Рішення

від 23.12.2020 по справі 826/9420/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Київ № 826/9420/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Апріора доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2018 №0002921401, №0002931401, №0002941401, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Апріора (далі - позивач, ТОВ Апріора ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2018 №0002921401, №0002931401, №0002941401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Арматех Буд та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Ці документи були об`єктом дослідження та аналізу контролюючого органу і стосовно них жодних зауважень не надходило. Контрагент мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість. До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Також, позивач стверджує про безпідставність посилання контролюючого органу на судове рішення у кримінальному провадженні щодо службових осіб інших підприємств, оскільки нібито протизаконні дії вказаної в цьому судовому рішенні особи зовсім не стосуються фактичної діяльності підприємства-контрагента позивача, в тому числі і здійснення взаємовідносин саме з позивачем, тим більш, що як вбачається зі змісту цього судового рішення, первинна документація підприємства-контрагента позивача не досліджувалась, обставини, що слугували укладанню з позивачем відповідних угод та здійснення на їх виконання відповідних фінансово-господарських взаємовідносин також не досліджувались. На думку позивача, вказане рішення не містить висновків та оцінок правомірності угод контрагента позивача саме з позивачем, як і не містить висновків щодо легітимності первинних документів, складених за результатами господарських відносин саме з позивачем. Вказані в рішенні обставини не можуть свідчити про недійсність всіх укладених цим підприємством правочинів та оформлених бухгалтерських документів, оскільки такі обставини підлягають встановленню та доведенню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності так обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку в даному випадку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Мармар тех (у перевіряємому періоді - ТОВ Арматех Буд ) не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Документи, які складаються від імені службових осіб фіктивних підприємств, що зазначені вище, містять недостовірні відомості про нібито проведені даними підприємствами господарські операції, а операції з перерахування грошових коштів через рахунки підприємств з ознаками фіктивності здійснюються з метою прикриття незаконної діяльності. Оскільки вищезазначені підприємства створено з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від імені цього підприємства діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства та не мали законних підстав для підписання документів підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій не є можливим. Окрім зазначеного, податковий орган наголошував на неможливості встановити ділову мету укладення договорів між позивачем та контрагентом.

Представником позивача подана відповідь на відзив, а також додаткові пояснення по справі, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях контролюючого органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки на день розгляду справи набули чинності зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України , а також враховуючи те, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Апріора з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Мармар тех за період серпень 2015 року, січень 2016 року, за результатами перевірки складено акт №107/26-15-14-01-01/35715139 від 26.02.2018.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ Апріора норм:

- пункту 44.1 та пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 138460,90 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 18750,00 грн, за 2016 рік на суму 119711,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 83361,00 грн, та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 70485,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не підтверджено проведення господарських операцій ТОВ Апріора з ТОВ Мармар тех за період за серпень 2015 рік, за січень 2016 рік, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та підприємство не може бути легалізованим навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

До перевірки надано акти приймання - передачі виконаних робіт по договору підряду №2008 від 20.08.2015 та договору про виконання робіт № 0801 від 01.08.2015.

Посвідчення про якість, якісне посвідчення або сертифікати якості, які передбачені умовами пунктів 3.2 Договору № 2008 від 20.08.2015, до перевірки не надано.

Згідно інтернет ресурсу htt://dabi.gov.ua Реєстр виданих ліцензій , ТОВ Арматех Буд Ліцензії на виконання будівельно - монтажних робіт не отримувало, що передбачені умовами пункту 2.2 Договору від 01.08.2015 № 0801.

- ТОВ МАРМАР ТЕХ з моменту реєстрації 02.10.2014 по дату акта не подавало до органів ДФС звіти за формою 1ДФ, що не дає можливості встановити кількість працівників на підприємстві у перевіряємому періоді;

- згідно аналізу даних ЄРПН з моменту реєстрації 02.10.2014 по дату акта ТОВ Мармар тех не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язку, не придбавала канцелярські засоби тощо;

- за даними АІС Податковий блок ТОВ Мармар тех за весь період своєї діяльності не здійснювало імпорту товарів;

02.10.2014 згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) за період з моменту реєстрації 02.10.2014 по дату акта не встановлено виробника вікон скла, яке використовувалось при наданні послуг на адресу ТОВ Мармар тех .

Згідно даних АІС СФП по ТОВ Мармар тех наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 19.07.2017 №1594/26-15-23-0330.

Підставою для такого висновку, слугував вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2016 у справі № 757/13559/16-к, де визначається, що використовуючи ТОВ Арматех Буд для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість, минуючи ОСОБА_1 , який формально рахувався засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ Партнер Центр ЛТД , ТОВ УКР СТРОЙ СЕРВІС , ТОВ СФЕРАЛАЙН , ТОВ АРТ БУД СЕРВІС , ТОВ НАФТОТРЕЙД ЛТД , ТОВ ІНКОММ , ТОВ СМП-АВТОМАТИКА .

У зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ Арматех Буд .

На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, від 13.03.2018:

- №0002921401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 138461,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції штрафи у розмірі 29928,00 грн;

- №0002931401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 70485,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції штрафи у розмірі 17621,00 грн.;

- №0002941401, яким позивачу завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 83361,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України №996-ХIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV).

Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, у відповідності до наведеної норми, первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, на підставі наявних у справі документів судом встановлено, що між ТОВ Апріора (Замовник) та ТОВ Арматех Буд (Виконавець) було укладено договір підряду від 20.08.2015 №2008, згідно з яким Підрядчик зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до Проектної документації, умов цього договору і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений Договором строк виконати роботи на об`єкті згідно із переліком, погодженим Сторонами у Договірній ціні (додаток №1 до даного Договору) та передати Замовнику результат виконання робіт.

Відповідно п.4.4 Договору, до договірної ціни робіт включена вартість робіт із транспортування, монтажу виробів та матеріалів, пусконалагоджених робіт обладнання, заходів з забезпечення охорони праці і технічної безпеки, і щоденне прибирання місць на об`єкті, де проводяться роботи.

Однак, відповідно до п.4.5 до договірної ціни робіт не включається вартість використання електричних ресурсів (електрика, водозабезпечення, каналізування) і окремо і окремо відшкодовується підрядником Замовнику.

Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 Договору Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги фактично виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику в складі платіжного пакету в порядку, визначеному договором. Сума оплаченої передоплати, яка залишилася не закритою актом виконаних робіт етапу, переноситься на наступний період.

З метою належного та якісного виконання Підрядником (ТОВ Арматех Буд ) робіт договором №2008, Замовник (ТОВ Апріора ) передав йому Архітектурно-планові рішення, Конструкторські рішення, Паспорт облицювання фасаду, Дизайн проект інтер`єрів, що підтверджується актом приймання-передачі проектної документації на від 25.08.2015. Також, позивач передав ТОВ Арматех Буд проект виконання що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 25.08.2015. На виконання умов Договору №2008 Сторони погодили Регламент виконання робіт об`єкті (додаток №2 до Договору підряду №2008 від 20.08.2015).

Позивач передав ТОВ Арматех Буд фронт робіт на об`єкті, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 25.08.2015.

Виконання робіт за Договором підряду №2008 підтверджується актом виконаних робіт від 26.01.2016 на загальну суму 198004,12 грн. Отримані від ТОВ Арматех Буд роботи були повністю оплачені ТОВ Апріора , що підтверджується випискою банку за 26.01.2016.

Отже, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір підряду від 20.08.2015 №2008 та додатком №1 до договору (договірна ціна), актом приймання-передачі проектної документації на об`єкт від 25.08.2015, актом приймання-передачі проекту виконання робіт проекту від 25.08.2015, актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 25.08.2015, перелік матеріалів, графік виконання робіт, регламент виконання робіт на об`єкт, актом приймання-передачі фронту робіт на об`єкт від 25.08.2015, план схема зон загального користування і приміщень об`єкту, акт виконаних робіт від 26.01.2016, податкова накладна №4 від 26.01.2016, витяг з єдиного державного реєстру податкових накладних від 28.01.2016 №301794, заключна виписка банку за період з 26.01.2016 по 26.01.2016.

Також, на підставі наявних у справі документів судом встановлено, що між ТОВ Апріора (Замовник) та ТОВ Арматех Буд (Підрядник) було укладено договір виконання робіт від 01.08.2015 №0801, згідно з яким Підрядчик зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами, виконати роботи по монтажу конструкції прозорої кровельної системи TEXLON з чотирма шарами полімеру ETFE на один елемент TEXLON - ETFE, на конструкцію 3-х купалів на об`єкті: Торгівельно-розважальний центр ЛАВИНА за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, перша черга будівництва, ТРЦ, і здати їх замовнику.

Пунктом 5.1 Договору передбачено строк виконання робіт та /або етапів робіт визначається сторонами у календарному графіку виконання робіт.

Згідно п.6.3 Договору, разом з останніми актами приймання виконаних будівельних робіт підрядник надає замовнику виконавчу документацію за період виконання робіт, акт випробування конструкцій, систем, матеріалів, технічні паспорти, виконавчі схеми на конструкції та інженерні мережі, передбачені ДБН та індивідуальними технічними вимогами до об`єкту, сертифікати, документацію, на матеріали і обладнання та інше, щодо виконаного підрядником обсягу робіт, надає акти прихованих робіт та іншу необхідну документацію.

Також, на виконання п. 10.10. Договору №0801, сторони погодили Класифікатор порушень порядку виконання робіт, трудової дисципліни, техніки безпеки та охорони пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки, охорони навколишнього вища, зелених насаджень, землі під час проведення робіт за договором (Додаток №2 вору№0801 від 01.08.2015)

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір виконання робіт від 01.08.2015 №0801 та додатком №1 до договору (договірна ціна), актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2015 та від 27.01.2016, календарний графік виконання робіт, Класифікатор порушень порядку виконання робіт, трудової дисципліни, техніки безпеки та охорони пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки, охорони навколишнього вища, зелених насаджень, землі під час проведення робіт за договором, податкові накладні, заключна виписка банку за період з 26.01.2016 по 26.01.2016 та з 01.09.2015 по 01.09.2015, картки рахунки:631, актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 03.08.2015, актом приймання-передачі проектної документації на об`єкт від 03.08.2015, акт прийняття відповідальних конструкцій із фото, проектна документація, робоча документація.

Крім того, позивачем надано копії: ліцензії Державного архітектурно-будівельної інспекції України серія АЕ №639716 виданої ТОВ Арматех Буд , перелік робіт до ліцензії.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не зазначено жодного конкретного недоліку в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом №1307 від 31.12.2015 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (у редакції чинній на час заповнення податкових накладних у спірних правовідносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 2 Порядку податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12).

Разом з тим, слід відзначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже контрагентів позивача не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов`язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів індивідуальної відповідальності платника, а також належної обачності , встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі Булвес АТ проти Болгарії від 22.01.2009, а також у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007.

Зокрема, в рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно змісту акта перевірки, єдиною підставою для висновку, що між позивачем та контрагентом правовідносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, є посилання на те, що вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2016 у справі № 757/13559/16-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 16.03.2016 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046 від 16.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, укладену між прокурором відділу прокуратури м. Києва Брянцевим В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_1 , його захисником Балійчук Л.І. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 16.03.2016 покарання, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8500 (вісім тисяч п`ятисот) грн. Сягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у вигляді вартості проведеної Київським обласним НДЕКЦ МВС України судової експертизи судової почеркознавчої експертизи №4-05/23 від 20.01.2016 у розмірі 768,00 (сімсот шістдесят вісім) грн.

Згідно вказаного судового рішення, зазначене підприємство зареєстровано у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 як пособник взяв участь в його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. При цьому, Олендер не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ Арматех Буд , а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Так, використовуючи ТОВ Арматех Буд для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість, минуючи ОСОБА_1 , який формально рахувався засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ Партнер Центр ЛТД , ТОВ УКР СТРОЙ СЕРВІС , ТОВ СФЕРАЛАЙН , ТОВ АРТ БУД СЕРВІС , ТОВ НАФТОТРЕЙД ЛТД , ТОВ ІНКОММ , ТОВ СМП-АВТОМАТИКА .

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Разом з тим, вказане рішення не містить висновків та оцінок правомірності угод контрагента позивача, саме з позивачем, як не містить висновків щодо легітимності первинних документів, складених за результатами господарських відносин саме з позивачем.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Наведене в сукупності вказує на не доведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень висновків, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 05.06.2018 (справа №816/4481/13-а), від 21.08.2018 (справа №826/17880/15), від 04.04.2018 (справа №№826/9295/16).

Крім того, Сам факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №21-4781а15; від 22.03.2016 у справі №21-170а16; від 22.03.2016 у справі №21-2927а15; від 29.03.2016 у справі №21-5315а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3270а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3635а15; від 19.04.2016 у справі №21-4985а15; від 26.04.2016 у справі №21-4976а15; від 24.05.2016 у справі №21-5332; від 14.06.2016 у справі №21-1318а16.

Поряд з цим судом враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.11.2019 (справа №826/17642/14), від 19.11.2019 (справа №815/5195/15), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

Крім того, судом враховується, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями з ТОВ Апріора , або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність своїх контрагентів, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими виписками з банківських рахунків позивача за спірний період.

Суд вважає за необхідне також врахувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Одночасно суд акцентує увагу на тому, що навіть за наявності формальних підстав для визнання правомірними висновків контролюючого органу в певній частині визначених ним зобов`язань та застосованих санкцій, суд не може визнати рішення контролюючого органу в якійсь сумі за відсутності належним чином оформленого та деталізованого розрахунку зобов`язань та штрафних санкцій у розрізі контрагентів позивача.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Апріора задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.03.2018 №0002921401.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.03.2018 №0002931401.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.03.2018 №0002941401.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Апріора (код ЄДРПОУ 35715139 , адреса: 03065, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 10-Б, кв. 45 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5097 (п`ять тисяч дев`яносто сім) гривня 85 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська