Постанова від 28.12.2020 по справі 308/12391/17

Постанова

Іменем України

28 грудня 2020 року

місто Київ

справа № 308/12391/17

провадження № 61-4614св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2018 року у складі судді Бенца К. К. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд (далі - ТОВ ФФ ) на свою користь грошові кошти у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі листків непрацездатності від 21 листопада 2011 року, серії АВФ № 410648, за період із 21 листопада 2011 року до 29 листопада 2011 року і від 30 листопада 2011 року, серії АВФ № 434537, за період із 30 листопада 2011 року до 05 грудня 2011 року у розмірі 601, 81 грн, втрат від інфляції - 554, 26 грн, а також 3 % річних у розмірі 108, 18 грн. Стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 77 935, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16 грудня 2001 року її було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України у зв`язку з доглядом за дитиною. Після звільнення із позивачем не було проведено розрахунку в повному обсязі, а саме: не проведено розрахунку за листками непрацездатності у період із 21 листопада 2011 року до 05 грудня 2011 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року у цивільній справі № 712/3987/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовлено. Підставою для відмови у стягненні грошових коштів за листками непрацездатності стало те, що такі були повернуті для дооформлення.

Втім, позивач вважала зазначені документи завідомо неправдивими та звернулася до органів внутрішніх справ із заявою про злочин. Під час досудового розслідування встановлено ту обставину, що листки непрацездатності від 21 листопада 2011 року, серії АВФ № 410648, за період із 21 листопада 2011 року до 29 листопада 2011 року і від 30 листопада 2011 року, серії АВФ № 434537, за період із 30 листопада 2011 року до 05 грудня 2011 року відповідач не повертав на дооформлення. Кримінальне провадження було закрито у зв`язку з тим, що невиплата грошових коштів була менша ніж за 1 місяць і в діях посадових осіб відповідача відсутній склад кримінального правопорушення, але факт невиплати грошових коштів за листками непрацездатності був установлений. Належні їй грошові кошти не виплачені, а тому вона звернулася до суду з позовом за захистом і відновленням свого порушеного права.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2018 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що ОСОБА_1 раніше зверталася до суду із позовом до ТОВ ФФ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення грошових коштів згідно з листками непрацездатності від 21 листопада 2011 року, серії АВФ № 410648, за період із 21 листопада 2011 року до 29 листопада 2011 року і від 30 листопада 2011 року, серії АВФ № 434537, за період із 30 листопада 2011 року до 05 грудня 2011 року із тих підстав, що відповідачем не було проведено нарахування і виплату коштів згідно з зазначеними листками непрацездатності. При цьому судом встановлено, що підстави позову у цивільній справі № 712/3987/2012, у якій ухвалено рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 22 лютого 2013 року і яке набрало законної сили, та підстави позову, визначені позивачем у цій судовій справі, є тотожними.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 11 жовтня 2018 року у частині закриття провадження у справі щодо стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку скасовано, а справу в цій частині вимог направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі листків непрацездатності від 21 листопада 2011 року, серії АВФ № 410648, за період із 21 листопада 2011 року до 29 листопада 2011 року і від 30 листопада 2011 року, серії АВФ № 434537, за період із 30 листопада 2011 року до 05 грудня 2011 року у розмірі 601, 81 грн, втрат від інфляції у розмірі 554, 26 грн і 3 % річних у розмірі 108, 18 грн, оскільки зазначена вимога вже була предметом судового розгляду в цивільній справі № 712/3987/2012 і додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2013 року у задоволенні такої було відмовлено. Рішення набрало законної сили та є чинним, а відтак висновок суду першої інстанції про закриття провадження у цій частині є правильним.

Проте, вимога про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку у розмірі 77 935, 00 грн у цивільній справі № 712/3987/2012 не заявлялася. Ця вимога є абсолютно новою матеріально-правова вимога, яку визначено позивачем у контексті затримки грошових виплат позивачу за період із 06 грудня 2011 року до 29 листопада 2017 року.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині залишення ухвали суду першої інстанції без змін, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що предмети позовів у цивільній справі № 712/3987/12 та в цій цивільній справі є відмінними. Зазначає, що вимога про стягнення за листками непрацездатності не була заявлена відповідно до вимог ЦПК України, а позивач додатково посилався на цю обставину, тому суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і по суті вимоги про стягнення грошових коштів за листками непрацездатності не розглядав.

Зазначає, що судами не враховано, що у цивільній справі № 712/3987/12 відповідач ввів суд в оману, надавши підроблені докази надсилання листків непрацездатності на дооформлення. У зв`язку із поданням підробленого доказу позивач звернулася до органів внутрішніх справ із заявою про злочин. Під час досудового розслідування встановлено, що спірні листки непрацездатності відповідач не повертав на дооформлення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спір між тими самими сторонами про стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі листків непрацездатності від 21 листопада 2011 року, серії АВФ № 410648, за період із 21 листопада 2011 року до 29 листопада 2011 року і від 30 листопада 2011 року, серії АВФ № 434537, за період із 30 листопада 2011 року до 05 грудня 2011 року у розмірі 601, 81 грн, вже був предметом судового розгляду в цивільній справі № 712/3987/2012, отже наявні підстави для закриття провадження у справі в цій частині.

Підставою пред`явлення позову у справі № 712/3987/2012 у частині вимог про стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі спірних листків непрацездатності стало порушення норм трудового законодавства роботодавцем.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційного суду, що вимога про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку у розмірі 77 935, 00 грн у цивільній справі № 712/3987/2012 не заявлялася, а тому суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналіз пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне.

Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.

Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.

Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що предмет позову у цивільній справі № 712/3987/12 і в цій цивільній справі про стягнення грошових коштів у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю є відмінним, оскільки позивач у справі, що переглядається, фактично заявив про нові докази, що не свідчить про те, що цей спір заявлений з інших підстав, відмінних від підстав, заявлених у іншій цивільній справі.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд, встановивши, що позови мають однакові підстави, зробив обґрунтований висновок про залишення ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових коштів у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Одночасно Верховний Суд визнає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 554, 26 грн і 3 % річних у розмірі 108, 18 грн, оскільки такі вимоги не заявлялися у справі № 712/3987/2012 та не вирішувалися судом, а закриваючи провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку лише про те, що судом у справі № 712/3987/2012 вирішено позовні вимоги про стягнення грошових коштів у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, проте не робив висновків, що судом у справі № 712/3987/2012 вирішено позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 554, 26 грн і 3 % річних у розмірі 108, 18 грн та, як наслідок, не закривав провадження у справі в цій частині позовних вимог. Крім того, такі вимоги не могли бути розглянуті судом у справі № 712/3987/2012, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних розраховані позивачем до грудня 2017 року, коли рішення у справі № 712/3987/2012 ухвалено у 2013 році.

Зважаючи на наведене, судом першої інстанції у справі, яка переглядається, підлягають розгляду позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, а також про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2018 року у нескасованій частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко