Рішення

від 22.12.2020 по справі 177/573/20

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/573/20

Провадження № 2/177/517/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 грудня 2020 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, упорядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Штефан Д.Ю., звернуся до суду 19.05.2020 з указаним позовом, який у подальшому, востаннє 30.10.2020, уточнив та просив:

- визначити частки співвласників житлового будинку з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнавши рівність часток, що кожному належало право власності на 1/5 частину вказаного домоволодіння;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/30 частинужитлового будинку з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , упорядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/30 частину житлового будинку з господарчими побудовами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/15 частини житлового будинку з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_6 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що позивачі є доньками ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя, ОСОБА_4 , перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_6 , набув право власності на належну йому частку житлового будинку з господарчими побудовами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з ОСОБА_4 співвласниками зазначеного житлового будинку з господарчими побудовами є ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак у правовстановлюючих документах ім`я співвласника ОСОБА_3 вказано невірно, а саме ОСОБА_7 .

Кожному із вищевказаних власників, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , з урахуванням норми ч. 2 ст. 370 ЦК України, належало б по 1/5 частині вказаного житлового будинку з господарчими побудовами, оскільки був набутий у власність внаслідок укладення договору міни, що за своєю правовою природою не залежало від трудового внеску кожного співвласника.

Таким чином, кожному із подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належало б по 1/10 частині вказаного домоволодіння, враховуючи положення ст. 22 КпШС, який діяв на час набуття у власність вказаного будинку з господарчими побудовами.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадкоємицями за законом на 1/10 частину вказаного житлового будинку з господарчими побудовами є його дружина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки проживали з останнім на момент його смерті, та кожній з них належало б по 1/30 частині.

За життя ОСОБА_6 18.03.2003 склала заповіт, яким заповіла все своє майно дочці ОСОБА_2 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом.

З метою оформлення спадщини, 13.01.2020 позивачі звернулися до державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори , де отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Як зазначено у відповіді Криворізької філії державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, дублікат договору міни від 25.02.1994, реєстраційний номер 628, посвідчений державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори Рогожиною А.В., до архіву не передавався.

Враховуючи обставини, які склалися, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, позивачі позбавлені можливості реалізувати право на спадкове майно після смерті батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у позасудовому порядку, тому змушені звернутися до суду.

За клопотанням представника позивача ухвалою від 17.06.2020 судом витребувані спадкові справи, які заведені після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 53-62, 84-97).

Позивачі правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися. Представником позивачів надано заяву про проведення судового засідання за їх відсутності, просив задовольнити позов з мотивів, наведених у ньому.

Від відповідача на електрону адресу суду надійшла заява, в якій представник проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу за його відсутності.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду не з`явилися, клопотань та заяв про проведення судового засідання за їх участю, а також пояснень по суті позовних вимог, суду не подано.

Через неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, встановивши правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як слідує зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб 24.10.1970 (а.с. 129).

Від шлюбу у них народилися діти - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14, 15, 86).

ОСОБА_9 25.02.1995 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 , про що виконкомом Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №2, та після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_12 (а.с. 18).

ОСОБА_10 09.07.2005 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , про що виконкомом Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №05, який 21.03.2007 розірвано. Після укладення шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_14 та після розірвання шлюбу його не змінювала (а.с. 23, 86 зворот, 87).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 19, 57, 93).

За життя, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яким належала квартира АДРЕСА_2 , 25.02.1994 укладено з ОСОБА_15 договір міни, за яким набуто право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 16, 95), який зареєстровано 21.10.1994 у Криворізькому міському БТІ, запис № 7432 на сторінці № 82, у книзі реєстру № 21.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою КП ДОР Криворізьке БТІ від 01.11.2019 № 174127, зі змісту якої слідує, що відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012, право власності на частку житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві спільної сумісної власності в КП ДОР Криворізьке БТІ на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору міни, посвідченого 25.02.1994 Криворізькою районною державною нотаріальною контрою, зареєстрованого в реєстрі за № 628 (а.с. 17, 94, 60).

