Рішення
від 28.12.2020 по справі 280/4792/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Справа № 280/4792/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ (вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25, м.Запоріжжя, 69037) до Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м.Київ, 01601) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ (далі - позивач, ТОВ СМК ) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Нацкомфінпослуг від 27.05.2020 №268/249/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що оскаржувана постанова винесена всупереч приписам чинного законодавства, яке регламентує повноваження Нацкомфінпослуг, з грубим порушенням порядку застосування заходів впливу, а також без урахування фактичних обставин. Звертає увагу суду, що в оскарженій постанові зроблений хибний висновок про скоєння правопорушення, яке на думку відповідача полягає в невиконанні Розпорядження Нацкомфінпослуг №190 від 28.01.2020, однак листом від 12.02.2020 №46-Ю позивач повідомив про дійсний порядок укладання договорів та про спосіб підписання договорів з боку ТОВ СМК , що свідчить про виконання Розпорядження. Зауважує, що Розпорядження №190 від 28.01.2020 не містить змісту виявленого порушення законодавства про фінансові послуги, в них не визначено, яке саме порушення та які недоліки ІТС (як зазначено у Розпорядженні), що призвели до надання фінансової послуги позивачем не на підставі договору, необхідно усунути та не зазначено, яким чином позивач повинен їх усунути. Звертає увагу, що хибне розуміння порядку укладання електронних договорів призвело до помилкового висновку про те, що кредитні договори були укладені шляхом акцепту позивачем пропозиції позичальників без фактичного підписання договорів. Насправді ж, за наслідками розгляду заявок, зазначених у Розпорядженні №190 позичальників, було укладено електронні кредитні договори шляхом їх підписання з боку ТОВ СМК з використанням унікального коду генерованого системою. Пояснює, що у відповідях на вимоги Нацкомфінпослуг про надання інформації позивач роз`яснював алгоритм укладення електронних договорів, а також надав всю необхідну інформацію для того, щоб встановити факт укладання договорів. При цьому, із посиланням на приписи ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України зауважує, що сам факт недотримання форми договору не є достатньою підставою для висновку про його нікчемність, отже, відповідач не наділений повноваженнями робити висновки про чинність правочинів. З огляду на викладене, вважає накладення штрафу на позивача у зв`язку з припущеннями Нацкомфінпослуг щодо нікчемності укладених між підприємством та позичальником договорів свідчить про перевищення повноважень відповідачем та протиправність самої постанови про накладення штрафу. Крім того, стверджує, що під час винесення оскарженої постанови Нацкомфінпослуг грубо порушила прямі приписи Закону та Розпорядження №2319 в частині порядку розгляду матеріалів про правопорушення та порядку застосування заходів впливу, оскільки розгляд справи було призначено на 27.03.2020, повідомлень про відкладення розгляду справи на адресу позивача не надсилали, разом із цим, оскаржена постанова фактично була винесена 27.05.2020, хоча на розгляд справи, що відбувався 27.05.2020 представника позивача не запрошували. З огляду на викладене, просить визнати протиправною та скасувати оскаржену постанову від 27.05.2020 №268/249/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

Ухвалою суду від 21.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено без виклику (повідомлення) сторін.

05.08.2020 до суду надійшло клопотання представника Національного банку України (вх.№35624) про заміну відповідача правонаступником у справі, а саме: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний банк України.

Ухвалою від 05.08.2020 здійснено процесуальне правонаступництво первинного відповідача по справі його правонаступником - Національним банком України (далі - відповідач, НБУ).

Відповідач позов не визнав, 20 серпня 2020 року надіслав до суду відзив (вх №38421), у якому посилається на приписи Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , п. 2, 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою КМУ від 07.12.2016 №913, та пояснює, що Нацкомфінпослуг у Акті №2124/15-4/15 від 16.12.2019 зафіксоване порушення позивачем під час надання фінансової послуги громадянам ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, у зв`язку із чим винесене Розпорядження від 28.01.2020 №190, відповідно до якого зобов`язано ТОВ СМК усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.02.2020 включно, при цьому, враховуючи, що Розпорядження №190 є чинним та не скасоване у судовому порядку, що свідчить про те, що висновки Нацкомфінпослуг щодо факту вчинення позивачем порушення законодавства у сфері фінансових послуг та його кваліфікації є правомірними, а встановлення зобов`язання щодо усунення порушення - законними та такими, що підлягали обов`язковому неухильному виконанню позивачем в межах встановлених Нацкомфінпослуг строків, а підстави для його невиконання фінансовою установою-ліцензіатом відсутні. Зазначає, що підприємство зобов`язано було усунути вказані в Розпорядженні №190 порушення в межах встановлених строків, та повідомити про таке Нацкомфінпослуг, натомість у відповідь позивачем надіслано лист від 12.02.2020 №46-Ю, яким повідомлено про порядок укладення ним договорів та відомості про спосіб їх підписання з боку позивача, відтак, посилання позивача на надану ним відповідь не є належними та обґрунтованими, оскільки зміст наданої відповіді не відповідає змісту встановленого Розпорядженням №190 зобов`язання. При цьому, наголошує, що предметом позову є саме постанова, отже питання законності та правильності висновків Нацкомфінпослуг, викладених в Розпорядженні №190, не підлягають дослідженню в рамках даної справи та не можуть бути прийняті судом до уваги. Стосовно посилання позивача на перевищення Нацкомфінпослуг повноважень в частині визнання договорів нікчемними зауважує, що Нацкомфінпослуг було встановлено, що порядок укладання ТОВ СМК електронних договорів позики з громадянами не відповідає вимогам ст. 11 та 12 Закону України Про електронну комерцію , при цьому, ані висновки, викладені у Розпорядженні №190, ані сам текст розпорядження не містить жодних посилань на дійсність/нікчемність укладених договорів. Щодо порушення процедури розгляду справи про порушення, вчинені на ринку фінансових послуг, та порядок застосування заходів впливу пояснює, що представник позивача не з`явився на розгляд справі по суті, що відбувався, хоча був належним чином повідомленим, відтак, розгляд справи було здійснено уповноваженою особою відповідача 27.03.2020, разом із тим, чинне законодавство в сфері регулювання ринків фінансових послуг не містить положень, які б передбачали, що рішення Нацкомфінпослуг виноситься саме в день розгляду справи по суті. На підставі вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ СМК (код ЄДРПОУ 38839217) зареєстроване юридичною особою 31.07.2013, Номер запису: 11031020000034671. Зареєстрованим видом діяльності підприємства є Код КВЕД 64.92 Інші види кредитування (основний) (а.с. 64-65).

28 січня 2020 року Нацкомфінпослуг винесене Розпорядження №190 Про застосування заходу впливу до ТОВ СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ , відповідно до якого Нацкомфінпослуг постановив: Зобов`язати ТОВ СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень, з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.02.2020 включно (а.с. 30-31).

Листом від 12.02.2020 №46-Ю позивачем була надана відповідь на Розпорядження №190, у якій останній посилаючись на норми ст. 12 Закону України Про електронну комерцію зазначив, що алгоритм укладання договорів, який використовується підприємством передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою позивача для підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України Про електронну комерцію , після чого система переводить клієнту на карту суму, зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК Вей Фор Пей (WayForPay). Зауважив, що аналогічним чином було укладено і Договори із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який був підписаний у відповідності до ст. 12 вказаного Закону, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Саме такий алгоритм укладання договорів було описано у поясненнях №90-Ю від 02.01.2019 на акт від 16.12.2019 №2124/15-4/15.

10 березня 2020 року, в зв`язку із невиконання вимог вказаного Розпорядження від 28.01.2020 №190, відповідачем складений Акт №249/15-4/14 про порушення, вчинені ТОВ СМК на ринку фінансових послуг, яким порушено провадження у справі про правопорушення ТОВ СМК вимог законодавства про фінансові послуги (а.с.36-37).

Супровідним листом від 11.03.2020 №1645/15-8 примірник вказаного акту направлено на адресу позивача, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27 березня 2020 року об 15 год. 30 хв. за місцезнаходженням Нацкомфінпослуг (а.с. 38-39).

За результатами розгляду вказаного Акту, 27.05.2020 Нацкомфінпослуг була винесена постанова №268/249/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідно до якої на підставі ст. 39, п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 3 ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 42 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , абз. 1 п. 1.5 розділу І, пп. 3 п. 2.1, п. 2.4 розділу ІІ, п. 3.2 розділу ІІІ, абз. 2 п. 4.20 розділу IV Положення про застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням від 20.11.2012 №2319, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424, до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 40-41).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 №2664-III (далі - Закон №2664-III), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону №2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону №2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Частиною 1 ст. 21 Закону №2664-III встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Указом Президента України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23.11.2011 №1070/2011 на виконання Закону №2664-III утворено Нацкомфінпослуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

За приписами п. 1, 2 вказаного Положення, Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Повноваження Нацкомфінпослуг визначені ст. 28 Закону №2664-III, згідно з п. 10, 12 ч. 1 якої Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Частиною 1 ст. 39 цього Закону передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

При цьому, у силу положень ч. 2 цієї ж статті Закону №2664-III Нацкомфінпослуг обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Також, п. 1, 3 ч. 1 ст. 40 Закону №2664-ІІІ передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення та накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424) затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення №2319). Судом застосовуються норми положення, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, суд зазначає, що Положення № 2319 містить аналогічні норми щодо застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.

Згідно з п. 1.5 розд. I Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Відповідно до п. 1.7 Положення №2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами абз. 1 п. 2.4 розд. ІІ Положення №2319 рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону №2664-ІІІ Нацкомфінпослуг застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову первісним відповідачем винесено у зв`язку з невиконанням ТОВ СМК розпорядження Нацкомфінпослуг про застосування заходу впливу від 28.01.2020 №190, яким до позивача було застосовано захід впливу у вигляді зобов`язання усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.02.2020.

Підпунктом 1 п. 2.1 розд. ІІ Положення №2319 передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення, який, в свою чергу, згідно з пунктом 2.2. Положення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.

Відповідно до п. 2.2 розд. ІІ Положення №2319 рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

У Розпорядженні, зокрема, зазначено, що за результатами аналізу інформації та документів наданих позивачем Актом зафіксовано, що ТОВ СМК надано гр. ОСОБА_1 (договір від 25.09.2019 №1926853864365), гр. ОСОБА_2 (договір від 19.05.2019 № 1913930786186) фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом укладання електронних договорів (далі - Договори) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ІТС) у порядку, що не відповідає статтям 11,12 Закону України Про електронну комерцію , частині 2 статті 639 та статті 1055 Цивільного кодексу України

Таким чином, недоліки ІТС, за допомогою якої позивач здійснював укладення електронних Договорів з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 призвели до фактичного надання ТОВ СМК фінансової послуги не на підставі договору. Враховуючи вищезазначене, відповідач прийшов до висновку, що позивач здійснив надання вищезазначеним громадянам фінансової послуги, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Щодо змісту розпорядження №190 від 28.01.2020 суд вважає за необхідне також наголосити, що згідно з п. 2.2. Положення №2319 рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги. Письмове розпорядження (припис) Нацкомфінпослуг повинно містити:

дату та номер розпорядження (припису), місце його складання;

відомості про особу (повне найменування юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ);

зміст виявленого порушення законодавства про фінансові послуги;

норму законодавства про фінансові послуги, яку порушено особою;

посилання на дату і номер акта про правопорушення, в якому зафіксоване порушення законодавства про фінансові послуги;

строк усунення особою порушення законодавства про фінансові послуги та повідомлення Нацкомфінпослуг про усунення порушення законодавства про фінансові послуги;

прізвище, ініціали та підпис Голови Нацкомфінпослуг або члена Нацкомфінпослуг, який виконує обов`язки та повноваження Голови Нацкомфінпослуг;

відбиток печатки Нацкомфінпослуг.

Натомість, судом встановлено, що Акт про правопорушення, вчинені ТОВ СМК на ринку фінансових послуг від 10.03.2020 №249/15-4/14 та Розпорядження про застосування заходу впливу №190 від 28.01.2020 не містять змісту виявленого порушення законодавства про фінансові послуги, в них не визначено, яке саме порушення необхідно усунути, які недоліки ІТС, що призвели до надання фінансової послуги позивачем не на підставі договору та не зазначено яким чином позивач повинен їх усунути.

Між тим, позивач, отримавши Розпорядження №190 від 28.01.2020, з метою спростування висновків контролюючого органу, у межах строку, визначеного у ньому, направив до Нацкомфінпослуг пояснення від 12.02.2020 №46-Ю та копії документів достатніх, на його думку, для прийняття рішення, у зв`язку із вищевикладеним суд не приймає посилання представника відповідача на невиконання підприємством Розпорядження про застосування заходу впливу №190 від 28.01.2020.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповіді позивачем повідомлялося, що алгоритм укладення договорів, який використовується ТОВ СМК передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою товариства для підписання кредитного договору в порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону Про електронну комерцію , після чого система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК Вей Фор Пей (WayForPay). Аналогічним чином було укладено і договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які було підписано у відповідності до ст. 12 Закону Про електронну комерцію із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 12 Закону Про електронну комерцію якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12).

В свою чергу згідно із визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п 6 ч. 1 ст. 3 Закону Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано договір із зазначеним у Розпорядженні №190 позичальниками.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 11 Закону Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 ст. 11 цього Закону встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Слід зазначити, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину.

Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.

Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , яка передбачає, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З матеріалів справи вбачається, що у відповіді на Розпорядження №190 позивачем роз`яснено алгоритм укладення електронних договорів, а також надавало всю необхідну інформацію для того, щоб встановити факт укладення договорів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Крім того, відповідачу було надано докази укладання та виконання умов договорів зазначеними громадянами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що спірна Постанова від 27.05.2020 №268/249/15-4/14-П не може вважатись обґрунтованою та такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, за наведених вище підстав.

Відтак, невідповідність спірної Постанови наведеним критеріям є самостійною і достатньою підставою для визнання її протиправною та, як наслідок, скасування.

Разом із цим, суд не приймає посилання представника позивача на порушення відповідачем порядку притягнення суб`єкта ринку фінансових послуг до відповідальності з огляду на наступне.

Судом встановлено та позивачем не заперечено, що представники позивача на розгляд справи про правопорушення на ринку фінансових послуг, що було призначено на 27 березня 2020 року, не з`явились. Клопотань про відкладення та/або зупинення розгляду справи від позивача також не надходило. Доказів іншого позивачем не надано.

За правилами п. 4.5 Положення №2319 постанова про накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 41 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , приймається уповноваженою особою Нацкомфінпослуг протягом 30 календарних днів після отримання нею акта про правопорушення та документів, які стосуються справи про правопорушення.

При цьому, чинне законодавство в сфері регулювання ринків фінансових послуг не містить положень, які б передбачали, що рішення Нацкомфінпослуг виноситься саме в день розгляду справи по суті.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ СМК Розпорядження №190 у встановленому законодавством порядку не оскаржило. Відтак, доводи позивача про необхідність перевірки судом вказаного Розпорядження на предмет його правомірності суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Проте вищезазначені обставини не впливають на протиправність винесення спірної постанови з підстав зазначених вище.

Також, при розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії , від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії , від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України , від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії , від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскарженого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (а.с. 10), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ (вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25, м.Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 38839217) до Національного банку України (01601, м.Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.05.2020 №268/249/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (01601, м.Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ суму судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль

Дата ухвалення рішення28.12.2020
Оприлюднено30.12.2020

Судовий реєстр по справі —280/4792/20

Ухвала від 11.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Ухвала від 07.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Постанова від 29.04.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Постанова від 29.04.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 20.04.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 09.03.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 09.03.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 10.02.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Рішення від 28.12.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Кисіль Роман Валерійович

Ухвала від 05.08.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Кисіль Роман Валерійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні