Рішення

від 22.12.2020 по справі 458/833/20

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/833/20

2/458/428/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретаря судового засідання Сисан С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

04.09.2020 позивач ОСОБА_1 подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є спадкоємцем за заповітом своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 у відповідності до технічного паспорту. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно вона не взмозі в нотаріальному порядку оформити спадкові права, а тому змушена звернутись до суду.

За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 04.09.2020, для розгляду цієї справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 07.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.11.2020 у справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. 13.11.2020 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області не з`явився. 13.11.2020 подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов визнають.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Родинні відносини між позивачкою та ОСОБА_2 підтверджено наданим позивачкою свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 20.08.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що 25.04.2002 Ісаївською сільською радою Турківського району Львівської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений 06.11.1997 секретарем виконкому Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області, яким на випадок своєї смерті розпорядилася всім своїм майном, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом буде мати право заповіла своїй дочці ОСОБА_1 ..

До складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , як вказує позивач, входить право померлої на житловий будинок та господарські будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області від 27.05.2020 №306, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та онуками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області від 27.05.2020 №307, згідно погосподарської книги №4 (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) за 2001-2005 роки, житловий будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області від 27.05.2020 №308, земельна ділянка площею 0,05 га., яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 до дня смерті ОСОБА_2 -25.04.2002 року знаходилася у її постійному користуванні.

Будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася із заявою до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, проте 04.09.2020 нотаріусом їй було відмовлено у оформленні спадкових прав, оскільки не представлено правовстановлюючі документи про право власності на нерухоме майно, що унеможливлює встановити його належність спадкодавцеві.

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок, позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернулася до суду.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд вважає, що на час смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року).

Дані правовідносини регулюються розділом VІІ Спадкове право ЦК УРСР 1963 року, статтею 524 якого визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Згідно правового висновку викладеного у постанові ВС від 25.03.2020 року у справі № 305/235/17, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР 1963 року, якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року (далі - Інструкція).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Наказу директора радгоспу "Комсомолець" від 01.04.1972 №72 з вільного присадибного фонду виділено земельну ділянку під забудову площею 0,06 га., що стверджується свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Турківської районної Ради депутатів трудящих від 20.04.1972 №141 за типовим проектом будівлі №Т-Б-0-2а.

Також, суд встановив, що спірний будинок за адресою АДРЕСА_1 є збудований в 1976 році, що доводиться технічним паспортом, та такий не містить відмітки про самочинне будівництво, а належність будинку покійній доводиться довідкою виконавчого комітету сільської ради.

Також суд встановив, що право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Враховуючи те, що позивач у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) прийняла спадщину за померлою 25.04.2002 матір`ю ОСОБА_2 , оскільки проживала на день смерті із покійною, що підтверджується довідкою виконавчого комітету сільської ради, а отже у встановлений строк вступила в управління та володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця, приймаючи до уваги заяву відповідача, який не заперечує проти позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивач, як спадкоємець майна покійної матері підставно просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у неї відсутній.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі ст.548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. 4, 10, 12, 13, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Ісаївської сільської ради Турківського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами: коморою, стодолою, стайнею, вбиральнею, погрібом, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Ісаївська сільська рада Турківського району Львівської області (адреса: с.Ісаї Турківського району Львівської області, ЄДРПОУ 04373488).

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя О.І. Кшик