Рішення

від 24.12.2020 по справі 483/130/19

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/130/19

Провадження № 2/483/53/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Марчук І.В.,

прокурора Чехліної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицької М. в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Очаківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицька М. звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Очаківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є визнання незаконним та скасування розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 03 жовтня 2008 року № 388, в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею по 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 137645 від 20 жовтня 2008 року для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність сільської ради

Ухвалою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі (том 1 а.с. 55).

Ухвалою цього ж суду від 28 січня 2019 року позовні вимоги щодо інших відповідачів виділені в самостійне провадження (том 1 а.с. 91-94).

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 листопада 2019 року задоволено клопотання заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про залучення Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до участі у справі як правонаступника позивача Миколаївської обласної державної адміністрації (том 1 а.с. 176).

06 лютого 2020 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області задоволено клопотання заступниці керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про часткову зміну позовних вимог: в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку Чорноморській сільській раді Очаківського району Миколаївської області (том 1 а.с. 233).

В обґрунтування позову прокурор зазначила, що розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації № 148 від 06 травня 2008 року надано дозвіл 44 громадянам, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 , на розроблення проекту відведення земельних ділянок площею 4,4 га (0,1 га кожному) у власність для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації № 388 від 03 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 44 громадянам України, в тому числі ОСОБА_1 , земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не наданих у власність або користування в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а 20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457.

19 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457, на підставі вказаного договору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за реєстраційним номером 6067681 та ОСОБА_2 став власником вказаної земельної ділянки.

Вищезазначене розпорядження Очаківської районної державної адміністрації прокурор вважає прийнятим з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, відноситься до земель рекреації та на неї поширюється обмеження щодо використання для індивідуального дачного будівництва. Крім того, надання у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва суперечить містобудівній документації, а саме проекту планування та забудови Очаківського району Миколаївської області та діючому містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Посилаючись на те, що у зв`язку із виявленими порушеннями земельного законодавства, а також, що ані Миколаївська обласна державна адміністрація, ані Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області, до складу якої спірна земельна ділянка перейшла 26 жовтня 2018 року згідно з Рішенням Очаківської районної ради №10, не вживали заходів щодо усунення вказаних вище порушень, прокурор просила про задоволення позову.

В судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити та пояснила, що спірна земельна ділянка згідно з даними публічної кадастрової карти перебуває в межах прибережної захисної смуги, на теперішній час не забудована та перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу укладеного з попереднім власником ОСОБА_1 .

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили (том 2 а.с. 47-51)

13 листопада 2020 року від адвоката Лушникова В.П. в інтересах Чорноморської сільської ради надійшла письмова заява з поясненнями щодо суті спору, які суд не бере до уваги, оскільки датою підпису зазначеної заяви вказано 12 листопада 2020 року, тоді як строк дії наявної в матеріалах справи довіреності 02 листопада 2020 року закінчився (том 1 а.с. 172). Інші документи, які б підтверджували повноваження адвоката діяти в інтересах сільської ради суду не надані.

26 вересня 2018 року від Очаківської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на відсутність суспільного інтересу щодо витребування спірної земельної ділянки та, відповідно, відсутність у прокурора повноважень здійснювати представництво державного органу/органа місцевого самоврядування, просив відмовити у задоволенні позову (том 1 а.с. 77).

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Очаківської районної державної адміністрації №388 від 03 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян (44 особи), у тому числі й відповідачу ОСОБА_1 , для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не наданих у власність або користування, в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (том 1 а.с. 30).

20 жовтня 2008 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 4825184800:03:000:0457 з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (том 1 а.с. 31-32).

19 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за реєстраційним номером 6067681 про те, що ОСОБА_2 є власником вказаної земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №110425953 від 12 січня 2018 року (том 1 а.с. 35-36).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, витягом з Державного земельного кадастру від 15 січня 2018 року підтверджується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457 (том 1 а.с. 33-34).

За даними висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 18 вересня 2008 року № 01-04/5447-05 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 4,25 га, в тому числі спірної земельної ділянки, вказані земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги за межами населеного пункту в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, на час передачі у власність громадянам перебували у державній власності та відносилися до категорії земель сільськогосподарського призначення - пасовищ (том 1 а.с. 37).

За змістом висновку відділу земельних ресурсів у Очаківському районі Миколаївської області від 11 червня 2008 року № 548/01-12, спірна земельна ділянка має обмеження по використанню як така, що розташована в прибережній захисній смузі (том 1 а.с. 38).

За даними відділу в Очаківському районі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області спірна земельна ділянка на час її відчуження перебувала за межами населеного пункту с. Чорноморка (том 1 а.с. 42).

Зі змісту відповіді Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 15 січня 2018 року, наданої на запит прокуратури, за проектом планування забудови Очаківського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 113, земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457 розташована на землях Державного лісового фонду, передбачених для берегоукріплювальних насаджень і її цільове призначення не відповідає передбаченому проектом планування рішенням (том 1 а.с. 44).

Разом з тим, як вбачається з листа Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство від 16 січня 2018 року № 6, спірна земельна ділянка станом на 01 січня 2014 року та 16 січня 2018 року не входила та не входить до земель Державного лісового фонду Очаківського лісництва ДП Очаківське ЛМГ (том а.с. 43).

Після пред`явлення позову, у зв`язку з розширенням меж населеного пункту с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області на підставі рішення Очаківської районної ради № 10 від 26 жовтня 2018 року Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж села Чорноморка Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області , спірна земельна ділянка увійшла та на даний час перебуває у межах населеного пункту села Чорноморка Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (том 1 а.с. 148).

За даними Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані 1268 метрів від урізу води (електронний ресурс, доступ за посиланням: https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) (том 1 а.с. 118).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, суд виходить з такого.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування передбачені ст. 122 ЗК України.

Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 5 цієї статті врегульовано, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

За змістом ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм тощо.

Згідно з частиною 9 статті 88 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом наведених правових норм (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60, 62 ЗК України та ст.ст. 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст. 83, 84 цього Кодексу.

Фактичне перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги на відстані не більше 1268 метрів від урізу води підтверджується даними публічної кадастрової карти.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з комплексного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідача з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент її передачі відносилась до земель водного фонду, перебувала в межах прибережної захисної смуги.

Наведеними нормами земельного та водного законодавства передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть передаватися лише у користування та для спеціально визначених цілей.

Отже чинне законодавство не передбачає правових підстав для передачі земель прибережних смуг у приватну власність.

У преамбулі до Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до частини 1 статті 6 ВК України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

За змістом частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, Очаківською РДА при прийнятті оспорюваного розпорядження в частині надання у власність відповідача земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, для індивідуального дачного будівництва були порушені норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження в наведеній частині.

Оскільки відповідне розпорядження підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, державний акт, який посвідчує набуте право, також має бути визнаний недійсним.

Вирішуючи позов в частині витребування земельної ділянки від відповідача ОСОБА_2 , суд виходить з такого.

Способи захисту цивільних прав визначаються статтею 16 ЦК України, і їх перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018р. у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вирішуючи спір, суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Так, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини .

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на наведене, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення спірної земельної ділянки державі із володіння відповідача ОСОБА_2 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідач ОСОБА_2 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка відноситься до земель водного фонду, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на пасивність усіх інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які б мали вчасно виявити та відреагувати на незаконність передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх підстав та повноважень для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки прокурор свій процесуальний обов`язок доказування виконала - надала суду належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка була передана з порушенням вимог земельного законодавства і підлягає поверненню власнику, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом прокурором сплачено 72242 грн. за всі позовні вимоги, пред`явлені до Очаківської районної державної адміністрації та 46 громадян - відповідачів за первісним позовом - до роз`єднання позовних вимог (том 1 а.с. 1).

18 жовтня 2018 року прокурором доплачено 56384 грн. (том 1 а.с. 85), тобто всього сплачено 128626 грн. судового збору.

В первісному позові прокурором заявлено 73 позовні вимоги, з яких 37 немайнових і 36 - майнових.

Кожна з позовних вимог була оплачена судовим збором в розмірі 1762 грн. (128626 грн. : 73).

В справі, яка розглядається, заявлено три вимоги, дві з яких немайнові і одна - майнова, а тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 925 грн. 05 коп., з яких 881 грн. - за вимогу про визнання недійсним державного акту (1762 грн. : 2) та 44 грн. 05 коп. - частина судового збору за вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження (1762 грн : 40 - Очаківська РДА та 39 осіб, стосовно яких прийнято оскаржуване Розпорядження і які є відповідачами за первісним позовом).

З відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 1784 грн. 59 коп., з яких 1762 грн. - за вимогу майнового характеру, крім того, при поданні заяви про забезпечення позову прокурором сплачено 881 грн. судового збору (том 1 а.с. 56).

Оскільки ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено - накладено арешт на 39 земельних ділянок, в тому числі земельну ділянку ОСОБА_2 (том 1 а.с. 68-71), а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню частина судового збору, сплаченого прокурором за подання такої заяви, а саме в розмірі 22 грн. 59 коп. (881 грн : 39)

З відповідача Очаківської районної державної адміністрації підлягає стягненню судовий збір в сумі 882 грн. 13 коп., з яких 881 грн. - за вимогу про визнання недійсним та скасування державного акту (1762 грн. : 2) та 1 грн. 13 коп. - частина судового збору за вимогу немайнового характеру - визнання незаконним та скасування розпорядження (44 грн. 05 коп. : 39 - особи, стосовно яких прийнято оскаржуване Розпорядження і які є відповідачами за первісним позовом).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицької М. в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Очаківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 388 від 03 жовтня 2008 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності не наданих у власність або користування, в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 137645 від 20 жовтня 2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010802101414 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457 для індивідуального дачного будівництва, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04377184) земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0457, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області.

Стягнути з Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області (місцезнаходження: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Соборна, 7-а, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056531) на користь прокуратури Миколаївської області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910048) 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривень 13 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 05 коп. в рахунок сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області 1784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) гривні 59 коп. в рахунок сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 24 грудня 2020 року.

Головуючий: