ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2020 року Справа № 160/11549/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у
Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ :
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-979/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів;
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням по даній справі подати звіт про його виконання до суду.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що на її клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства відповідачем видано наказ, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), який включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Позивач вважає винесений наказ незаконним, а відмову безпідставною та такою, що порушує її права, оскільки останній протирічить положенням ст. 118 Земельного кодексу України.
Крім того, заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинається не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги, а саме з моменту коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на торги.
Факт затвердження переліку земельних ділянок, які заплановано виставити на торги в майбутньому, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
30 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
За результатами розгляду клопотання позивачу наказом Головного управління від 20.01.2020 № 13-979/16-20-СГ надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з тих підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Відмова, надана відповідачем, є правомірною, ґрунтувалася на невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Земельна ділянка, яка пропонується позивачем до відведення, знаходиться на частині проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 513 "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи".
Такі земельні ділянки можуть надаватися у користування (оренду) для сільськогосподарського використання на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за умови відповідності площі та лінійних розмірів земельних ділянок, параметрам визначених за результатами інвентаризації.
У випадку невідповідності цих розмірів та площ необхідно здійснити роботи по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки.
В даних спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером № 4620685800:39:000:0066 площею 32,0214 га, з якої 2,0 та бажає приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (ст. 57 Закону України Про землеустрій ).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено випадки, коли формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
При цьому, частиною 6 ст. 79-1 Кодексу передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України Про землеустрій .
Серед видів документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України Про землеустрій визначено зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
У статті 50 згаданого Закону законодавцем чітко визначено у яких випадках складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а відповідно у яких випадках органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування надаються дозволи на розроблення саме проектів землеустрою, зокрема у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
В даних спірних правовідносинах земельна ділянка є сформованою, відтак неможливо сформувати нову земельну ділянку шляхом розроблення саме проекту землеустрою із ділянки, яка є вже сформованою, без її поділу.
Згідно із ст. 56 Законом Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Тобто у разі якщо земельна ділянка сформована, органом виконавчої влади (в даних правовідносинах - Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області) надається дозвіл на поділ уже сформованого в результаті проведення інвентаризації земельного масиву на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
При цьому, на законодавчому рівні визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є зовсім іншим видом документації, як проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та законодавчо визначені підстави, розробки проекту землеустрою є зовсім іншими, ніж при розробленні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Аналіз зазначених норм земельного законодавства, дає підстави дійти висновку, що для передачі проінвентаризованих земель у власність необхідно поділити земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
У зв`язку з тим, що позивач звернувся до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у власність площею 2,0 га, тобто частини сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, для надання дозволу на її приватизацію необхідно здійснити роботи по виготовленню документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки та сформувати нову земельну ділянку площею 2 га позивачу шляхом поділу.
При цьому, відповідно до листа Соколянської сільської ради від 02.909.2020 № 98, земельна ділянка з кадастровим номером № 4620685800:39:000:0066 площею 32,0214 га перебуває в користуванні громадян згідно рішення виконкому № 3 від 14.11.1996 року Про надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 9,34 га, згідно рішення виконкому № 9 від 13.03.1997 року Про надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 22,6814 га.
Земельні ділянки обліковуються за громадянами згідно погосподарських книг сільської ради. При цьому, громадянам, які не звільнені від сплати земельного податку, нараховується земельний податок за земельні ділянки.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населеного пункту Львівської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером № 4620685800:39:000:0066, останній наголосив, що рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційним повноваженням, а тому її задоволення є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
Також 30 листопада 2020 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням, в якому просить адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
В обґрунтування клопотання останній зазначив, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки недоведеним вважається той факт, що ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права 15.07.2020 року.
Представник відповідача стверджує, що позивач про порушення свого права дізналася або повинна була дізнатися ще з 27.01.2020 -2 8.01.2020р, а саме з моменту отримання наказу про відмову, проте звернулася з позовом лише 22.09.2020 року.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивач про порушення свого права дійсно дізналася 15 липня 2020 року.
Дослідивши матеріали справи проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивач, через адвоката, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням від 12 грудня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066.
До вказаного клопотання було додано пакет документів, який передбачений частиною 6 ст.118 ЗК України, в тому числі копія паспорту заявника, копія ідентифікаційного коду; документ, що підтверджує участь в антитерористичній операції; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду клопотання відповідачем винесено наказ від 20.01.2020 №13-979/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , згідно якого позивачу відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), який включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
З метою скасування вказаного наказу позивач і звернувся до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином вищезазначеним положенням ст. 118 ЗК України визначено, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, перелік підстав для відмови у наданні дозволу за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах: від 02.07.2020 по справі №825/2228/18, від 24.06.2020 по справі №806/3100/17, від 23.01.2020 по справі №440/793/19, від 13.12.2019 по справі №822/1383/17 та №820/2618/17, від 11.12.2019 по справі №814/1241/16, від 28.11.2019 по справі №820/3087/17, від 28.11.2019 по справі №803/1067/17, від 13.02.2019 по справі №820/688/17 (Велика Палата),
Однак, в оскаржуваному наказі міститься лише посилання на ч. 3 ст. 136 ЗК України та не зазначено з якої підстави, передбаченої ч. 7 ст. 118 ЗК України, відмовлено у задоволенні клопотання позивача.
Щодо доводів відповідача про неможливість задоволення клопотання позивача у зв`язку із проведенням земельних торгів, суд має зазначити наступне.
Як було зазначено вище, земельна ділянка площею 2,0000 га, яку бажає отримати позивач безоплатно у власність, знаходиться в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, площею 32,0214 га.
Відповідно до частини 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.
Частинами 3, 4 статті 79-1 ЗК України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Враховуючи інформацію із Державного земельного кадастру, земельна ділянка із кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 є сформованою, а тому може бути віднесена до земельних ділянок, права щодо яких може бути реалізоване на земельних торгах.
Процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах . (статті 134-139).
Згідно вказаних норм можна виділити наступні етапи земельних торгів:
- добір земельних ділянок для продажу;
- підготовка лотів до земельних торгів;
- проведення торгів та встановлення їх результатів;
- оприлюднення інформації про проведені торги.
Відповідно до ч.4 ст. 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:
а) перелік земельних ділянок або прав на них. які виставляються на земельні торги окремими лотами;
б) стартова ціна лота;
в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах;
г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
Вказана стаття кореспондує із ч.1 ст. 136 ЗК України, згідно якої організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.
Однак, за змістом ч.3 ст. 136 ЗК України, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.
Із аналізу вказаних норм вбачається, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинається не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги, а саме з моменту коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на торги.
У зв`язку з цим факт затвердження переліку земельних ділянок, які заплановано виставити на торги в майбутньому, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до змісту оскаржуваного наказу від 20.01.2020 земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), який включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, з чого слідує, що на момент прийняття цього рішення дія ч.3 ст.136 ЗК України на вказану земельну ділянку не поширювалась.
Згідно ч.4 ст.136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.
Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вищеперерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 137 ЗК України виконавець земельних торгів після отримання документів та матеріалів на лот забезпечує опублікування на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також, за бажанням організатора земельних торгів, у друкованих засобах масової інформації оголошення про проведення земельних торгів. В оголошенні зазначаються за кожним лотом: а) найменування організатора земельних торгів; б) місце розташування, площа земельної ділянки та її кадастровий номер; в) цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання; г) умови договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису, який укладається на земельних торгах; ґ) стартова ціна продажу земельної ділянки або стартовий розмір річної плати за користування земельною ділянкою; д) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для земельних ділянок, призначених для цілей, пов`язаних із забудовою; е) місце і час проведення земельних торгів; є) розмір реєстраційного та гарантійного внесків, які сплачуються учасниками, порядок їх сплати; ж) номери рахунків виконавця земельних торгів, відкритих у банку для сплати реєстраційного та гарантійного внесків; з) найменування та адреса виконавця земельних торгів, прізвище та посада, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з документами на лот; и) текст договору, що пропонується укласти на торгах, без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря); і) сума витрат (видатків), здійснених на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів, що підлягає відшкодуванню переможцем земельних торгів.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що розміщення інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, здійснюється безоплатно. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення оголошення про проведення торгів, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість безоплатного анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації із застосуванням поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених технологічних чи програмних засобів, цілодобово, без обмежень.
Окрім того, згідно ст.139 ЗК України організатор земельних торгів не пізніше п`яти робочих днів після проведення торгів розміщує на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відеозапис торгів і повідомлення про їх результати за кожним лотом, а також, за бажанням організатора земельних торгів, публікує це повідомлення у друкованих засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про їх проведення, із зазначенням: 1) місця розташування, розміру земельної ділянки та її кадастрового номера; 2) ціни продажу земельної ділянки або розміру річної плати за користування земельною ділянкою, визначених за результатами торгів; 3) строку користування земельною ділянкою (у разі продажу права оренди, суперфіцію, емфітевзису); 4) цільового призначення земельної ділянки.
З огляду на викладене, вся необхідна інформація щодо земельних торгів з продажу земельної ділянки із кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 або прав на неї, в тому числі результати цих торгів, повинна бути опублікована на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, а саме: http://torgy.land.gov.ua/auction.
Як встановлено судом, програмні можливості вказаної веб-сторінки дають змогу здійснити пошук земельних торгів, які заплановано або вже відбулися, за багатьма критеріями, в тому числі, за місцем розташування земельної ділянки.
Разом з тим, за результатами пошуку аукціонів або лотів з продажу земельних ділянок або прав на них, які знаходяться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області, жодних записів не знайдено, що свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 на земельні торги взагалі не виставлялась.
Згідно відомостей з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, вказана ділянка продовжує перебувати у державній власності та не передана у власність чи користування третіх осіб.
Таким чином, відповідно до публічної інформації, яка знаходиться у вільному доступі, до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру у Львівської області по Соколянській сільській раді Буського району віднесені ділянки з кадастровими номерами: 4620685800:06:000:0013 та 4620685800:06:000:0010.
Серед наведеного списку земельна ділянка із кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 відсутня.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-979/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , підлягає задоволенню.
Однак, вимога позивача, в якій останній просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, суд не вправі підміняти повноваження відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В той же час, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проте, у даному випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов`язання подати звіт є правом, а не обов`язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-979/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.).
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути, з урахуванням висновків суду, які викладено у рішенні, клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2020 |
Оприлюднено | 30.12.2020 |
Номер документу | 93873247 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Олійник Віктор Миколайович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Олійник Віктор Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні