Постанова

від 29.12.2020 по справі 183/2102/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9042/20 Справа № 183/2102/19 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Олімпекс-Агро на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 то Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати,-

В С Т А Н О В И Л А:

02.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ АФ Олімпекс-Агро , в якому просить: розірвати Договір оренди землі № 533 від 13.11.2002 площею 4,8400 га, кадастровий номер 1223282000:02:040:0699, зі змінами та доповненнями, викладеними у Додатковій угоді без номеру і дати, зареєстрований 04.03.2008 року за № 04-8-126-01085, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро , зареєстрований у Новомосковському районному відділі земельних ресурсів 28.03.2003 року за № 0532; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АФ Олімпекс-Агро на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі - 37445,38грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року позов ОСОБА_1 то ТОВ Агрофірми Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати, - задоволено частково. Розірвано Договір оренди землі № 533 від 13.11.2002 площею 4,8400 га, кадастровий номер 1223282000:02:040:0699, зі змінами та доповненнями, викладеними у Додатковій угоді без номеру і дати, зареєстрований 04.03.2008 року за № 04-8-126-01085, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро , зареєстрований у Новомосковському районному відділі земельних ресурсів 28.03.2003 року за № 0532. Стягнуто з ТОВ Агрофірми Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 768 гривень 40 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4250 гривень, а всього 5018 гривень 40 копійок. В іншій частині позову ОСОБА_2 , - відмовлено (а.с.146-157).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Олімпекс-Агро , звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.160-161).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 049671, що виданий 17 жовтня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, у відповідності до якого ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 4,840 га, кадастровий номер 1223282000:02:040:0699, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

13 листопада 2002 року між ОСОБА_2 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро укладений Договір оренди земельної ділянки площею 4,840 га, який був зареєстрований який був зареєстрований у Новомосковському районному відділі земельних ресурсів 28.03.2003 року за № 0532 (а.с.16).

У відповідності до пунктів 1, 2.1, 2.3 Договору, Позивач в день підписання договору оренди землі передав відповідачеві в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8400 га, строком на 4 роки 11 місяців 29 днів з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору Відповідач зобов`язався сплачувати Позивачу щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,00% від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становило 536,58 грн. Також у відповідності до п.2.2 Договору сторонами 13.11.2002 року було підписано Додаток № 1 до Договору оренди землі, у якому сторони погодили форми, розмір та строки виплати орендної плати.

Відповідно до Додатку № 1 до договору оренди землі (а.с. 17) загальна орендна плата позивачеві повинна виплачуватися у натуральній формі:

- зерно (продовольча пшениця, ячмінь, кукурудза, зернова суміш) - 800 кг, строк виплати вересень-грудень у натуральній або грошовій формі;

- соняшник - 60 кг термін виплати жовтень - грудень у натуральному чи грошовому вигляді;

- цукор - 50 кг, термін виплати грудень у натуральному чи грошовому вигляді.

Крім того, повинна виплачувати додаткова орендна плата у відбірній формі: послуги по оранці та культивації або боронування городу, забезпечення та транспортування 1 тони грубих кормів вартістю 100 грн., термін виплати січень-грудень, у формі надання послуг або грошовому вигляді.

Загалом орендна плата становить 736,58 грн., в тому числі орендна плата для пенсіонерів у розмірі 100 грн., термін виплати - квітень - грудень.

Договором також було передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення Орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього Договору.

Згідно п.2.2 (абз.4) Договору, строк та умови виплати: щороку в період з 01 вересня по 31 грудня готівкою через касу орендаря або за бажанням орендодавця безготівковим або поштовим перерахуванням з утримання видатків на перерахування за рахунок орендної плати.

Відповідно до п.3 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожен день прострочки.

На момент підписання договору оренди нормативна грошова оцінка землі складала 53658,12 грн.

04 березня 2008 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди землі від 28.03.2003 року № 0532, яка зареєстрована в реєстрі за № 04-08-126-01085 (а.с. 18).

Додатковою угодою були внесені зміни до абз.1 п.2.2 Договору, сторони погодили розмір орендної плати у грошовій формі, встановили його у розмірі 2% від грошової оцінки землі, що становило 1111 грн., а також погодили проведення безкоштовного завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря. Крім того, орендар відшкодовує витрати на поховання у розмірі 257 грн.

Крім того, додатковою угодою були внесені зміни в абз.1, п.2.3 Договору, яким визначено термін дії Договору - до 31 грудня 2021 року, доповнено абз. 5 п.3 Договору щодо надання права Орендареві самостійно передавати земельну ділянку в суборенду ТОВ СНП-Україна . Доповнено абз.6 п.3 Договору щодо відповідальності Орендаря за заростання орендованої земельної ділянки бур`янами.

Також сторонами погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів щодо підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни до Договору оренди земельної ділянки.

Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.05.2018 року № 524/200-18 нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки в період з 2015 по 2018 рр. становила: у 2015 році - 152776,00 грн.; у 2016 році - 183331,00грн.; у 2017 році - 183331,00 грн.; у 2018 році - 183331,00 грн. (а.с. 19).

У відповідності до поданих позивачем наказу ТОВ АФ Олімпекс-Агро від 18.02.2016 року № 18-ОД (а.с. 23), на підприємстві збільшувався розмір орендної плати, виходячи з зазначеної вище нормативної грошової оцінки, та встановлювався розмір річної орендної плати, згідно з укладеними договорами з 01.01. 2016 року - 5,5%.

Згідно поданих відповідачем відомостей ОСОБА_2 за 2016 рік отримав грошові кошти: 05 лютого 2016 року у розмірі 3351 грн. (а.с. 102), 18 лютого 2016 року - 2650грн. (а.с. 103), 22 листопада 2016 року - 8116 грн. (а.с. 104).

У 2017 року ОСОБА_2 20 грудня 2017 року отримав 8116 грн. (а.с. 105)

У 2018 році ОСОБА_2 07 березня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське було виплачено грошові кошти у розмірі 8116 грн. (а.с. 106-108).

Відомостей про отримання орендної плати за 2015 рік відповідачем не подано.

З поданих відповідачем відомостей вбачається, що ОСОБА_2 були виплачені грошові кошти Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 .

Між тим, протягом 2016-2018 року відповідачем порушені строки виплати орендної плати, визначені п.2.2 Договору оренди.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку про систематичну несплату відповідачем визначеної договором орендної плати в частині оранки та культивації земельної ділянки, поставки соломи, що являється підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, згідно зі ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що ч. 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що до звернення позивача до суду з цим позовом відповідач протягом 2015-2018 років допускав прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Крім того, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати у встановлені договором оренди строки також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в повному обсязі, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року, п.1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 29 грудня 2020 року.

Судді: