Постанова

від 23.12.2020 по справі 380/1363/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Костецький Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1363/20 пров. № А/857/12513/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 380/1363/20 за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства ЛВ Маркет до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

13.02.2020р. позивач Приватне науково-виробниче підприємство ЛВ Маркет звернувся в суд з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення № 563507/31896724 від 18.01.2018р., № 563989/31896724 від 18.01.2018р., № 563501/31896724 від 18.01.2018р.

Крім того, позивач просив суд, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 58 від 28.11.2017р., № 54 від 28.11.2017р., № 63 від 28.11.2017р. датою їх подання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2020р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Державна податкова служба України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ПНВП ЛВ Маркет є юридичною особою, ЄДРПОУ 31896724, вид діяльності 43.21 електромонтажні роботи; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Так, для здійснення господарської діяльності, позивач уклав договір від 22.02.2017р. № 10/17-СП. З ПрАТ Львівобленерго .

На підставі вказаного договору ПНВП ЛВ Маркет виставлено рахунок на оплату від 03.11.2017 № 621 на суму 4907,29 грн. за зовнішнє електропостачання.

Згідно виставленого рахунку ПрАТ Львівобленерго здійснено авансовий платіж 28.11.2017р. на суму 4907,29 грн, в тому числі ПДВ 817,88 грн.

На виконання вимог п.201.1, п. 201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України, позивач склав та направив податковому органу на реєстрацію податкову накладну від 28.11.2017р. № 58.

Із змісту отриманої квитанції видно, що податкову накладну від 28.11.2017р. № 58 податковий орган прийняв, реєстрацію зупинив відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. Оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. № 567. Виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:43.21. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

На виконання вказаних вимог, позивач направив до контролюючого органу письмові пояснення та пакет документів з детальною інформацією по кожному із документів.

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.01.2018р. № 563507/31896724 в реєстрації податкової накладної від 28.11.2017р. №58 в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, на підставі договору від 22.02.2017р. № 10/17-СП ПНВП ЛВ Маркет виставлено рахунок на оплату від 03.11.2017р. № 622 на суму 2564,33 грн.

ПрАТ Львівобленерго згідно виставленого рахунку здійснено авансовий платіж 28.11.2017р. на суму 2564,33 грн, в тому числі ПДВ 427,39 грн.

На виконання вимог п.201.1, п. 201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України, позивач склав та направив податковому органу на реєстрацію податкову накладну від 28.11.2017р. № 54.

Проте, як видно із квитанції податковий орган податкову накладну від 28.11.2017 №54 прийняв, реєстрацію зупинив відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. Оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. № 567. Виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:43.21. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

На виконання вказаних вимог, позивач направив до контролюючого органу письмові пояснення та пакет документів з детальною інформацією по кожному із документів.

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.01.2018р. № 563989/31896724 в реєстрації податкової накладної від 28.11.2017р. №54 в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, на підставі договору від 22.02.2017р. № 10/17-СП ПНВП ЛВ Маркет виставлено рахунок на оплату від 03.11.2017р. № 619 на суму 115 803,73 грн.

Згідно виставленого рахунку ПрАТ Львівобленерго здійснено авансовий платіж 28.11.2017р. на суму 115 803,73 грн, в тому числі ПДВ 19 300,62 грн.

На виконання вимог п.201.1, п. 201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України п.п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України, за фактом отримання вказаної оплати ПНВП ЛВ Маркет виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну від 28.11.2017р. № 63.

Проте, як видно із квитанції податковий орган податкову накладну від 28.11.2017р. №63 прийняв, реєстрацію зупинив відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. Оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. № 567. Виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:43.21. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Зокрема, після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, позивач контролюючого органу письмові пояснення та пакет документів з детальною інформацією по кожному із документів.

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.01.2018р. № 563501/31896724 в реєстрації податкової накладної від 28.11.2017р. № 63 в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

В п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Порядок №1246) передбачено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

В п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України видно, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №117 від 21.02.2018р. Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . (далі Порядок № 117 який був чинний на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 13 Порядку 117 зупинення реєстрації податкової накладної залежить від наявності критеріїв ризикованості операцій.

Із змісту п.21 вказаного Порядку видно, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до контролюючого органу пояснення та первині документи із змісту яких видно що податкові накладні № 58 від 28.11.2017р., № 54 від 28.11.2017р., № 63 від 28.11.2017р. складені у зв`язку з отриманням оплати, що є підставою для виникнення податкових зобов`язань та обов`язку із складенням податкової накладної.

При цьому, первинні документи оформлені з дотримання вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, ст.ст. 198,201 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність станом на час прийняття оспорюваного рішення правової обґрунтованості та об`єктивності застосування механізму державного регулювання в частині визначення критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не вказано, чіткого переліку документів які пропонуються надати позивачу, які були б достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.

Отже, з аналізу даних норм законодавства видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку документів які пропонуються надати платнику податків. Вживання податковим органом загального посилання на п.6 Критерії оцінки ступеня ризиків, без наведення зазначення чіткого переліку документів які необхідно надати є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину що п.6 Критерії оцінки ступеня ризиків містить кілька критеріїв оцінки ступеня ризиків. Проте, податковий орган в порушення п.п. 201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України не вказав у квитанціях конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних\розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

При цьому, визначення податковим органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання платником податків відповідних документів, вичерпний перелік яких міститься у Критеріях оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р.№ 567.

Податковий орган не спростував доводи позивача стосовно реальності господарських операцій по яким зупинена реєстрація податкових накладних. Наявність чи відсутність розбіжностей щодо виконання позивачем умов договору, податковому органу відповідно до вимог Податкового кодексу України слід з`ясовувати при проведенні документальної чи іншої податкової перевірки, а не під час вирішення питання про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано чіткого переліку документів які були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Позивач дотримав вимоги чинного законодавства щодо складення та реєстрації податкових накладних надав податковому органу пояснення та всі наявні первинні документи стосовно підтвердження наведеної в податковій накладній інформації.

Висновки колегії суддів узгоджуються з позицією яка викладена в постановах Верховного Суду у справах № 822/1817/18 від 23.10.2018 р., № 819/330/18 від 10.04.2020р., № 826/6528/18 від 18.09.2019р., № 815/2985/18 від 22.07.2019р.

Щодо доводів апелянта в частині пропуску шестимісячного строку звернення до суду, колегія суддів вважає зазначити наступне.

ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно із матеріалів справи, позивач оскаржив в межах шестимісячного строку оспорювані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, оскільки про порушення своїх прав, свобод та інтересів дізнався 29.11.2019р., а в суд з даним позовом звернувся 13.02.2020р.

Зокрема, початок відліку шестимісячного строку звернення до адміністративного суду слід рахувати від дати прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

Проте, колегія суддів вважає зазначити, що податковий орган не довів в межах спору отримання позивачем оспорюваних рішень 18.01.2018р.

При цьому, позивач спростував факти отримання вказаних рішень інформації з системи МЕD ос , відповідно до якої не отримував протягом січня-лютого 2018 року жодного рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

На повторні запити ПНВП ЛВ Маркет тексти (примірники) оскаржуваних рішень надіслані Державною податковою службою України ПНВП позивачу лише 29.11.2019р. що підтверджується листом-відповіддю вих. №11378/6/99-00-06-05-01-15 від 29.11.2019р. на запит №67/10 від 22.10.2019р.

Із змісту ч.1 ст.77 КАС України видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Зокрема, ч.2 даної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ч.1 ст.73 КАС України), а достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України).

ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Системний аналіз правових норм дає підстави дійти висновку, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, яке не може ґрунтуватись на припущеннях та доказах, які не містять доказову інформацію щодо скоєного правопорушення. Тобто, докази на підставі, яких суд обґрунтовує своє рішення повинні містити інформацію про предмет доказування та бути достовірними.

Разом з тим, на виконання ч.2 ст.77 КАС України контролюючий орган не надав суду доказів, що позивач отримав оскаржені рішення раніше дати зазначеної останнім. Тобто, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні, достатні докази які свідчать про дані обставини, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 380/1363/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.Я. Макарик

Суддя З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 28.12.2020р.