Рішення

від 29.12.2020 по справі 543/998/20

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/998/20

2/543/314/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.12.2020 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Оржицької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 04.11.2020 року до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказано, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з липня 2017 року позивач та відповідач припинили шлюбні відносини та не проживають однією сім`єю.

Позивач зазначає, що неповнолітня дитина знаходиться на повному її утриманні. Відповідач не приймає участі у житті їх спільної дитини, її вихованні, фізичним, духовним, моральним розвитком не займається, із дитиною практично не спілкується, матеріально та фінансово не забезпечує, має великий розмір заборгованості з виплати аліментів.

Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що донька ОСОБА_3 займається таеквондо в Дитячо-юнацькій спортивній школі №24 м. Києва, вона неодноразово приймала участь в спортивних змаганнях та була включена до групи спортсменів, які були запрошені для участі в міжнародних змаганнях Кубок світу серед дітей, юнаків, юніорів, дорослих та ветеранів , які проводилися в Республіці Білорусь в м. Мінськ з 25.11.2020 по 30.11.2020 року. Відповідач проігнорував звернення позивача про надання дозволу для виїзду доньки за межі України, а тому дочка не змогла взяти участь у вказаних міжнародних змаганнях.

ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що донька ОСОБА_3 зарахована до групи спортсменів для оздоровлення та тренувань в таборі, що розташований за межами України в Болгарії. Тур до табору запланований на літо 2021 року. Крім того, спортсмени Дитячо-юнацької спортивної школи №24 м. Києва, в яких також представлена ОСОБА_3 , як одна з кращих спортсменок у своїй віковій групі, систематично беруть участь в міжнародних змаганнях у складі національної збірної команди України Федерації Таеквон-До, які заплановані на 2021-2023 роки і будуть проходити планово в межах календаря спортивних заходів на відповідний рік, котрий складається і затверджується в останній місяць поточного року, аналогічно як це відбувалося протягом 2019-2020 років, а саме, виїзд до країн близького та далекого зарубіжжя.

Як зазначає ОСОБА_1 , надання ОСОБА_3 дозволу на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Білорусь, Республіки Болгарії, Чехії та інших країн близького та далекого зарубіжжя з 01 січня 2021 року до 27.12.2023 року без згоди та супроводу батька, в супроводі мами, або осіб за нотаріальною згодою матері, для участі в спортивних змаганнях та відпочинку відповідає найкращим інтересам дитини.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просила надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Білорусь, Республіки Болгарії, Чехії та інших країн близького та далекого зарубіжжя з 01 січня 2021 року до 27 грудня 2023 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , в супроводі матері ОСОБА_1 , або осіб за нотаріальною згодою матері ОСОБА_1 , для участі в спортивних змаганнях та відпочинку.

В судове засідання позивач не з`явилася, направила до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без її участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не направив.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, від представника Служби у справах дітей Оржицької районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по справі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2007 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром сім`ї між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.07.2017 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 є ученицею Дитячо-юнацької спортивної школи №24 м. Києва, тренується на відділенні Таеквондо ІТФ (а.с. 48, 52-58).

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №699 від 17.11.2020 року затверджено висновок служби у справах дітей та сім`ї про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 для її тимчасового виїзду за межі України (а. с. 47).

Відповідно до статей 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року N 57, передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, дозвіл на тимчасові виїзди дітей за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, із визначенням його початку й закінчення.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не визначено конкретну країну виїзду в кожному конкретному випадку із зазначенням його початку й закінчення, що суперечить положенням вищевказаних нормативних актів.

Суд приходить до висновку, що оскільки, позивачем надано докази того, що у зв`язку з участю у спортивних змаганнях чи з метою відпочинку доньці позивача ОСОБА_3 необхідно було виїжджати за межі України в Республіку Білорусь, Республіку Болгарію, Чехію, чи такий виїзд планується в майбутньому (а.с.а.с. 15, 48, 51, 59, 60), надання дозволу на тимчасовий виїзд ОСОБА_3 за межі України до Республіки Білорусь, Республіки Болгарії, Чехії без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , в супроводі матері ОСОБА_1 , або у супроводі уповноважених на це ОСОБА_1 осіб, для участі в спортивних змаганнях та для відпочинку з дня набрання цим рішенням законної сили до 27 грудня 2023 року буде відповідати принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. При цьому суд враховує і можливість раптової зміни чи корегування часу проведення відповідного заходу чи періоду відпочинку, і час, необхідний для розгляду судом справи про отримання відповідного дозволу на тимчасовий виїзд за кордон без дозволу батька, для конкретної країни на конкретний період часу. Таким чином, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Однак, надання такого дозволу на виїзд до інших країн близького та далекого зарубіжжя без їхнього зазначення створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості. Тому, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 313 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 206, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), треті особи: Служба у справах дітей Оржицької районної державної адміністрації (місцезнаходження: Полтавська область, селище Оржиця, вул. Центральна, 24, ідентифікаційний код юридичної особи: 34387907), Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, вул. Краківська, 20, ідентифікаційний код юридичної особи:37397237), про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Надати дозвіл ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Білорусь, Республіки Болгарії, Чехії без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , в супроводі матері ОСОБА_1 , або у супроводі уповноважених на це ОСОБА_1 осіб, для участі в спортивних змаганнях та для відпочинку з дня набрання цим рішенням законної сили до 27 грудня 2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

За ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя