Постанова

від 11.12.2020 по справі 490/7498/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/7498/20 від11.12.2020

н\п 3/490/3729/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7498/20

н\п 3/490/3729/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2020 року м.Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м.Миколаєва Медюк С.О., при секретарі Гудковій Є.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 01.11.2020 року серії АА №057092, 01.11.2020 року близько 12:10 год. в м.Миколаєві по вул.Пушкінська, 18, водій ОСОБА_1 , здійснював перевезення пасажирів т/з Mercedes Benz 312 D д.н.з. НОМЕР_2 в режимі маршрутного таксі по маршруту №56, перевізник ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс , та перевозив пасажирів у кількості більшій ніж передбачено технічними характеристиками, а саме у кількості 24 пасажири при кількості сидячих місць 19, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , чим порушив вимоги абзацу 1 підпункту 2 п.11 постанови КМУ від 22.07.2020 року №641 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 21.10.2020 року №972).

В судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, викладені в протоколі, визнав та пояснив, що так вийшло, бо було дві родини з дітьми.

Дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020 року внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст.44-3, наступного змісту: Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Таким чином, адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

При цьому, у ст.ст.1, 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них.

Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020 року №641 (зі змінами та доповненнями), на всій території України з 01.08.2020 року по 31.12.2020 року встановлено карантин із введенням ряду обмежень.

Зокрема, п.п.2 п.11 встановлено, що здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.

Із аналізу вказаних нормативно-правових актів, встановлено, що дійсно у зв`язку з введенням в Україні карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусу СOVID-19 було прийнято обмеження, у тому числі, у здійсненні регулярних пасажирських перевезень на міських маршрутах автомобільними транспортними засобами, які здійснюють суб`єкти господарювання - керівники відділів, управлінь, комунальних підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Пунктом 39 вказаної Постанови КМУ рекомендовано органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності забезпечити:

- на період дії карантину з метою обмеження скупчення осіб в транспорті та на шляхах прямування на роботу/з роботи застосування за можливості гнучкого режиму робочого часу, який, зокрема, передбачає різний час початку і закінчення роботи для різних категорій працівників, дистанційну (надомну) роботу.

Відповідно до ст.7 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , обов`язки, щодо виконання санітарних та протиепідемічних заходів покладається на підприємства, установи і організації та їх власників.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП, з урахуванням банкетної норми, визначає спеціального суб`єкта - суб`єкта господарювання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, інспектором поліції надано лише протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, в якому вказує, що правопорушення зафіксовано на нагрудну камеру, але надати запис не є можливим через відсутність дисків для запису.

При цьому, з наданих матеріалів не встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону, як фізична особа-підприємець (таких доказів матеріали справи не містять), а згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, він працює водієм в ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс . Однак, вказана обставина не підтверджена належними доказами.

З відкритих джерел, а саме за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result вбачається, що ТОВ ВКФ Гуриг-Сервіс ЄДРПОУ 35320162, зареєстровано у встановленому законом порядку, як суб`єкта господарювання - юридичної особи з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма , основний вид діяльності - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Таким чином, судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не є суб`єктом тих дій, які викладені у протоколі, і за вчинення яких наступає відповідальність, передбачена саме ст.44-3 КУпАП.

Крім цього, окремо слід зазначити, що в протоколі інспектор зазначає, що кількість місць для сидіння - 24, однак жодного належного та допустимого доказу (свідоцтво про реєстрацію т/з, тощо) до матеріалів справи не додано, а відповідно, суд позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі.

Окремої уваги заслуговує також відсутність у наданих суду доказах, посилань на причину зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки саме лише посилання на здійснення працівниками поліції контролю за додержанням виконання постанови КМУ, не визначає правомірність зупинки транспортного засобу в період карантину (без наявності міжвідомчих актів чи рішень, які б надавали їм таке право) за відсутності доказів допущення його водієм порушень ПДР України.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. За таких обставин, відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги, передбачені підпунктом 2 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641, не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Отже, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення від 01.11.2020 року серії АА №057092 оцінка правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи, що встановлені в судовому засіданні та підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст.44-3 КУпАП.

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), Малофєєва проти Росії (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), Карелін проти Росії (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст.44-3 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, враховуючи викладене вище, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Такі висновки суду узгоджуються з Рішенням Конституційного суду України від 28.08.2020 року у справі № 10-р/2020, в якому Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі, не містять всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.33-35, 44-3, п.1 ст.247, ст.ст.280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.О. Медюк