Однак, у договорі міни та реєстраційному посвідченні на вказаний житловий будинок, власниками вказані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_16 (а.с. 17, 94).

Рішенням № 23 від 23.07.2002 виконавчим комітетом Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області подружжю ОСОБА_17 надавалася згода на продаж частини житлового будинку, від імені неповнолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , що свідчить про те, що у подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_16 є два сина - ОСОБА_3 та ОСОБА_18 (а.с. 42).

За аналізом документів та співставленням даних у них, суд приходить до висновку, що під час укладення договору міни від 25.02.1994 та при державній реєстрації права власності 21.10.1994 допущено помилку в написанні імені ОСОБА_3 , а саме зазначено ОСОБА_7 замість вірного ОСОБА_19 .

У пункті першому договору міни від 25.02.1994 зазначено, що житловий будинок з господарчими побудовами складається з житлового будинку А-1 житловою площею 12,40 кв.м. (глинобитний, обкладений цеглою), літньої кухні Б , сараю В , погребу Г , заборів №1, 2 (а.с. 17, 94).

Як вбачається з технічного паспорту від 01.12.2002 та експлікації, вказаний житловий будинок з господарчими побудовами складається із житлового будинку літ. А-1 загальною площею 32,9 кв.м та житловою площею 24,4 кв.м, літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , сараю літ. Д , сараю літ. З , погребу літ. Г , огорожі №1, 2, вбиральні літ. К . За даними поточного обміру КП КБТІ від 01.12.2002, самочинними спорудами є сараї літ. Д , З . Перебудов та перепланувань житлового будинку не виявлено (а.с.20-21, 43-44).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22).

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно зі ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).

За таких обставин, виходячи з рівності часток кожного з учасників спільної сумісної власності на майно, суд вважає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить по 1/5 частині у спільній сумісній власності на житловий будинок з відповідною частиною господарчих побудов, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, ОСОБА_4 набув право власності на 1/5 частину вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 22 КпШС, у редакції чинній на час виникнення права на вказане майно, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Статтею 28 КЗпШС визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що 1/5 частина вище вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, належала подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, при цьому частка кожного з них у праві спільної сумісної власності була рівною та складала по 1/10 частині кожному.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита ІНФОРМАЦІЯ_6 спадкова справа за номером у Спадковому реєстрі 64963423 (а.с. 24, 54, 59).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №624/2019, до Шостої криворізької державної нотаріальної контори звернулися 29.10.2019 ОСОБА_2 та 06.11.2019 ОСОБА_1 з заявами про прийняття спадщини за законом за фактом управління та володіння спадковим майном та видачею свідоцтва про право на спадщину (а.с. 55, 56).

За зверненням 13.01.2020 до Шостої криворізької державної нотаріальної контори в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, їх представник за довіреністю - ОСОБА_20 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове майно (а.с. 26, 61, 62).

Разом з тим, Криворізькою філією державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області 26.11.2019 №915/01-21 державного нотаріуса повідомлено, що дублікат договору міни, посвідчений 25.02.1994 Криворізькою районною державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером №628 на ім`я ОСОБА_4 до архіву не передавався, у зв`язку з чим, видати його дублікат немає можливості (а.с. 25).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору.

Оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до правовідносин, що виникли після відкриття спадщини у зв`язку з його смертю, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування ), що також узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 06.04.2016 у справі №6-1397цс15.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Оскільки за життя ОСОБА_4 заповітів не складав, спадкування після його смерті здійснюється за законом у порядку визначеної законом черговості.

Згідно зі ст. 529 ЦК України, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками померлого ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 його дружиною, що підтверджується відповідними свідоцтвами про шлюб, народження, розірвання шлюбу (а.с. 14, 15, 86, 129).

Інших спадкоємців за законом, які б належали до першої черги спадкування, у ході судового розгляду судом не встановлено. Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалися.

Згідно з довідкою від 24.10.2019 №293, виданою Надеждівською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, разом з ОСОБА_4 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: с. Надеждівка, Криворізький район, Дніпропетровська область, були зареєстровані його дружина та діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 58).

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у силу ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, як такі, що на момент смерті проживали зі спадкодавцем ОСОБА_4 , прийняли спадщину після його смерті, за фактом вступу в управління та володіння спадковим майном, що також підтверджується довідкою виконкому Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 09.07.2019 №611, з якої слідує, що у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємці, окрім іншого, проживали після смерті ОСОБА_4 ,при цьому, частка, спадкоємців, кожного окремо, у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала по 1/3 частці від 1/10 частини, що за життя належала останньому на праві спільної сумісної власності у майні подружжя.

ОСОБА_6 , прийнявши спадщину після смерті чоловіка, належним чином її не оформила, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла,що слідує зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 64, 88, 100).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, після смерті ОСОБА_6 спадкова справа була заведена 09.07.219 за номером 64430183 (а.с. 92).

За приписами ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. ст. 1223, 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, засвідчений секретарем Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 18.03.2003, номер у реєстрі 425, яким заповіла все своє майно донці ОСОБА_21 , про що також зазначено в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру №56785706 від 09.07.2019 (а.с. 89, 90-91).

На день смерті ОСОБА_6 разом з нею була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , її дочка ОСОБА_22 , відповідно до довідки виконкому Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 09.07.2019 №611 (а.с.88 зворот).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 411/2019, після смерті ОСОБА_6 до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася 09.07.2019 ОСОБА_2 (а.с. 85), якій 28.10.2019 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.97) після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку площею 5,8061 га, кадастровий номер 1221884300:01:028:0020, належної померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 041745.

Як слідує з довідки, виданої КП ДОР Криворізьке БТІ від 11.09.2019 №172934, за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не посвідчувалось (а.с. 95 зворот).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1226 ЦК України визначено, що часткау праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки позасудовий порядок захисту прав позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вичерпано, при цьому, у судовому засіданні встановлено, що 1/5 частина житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов по АДРЕСА_1 за життя належала ОСОБА_4 на підставі договору міни та зазначена частина є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , їх частки у вказаному праві були рівними та кожному з них належало право на 1/10 частину вказаного будинку, з урахуванням фактичного прийняття кожним зі спадкоємців ( ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) після смерті ОСОБА_4 по 1/3 частці від 1/10 частини у цьому ж домоволодінні, тому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає визнанню, за кожною окремо, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/30 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, за адресою:АДРЕСА_1 . Окрім того, за ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності на 2/15 частини цього ж домоволодіння, після смерті матері, ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час звернення до суду позивачами сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн (за одну вимогу немайнового та майнового характеру). У той час, у подальшому збільшено позовні вимоги вимогою немайнового характеру, судовий збір за яку не доплачено (визначення часток у спільній сумісній власності подружжя).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання фізичною особою позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту ч. 7 ст. 6 Закону України Про судовий збір слідує, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Отже, з огляду на те, що, серед іншого, позивачами заявлено вимогу немайнового характеру: визначення часток у спільній сумісній власності подружжя, кожним з позивачів має бути доплачено судовий збір у розмірі по 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Встановити, що за життя ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому належало право власності на 1/5 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, що за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 32,9 кв.м та житловою площею 24,4 кв.м, літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , погрібу літ. Г , огорожі № 1, № 2, вбиральні літ. К , на підставі договору міни, посвідченого 25.02.1994 Криворізькою районною державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі № 628.

Встановити, що 1/5 частина житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, що за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та кожному окремо, за життя належало по 1/10 частині цього домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/30 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, що за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 32,9 кв.м та житловою площею 24,4 кв.м, літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , погрібу літ. Г , огорожі №1, 2, вбиральні літ. К .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/30 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, що за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 32,9 кв.м та житловою площею 24,4 кв.м, літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , погрібу літ. Г , огорожі № 1, № 2, вбиральні літ. К .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) у порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/15 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих побудов, що за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. А-1 , загальною площею 32,9 кв.м та житловою площею 24,4 кв.м, літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , погрібу літ. Г , огорожі №1, 2, вбиральні літ. К .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання суддею.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: