Рішення

від 23.08.2007 по справі 3/189-07-5522

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2007 р.

Справа  № 3/189-07-5522

За позовом:

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

До відповідача:

Дочірнього підприємства "Коопзаготпром Березівського районного споживчого

товариства"

Про: стягнення 53270,72 грн.

                                                         Суддя  Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від

позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернувся до

господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд

стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Коопзаготпром

Березівського районного споживчого товариства" основну заборгованість в

сумі 36395,71 грн., пеню в сумі 6129,55 грн., збитки пов'язані з інфляцією в

сумі 9631,34 грн., 3% річних в сумі 1114,12 грн. за договором постачання

НОМЕР_1

Відповідач позовні вимоги визнає

частково з підстав, зазначених ним у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

10 січня 2005 року між Суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1(Постачальник) та Дочірнім

підприємством "Коопзаготпром Березівського районного споживчого товариства"

(Замовник) було укладено Договір постачання НОМЕР_1(надалі за текстом

-Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався поставити, а замовник

приймати хлібобулочні вироби (Товар) в замовленій кількості на суму 100000 грн.

Час поставки та ціна товару визначається домовленістю сторін.

Станом на 26.05.2005р. за

відповідачем рахувалась заборгованість за фактично поставлений товар на суму

37742,80 грн., що підтверджено відповідним актом звірення взаємних розрахунків

за попередній період між позивачем та відповідачем.

У період з 27.05.2007р. по

19.07.2005р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну

суму 39089,89грн.

Загалом позивачем передано

відповідачу у власність товар на загальну суму 70877,91грн., що визнається

позивачем, та підтверджується актами звірення взаємних розрахунків (а.с.

15-24).

Відповідач частково розрахувався з

позивачем на загальну суму 34482,2 грн., в результаті чого за Дочірнім

підприємством "Коопзаготпром Березівського районного споживчого

товариства" рахується заборгованість у розмірі 36395,71 грн., що обопільно

визнано обома сторонами при підписанні акту звірки взаємних розрахунків від

27.07.2006р.

Так як відповідач не виконав свої

договірні зобов'язання належним чином, не розрахувавшись з позивачем за

фактично поставлений Товар, це обумовило дії останнього по зверненню до

господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та

інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства,

дійшов наступних висновків.

Статтею 692 Цивільного кодексу

України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його

прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором

або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу

України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та

інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання

зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.

193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського

Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або

неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення

господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього

заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не

передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення

господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не

доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії

непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов

здійснення господарської діяльності.

Згідно статтям 692, 706 Цивільного

кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття

або  прийняття  товаророзпорядчих  документів  

на   нього,  якщо договором  або 

актами  цивільного  законодавства 

не встановлений інший строк оплати товару, Покупець зобов'язаний

оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем 

у момент укладення договору,  якщо

інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

З огляду на наведене, суд дійшов

висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми

основної заборгованості в розмірі 36395,71 грн. за Договором постачання

НОМЕР_1.

Кірм того, частиною 2 ст.625

Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського

Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді

грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин

зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської

діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського

зобов'язання.         

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу

України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу

України, позовна давність - це строк, 

у  межах  якого 

особа  може звернутися до суду з

вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 258

Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується,  зокрема, 

до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд, перевіривши розрахунок

Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені за Договором постачання НОМЕР_1,

вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача

щодо нарахування ним індексу інфляції на загальну суму 9631,34 грн. та 3%

річних в сумі 1114,12 грн., суд вважає його вірним та таким, що не суперечить

вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене,

суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з

відповідача суми основного боргу в розмірі 36395,71 грн., 3% річних у розмірі

1114,12 грн., індексу інфляції в розмірі 9631,34 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони -пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього

підприємства "Коопзаготпром Березівського районного споживчого

товариства" (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка,

вул. Шевченко, 35), р/р 26002301000376 в Березівському ВОБ №3166, МФО 388186,

код ЄДРПОУ 01784920) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної

особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1) суму основної заборгованості в розмірі

36395 (тридцять шість тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 71 коп., 1114 (одна

тисяча сто чотирнадцять) грн. 12 коп. 3% річних, 9631 (дев'ять тисяч шістсот

тридцять одна) грн. 34 коп. індексу інфляції, 471 (чотириста сімдесят одна)

грн. 41 коп. державного мита та 104 (сто чотири) грн.42 коп. витрат на ІТЗ

судового процесу.

3. В іншій частині позову

відмовити.

Рішення набирає законної сили в

порядку ст. 85 ГПК України.

        Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

Суддя