Рішення

від 14.12.2020 по справі 648/3612/19

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/3612/19

Провадження № 2/648/145/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Білозерський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Онофрійчук Л.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петряєва В.В.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Орловцевої М.О.,

третьої особи: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області в залі судових засідань № 4 Білозерського районного суду Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, мотивуючи позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років помер ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після його смерті є він - позивач у справі (син спадкодавця), відповідачка ОСОБА_2 (онука спадкодавця) та третя особа: ОСОБА_3 (син спадкодавця).

В останні роки свого життя ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, у зв`язку з похилим віком та тяжкою хворобою він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, яку надавали йому сини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В свою чергу відповідачка на прохання спадкодавця, а також його дітей надавати йому допомогу ухилялася; діда не відвідувала, його самопочуттям та здоров`ям не цікавилася.

Просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 5 листопада 2019 року у справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадженя та призначено підготовче судове засідання.

20 грудня 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Петряєв В.В. позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Орловцева М.О. у задоволенні позову просили відмовити, у відзиві на позов зазначили, що дід до часу своєї смерті самостійно пересувався та себе обслуговував, отримував увагу та піклування з боку всіх спадкоємців. До народження дітей (двійнят) у 2010 році вона більше часу приділяла бабусі, яка померла у грудні 2010 року та діду. Однак з 2012 року після розірвання шлюбу вона самостійно, без сторонньої допомоги виховує дітей; одночасно, не зважаючи на скрутне становище та велику зайнятість, завжди проявляла турботу до дідуся, навідувала його в лікарні.

Третя особа ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, покази свідків, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 4 , частиною 1 статті 5 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно пунктів 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно статті 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 88 років в селі Федорівка Білозерського району Херсонської області, про що 24 квітня 2019 року складено відповідний актовий запис № 125, і про що свідчить свідоцтво про смерть останнього серії НОМЕР_1 , видане Білозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Після смерті останнього відкрилася спадщина.

Відповідно до спадкової справи № 45/2019, заведеної приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Луб`янським А.В. 8 серпня 2019 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємцями за законом після останнього є його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.

Крім того, з відповідною заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка ОСОБА_6 , який був сином ОСОБА_5 та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_7 , якому 24 жовтня 2019 року було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно: земельну ділянку, площею 6,5900 га, кадастровий номер 6520387300:04:023:0001, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, к. 22/1, належної спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ХС № 001727.

Факт родинних зв`язків, як позивача, третьої особи та відповідачки із спадкодавцем не заперечується.

Таким чином, спадкування здійснюється як за законом, так і за заповітом.

У своєму позові позивач послався на те, що в останні роки свого життя ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, у зв`язку з похилим віком та тяжкою хворобою він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Із довідки виданої завідувачем Дар`ївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Островським С.Т. № 45 від 18 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував на обліку в амбулаторії. В останні 2-3 роки потребував постійного стороннього догляду, неодноразово був оглянутий лікарем ОСОБА_8 . Неодноразово проводилась інтенсивна терапія, перебував на денному стаціонарі. Потребував постійного лікування. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та йому було встановлено посмертний діагноз: хронічна серцево-судинна недостатність, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Допитаний в якості свідка завідувач Дар`ївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_8 підтвердив обставини викладені у довідці, додатково пояснив, що у 2019 році він 4-5 разів бачив ОСОБА_5 , їздив в село Федорівку оглянути хворого і зробити призначення. Хтось йому робив ін`єкції, за ним доглядали. Лікуватися ОСОБА_5 почав з 2015 - 2016 років.

Однак, ані покази свідка ОСОБА_8 , ані довідка видана цим свідком не підтверджені належним чином, зокрема амбулаторною карткою особи, виписками хворого денного стаціонару (стаціонарного хворого), епікрізами, листками призначення, різного роду медичними дослідженнями (результатами аналізів, кардіограмою та ультразвуковою діагностикою серця, флюорографією).

