаточної редакції договору поруки від 16.10.2019 № 1, копію заяви від 18.06.2020 № 47 про виконання ухвали суду, копію заяви від 10.08.2020 № 64, роздруківки скріншотів.

10.09.2020 від позивача до суду надійшла заява б/н від 10.09.2020, в якій останній просить розглядати позов за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.10.2020, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 11.09.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020.

22.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С.

Ухвалою суду від 27.11.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2020 о 13:30.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.

Ухвалою суду від 30.04.2020 (про відкриття провадження у справі) відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Від відповідачів в указаний строк відзиви на позовну заяву не надійшли.

Так, відповідач-2 отримав копію ухвали суду від 30.04.2020 - 12.05.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5400140301457 (а.с. 65).

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву відповідачем-2 мав тривати до 27.05.2020 включно.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 30.04.2020 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача-1, повернено до суду відділенням зв`язку з відміткою від 03.06.2020 «за закінченням терміну зберігання» (штрихкодовий ідентифікатор 5400140301449) (а.с. 67-70), проте суд вважає, що відповідача-1 належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 30.04.2020 направлено на адресу місцезнаходження відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відповідачем-1 відзиву мав тривати до 15.07.2020 включно.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з подальшими змінами і доповненнями) з 22.05.2020 до 31.07.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами та доповненнями) з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином» .

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону №540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідачів у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі відзиви на позовну заяву не надали. Крім того, відповідачі з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань у справі не зверталися, намірів щодо бажання оформити відзиви, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляли.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

14.12.2020 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Копії ухвали суду від 27.11.2020 у даній справі, направлені на адресу місцезнаходження відповідачів, 03.12.2020 були повернуті відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштові відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400142152408, 5400142152440).

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачам копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2020 у справі № 915/190/20 є 03.12.2020.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника та оскільки відповідачі постійно та належним чином повідомлялися за адресою місцезнаходження про час та місце розгляду справи, однак не отримували копії судових ухвал, при цьому жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, до суду не подавали, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.12.2020 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзивів по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. 240 ГПК України, 14.12.2020 за результатами розгляду даної справи, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позивач документально підтверджує, що між ТОВ «ТРАНСАГРОСЕРВІС» (постачальник) та СГВК «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 105207 від 16.10.2019 (далі - Договір купівлі-продажу), на виконання умов якого позивач СГВК «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» (покупець) на підставі п. 3.1 вказаного договору та виставленого рахунку-фактури, перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ТРАНСАГРОСЕРВІС» (постачальника) попередню оплату у розмірі 12000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1766 від 16.10.2019, але відповідач товар (диски колесні JCB - 2 шт.) позивачу не передав протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання постачальником на свій рахунок оплати за відповідний товар.

Крім того, позивач надав копію договору поруки № 1 від 16.10.2019 (далі - Договір поруки) (арк. 124, 125), укладеного між СГВК «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» (кредитор) та ТОВ «АвтоДом-Снігурівка» (поручитель), відповідно до умов якого за договором ТОВ «АвтоДом-Снігурівка» поручилося перед СГВК «Агрофірма «МИГ-СЕРВІС-АГРО» за виконання всіх зобов`язань ТОВ «ТРАНСАГРОСЕРВІС» (боржник), що виникли з Договору купівлі-продажу, у тому числі щодо передачі боржником кредитору товару - диски колесні JCB у кількості 2 шт. протягом п`яти робочих днів з моменту отримання за них оплати у розмірі 12000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів (попередньої оплати). Підставою позову зазначено обставини щодо невиконання відповідачем-1 умов Договору купівлі-продажу, а відповідачем-2 Договору поруки.

До матеріалів справи позивачем долучено копію Договору купівлі-продажу (арк. 50, 51), яку керівник позивача Іванов С.С. посвідчив написом "Копія з оригіналом згідно", факсиміле підпису, печатка. Договір підписано від позивача директором Івановим С.С. Від відповідача-1 Договір купівлі-продажу не підписаний.

Ухвалою суду від 30.04.2020 судом витребувано у позивача докази вчинення сторонами електронного листування щодо погодження всіх істотних умов Договору купівлі-продажу, докази отримання рахунку-фактури № 56734 від 16.10.2019 та докази направлення претензії №42 від 11.11.2019 відповідачу-1.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано суду заяву № 47 від 18.06.2020, до якої додано докази вчинення сторонами електронного листування, а саме: роздруківки скриншотів, які на думку позивача, підтверджують електронну переписку з відповідачем-1, отримання від нього установчих документів, договору купівлі-продажу товару № 105207 від 16.10.2019, рахунку-фактури № 56734 від 16.10.2019, а також надсилання позивачеві на електронну адресу претензії за вих. № 42.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 11 ст. 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення договору купівлі-продажу товару № 105207 від 16.10.2019, оскільки позивачем не подано суду оригіналу підписаного обома сторонами вказаного договору. До того ж, позивачем зазначено, що у нього відсутній оригінал вказаного договору, а його копію отримано без підпису відповідача-1 засобами електронної пошти, що свідчить про те, що договір між сторонами не підписано, отже, не укладено, а відтак не виникли права та обов`язки за договором, який позивачем визначено підставою позову.

Щодо належності і допустимості такого доказу як скриншот електронного листа, суд зазначає, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закон України "Про електронний цифровий підпис". Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо, визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем докази не містять вказаних реквізитів. При цьому умовами договору купівлі-продажу товару № 105207 від 16.10.2019 не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями, а в реквізитах сторін договору не вказані електронні адреси, які для цього використовуються.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Оскільки основного зобов`язання не існує, тому відсутні правові підстави для застосування відповідальності за Договором поруки.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми попередньої оплати на підставі договору купівлі-продажу товару № 105207 від 16.10.2019, якого не існує.

Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020.

Суддя В.С. Адаховська