Рішення

від 23.12.2020 по справі 233/5807/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/5807/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцькій О.В.,

секретаря Теліціної О.О.

за участю:

заявника -

представника заінтересованої особи -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи в певний час,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті в певний час фізичної особи - її дочки ОСОБА_2 , в якій заявник зазначила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Нею було одержано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 з довідкою про причину смерті, а також свідоцтво про смерть останньої, при цьому у зв`язку з тим, що вищевказані документи видані закладом охорони здоров`я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійсними та не створюють юридичних наслідків. У проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено, тому підтвердити смерть своєї дочки у встановленому законом порядку вона позбавлена можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення просила встановити факт смерті особи в певний час.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, звернулася з заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій заявлені вимоги підтримала.

Представник заінтересованої особи - Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

З`ясувавши позицію заявника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

Заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 655 від 10 серпня 1992 року Відділу ЗАГС Костянтинівського міськвиконкому (а.с. 15).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, про що було видано лікарське свідоцтво № 368 з довідкою про причину смерті, що зазначена як Двостороння вірусна пневмонія (а.с. 12), видане закладом охорони здоров`я на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, а також свідоцтво про смерть останньої (а.с. 14), видане реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, які є недійсними та не створюють юридичних наслідків.

Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), листом за вих. № 20.18-62-1307 від 23 грудня 2020 року (а.с. 3) заявниці за наявними документами було відмовлено у проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , оскільки пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті .

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Loizidou v.Turkev , Cyprus v.Turkev , а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v.the Republik of Moldova and Russia ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника та іншим шляхом встановити цей факт неможливо, у проведенні державної реєстрації факту смерті за наявними у заявника документами Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), відмовлено.

Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Костянтинівка Донецької області, - ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк, Донецької області, Україна.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна , 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ21969099), - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Костянтинівка Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені 23 грудня 2020 року, повний текст рішення виготовлений 28 грудня 2020 року.

Суддя