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_5 проживав з нею по сусідству. Десь за рік до смерті ОСОБА_5 почав почувати себе погано, зимою був у лікарні, потребував догляду, сам пересувався. За ОСОБА_5 доглядали його сини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також їхні сім`ї, вони приносили їжу та прибирали, також обробляли город. Онуку ОСОБА_12 вона не бачила, та ОСОБА_5 скаржився, що ОСОБА_12 не приходить до нього та не приводить правнуків.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_5 проживав з ним по сусідству сам, але йому допомагали сини зі своїми сім`ями, зокрема носили їс ти, обробляли город. Онуку ОСОБА_12 у ОСОБА_5 він не бачив.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ОСОБА_5 проживав з ним по сусідству сам, за ним доглядали діти, приносили їжу. ОСОБА_5 ходив з палицею, стан його здоров`я був нормальним. Онука до ОСОБА_5 не приходила, однак він на неї не скаржився.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що ОСОБА_5 проживав з нею по сусідству та йому допомагали його діти, приносили їжу, обробляли город та прибилали в будинку. Вона особисто не бачила, щоб онука ОСОБА_12 приходила до нього, однак він на неї не скаржився. ОСОБА_5 пересувався сам з палицею, матеріально був забезпечений, але потребував опіки, а саме догляду. Коли ще була жива дружина ОСОБА_5 , то внучка ОСОБА_12 приходила до них разом зі своїми дітьми. Вона не знає, чи провідувала ОСОБА_12 дідуся коли той був у лікарні, але на його похоронах вона була.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що ОСОБА_5 проживав з ним по сусідству. Після смерті дружини ОСОБА_5 проживав один, діти, а саме сини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 носили йому їсти. Онуку ОСОБА_12 він не бачив, та ОСОБА_5 про неї не говорив. Зимою ОСОБА_5 лікувався в лікарні, а загалом почував себе добре.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . Протягом багатьох років працює соціальним працівником у Федорівській сільській раді Білозерського району Херсонської області та два рази на тиждень бачилася із ОСОБА_5 та спілкувалася з ним. Вона цікавилася чи йому щось потрібно, але він відповідав, що у нього все є, і йому нічого не потрібно. ОСОБА_12 десь раз на місяць спілкувалася із дідом на вулиці, частіше ходити до нього не могла, так як має на утриманні двох малолітніх дітей, які часто хворіють та проживає одна. Вона як соціальний працівник пропонувала ОСОБА_10 та ОСОБА_11 оформити догляд за ОСОБА_5 , однак ті їй відмовили. В лютому ОСОБА_5 був у лікарні та вона купувала йому ліки, гроші за ліки їй згодом повернули сини, хоча вона не просила їх про це. Крім того, вони з ОСОБА_12 були на похоронах ОСОБА_5 , вона дала синам 400 грн та допомагала фізично.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України ).

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у -статтях 1261, 1265 цього Кодексу .

Згідно статті 1258 ЦК України , спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу .

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України ).

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 6 Постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № , правило абзацу 2 частини 3 статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України . Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку із чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадщину на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України потрібно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки, остання мала можливість її надати, проте ухилялася від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, ухилення від надання допомоги спадкодавцеві характеризується умисною формою вини.

Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: 1) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 2) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; 3) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання.

Позивач обґрунтовує свої вимоги про усунення відповідачки від права на спадкування після смерті дідуся тим, що останній був особою похилого віку, мав тяжку хворобу, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, однак відповідачка на прохання спадкодавця, позивача та третьої особи надати допомогу дідусю навмисно відмовлялася, навіть не відвідувала його і не цікавилася його самопочуттям та здоров`ям

Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані.

Разом з цим, суд вважає недоведеним факт умисного ухилення ОСОБА_2 від надання підтримки та допомоги своєму дідусеві. З установлених обставин вбачається, що відповідачка постійно проживала окремо від дідуся, є малозабезпеченою особою. Натомість, догляд за ОСОБА_5 здійснювали його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується показами свідків, які були допитані у судовому засіданні. Відповідачка знала про здійснення такого догляду за дідусем. Даних, які б вказували на необхідність надання ОСОБА_5 допомоги саме відповідачкою, як і можливість надання нею такої допомоги, матеріали справи не містять.

Слід звернути увагу і на те, що одним із спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_5 є і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (онук), а із пояснень позивача та третьої особи вбачається, що догляд за батьком здійснювали тільки вони, зазначена інформація міститься у довідці та акті обстеження Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, про те, що догляд за ОСОБА_5 здійснювали його сини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , також вони провели поховання батька, однак позов позивачем пред`явлено вибірково тільки до ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, за відсутності встановлення судом одночасно трьох необхідних обставин для вирішення питання про усунення від спадкування після смерті ОСОБА_5 на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України, а саме, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування спадкодавця у безпорадного стану, умисного ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцю чи її бездіяльності, спрямованої на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, а також того, що спадкодавець потребував такої допомоги саме від відповідачки, суд першої дійшов правильного відсутність підстав для усунення відповідачки ОСОБА_2 від права у спадщині після померлого ОСОБА_5 , а відтак і про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд приймає до уваги пояснення самої відповідачки, якій на момент смерті її батька ОСОБА_6 виповнилось тільки 16 років та яка суду пояснила, що ОСОБА_5 до часу своєї смерті самостійно пересувався та себе обслуговував, вона провідувала дідуся, купувала йому ліки, дідусь не просив у неї допомоги, навпаки жалів її, питав, як вона сама справляється із двійнятами.

Також суд оцінює матеріальне становище відповідачки, зокрема, що вона не мала постійного місця роботи, працювала тимчасово, та отримала в 2019 році допомогу, як малозабезпечена сім`я в загальній сумі 16 779 грн 55 коп. Відповідно до свідоцтв про народження (серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 ) у відповідачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 народилися сини ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які відповідно до довідок Дар`ївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 16 листопада 2019 року перебувають на диспансерному обліку, як часто хворіючі респіраторними вірусними інфекціями, гострими бронхітами. Дітей відповідачка виховує сама, як підтверджується довідкою Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 837 від 18 листопада 2019 року, так як шлюб між нею та батьком дітей ОСОБА_20 розірвано 5 жовтня 2012 року.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 1216, 1222, 1223, 1224, 1258, 1261, 1269 ЦК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 24 грудня 2020 року.

Суддя Сокирко Л.М.