Рішення

від 22.12.2020 по справі 627/79/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/79/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючий суддя - Каліберда В.А.,

з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Агрослобода , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до фермерського господарства Агрослобода , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним .

В підтвердження позовних вимог позивач зазначила, що 05 квітня 2017 року її права були порушені головою ФГ Агрослобода ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Мурафського КСП, розміром 4.50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та позивач успадкувала вказану землю від ОСОБА_4 на підставі заповіту від 16 квітня 1991 року, однак належним чином не оформила земельну ділянку, не отримувала кадастровий номер. У листопаді 2017 року на мобільний номер телефону позивача надійшов дзвінок від невідомого чоловіка, який представився керівником ФГ Агрослобода на ім`я ОСОБА_5 , який повідомив їй про те, що допоможе в отриманні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, оскільки в подальшому бажає укласти с нею договір оренди землі.

Через деякий час, останній надіслав позивачу необхідний текст для довіреності, де уповноваженою особою, було вказано ОСОБА_2 , який мешкає в селі Мурафа, Краснокутського району Харківської області, однак текст вказаної довіреності вона не читала, спираючись на добропорядочність ОСОБА_3 , крім того вона особисто через необізнаність в юридичних тонкощах оформлення документів на земельну ділянку та сподіваючись на порядність ОСОБА_3 , підписала вказану довіреність.

Через деякий час до позивача приїхав раніше невідомий чоловік на ім`я ОСОБА_2 , якому вона передала нотаріальну довіреність серії НМТ №581874 від 17.11.2017, вчинену нею особисто в нотаріальній конторі.

Останній, під час розмови пояснив їй, що як тільки технічна документація із землеустрою на земельну ділянку буде готова, її одразу буде повідомлено, для подальшого підписання договору оренди із ФГ АГРОСЛОБОДА , керівником якого є ОСОБА_3 .

З кінця травня початку червня 2018 року позивач намагалась зателефонувати до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте останні на її телефонні дзвінки перестали відповідати, в зв`язку з чим вона звернулась за консультацією до адвокатів, які здійснивши запит у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, встановили, що: 28 березня 2018 року за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584700:04:001:0863, площею 4,4301 га, а 05 квітня 2018 року - ФГ АГРОСЛОБОДА зареєструвало право оренди на її земельну ділянку. Строк оренди 49 років.

Тобто ОСОБА_2 , скориставшись довіреністю, якою позивач надала повноваження лише на оформлення її права власності на землю, не містила жодних повноважень на укладення договорів оренди щодо новоутвореної земельної ділянки, у змові з головою ФГ АГРОСЛОБОДА її представник та ОСОБА_3 уклали договір оренди земельної ділянки, на строк 49 років.

Після цього ввівши в оману посадових осіб, або у змові з ними зареєстрували вказаний договір оренди та право користування ФГ АГРОСЛОБОДА її земельною ділянкою.

Крім того, жодних платежів за оренду земельної ділянки позивач не отримувала, будь-яких інших послуг від ФГ АГРОСЛОБОДА , які звичайно надаються орендарями земельних ділянкою, а саме, допомога в обробітку земельних ділянок, продаж сіна та зерна за зниженою вартістю їй не надавалось і не пропонувалось зі сторони ФГ АГРОСЛОБОДА .

Крім того, строк дії договору, а саме 49 років, є значно невигідним для позивача, адже вона не може бути впевненою в тому, що проживе ще стільки часу, а розмір орендної плати є мінімальним (3%).

Оскільки, на час видання довіреності ОСОБА_2 об`єкта договору оренди від 05.04.2018 року - не існувало, а тому позивач не уповноважувала останнього на укладання договору оренди земельної ділянки, якої ще не існувало, а тому викладені обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав суду заяву про підтримання заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та про слухання справи у його відсутність.

Представник відповідача - ФГ Агрослобода в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, прохав відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки доводи представника позивача є неспроможними, такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріали справи.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що згідно рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07 вересня 2017 року за позивачем ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) розміром 4,50 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0229869 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0229869 та рішенням суду від 07.09.2017 року.

17 листопада 2017 року ОСОБА_1 надала довіреність серії НМТ №581874, яка посвідчена приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В., якою уповноважила ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_1 представляти її інтереси, як власника земельної частки (паю) з питань щодо оформлення права власності на земельну ділянку, яка перебуває у колективній власності Мурафського КСП розміром 4,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) з виготовленням кадастрового номера та бути її представником з усіх без винятку питань щодо передачі в оренду вказаної земельної ділянки на умовах за його розсудом; в зв`язку з вищевикладеними повноваженнями надається право: представляти її у будь - яких установах, підприємствах, організаціях будь - якої форми власності та підпорядкування, нотаріальних органах, органах РАЦС, в органах місцевого самоврядування, будь - яких архівах, у житлово - експлутаційних і комунальних організаціях і їх підрозділах, бюро технічної інвентаризації та органах Державної рєстрації речових прав на нерухоме майно, бути її представником у Державного кадастрового реєстратора, органах архітектури та державної архітектурної будівельної інспекції, експерних організаціях з правом отримання встановлених Витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно на її ім`я та вчиняти інші дії передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень …, всюди за неї розписуватися, виконувавати всі дії пов`язані з цією довіреністю.

Для чого надається право: подавати та отримувати від її імені відповідні заяви, довідки, документи, витяги, а також інші документи, що стосуватимуться її прав та законних інтересів, … всюди без винятку за неї розписуватися, у тому числі підписувати необхідні договори та угоди вносити необхідні платежі, використовувати земельну ділянку за призначенням, сплачувати всі податки та збори по зазначеній земельній ділянці, здавати земельну ділянку в оренду , складати договори оренди …, одержувати проектну документацію по землеустрою щодо встановлення меж в натурі тощо, виконувати всі дії, які пов`язані з цією довіреністю.

Також зі змісту довіреності вбачається, що ОСОБА_1 зміст ст.ст. 237-240, 244,245,247-250 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва за довірністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю нотаріусом роз`яснено.

Довіреність видана терміном на три роки і дійсна до сімнадцятого листопада 2020 року, без права передоручення іншим особам.

01 лютого 2018 року Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області видано розпорядження №64 Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого КСП Мурафське орієнтовною площею 4,5 умовних кадастрових га (рілля) для подальшого надання у власність. Земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Вказане розпорядження Краснокутської РДА було видано на підставі ст.ст. 17,22,81,118,121 Земельного кодексу України, ст.ст.2,3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.09.2017 року справа №627/309/1, сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0229869,… та заяви гр. ОСОБА_1 .

На підставі вказаного розпорядження Краснокутської РДА від 01.02.2018 року №64 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

20 березня 2018 року представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області з заявою про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області та надання гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 4,4301 га ріллі кадастровий номер: 6323584700:04:001:0863, яка розташована за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 27 березня 2018 року №167 Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6323584700:04:001:0863, площею 4,4301 га (ріллі) із земель реформованого КСП Мурафське , що розташована за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28.03.2018 року ОСОБА_2 (уповноважена особа) звернувся до державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з заявою про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копія якого мається в матеріалах справи.

Всі вищевказані дії щодо оформлення права власності позивача на земельну ділянку, яка утворилася з земельної частки (паю) орієнтовною площею 4,5 умовних кадастрових га , на яку ОСОБА_1 мала право згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0229869 та рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.09.2017 року, були проведенні ОСОБА_2 , як представником ОСОБА_1 згідно довіреності від 17.11.2017 року, що підтверджується і позовною заявою ОСОБА_1 , а також письмовими поясненнями її представника та вказані дії ОСОБА_2 ними вважаються правомірними та такими, що вчиненні згідно з повноваженнями, наданими йому довіреністю.

05 квітня 2018 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ Агрослобода в особі голови Ломаки А.І. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,4301 га (рілля), кадастровий номер земельної ділянки - 6323584700:04:001:0863, місце розташування на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області за межами населеного пункту. Строк дії договору - 49 років.

Вказаний договір був підписаний представником орендодавця ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_2 та орендарем - головою ФГ Агрослобода А.І. Ломака та 05.04.2018 року за заявою ОСОБА_3 був зареєстрований державним реєстратором Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копія кого мається в матеріалах справи.

Однак позивач не погоджується з такими діями свого представника по довіреності ОСОБА_2 , вважаючи, що вказаною довіреністю останньому не надавалося право на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323584700:04:001:0863, а лише на визнання права власності на земельну ділянку та укладаючи спірний договір ОСОБА_2 був у змові з головою ФГ Агрослобода , тобто розпорядився належною їй на праві власності земельною ділянкою всупереч її волі та не на її користь.

Однак з таким твердження позивача суд не погодується на підставі слідуючого.

Як вже зазначалося раніше, позивач ОСОБА_1 17 листопада 2017 року надала ОСОБА_2 довіреність, якою, окрім оформлення права власності на земельну ділянку, надала йому право бути її представником з усіх без винятку питань щодо передачі в оренду вказаної земельної ділянки на умовах за його розсудом та здавати земельну ділянку в оренду, складати договори, а тому ОСОБА_2 укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки діяв виключно в межах повноважень, наданих йому позивачем ОСОБА_1 згідно довіреності.

Вказана довіреність на час виконання дій щодо офомлення права власності на земельну ділянку та укладення спірного договору оренди земельної дінянки була дійсною, що підтверджується скороченим витягом з Єдиного реєстру довіреностей, з якого вбачається, що строк дії довіреності від 17.11.2017 - 17.11.2020 року.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що твердження позивача та її представника, що земельна ділянка розміром 4,50 умовних кадастрових гектарах, яка вказана в довіреності від 17.11.2017 і земельна ділянка площею 4,4301 га, кадастровий номер 6323584700:04:001:0863, яка вказана в договорі оренди є різними об`єктами цивільних правовідносин є хибними та спростовуються матеріалами справи, згідно з якими представником позивача за довіреністю в межах повноважень, наданих йому ОСОБА_1 , було виділено земельну ділянку в нарурі (на місцевості) з присвоєнням кадастрового номеру (розпорядження Краснокської РДА від 01.02.2018 року №64, проект землеустрою); оформлено право власності на земельну ділянку (розпорядження Краснокської РДА від 27.03.2018 року №167, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права) та лише після цього укладено спірний договір оренди.

Згідно частини першої статті 15 , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 16 , 203 , 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту

є усталеним у судовій практиці.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Також підставою для визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, на думку позивача, є вчинення даного правочину третьою особою ОСОБА_2 з порушенням приписів статтей 232 та 241 ЦК України.

Статтею 237 ЦК України , визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити від імені другої сторони, яку вона представляє, при цьому представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положеннями статті 239 ЦК України передбачено, що правочин вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, при цьому згідно ч.1 ст.240 цього Кодексу представник зобов`язаний вчиняти правочини за наданими йому повноваженнями особисто.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно вимог ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Згідно ч. 1ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) : зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

За положеннями ст. 1001 , 1003 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Статтею 232 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно положень ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що доводи позивача про перевищення ОСОБА_2 повноважень при укладанні спірного договору оренди є необґрунтованими, оскільки довіреністю від 17.11.2017 року останній був уповноважений на укладання договору оренди земельної ділянки на умовах за його розсудом, а позивачем ОСОБА_1 в подальшому відповідно до ст. 241 ЦК України було схвалено вказаний правочин, прийнявши його до виконання шляхом отримання орендної плати за 2018 рік, про що свідчить поштовий переказ (а.с.62).

Вказана довіреність нотаріально посвідчена і за своєю формою відповідає вимогам ст.245 ЦК України .

Таким чином, укладання спірного договору оренди земельної ділянки від імені ОСОБА_1 уповноваженою нею на вчинення вказаного правочину особою, в даному випадку ОСОБА_2 , відповідає чинному законодавству, а вчинення останнім правочину за вказаною довіреністю створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки ОСОБА_1 , як то передбачено вимогами ст. 239 ЦК України .

Судом також враховується та обставина, що спірний договір укладався ОСОБА_2 за довіреністю, яка була видана у відповідності до вимог закону до укладання договору оренди, представництво з будь-яких підстав, визначених ст.241 ЦК України на укладання договору припинено не було, а довіреність ОСОБА_1 скасована не була.

З наведеного слідує, що доводи ОСОБА_1 щодо недійсності спірного договору оренди з тих підстав, що вона його не укладала та не підписувала є необґрунтованими.

Слід зауважити, що спірний договір оренди за своєю формою та змістом відповідає положенням Закону України Про оренду землі , у ньому відображені всі істотні умови та наявні невід`ємні частини договору оренди землі.

Стосовно доводів позивача про те, що ОСОБА_2 , який діяв від її імені, всупереч ст. 232 ЦК України вчинив правочин внаслідок зловмисної його домовленості з головою ФГ Агрослобода слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Верхорний Суд України в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

В ухвалі Верховного Суду України від 28 травня 2009 року по справі № 6-6639вов09 зроблено висновок про те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 638/2324/14-ц.

Однак позивачем та її представником не надано суду доказів та не встановлені вони судом під час судового розгляду справи, що відповідач голова ФГ Агрослобода Ломака А.І. та третя особа - ОСОБА_2 при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки вступили в зловмисну домовленість з метою отримання вигоди, оскільки право розпорядження земельною ділянкою передбачено довіреністю, тобто дії представника здійснювалися в межах наданих йому повноважень від ОСОБА_1 , оскільки позивачем добровільно видано ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила останнього розпоряджатися спірною земельною ділянкою, в тому числі й передачу її в оренду. Видаючи довіреність, позивачка повинна була усвідомлювати, що наділила третю особу ОСОБА_2 правом укладання договору оренди земельної ділянки будь-якій особі на умовах, визначених повіреним на власний розсуд, про що й зазначено в тексті вказаної довіреності. Вказана довіреність позивачем не оспорювалася.

Також не встановлено жодних негативних наслідків для довірителя, оскільки її незгода полягає у тому, що у неї була відсутня воля на укладення договору оренди земельної ділянки та вказаних договір укладений на 49 років з мінімально визначеною орендною платою, що не є підставою для визнання правочину недійсним згідно заявлених позовних вимог.

З наведеного слідує, що оскільки ОСОБА_1 вказаною довіреністю уповноважила ОСОБА_2 укладати від її імені договори щодо оренди належної їй земельної ділянки, спірний договір оренди був вчинений саме в інтересах позивача, а тому правових підстав вважати його недійсним, як такий що вчинений представником з порушенням вимог ст. 232 ЦК України суд не вбачає.

Таким чином, ОСОБА_1 та її представником в обґрунтування своїх позовних вимог не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що спірний правочин - договір оренди, вчинено вкрай на невигідних для неї умовах, та не в її інтересах, щоб слугувало беззаперечною підставою для застосування приписів ст. 232 ЦК України відносно договору оренди від 05.04.2018 року.

Тобто, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ Агрослобода спірний договір оренди земельної ділянки був спрямований на реальне настання правових наслідків по них, оскільки вони встановлюють певні права та обов`язки для сторін, а волевиявлення учасників договору на момент вчинення правочину було вільним і відповідало внутрішній волі учасників, що підтверджується належними доказами по справі та подальшим належним виконанням сторонами зобов`язань за договором.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що єдиним відповідачем у цій справі позивач зазначив ФГ Агрослобода . При цьому ОСОБА_2 в якості відповідача (співвідповідача), залучено у вказаній справі не було.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України ).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України ).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України . Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 та пояснень її представника вбачається, що підставами для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки є, на їх думку, лише неправомірні дії третьої особи по справі - ОСОБА_2 , натомість позивачем останнього до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) залучено не було, а тому належне вирішення такого спору без залучення в якості відповідача (співвідповідача) ОСОБА_2 є неможливим, що є також підставою для відомиви в задоволенні позовних вимог позивача.

Участь ФГ Агрослобода в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, що зміст договору оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, або інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Договір, укладено особами, які на час вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір відповідає вимогам статей 205, 207, 208 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202, 203,205,207, 215, 241 ЦК України, ст.ст. 14,15 Закону України Про оренду землі , суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Агрослобода , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 40 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Фермерське господарство Агрослобода (місцезнаходження: с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 34643954).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 .)

Повний текст рішення виготовлений 29.12.2020 року.

Суддя В.А.Каліберда