Рішення

від 28.12.2020 по справі 420/11096/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11096/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю Ланавто про накладення арешту на кошти та інші цінності

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю Ланавто , в якому позивач просить накласти арешт на кошти та цінності ТОВ Ланавто (код ЄДРПОУ 42652335), що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу у сумі 144263,00 грн на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач вчасно не сплатив суму узгоджених податкових зобов`язань та має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 144263,00 грн. Відповідно до ПК України позивачем здійснено ряд заходів спрямованих на стягнення податкового боргу, направлено вимогу про сплату боргу, встановлено відсутність рухомого та нерухомого майна у платника податків. Разом з тим, встановлено наявність відкритих рахунків у банках, тому для забезпечення надходжень до бюджету позивач вважає за доцільне заявити вимогу про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться в банку.

Представником відповідача, у встановлений строк, до суду відзив не надано.

Ухвалою суду від 17.09.2020 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до ст. 283 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю Ланавто код ЄДРПОУ 42652335 зареєстровано 27.11.2018 року за №15221020000039698. (а.с. 7-9)

Так, відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 23.09.2020 року та інтегрованої картки платника, податковий борг відповідача з податку на додану вартість становить - 144263,00 грн. (а.с. 6, 14)

Заборгованість по податку на додану вартість в сумі 144263,00 грн виникла на підставі поданого платником податків у липні 2020 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, що уточнюється травень 2020 року, якою визначено суму позитивного значення, яке сплачується до державного бюджету 162669,00 грн. (а.с. 15-16)

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку ТОВ ЛАНАВТО з податку на додану вартість, відповідачем у липні 2020 року сплачено 23019,00 грн, у зв`язку з чим сума боргу зменшена на вказану суму та становить 144263,00 грн.

В зв`язку з несплатою податкової заборгованості боржнику винесено податкову вимогу Форми Ю № 211011-50 від 28.07.2020 року, яку було надіслано за податковою адресою відповідача. (а.с. 10)

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України).

У відповідності з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

В силу вимог п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно вимог пп. 20.1.18, пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Окрім того, відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, а саме на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України) встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №813/4345/16.

Вирішуючи спір судом встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, обслуговуючих ТОВ Ланавто , позивач встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна за відповідачем відсутні. (а.с. 12).

Також, відповідно до витягу з інформаційної бази за ТОВ Ланавто транспортні засоби не зареєстровано. (а.с. 13)

Таким чином, позивачем надані належні докази того, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, позивачем встановлено, що відповідач має відкриті банківські рахунки, а саме:

НОМЕР_1 Микол. РУ Приватбанк грн;

НОМЕР_2 у АТ Креді агріколь банк грн.;

НОМЕР_3 у АТ ОТП Банк грн.

НОМЕР_4 у АТ Креді агріколь банк грн.

Оскільки у товариства з обмеженою відповідальність Ланавто відсутнє майно для погашення податкового боргу, що підтверджується належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах, в межах суми податкового боргу в розмірі 144263,00 грн, з метою забезпечення виконання ним грошових зобов`язань на суму податкового боргу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем до суду не надано.

Доказів сплати боргу станом на день постановлення рішення у справі відповідачем також не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 241-243, 246, 283 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю Ланавто про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ Ланавто (код ЄДРПОУ 42652335), що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу у сумі 144263,00 грн.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, не перешкоджає його виконанню.

Позивач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Ланавто (код ЄДРПОУ 42652335, адреса: 67633, Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Світла, б.3Д).

Суддя П.П.Марин

.