Рішення

від 28.12.2020 по справі 420/10426/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10426/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA500020/2020/00405 від 31.08.2020 року та рішення відповідача про коригування митної вартості №UA500020/2020/000102/2 від 31.08.2020 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що митницею за результатами перевірки митної декларації від 31.08.2020 року №UA500020/2020/224674, яку подано ТОВ Мастерпласт Україна з метою здійснення митного оформлення товару, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та скориговано митну вартість товару, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів та не містили розбіжностей. На думку позивача, ним при митному оформленні надані усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей та митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, та є обґрунтована необхідність у витребуванні додаткових документів. Позивач зазначає, що нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, порівняно із задекларованим раніше, сам собою не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньо підставою для відмови у здійснені митного оформлення товару за таким, а також вказує, що автоматизована система з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи. Враховуючи, що безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської митниці Держмитслужби надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею Держмитслужби встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме: відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару та про вартість страхування товарів, в наданому до митного оформлення страховому документі від 31.07.2020 року №19-С534.131-7 сума не співпадає з сумою мінімального покриття. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, декларантом позивача 31.08.2020 року надано калькуляцію виробника б/н від 28.08.2020 року та листом від 31.08.2020 року повідомлено, що інших документів надано не буде, та за наслідками проведених консультацій між органом та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, та прийнято Рішення №UA500020/2020/000102/2 від 31.08.2020 року та Картку відмови №UA500020/2020/00405 від 31.08.2020 року. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України. Оскільки Одеська митниця Держмитслужби діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.12.2017 року між ТОВ Мастерпласт Україна (Покупець) та фірмою MASTERPLAST International Kft. (Угорщина) (продавець) укладено контракт №14, відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується забезпечити для покупця регулярні поставки різних будівельних матеріалів, у подальшому Товар , які продавець реалізовує на даний момент та товари, які планує продавати у майбутньому на основі отриманих від покупця замовлень. Покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість товарів, вказаних у замовленні. Сторони зазначають, що покупець зобов`язаний сплатити повну вартість поставлених товарів (а.с.15-22).

Вказаний контракт діє до 31.12.2022 року (п.11.1 контракту).

Відповідно до п.2.1 контракту, продавець поставляє покупцю будівельні матеріали окремими партіями згідно специфікацій. Специфікація додається до кожної окремої партії товару. Ціна та торгова марка зазначається у специфікації на кожну окрему партію товару.

Поставка товару здійснюється поставленням з бази виробника, яку визначає продавець на умовах CIF-Іллічівськ/Одеса або на умовах вказаних у специфікації на кожну окрему поставку товару (п.4.1. контракту).

09.12.2019 року між ТОВ Мастерпласт Україна та фірмою MASTERPLAST International Kft. (Угорщина) також укладено доповнення №1 до контракту №14 від 15.12.2017 року (а.с.23).

На виконання умов контракту №14 від 15.12.2017 року фірмою MASTERPLAST International Kft. поставлено позивачу товар, відповідно до специфікації №47 від 25.08.2020 року (а.с.24) та інвойсу (Export Іnvoice) №IN-EX20/01189 від 25.08.2020 року (а.с.25, переклад а.с.26-29) на загальну суму 212320,18 доларів США, а саме сітку скловолоконну: MASTERNET 125 - зелена (50 м.кв.) - 63000 м.кв., 10892,70 USD; MASTERNET 160 - синя (50 м.кв.) - 61300 м.кв., 12971,08 USD; MASTERNET 160 - синя (50 м.кв.) - 107500 м.кв., 20489,50 USD; MASTERNET 145 - помаранчева (50 м.кв.) - 322500 м.кв., 61468,50 USD; MASTERNET FACADE жовта - 227000 м.кв., 39134,80 USD; та склосітку імпрегновану (лугостійку): оливкова 160, Ферозіт - 129500 м.кв, 28425,25 USD; помаранчева 160, Ферозіт - 53500 м.кв, 10416,45 USD; синя 160, Ферозіт - 54000 м.кв, 11815,20 USD; жовта 140, Ферозіт - 85500 м.кв, 16706,70 USD.

Фірмою MASTERPLAST International Kft. 28.08.2020 року надано позивачу розрахунок щодо склопластику до Інвойсу №IN-EX20/01189 від 25.08.2020 року, відповідно до якого зазначено: ціна покупки - 184315,80 дол. США (Jiangxi Ming Yang Glass Fiber CO., LTD, комерційний інвойс №MYY200616HUMS1A, 23.07.2020); морський фрахт - 19050,00 дол. США (KUEHNE+NAGEL, інвойс №HUS1074968, 27.08.2020); страхування від усіх ризиків - 357,99 євро (423,68 дол. США) (KUEHNE+NAGEL, інвойс №HUS1074968, 27.08.2020); комісійний збір - 8530,70 дол. США. Всього 212320,18 дол. США (а.с.30, переклада.с.31-33).

Як встановлено судом вказаний товар поставлявся компанією Jiangxi Ming Yang Glass Fiber CO., LTD для фірми MASTERPLAST International Kft. на підставі інвойсу (Commercial Іnvoice) №MYY200616HUMS1A від 23.07.2020 року (а.с.48, переклад а.с.49-52), за коносаментом (Bill of lading) №4363-0177-007-012 від 31.07.2020 року (а.с.5356, переклад а.с.57-65) морським шляхом у контейнерах SEGU6139414, MEDU4799053, CAIU7654690, TGCU5126829, TCLU4918820, MSDU7791958, UETU5685190, MEDU7780895, TCNU7816780, TCLU5282250 на умовах поставки FOB та відповідно до митних декларацій країни відправлення №400320200000004289, №400320200000004290, №400320200000004291 від 26.07.2020 року, №400320200000004276 від 25.07.2020 року товар оформлений у Китайській Народній Республіці в митному режимі експорт (а.с.84-98, з перекладом). Для страхування вказаного товару оформлено страховий поліс №19-С534.131-7 від 31.07.2020 року на суму 223702,38 USD (а.с.34-38, переклад а.с.39-47). Відповідно до листа замовлення (Order letter) від 19.05.2020 року товар сітки зі скловолокна , що поставлявся у контейнерах SEGU6139414, MEDU4799053, CAIU7654690, TGCU5126829, TCLU4918820, MSDU7791958, UETU5685190, MEDU7780895, TCNU7816780, TCLU5282250 призначений ТОВ Мастерпласт Україна (а.с.116, переклад а.с.117).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UA500020/2020/22467 від 31.08.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 212320,18 доларів США (а.с.12-14). В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару, який відповідає товару вказаному в специфікації №47 від 25.08.2020 року.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: контракт №14 від 15.12.2017 року; специфікацію №47 від 25.08.2020 року; інвойс №IN-EX20/01189 від 25.08.2020 року; пакувальний лист (packing list) б/н від 23.07.2020 року; сертифікат походження товару 20С3607М0008/00058 від 18.07.2020 року; рахунок фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №HUS1074968 від 27.08.2020 року; інвойс виробника №MYY200616HUMS1A від 23.07.2020 року; коносамент №4363-0177-007-012 від 31.07.2020 року; митні декларації країни відправлення №400320200000004276 від 25.07.2020 року, №400320200000004289, №400320200000004290, №400320200000004291 від 26.07.2020 року; страховий поліс №19-С534.131-7 від 31.07.2020 року; лист-замовлення (Order letter) б/н від 19.05.2020 року, тощо.

З метою усунення виявлених митних органом розбіжностей від декларанта витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та декларантом позивача ТОВ ВІЗДОМ 31.08.2020 року надано калькуляцію виробника б/н від 28.08.2020 року та направлено лист Вих.№73 у якому надані пояснення щодо зауважень митного органу та повідомлено, що на даний час надано усі документи, які є у наявності (а.с.115).

31.08.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000102/2, яким за результатами проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом скориговано митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів оскільки декларантом не усунені розбіжності та не подані всі документи згідно з переліком, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібного (аналогічного) товару №1 сітка (стрічка) скловолокна митне оформлення яких вже здійснено ТОВ Мастерпласт Україна є більшим та становить 1,5135 дол. США/кг (МД від 15.07.2020 року №UA500020/2020/219699), ніж заявлено декларантом 1,4552 дол. США/кг, тобто митну вартість товару визначено за другорядним методом у розмірі 220831,76 долари США (а.с.122-124).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 31.08.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00405 (а.с.120-121).

31.08.2020 року декларантом позивача подано митну декларацію №UA500020/2020/224757 з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.125-127).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Одеська митниця у якості підстав витребування документів у ТОВ Мастерпласт Україна зазначила наявність розбіжностей у документах.

Проте із зазначених в рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.08.2020 року обставин, жодна не вказує на наявність розбіжностей щодо визначення митної вартості товару.

Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.

В той же час в контракті, митній декларації, специфікації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості, кількості чи інших даних товару не міститься.

Водночас, декларантом ТОВ Мастерпласт Україна 31.08.2020 року до митного органу надіслано калькуляцію виробника б/н від 28.08.2020 року та лист Вих.№73 з поясненнями щодо зауважень митного органу, а також повідомлено, що на даний час надано усі документи, які є у наявності.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов`язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000102/2 від 31.08.2020 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. 2а ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) не застосований, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами.

Відповідно до ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Так, оскільки в митного органу є інформація про рівень ціни на вже оформлені в митному відношенні подібні (аналогічні) товари по відношенню до оформлюваних за поданою митною декларацією, розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а отже, митну вартість Одеською митницею Держмитслужби скориговано до рівня 220831,76 доларів США (а.с.122-124).

Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності, а саме: відповідно до умов поставки CIF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену в договорі ціну товару + 10%, але в наданому до митного оформлення страховому документі від 31.07.220 року №19-С534.131-7 сума не співпадає з сумою мінімального покриття; у наданих до митного оформлення документах (специфікації до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.08.2020 року №47) відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Хоча згідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2017 року №14 вартість упаковки входить у вартість товару, витрати на пакування та маркування включені у вартість товару, у випадку, якщо, упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком в специфікаціях.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору та для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару на виконання умов п.4.1. контракту №14 від 15.12.2017 здійснювалася поставленням з бази виробника - Jiangxi Ming Yang Glass Fiber CO., LTD (Китай) на умовах CIF-Одеса.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін.

Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ TA ФРАХТ (... назва порту призначення) на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Відповідно до правил CIF Інкотермс від продавця вимагається отримати обмежене страхове покриття , що відповідає мінімальному страховому покриттю із застереженням (С) Умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків або будь-яких подібних застережень, що відрізняється від більш широкого покриття згідно із застереженням (А) відповідно до Умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків, тобто страхування повинно покривати, як мінімум. Передбачено договором (контрактом) ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути здійснено у валюті договору.

Тобто, при поставці товару на умовах СIF витрати, пов`язані зі страхуванням товару, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Відповідно, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування товару до місця поставки, відсутні як такі.

Таким чином саме фірмою MASTERPLAST International Kft. здійснювалося страхування товару, яке постачається позивачу. Враховуючи, що відповідно до п.4.1 контракту №14 від 15.12.2017 року поставка товару здійснюється поставленням з бази виробника, за основу визначення суми страхування береться саме ціна за товар, що постачається, яка складає 184315,80 доларів США, відповідно до інвойсу виробника №MYY200616HUMS1A від 23.07.2020 року (а.с.48-52, з перекладом), а також транспортні витрати - 19050,00 доларів США, відповідно до рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №HUS1074968 від 27.08.2020 року, виданим фірмою KUEHNE+NAGEL (а.с.72-75, переклад а.с.76-82).

Таким чином, саме з суми 203365,80 доларів США (184315,80 доларів США + 19050,00 доларів США) визначалася вартість страхування, що склало 223702,38 доларів США (203365,80 доларів СШАЧ110:100), та саме на таку суму оформлено страховий поліс №19-С534.131-7 від 31.07.2020 року (а.с.34-38, переклад а.с.39-47).

В подальшому ціна за страхування в розмірі 357,99 євро (423,68 доларів США) фірмою MASTERPLAST International Kft. включена у вартість товару, що постачався ТОВ Мастерпласт Україна разом з іншими складовими митної вартості товарів, а саме вартістю перевезення товару (морського фрахту) - 19050,00 доларів США та комісійними витратами - 8530,70 доларів США, а відтак митна вартість за товар, що постачався склала 212320,18 доларів США та відповідно була вказана у специфікації №47 від 25.08.2020 року та інвойсі (Export Іnvoice) №IN-EX20/01189 від 25.08.2020 року та безпосередньо у митній декларації №UA500020/2020/22467 від 31.08.2020 року.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, оплата перевезення вантажу (фрахту) та страхування товару на умовах поставки СIF не є обов`язком покупця і врахована продавцем у вартість товару, а тому суд не погоджується з доводами відповідача щодо не спів падіння суми вказаної в наданому до митного оформлення страховому документі від 31.07.220 року №19-С534.131-7 сума з сумою мінімального покриття.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18, від 06.02.2020 року по справі №520/10709/18.

Пунктом 5.2 контракту №14 від 15.12.2017 року визначено, що вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо, упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком в специфікаціях.

Тобто можна дійти висновку, що ціна упакування вже включена у вартість товару та одразу відображена у специфікації №47 від 25.08.2020 року та інвойсі (Export Іnvoice) №IN-EX20/01189 від 25.08.2020 року, та як вбачається з коносаменту (Bill of Lading) №4363-0177-007-012 від 31.07.2020 року, інвойсу (Export Іnvoice) №IN-EX20/01189 від 25.08.2020 року та пакувального листа (packing list) б/н від 23.07.2020 (а.с.66-67, переклад а.с.68-71), весь товар, що постачався позивачу сформований в 1550 упаковок. При цьому, у специфікації №47 від 25.08.2020 року відсутні будь-які додаткові витрати продавця на упаковку товару.

Суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, та, що витрати на упаковку вже включені у ціну товару, а відтак не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Не зазначення у контракті, інвойсі, пакувальному листі чи специфікації вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару за відсутності у наданих до митного оформлення документах (специфікації) даних щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, оскільки вартість пакування входить у загальну ціну товару, пакування не оплачувалось окремо і відповідно не виносилося в окрему графу декларації. При цьому, відповідачем не доведено понесення ТОВ Мастерпласт Україна додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом та до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ Мастерпласт Україна митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ Мастерпласт Україна митної вартості товару судом не встановлено.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митної декларації (№UA500020/2020/219699 від 15.07.2020 року), яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також вказівки, що за даною митною декларацією оформлювалися товари, які також постачалися ТОВ Мастерпласт Україна , не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею Держмитслужби вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000102/2 від 31.08.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA500020/2020/22467 від 31.08.2020 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00405 від 31.08.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжні доручення №2904 та №2903 від 08.10.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4204,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Мастерпласт Україна , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4204,00 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000102/2 від 31.08.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00405 від 31.08.2020 року

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна (89440, Закарпатська область, Ужгородський район, село Великі Лази, вулиця Тельмана, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 33438138) витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн. сплачені по платіжних дорученнях №2904 та №2903 від 08.10.2020 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.