Рішення

від 28.12.2020 по справі 134/1585/20

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/134/304/2020

Справа № 134/1585/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 грудня 2020 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого - судді: Лабая О.В.

з участю секретаря: Баденюк О.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в смт Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Голубецької сільської ради про визнання права на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

Своїм позовом до суду позивач просив визнати за ним право на спадщину в порядку спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Голубецької сільської ради площею 2,4555 га згідно державного акту серія ВН № 220339 на право власності на земельну ділянку виданого розпорядженням Крижопільської РДА Вінницької області № 16 від 26.01.2004 на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки № 0521980800:06:003:0567.

Відповідно до заяви від 21.12.2020 позивачем було подану заяву про збільшення позовних вимог, де він просить встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 з 2006 року по час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право на спадщину в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, а також подав уточнюючу довідку Держгеокадастру.

Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його далека родичка ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Його родичка хворіла і він з 2006 року по час її смерті проживав з нею в одному господарстві та допомагав їй у ведені господарства, а після її смерті, здійснив поховання.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, яку він прийняв відповідно до ст.. 1268 ЦК України, проживаючи спільно із спадкодавцем на протязі 5 років та є спадкоємцем за законом четвертої черги. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину немає. Для оформлення вказаної спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса Крижопільського районного нотаріального округу. Однак оформити нотаріально своє право на спадщину після смерті родички він не може в зв`язку з втратою оригіналу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, тому нотаріусом йому було рекомендовано вирішувати дане питання в судовому порядку, про що нотаріусом була видана довідка № 98/01-16 від 04.11.2020. Таким чином він був змушений звернутись до суду із даним позовом, оскільки інакшим чином не може реалізувати свої законні права та інтереси. Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження. Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, але надіслав заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, так як він не заперечує проти задоволення позову, про що зазначив в письмовій заяві до суду . Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, прийнявши визнання позову відповідачем, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного. Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України , у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до п.23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року Про судову практику у справах про спадкування якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6) . Останнім місцем проживання, місцем смерті спадкодавця та місцем відкриття спадщини відповідно до вимог ст.1221 ЦК України є с. Княжа Криниця, Крижопільського району, Вінницької області. На день її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка розташована на території Голубецької сільської ради площею 2,4555 га . Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 9, 1 0 ) та копії Державного акту, серія ВН № 220339 земельна ділянка кадастровий номер 0521980800:06:003:0567 2,4556 га, яка розташована на території Голубецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належала покійній ОСОБА_2 . Із копії оголошення з газети "Сільські Новини " зазначено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 2 220339 , виданий на підставі розпорядження Крижопільської РДА від 26.01.2004 № 16 на ім`я ОСОБА_2 , вважати недійсним (а.с. 15) . Позивач відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно довідки Голубецької сільської ради № 864 від 08.10.2020 ОСОБА_1 проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 в одному домогосподарстві, однією сім`єю з 200 6 року до часу відкриття спадщини (а.с. 8). Інших спадкоємців майна померлої за законом та заповітним розпорядженням, а також осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, немає. Також згідно повідомлення - листа № 140/01-16 від 27.0.2020 від державного нотаріуса Крижопільської ДНК стало відомо, що спадкова спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заведена (а.с. 24). У зв`язку з відсутністю у позивача доказів спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом. Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили, що позивач проживав разом із ОСОБА_2 з 2006 року і до її смерті, він доглядав за хворою, вели з нею спільне господарство, а також здійснював поховання. Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом ст. 1223 ЦК України , у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України . Згідно зі ст. 1268 ЦК України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до абз. 2 п.1 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України (2001 року), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" , є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" . Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Державний акт (сертифікат) на земельну ділянку спадкодавцем за життя не виготовлений, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на право на земельну ділянку. Згідно п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК , проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України . Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до ч.10 ст. 6 того ж Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення. У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України , підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом . Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. Таким чином відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України , підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом. Надані позивачем докази відповідно до вимог ст. 76 , 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність позову. Встановлення цього факту для позивача має юридичне значення, оскільки є передумовою реалізації позивачем спадкоємцем права на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї родички ОСОБА_2 . Таким чином, суд вважає доведеним факт постійного проживання позивача без реєстрації на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати право на спадщину за законом . На підставі ст.ст. 328 , 1218 , 1222 , 1225 , 1264 , 1268 ЦК України , керуючись ст.ст. 4 , 12 , 48 , 76 , 81 , 206 , 259 , 263-268 ЦПК України Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 з 2006 року по час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом в порядку спадкування як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Радянське (Княжа Криниця), Крижопільського району, Вінницької області:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Голубецької сільської ради площею 2,4555 га згідно державного акту серія ВН № 220339 на право власності на земельну ділянку виданого розпорядженням Крижопільської РДА Вінницької області № 16 від 26.01.2004 на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки № 0521980800:06:003:0567.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: