Ухвала

від 22.12.2020 по справі 916/3531/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3531/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від ДВС: не з`явився,

розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства Юнікон на бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі №916/3531/13, -

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (вул. Олеся Гончара, № 28-А, м.Дніпро, 49005)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВАХИР-ЛЕР МАДЄНДЖИЛИК" (вул. Пантелеймонівська, № 88, оф. 15, м. Одеса, 65007)

про стягнення 42631,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2014р. у справі №916/3531/13 (суддя Оборотова О.Ю.) позов Приватного акціонерного товариства "Юнікон" був задоволений повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВАХИР-ЛЕР МАДЄНДЖИЛИК" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" заборгованість у сумі - 42631,84 грн., яка складається з суми основного боргу - 36 261 грн., пеня в сумі 2173,97 грн., 3% річних в сумі 570,77 грн., штраф 3626,10 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50 грн.

09.02.2014р. Господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення по справі № 916/3531/13 видано відповідний наказ.

30.11.2020р. Приватним акціонерним товариством "Юнікон" подано до суду скаргу (вх. № 2-4123/20) на бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020р. зазначену скаргу по справі №916/3531/13 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року прийнято до розгляду скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (№2-4123/20 від 30.11.2020) та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 10 грудня 2020р. о 12:20 год.

В судове засідання, призначене на 10.12.2020р., представники учасників справи та ДВС не з`явились, повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, від скаржника надійшло клопотання (вх.№ 32819/20 від 08.12.2020р.) про розгляд скарги без участі його представника.

10.12.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "Юнікон" на "22" грудня 2020 р. о 10:40 год. Повторно зобов`язано Перший Приморський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати суду копії матеріалів виконавчого провадження про примусове виконання рішення у справі 916/3531/13 на підставі наказу Господарського суду Одеської області від 19.02.2014р.

Учасники справи та Перший Приморський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 22.12.2020р., повідомлені належним чином, при цьому представники сторін в судове засідання не з?явились, причин неявки суду не повідомили та вимог суду не виконали. що в силу вимог ч.2 ст.342 ГПК України не перешкоджає розгляду скарги.

В обґрунтування вищезазначеної скарги позивач вказує, що 30.12.2016 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» . Вищевказану постанову AT Юнікон отримано поштою 01.02.2017 року.

На думку скаржника, строк пред`явлення вищевказаного Наказу до виконання встановлюється з 01.02.2017р. та закінчується 01.02.2020р.

Так, скаржник вказує, що 31.01.2020 року на адресу Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, була направлена заява про примусове виконання рішення. До цієї заяви був доданий оригінал наказу від 19.02.2014 року у справі № 916/3531/13, виданий Господарським судом Одеської області. Згідно із інформацією, яка розміщена у Автоматизованій системі виконавчого провадження , виконавче провадження № 61168728 по сгягненню з ТОВ "ДЖЕВАХИР-ЛЕР МАДЄНДЖИЛИК" на користь ПАТ Юнікон відкрито 06.02.2020 року.

Проте, за твердженням стягувача, станом на 25.11.2020 року на поштову адресу AT Юнікон постанова про відкриття виконавчого провадження не надходила, що свідчить про порушення державним виконавцем ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» .

Оскільки стягувач у виконавчому провадженні № 61168728 не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, то йому не відомо ані прізвище, ім`я та по-батькові державного виконавця, ані ідентифікатор доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження де має бути розміщена інформація про хід виконавчого провадження.

Водночас, скаржник зауважує, що 01.10.2020 року на ім`я начальника Першого Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції ним направлено скаргу на бездіяльність державного виконавця, в якій стягувач просив зобов`язати державного виконавця направити на поштову адресу AT Юнікон постанову про відкриття виконавчого провадження, а також здійснити реальні дії щодо повного та своєчасного виконання рішення суду, яка була отримана 05.10.2020 року.

Проте, як вказує скаржник, станом на 25.11.2020 року стягувач не отримав ані постанову про відкриття виконавчого провадження № 61168728 із ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження , ані відповідь Першого Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції на скаргу, крім того, останній не зобов`язав державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Стягувач вважає, що державним виконавцем вчинена протиправна бездіяльність по невчиненню дій щодо повного та своєчасного виконання рішення суду по справі 916/3531/13 та ця бездіяльність є триваючим правопорушенням.

На підставі зазначеного, скаржник просить визнати бездіяльність державного виконавця щодо повного та своєчасного виконання рішення суду по справі 916/3531/13 протиправною; зобов`язати державного виконавця направити на поштову адресу AT Юнікон постанову про відкриття виконавчого провадження, винести постанову про арешт майна (коштів) боржника та копії постанов, якими накладено арешт на майно(кошти) боржника, надіслати банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення; зобов`язати боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; отримати в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість. У подальшому проводити таку перевірку не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому здійснювати таку перевірку не рідше ніж один раз на три місяці; здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника; у разі невиконання боржником законних вимог державного виконавця, вирішити питання про притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності в порядку ст. 188-13 КпАП України, а в разі неявки на вимогу держаного виконавця - вжити заходів для застосування приводу.

Оцінивши доводи, що наведені скаржником в обґрунтування поданої ним скарги, дослідивши матеріали скарги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За положеннями ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2014р. у справі №916/3531/13 (суддя Оборотова О.Ю.) позов Приватного акціонерного товариства "Юнікон" був задоволений повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВАХИР-ЛЕР МАДЄНДЖИЛИК" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" заборгованість у сумі - 42631,84 грн., яка складається з суми основного боргу - 36 261 грн., пеня в сумі 2173,97 грн., 3% річних в сумі 570,77 грн., штраф 3626,10 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50 грн.

09.02.2014р. Господарським судом Одеської області у порядку ст. 116 ГПК України на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2014р. видано відповідний наказ.

