Рішення

від 29.12.2020 по справі 360/4582/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4582/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 23 листопада 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільської міської ради Луганської області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати відмову відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,10 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташовані в межах населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Старобільській міській раді Луганської області, викладену у листі від 30 жовтня 2020 року № 3181/01-06;

- зобов`язати Старобільську міську раду Луганської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,10 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташовані в межах населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Старобільській міській раді Луганської області, згідно клопотання від 26 жовтня 2020 року № Р-666.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,10 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташовані в межах населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Старобільській міській раді Луганської області. До клопотання позивачем подано графічні матеріали, завірене належним чином викопіювання місця розташування земельної ділянки, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії належним чином завірених паспорту та ідентифікаційного номеру заявника.

30 жовтня 2020 року на вищевказане клопотання позивача відповідачем надано мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за номером 3181/01-06. Підставою для відмови відповідачем зазначено, що вказана земельна ділянка згідно до Класифікації видів цільового призначення земель належить до земель громадської забудови, а не до земель житлової забудови. Отже, в даному випадку необхідно розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення. Також, підставою відмови зазначено те, що на даний час по місту Старобільськ не розроблений план зонування, згідно до пункту 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передача (надання) земельних ділянок із земель державної та комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб без плану зонування або детального плану території забороняється, крім окремих випадків, встановлених даною статтею зазначеного Закону. Надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не підпадає у встановлені випадки. Крім того, відповідно до пункту 4 статті 24 зазначеного вище Закону зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачем зазначено, що перед тим як позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки із зміною цільового призначення, має бути розроблений план зонування території всього міста, або детальний план частини території міста, в межах якої розташована земельна ділянка.

Позивач не згоден із вказаним наказом відповідача, оскільки наведений у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним. Така підстава, яку вказав відповідач у листі, в цьому переліку відсутня, тому відмова відповідача протирічить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою від 30 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 34-35).

Від відповідача 21 грудня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 52-58).

26.10.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовноіо площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташовані в межах населеного пункту, на території, яка за даними Державною земелььного кадастру враховується у Старобільській міській раді Луганської області. До клопотання були додані копії паспорту та ідентифікаційного коду позивача ОСОБА_1 , графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки у відповідносгі до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України.

26.10.2020 вищевказане клопотання від позивача ОСОБА_1 було одержано Старобільською міською радою Луганської області та зареєстровано за вх. № Р-666.

За результатом розгляду 30.10.2020 виконавчим комітетом Старобільськ міської ради за вих. № 3181/01-06 було направлено відповідь, у якій повідомлено ОСОБА_1 , що земельна ділянка, яка була зазначена у додатку до клопотання ОСОБА_1 у викопіюванні відповідно до генерального плану м. Старобільськ (концепція розвитку міста), затвердженого рішенням Старобільськоі міськоі ради від 23 12.2005 № 28/7, знаходиться на території комунальних підприємств.

Також, у відповіді було зазначено про необхідність розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення, оскільки згідно Класифікації видів цільового призначення земель дана територія належить до земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування), а не до земель житлової забудови (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб без плану зонування або детального плану території, забороняється, крім випадків, встановлених даною статтею. Надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не підпадає до визначених даною статтею випадків. Відповідно до пункту 4 статті 24 вищевказаного закону, зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється, що також було зазначено у наданій міською радою відповіді ОСОБА_1 .

Враховуючи наведені норми, перед тим як надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки із зміною її цільового призначення, на думку відповідача, має бути розроблений план зонування території всього міста, або детальний план частини території міста, в межах якої розташована земельна ділянка.

На даний час, по місту Старобільськ план зонування території не розроблений, тому ОСОБА_1 у відповіді на його клопотання від 26.10.2020 за вхід. № Р-666 було запропоновано розробити детальний план частини територіі міста за його ініціативою, як зацікавленої особи, для чого нообхідно звсрнутись до міської ради із заявою щодо розроблення детального плану для прийняття відповідного рішення.

Більш того, цільове призначення земель встановлюється на підставі та у відповідності до статті 19 ЗК України та наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 № 1011/18306 (далі - КВЦПЗ). Код та цільове призначення земель застосовується для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів та застосовується для використання органами державноі влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Зазначив, що земельна ділянка, на яку позивач ОСОБА_3 просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не сформована, але відповідно до викопіювання з генерального плану (концепція розвитку) м. Старобільськ, на даній території зазначено комбінат комунальних підприємств ВУЖКГ, а отже, відповідно до КВЦПЗ (Класифікація видів цільового призначення земель) ії можна віднести лише до комунального обслуговування, код 03.12.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування відповідно частини 2 статті 5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Отже відповідач зауважує, що відповідь міської ради є достатньо обґрунтованою, та надана з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того зауважив, що викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, яке надано позивачем ОСОБА_3 у формі додатку до клопотання від 26.10.2020 за вхід. № Р-666, не має ніякого відношення до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4425110100:03:005:0380, площею 0,1542 га, яка є сформованою за даними Державного земельного кадастру.

