Рішення

від 22.12.2020 по справі 918/1100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/1100/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом"

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення в сумі 284 453,43 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Осіпчук О.Ю.;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення в сумі 284 453,43 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ "Виробниче підприємство "СпецАтом" та Відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було укладено договір поставки товару №53-122-01-20-09782 від 10 червня 2020 року.

На виконання умов договору постачальник 17 липня 2020 року здійснив поставку товару на загальну суму 280 314,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000009 від 17 липня 2020 року. Водночас, покупець після постачання товару свій обов`язок щодо сплати за поставлений товар не виконав, чим порушив умови договору. Заборгованість за поставлений товар складає 280 314,00 грн.

Також, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 1 336,29 грн. 3 відсотки річних та 2 803,14 грн. інфляційних втрат.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що наявна заборгованість пов`язана зі складним фінансовим становищем підприємства, проте незважаючи на ситуацію яка склалася відповідач вживає всіх заходів для оплати боргу.

Крім того відповідач вказує, що позивач надав неправильний розрахунок трьох відсотків річних, та вважає, що обґрунтованим є розрахунок 1 309,66 грн.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 22 грудня 2020 року.

18 грудня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

21 грудня 2020 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки підстави для відкладення розгляду справи, що встановлені статтями 202, 216 ГПК України в даному випадку відсутні.

В судове засідання представник позивача не з`явився.

В судовому засіданні відповідач наявність заборгованості не заперечував. Суд зауважує, що відповідач по суті визнав наявну заборгованість до початку розгляду справи.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

10 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (замовник/відповідач) було укладено договір поставки товару №53-122-01-20-09782 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у додатку № 1 (специфікації) до договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна сума договору (вартість продукції) становить 280 314,00 грн.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору, строк поставки товару сторони визначили протягом 45 календарних днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно із Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється на умовах (DDP) згідно з "ІНКОТЕРМС-2010". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".

На виконання умов договору постачальник 17 липня 2020 року здійснив поставку замовнику товару на загальну суму 280 314,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000009 від 17 липня 2020 року.

Листом №12828/041 від 28 серпня 2020 року відповідач повідомив позивача про проходження контролю та оформлення ярлика на придатну продукцію №1-7-417 від 05 серпня 2020 року.

Позивач зазначає, що відповідач після постачання товару свій обов`язок щодо сплати за поставлений товар не виконав, чим порушив умови договору. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за отриманий від позивача товар.

11 листопада 2020 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка, однак, залишена без задоволення.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору, кінцевий строк сплати за поставлену продукцію, відповідно до пункту 6.1. договору настав 19 вересня 2020 року.

Відтак, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу з 20 вересня 2020 року по 17 листопада 2020 року 2 803,14 грн. інфляційного збільшення заборгованості та 1 336,29 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено умовами договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.

Ярлик оформлено 08 серпня 2020 року, відтак кінцевим строком оплати за поставлену продукцію сторони погодили 19 вересня 2020 року.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що, оскільки останній день строку оплати припав на вихідний, то останній день такого строку відповідно переноситься на наступний робочий день. Суд зауважує, що умовами договору встановлено строк обрахунку оплати поставленого товару саме в календарних днях. А тому відповідач повинен був враховувати такі обставини під час виконання свого договірного обов`язку.

Окрім цього суд враховує наступні положення законодавства.

Згідно з правилами статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з нормами статті 67 Кодексу законів про працю України, при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

На думку відповідача, оскільки останній день сплати за поставлений товар припадає на суботу, останній день строку переноситься на наступний робочий день за неробочим. А проте, відповідач не надав суду доказів/обгрунтувань за якими другим вихідним днем на підприємстві відповідача є субота. Також відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що субота є вихідним днем у банківських установах та їх відділеннях, де здійснюється обслуговування відповідача.

Крім того, відповідач не надав суду доказів про те, що він не зміг виконати свій обов`язок по оплаті товару з таких причин.

Відтак суд не приймає вказані твердження, оскільки вони не підкріплені відповідним доказами.

Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати відповідачем 280 314,00 грн. заборгованості.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу з 20 вересня 2020 року по 17 листопада 2020 року 2 803,14 грн. інфляційного збільшення заборгованості та 1 336,29 грн. 3% річних.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару та невиконання умов договору свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості вимог про стягнення 280 314 грн. 00 коп. основного боргу, 1 336 грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 2 803 грн. 14 коп. інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до норм статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем визнано наявну заборгованість до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне керуючись положеннями статті 130 Господарського процесуального кодексу України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (2 133 грн. 40 коп.), сплаченого при поданні позову.

Решта судового збору 2 133 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський 117, приміщення 53, код ЄДРПОУ 41568441) 280 314 (двісті вісімдесят тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн. 29 коп. три відсотки річних, 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 40 коп. судового збору.

3. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський 117, приміщення 53, код ЄДРПОУ 41568441) з державного бюджету України 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 40 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський 117, приміщення 53, код ЄДРПОУ 41568441).

Відповідач (Боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.

Суддя Качур А.М.