Як встановлено господарським судом, постановою виконавчої служби від 30.12.2016р. повернуто наказу від 19.02.2014р. по справі № 916/3531/13 стягувачу на підставі п.2, 5 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені відповідно до ЗУ Про виконавче провадження , заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Зазначена постанова разом з оригіналом наказу суду від 19.02.2014р. отримана стягувачем 01.02.2017р.

В межах строку, передбаченого ЗУ Про виконавче провадження , позивачем 31.01.2020р. на адресу Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) направлено заяву № 34-УстаІ/ЮрВ про примусове виконання рішення разом з оригіналом наказу від 19.02.2014р., в якій позивач просив розпочати примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2014р.

Як вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження Першим Приморським ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) 06.02.2020 року відкрито виконавче провадження № 61168728 відносно боржника ТОВ ДЖЕВАХИР-ЛЕР МАДЄНДЖИЛИК .

01.10.2020 року позивачем направлено до органу державної виконавчої служби скаргу на бездіяльність державного виконавця № 293-УстаІ/ЮрВ від 30.09.2020р. в порядку ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Стаття 5 Закону визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", згідно із ч. 1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З наведених норм слідує, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС оскаржуються до суду, яким постановлено судове рішення і видано виконавчий документ.

Відповідно до ст. 13 Закону та п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, подання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Разом з тим, відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусової о виконання протягом трьох місяців.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, за змістом ст.ст. 26, 28 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в т.ч., ухвал господарського суду за, зокрема, заявою стягувача; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням; документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі; документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення; документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

Як встановлено матеріалами справи, на виконанні органу ДВС перебуває виконавче провадження № 61168728 відносно боржника ТОВ ДЖЕВАХИР-ЛЕР МАДЄНДЖИЛИК , де стягувачем є Фірма Юнікон ЛТД , правонаступником якої є ПАТ Юнікон , яке відкрито 06.02.2020р., однак зі спливом значного проміжку часу залишається невиконаним рішення Господарського суду Одеської області 05.04.2014р., органом ДВС не надано стягувачу інформації про стан його виконання та про вжиті заходи, не дивлячись на звернення останнього із відповідною скаргою. Наведене послугувало підставою звернення стягувача з даною скаргою до суду.

Відповідно до правової позиції наведеної у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 29 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу ДВС незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2, 5 ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Таким чином, арешт майна неможливий до моменту його виявлення або коли майно, на яке можна накласти арешт відсутнє.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст 26 ЗУ Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Суд зазначає, що ЗУ Про виконавче провадження не встановлює строку розгляду скарг на дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, які подані в порядку ч. 3 ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження (досудовий порядок звернення зі скаргою).

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ Про звернення громадян скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Таким чином, відсутність відповіді за результатами поданої скарги свідчить про неправомірну бездіяльність начальника відділу Першого приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За наведених фактичних обставин справи суд констатує, що станом на час розгляду скарги судом органом ДВС не надано жодних доказів того, що ним направлено на адресу стягувача постанову про відкриття виконавчого провадження, вжито заходи щодо виявлення, накладення арешту на рахунки боржника та звернення стягнення на грошові кошти розміщені на рахунках боржника; виявлення рухомого та нерухомого майна належного боржнику; оголошення в розшук рухомого майна належного боржнику; надання відповіді на заяву № 34-УстаІ/ЮрВ від 31.01.2020р. про примусове виконання рішення або на скаргу стягувача № 293-УстаІ/ЮрВ від 30.09.2020р. на бездіяльність державного виконавця та надано вичерпну інформацію про хід виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду одеської області від 19.02.2014р. по справі № 916/3531/13, що є підставою для визнання протиправною бездіяльність державного виконавця щодо повного та своєчасного виконання рішення суду по даній справі.

Щодо вимог стягувача в частині зобов`язання органу ДВС вжити всі інші необхідні заходи визначені Законом та спрямовані на примусове виконання рішення суду, суд зазначає, що вони є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустими доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч.ч.2,4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення Європейського суду від 15.10.2009р.).

Згідно із ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною третьою ст. 8 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

Згідно з п. 7 частини першої ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням розумності строків виконавчого провадження.

Права та обов`язки державних виконавців визначені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Так, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії в повному обсязі, неупереджено, своєчасно та ефективно, виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, а також вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень з дотриманням розумності строків виконавчого провадження.

Разом з тим, виконавчим законодавством чітко визначено перелік дій, які виконавець повинен вчинити у разі стягнення з боржника відповідних грошових сум, під час здійснення яких він приймає певні рішення шляхом винесення постанов, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень або інших процесуальних документів, та які в обов`язковому порядку долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-якої інформації та будь-яких доказів щодо вчинення певних дій направлених на примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.02.2014р. у справі № 916/3531/13 Першим Приморським ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (місто Одеса) до суду не надано.

Отже суд дійшов висновку, що Державною виконавчою службою не спростовано, а матеріали справи не містять доказів, що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом дії, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З наведеної норми частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, враховуючи наявні у матеріалах справи документи та інформацію, отриману з автоматизованої системи виконавчого провадження, вбачається бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 19.02.2014р. у справі № 916/3531/13, чим порушено загальні засади виконавчого провадження такі як обов`язковість виконання судового рішень, неупередженість, об`єктивність та розумність строків виконавчого провадження.

З врахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги Приватного акціонерного товариства Юнікон на бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі №916/3531/13.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 86, 234, 339, 340, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (№2-4123/20 від 30.11.2020) на бездіяльність державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

3. В інших частинах скарги - відмовити.

Ухвала Господарського суду набирає законної сили 28.12.2020 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом 10 днів з дня її винесення (підписання).

Повний текст ухвали складено 28.12.2020р.

Суддя О.В. Цісельський