Ухвала

від 24.12.2020 по справі 757/49715/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12020000000000513.

Згідно ухвали, слідчий суддя вказав, що прокурором не доведено, що дане майно має відношення до вказаного кримінального провадження, оскільки воно вилучене у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 , який не має будь-якого процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, як вказав слідчий суддя, прокурором не доведено, що вилучені грошові кошти є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, та яким саме ознакам вказаної статті вони відповідають.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити, та накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку від 10 листопада 2020 року.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор посилається на те, що постановою слідчого групи слідчих ГСУ НП України від 11 листопада 2020 року вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Вказує, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення, відчуження, а метою арешту майна у зазначеному випадку є збереження речових доказів у кримінальному провадженні та забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Враховуючи зібрані у провадженні відомості, є достатні підстави також вважати, що майно, яке було вилучено під час проведення обшуку, містить сліди вчинення злочину, а тому з метою його збереження на нього має бути накладено арешт.

Також, апелянт вказує, що прокурором під чає розгляду клопотання наголошено на ті обставини, що у разі повернення комп`ютерної техніки власнику, інформація, яка міститься на ній може бути знищена, що призведе до втрати доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, прокурор стверджує, що ОСОБА_7 являється фактичним засновником та директором TOB «Дружба-М», є всі підстави вважати, що вилучені грошові кошти за його постійним місцем проживання отримані в результаті реалізації сільськогосподарських культур, вирощених ТОВ «Дружба-М» на самовільно зайнятих земельних ділянках, які у тому числі відносяться до земель безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто зазначені гроші одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена завчасно та належним чином, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подав клопотання про відкладення розгляду поданої апеляційної скарги, яке нічим не обґрунтоване, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у відсутність прокурора.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000513 від 27 травня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 197-1 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження 10 листопада 2020 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено майно, яке не входило до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, зокрема грошові кошти.

Окрім цього, в ході обшуку було вилучено ноутбук марки «Lenovo» серійний номер WВ09871255, що належить ОСОБА_7 , який також не входив до переліку майна щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі.

Постановою слідчого групи слідчих ГСУ НП України ОСОБА_9 від 11 листопада 2020 року вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

11 листопада 2020 року прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 10 листопада 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна було відмовлено.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано думку прокурора та представника, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Зокрема, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вказав, щодоказів на підтвердження необхідності накладення арешту прокурором не надано та майно, на яке прокурорпросив накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, матеріали клопотання не містять будь яких даних, які б документально підтверджували факт того, що вилучене майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. Також прокурором не доведено, що дане майно має відношення до вказаного кримінального провадження, оскільки воно вилучене у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 , який не має будь-якого процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, як вказав слідчий суддя, прокурором не доведено, що вилучені грошові кошти є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, зокрема яким саме ознакам речовх доказів вони відповідають.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, у даномупровадженні прокурор не навів достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно не вбачається.

Долучена до клопотання прокурора постанова про визнання майна речовим доказом від 11 листопада 2020 року (а.с.171-184) є формальною, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

В ухвалі слідчого судді детально проаналізовано, з чим погоджується і колегії суддів апеляційної інстанції, що органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт є речовим доказом, тобто було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі,з доповненнями, доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12020000000000513 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/6354/2020

Єдиний унікальний номер 757/49715/20

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_10

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1