На думку відповідача, зобов`язання судом органів місцевого самоврядування внести зміни до рішення міської ради за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підпадає захисту.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 має можливість реалізувати свої права, передбачені положеннями статей 116, 118, 212 ЗК України, звернувшись до Старобільської міської ради щодо розроблення детального плану території міста для прийняття відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивачем через канцелярію суду 24.12.2020 надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено таке.

Правові норми, на які посилається відповідач, не регулюють спірні правовідносини та зазначення їх відповідачем у відзиві на позовну заяву від 17 грудня 2020 року, позивач вважає безпідставними.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ - 4404897942020 від 12 листопада 2020 року, земельна ділянка площею 0, 1542 га., з кадастровим номером 4425110100:03:005:0380, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та належить до категорії земель, житлової та громадської забудови та належить на праві комунальної власності відповідачу, Старобільській міській раді Луганської області.

Вищевикладене, повністю узгоджується з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12 листопада 2020 року, відповідно до якого вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером: 4425110100:03:005:0380, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та належить до категорії земель, житлової та громадської забудови, а також має вид використання, обслуговування виробничо - складського приміщення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частини 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, на думку позивача, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлює частина 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Також, позивач зазначає, що частиною 7 статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не мають ніякого відношення та ніяким чином не співвідносяться з вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, визначеного частиною 7 статті 118 ЗК України, у зв`язку з чим на переконання позивача, є безпідставною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Крім того, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

Таким чином, на думку позивача, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану , не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Викопіювання місця розташування земельної ділянки, яке додане до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , від 26 жовтня 2020 року було завірено належним чином, а саме, підписом позивача по справі.

На підставі викладеного, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено копіями виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків (арк. спр. 16-17).

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 26 жовтня 2020 року (вх. № Р-666 від 26 жовтня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,10 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташовані в межах населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Старобільській міській раді Луганської області. До клопотання позивачем подано графічні матеріали, завірене належним чином викопіювання місця розташування земельної ділянки, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії належним чином завірених паспорту та ідентифікаційного номеру заявника (арк. спр.6-7, 40-43).

Листом відповідача від 30 жовтня 2020 року № 3181/01-06 на вищевказане клопотання позивача відповідачем повідомлено, що вказана земельна ділянка згідно до Класифікації видів цільового призначення земель належить до земель громадської забудови, а не до земель житлової забудови. Отже, в даному випадку необхідно розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення. Також, зазначено, що на даний час по місту Старобільськ не розроблений план зонування, згідно до пункту 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передача (надання) земельних ділянок із земель державної та комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб без плану зонування або детального плану території забороняється, крім окремих випадків, встановлених даною статтею зазначеного Закону. Надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не підпадає у встановлені випадки. Крім того, відповідно до пункту 4 статті 24 зазначеного вище Закону зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачем зазначено у вказаному листі, що перед тим як позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки із зміною цільового призначення, має бути розроблений план зонування території всього міста, або детальний план частини території міста, в межах якої розташована земельна ділянка (арк. спр. 8, 44-45).

Вважаючи відмову відповідача, викладену у листі від 30 жовтня 2020 року № 3181/01-06 протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту а частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно із пунктом б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).

Відповідно до пункту г частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17.

Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Як установлено судом, рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 жовтня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку Старобільською міською радою Луганської області не приймалося, а про відмову в наданні такого дозволу позивачеві було повідомлено листом від 30 жовтня 2020 року № 3181/01-06.

Таким чином, Сстаробільською міською радою в спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 .

Суд не надає правову оцінку підставам для відмови у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначеним у листі Старобільської міської ради Луганської області від 30 жовтня 2020 року № 3181/01-06, оскільки зазначений лист не є рішенням, прийнятим у відповідності до вимог частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України та статті 59 Закону № 280/97-ВР.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає таке.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суттю якого на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зважаючи, що мотивоване рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у відповідності до вимог чинного законодавства не приймалося, в даному випадку належним способом захисту права позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Такий висновок суду узгоджується, зокрема з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2019 року по справі 808/4158/17 та постанові від 08 серпня 2019 року по справі 808/3080/17.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Старобільської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 37530705, місцезнаходження: 92703, Луганська область, м.Старобільськ, вул.Центральна, буд. 365) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільської міської ради Луганської області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26 жовтня 2020 року (вх. № Р-666 від 26.10.2020) про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташована в межах населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Старобільській міській раді.

Зобов`язати Старобільську міську раду Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2020 року (вх. № Р-666 від 26.10.2020) про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що розташована в межах населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Старобільській міській раді.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян