Рішення

від 21.12.2020 по справі 335/4116/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4116/20 2/335/1544/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., представників позивача Мальцевої О.О., ОСОБА_1 , представника відповідача Гришко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод №1 про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ Механічний завод №1 про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне.

Протягом 2016-2019 років між позивачем та відповідачем ТОВ Механічний завод №1 було укладено договори поворотної фінансової допомоги на загальну суму 217842,70 грн., а саме: №23-02/2016 від 23.022016 р. на суму 6236,28 грн.; №01-07/2016 від 01.07.2016 р. на суму 9374,53 грн.; №27-01/2017 від 27.01.2017р. на суму 24999,16 грн.; №03-04/2017 від 03.04.2017 р. на суму 22366,67 грн.; №16-06/2017 від 16.06.2017 р. на суму 17460,00 грн.; №20-10/2017 від 20.10.2017 р. на суму 20211,18 грн.; №28-09/2018 від 28.09.2018 р. на суму 14795,67 грн.; №07-11/2018 від 07.11.2018 р. на суму 39951,30 грн.; №06-12/2018 від 06.12.2018 р. на суму 17447,91 грн.; №20-06/2019 від 20.06.2019 р. на суму 45000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. зазначених договорів Засновник надає Підприємству поворотну фінансову послугу, а останній зобов`язується повернути надані грошові кошти у визначений цим договором строк. Згідно п. 2.3. зазначених договорів поворотна фінансова допомога надається на протязі п`яти років з дати підписання договорів, шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підприємства з особового або іншого рахунку Засновника. Грошові кошти було видано позивачем в готівковій формі за квитанціями до прибуткових касових ордерів: №186 від 23.02.2016 р. на суму 6236,28 грн.; №189 від 01.07.2016 р. на суму 9374,53 грн.; №193 від 27.01.2017 р. на суму 24999,16 грн.; №195 від 03.04.2017 р. на суму 22366,67 грн.; №197 від 16.06.2017 р. на суму 17460,00 грн.; №202 від 20.10.2017 р. на суму 20211,18 грн.; №206 від 28.09.2018 р. на суму 14795,67 грн.; №207 від 07.11.2018 р. на суму 39951,30 грн.; №209 від 06.12.2018 р. на суму 17447,91 грн.; квитанція №ОУ_24363 від 20.06.2019 р. на суму 45000,00 грн.

Згідно з п. 2.4. договорів, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Засновником. Сторонами у п. 3.1. зазначених договорів досягнуто домовленості, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Засновника. Пунктом 3.2 договорів встановлено, що підприємство зобов`язується повернути Засновнику грошові кошти протягом 30 днів з дня отримання вимоги про дострокове повернення коштів.

Відповідно до п. 7.1. договорів, Засновник має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Підприємство.

04.12.2019 року позивачем на адресу ТОВ Механічний завод №1 направлено письмову вимогу №1 від 4.12.2019 р. про дострокове повернення коштів, яку було отримано директором ОСОБА_3 09.12.2019 р., а отже строк дострокового повернення коштів до 09.01.2020 р.

Станом на час подання позову до суду відповідачем поворотна фінансова допомога не повернута, зобов`язання за договорами не виконані, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 217842,70 грн.

Крім того, посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за вищезазначеними договорами, відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати у сумі 1524,90 грн., три проценти річних у сумі 2005,35 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 19.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 41).

07.09.2020 року від представника відповідача адвоката Гришко І.І. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки відсутні докази факту передання грошових коштів за зазначеними позивачем договорами позики, а квитанції, на які посилається позивач у своєму позові, як на підтвердження факту передання грошових коштів, не зареєстровані в журналі реєстрації прибуткових касових документів. Крім того, за даними бухгалтерського обліку в період з 2016 по 2019 роки на підприємстві не здійснювались готівкові операції з одержання готівки на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги, на поточні рахунку відповідача вказані позивачем суми не надходили. Крім того представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності. Так, на думку представника сплив трирічний термін з моменту укладення договорів: №23-02/2016 від 23.022016 р.; №01-07/2016 від 01.07.2016 р.; №27-01/2017 від 27.01.2017р.; №03-04/2017 від 03.04.2017 р., оскільки позивачу станом на 15.05.2020 року було відомо про наявність укладених договорів, а відповідно і пропущено строк позовної давності для стягнення заборгованості за вказаними договорами, у зв`язку з чим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.80-88).

07.09.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_4 (а.с. 79), яке ухвалою суду від 01.10.2020 року залишено без задоволення (а.с.131).

30.09.2020 року від представника позивача адвоката Мальцевої О.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що твердження представника відповідача, щодо неотримання підприємством грошових коштів є хибним, оскільки на підтвердження своїх доводів позивач надав квитанції до прибуткового касового ордеру, які відповідають Положенню про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, які діяли до 04.01.2018 року. З 05.01.2018 року діє Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ №148 від 29.12.2017 року. Відповідно до п. 25 Положення, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим. Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України. Таким чином, для позивача, який укладав договори, доказом внесення грошових коштів є саме квитанції до прибуткового касового ордеру.

Щодо тверджень представника відповідача про сплив позовної давності по договорам, укладеним в період з 23.02.2016 по 03.04.2017 року, представник позивача зазначив про неправильне тлумачення представником відповідача норм чинного ЦК України (а.с.96-101).

На підставі викладених представником відповідача заперечень, разом із відповіддю на відзив представником позивача подано клопотання про виклик та допит свідків, які можуть повідомити суду про обставини, які підтверджують факт виконання з боку позивача договорів про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 118-119), яке ухвалою суду від 01.10.2020 року було задоволено, в судове засідання для допиту викликано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 131).

30.09.2020 року на адресу суду від представника позивача адвоката Мальцевої О.О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів судової справи документів, які підтверджують витрати позивача на правничу допомогу, просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат, відповідно до діючих норм законодавства (а.с. 120).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд позов задовольнити на підставах, викладених у ньому та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог на підставах викладених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та покази свідків, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України ).

Судом встановлено, що 23.02.2016 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 23-02/2016, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 6236,28 грн., що підтверджується копією квитанції прибуткового касового ордеру №186 (а.с. 14,15).

01.07.2016 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №01-07/2016, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 9374,53 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №189 (а.с. 16, 17).

27.01.2017 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №27-01/2017, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 24999,16 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №193 (а.с. 18-19, 20).

03.04.2017 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №03-04/2017, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 22366,67 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №195 (а.с. 21, 21).

16.06.2017 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №16-06/2017, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 17460,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №197 (а.с. 23, 24).

20.10.2017 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №20-10/2017, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 20211,18 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №202 (а.с. 24, 26).

28.09.2018 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №28-09/2018, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 14795,67 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №206 (а.с. 27, 28).

07.11.2018 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №07-11/2018, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 39951,30 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №207 (а.с. 29, 30).

06.12.2018 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №06-12/2018, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 17447,91 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №209 (а.с. 31, 32).

20.06.2019 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Механічний Завод №1 , в особі ОСОБА_7 укладено договір поворотної фінансової допомоги №20-06/2019, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 45000,00 грн., що підтверджується копією квитанції №ОУ_24363 (а.с. 33, 34).

Згідно з п. 2.4. договорів, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Засновником. Сторонами у п. 3.1. зазначених договорів досягнуто домовленості, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Засновника. Пунктом 3.2 договорів встановлено, що підприємство зобов`язується повернути Засновнику грошові кошти протягом 30 днів з дня отримання вимоги про дострокове повернення коштів.

Відповідно до п. 7.1. договорів, Засновник має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Підприємство.

04.12.2019 року позивачем на адресу ТОВ Механічний завод №1 направлено письмову вимогу№1 від 04.12.2019 р. про дострокове повернення коштів (а.с. 35), яку було отримано директором ОСОБА_3 09.12.2019 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.36) та копією опису вкладення (а.с. 37).

Підставою для задоволення позовних вимог позивач зазначив невиконання відповідачем умов договорів після отримання вимоги про дострокове повернення коштів у строк до 09.01.2020 року.

Відповідно до п. 1.1. зазначених договорів Засновник надає Підприємству поворотну фінансову послугу, а останній зобов`язується повернути надані грошові кошти у визначений цим договором строк.

Як передбачено п. 2.2. Договорів поворотної фінансової допомоги, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги за правовою природою є договором позики, відповідно до ст. 1046 ЦК України .

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.3. зазначених договорів, поворотна фінансова допомога надається на протязі п`яти років з дати підписання договорів, шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підприємства з особового або іншого рахунку Засновника.

Згідно з п. 2.4. договорів, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Засновником. Сторонами у п. 3.1. зазначених договорів досягнуто домовленості, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Засновника. Пунктом 3.2 договорів встановлено, що підприємство зобов`язується повернути Засновнику грошові кошти протягом 30 днів з дня отримання вимоги про дострокове повернення коштів.

Відповідно до п. 7.1. договорів, Засновник має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Підприємство.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підтвердили обставини викладені у позові, а саме, зазначили, що між позивачем та відповідачем були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги, гроші були внесені позивачем через касу підприємства, що дійсно підтверджують квитанції до прибуткового касового ордера. На час їх роботи у Товаристві, всі дані про внесення коштів і наявність заборгованості перед позивачем за договорами позики, були відображені у даних бухгалтерського обліку.

Оскільки відповідач у визначений у п. 3.2. Договорів строк - протягом 30 днів з дня отримання вимоги, коштів у сумі 217842,70 грн. позивачу не повернув, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму наданої поворотної фінансової допомоги за вищевказаними договорами.

Вирішуючи вимогу позивача щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов`язання за договорами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу .

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Три відсотки річних від простроченої суми боргу по договору позики підлягають стягненню, оскільки відповідачем не виконуються взяті на себе зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України , а тому позивач має право на стягнення 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання з 10.01.2020 р. по 30.04.2020 р. у розмірі 2005,35 грн. та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період прострочки з 09.01.2020 р. по 09.05.2020 р. у розмірі 1524,90 грн, які виникли на підставі невиконання умов вищезазначених договорів.

У відповідності до ст. ст. 12 , 13 ЦПК України , суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначений розрахунок позивача відповідачем не спростовано, даних, які б спростовували викладені у позові обставини суду не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов`язків, та оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо доводів представника відповідача про сплив позовної давності по договорам укладеним в період з 23.02.2016 по 03.04.2017 року, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно вимог ст. 261 ЦК України, Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки судом встановлено, що вимогу про дострокове повернення коштів відповідач отримав 09.12.2019 року, то відповідно до п. 3.2. вказаних договорів, реалізувати своє право з стягнення коштів в примусовому порядку виникло у позивача на 31 день з моменту отримання вимоги, тобто 09.01.2020 року, а отже застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України у суду не має.

Суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача щодо недоведеності фактів передачі коштів за договорами, оскільки порядок їх внесення визначений умовами договорів, які на час розгляду справи не визнавалися недійсними, та внесення коштів підтверджені квитанціями. Що стосується квитанції про внесення коштів через касу банку на суму 45 000 гривень (а.с. 34), то з неї вбачається, що грошові кошти на рахунок ТОВ Механічний завод №1 внесені позивачем ОСОБА_2 з призначенням платежу - зворотня фінансова допомога, з чого суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми в цій частині.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2181,47 гривень, які підтверджені квитанцією.

Розподіл судових витрат на правничу допомогу судом не вирішується, оскільки позивачем повідомлено про подання відповідної заяви після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод №1 про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, трьох відсотків річних та інфляційних витрат - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод №1 (ЄДРПОУ 25487032, адреса: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 6-А) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у сумі 217842 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 70 копійок, три відсотки річних нарахованих на суму заборгованості за період з 10.01.2020 року по 30.04.2020 року у сумі 2005 (дві тисячі п`ять) гривень 35 копійок та інфляційні витрати у сумі 1524 (одну тисячу п`ятсот двадцять чотири) гривні 90 копійок, а всього стягнути у сумі 221372 (двісті двадцять одну тисячу триста сімдесят дві) гривні 95 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Механічний завод №1 (ЄДРПОУ 25487032, адреса: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 6-А) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одну) гривню 47 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя В.В. Калюжна