Рішення

від 10.11.2020 по справі 741/307/20

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/307/20

Провадження № 2/741/414/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 10 листопада 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що на підставі рішення Носівської міської ради народних депутатів від 22 березня 2001 року № 61 йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,17 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області, та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 005079. При виготовленні технічної документації на цю земельну ділянку було виявлено, що в державному акті серії ІV-ЧН № 005079 наявна помилка, а саме згідно протоколу розпайовки за ним (позивачем) числиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5,39 га, а у державному акті зазначено земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 6,17 га. Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 вересня 2019 року було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, оскільки площа земельної ділянки, що вказана у кадастровому плані технічної документації не співпадає із площею земельної ділянки, зазначеній у державному акті. У зв`язку із цим він (позивач) не має можливості зареєструвати право власності на належну йому земельну ділянку.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 005079, виданий 23 березня 2002 року на підставі рішення Носівської міської ради народних депутатів від 22 березня 2001 року № 61, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 183;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,3891 га, кадастровий номер 7423810000:02:004:0522, яка розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи провести без його участі.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника. Крім цього, представник відповідача просив суму сплаченого судового збору покласти за рахунок позивача у зв`язку із тим, що міська рада не вчиняла жодних дій, які б порушували права позивача.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що у вирішенні цієї справи покладається на розсуд суду, просив розгляд справи проводити без їх участі.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 23 березня 2002 року на підставі рішення Носівської міської ради народних депутатів від 22 березня 2001 року № 61 на ім`я ОСОБА_1 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 005079, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 183, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,17 га, яка розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 12).

З матеріалів справи (а.с. 7) вбачається, що при виготовленні технічної документації на цю земельну ділянку було виявлено, що в державному акті серії ІV-ЧН № 005079 наявна помилка, а саме згідно протоколу розпайовки за ним (позивачем) числиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5,39 га, а у державному акті зазначено земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 6,17 га.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 вересня 2019 року було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про зазначену земельну ділянку, оскільки площа земельної ділянки, що вказана у кадастровому плані технічної документації не співпадає із площею земельної ділянки, зазначеній у державному акті, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Верховний Суд України за наслідками розгляду касаційних скарг у аналогічних справах № 6-103цс12 та № 6-46цс14 прийшов до висновків, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховувати суди, про те, що визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Крім цього, суд зауважує, що іншим шляхом, аніж через судову процедуру, позивач не в змозі в даному випадку захистити свої права.

Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 005079 порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Обґрунтовуючи позов в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 5,3891 га, кадастровий номер 7423810000:02:004:0522, позивач посилався на положення ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як підставу набуття права власності на земельну ділянку позивач послався на список власників земельних часток (паїв), пояснювальну записку до технічної документації із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач, з вимогами до якого звернувся позивач, не оспорює та не заперечує право власності позивача на земельну ділянку площею 5,3891 га, кадастровий номер 7423810000:02:004:0522, тоді як положення ст. 392 ЦК України вимагають доведення порушення відповідачем права власності (оспорювання або невизнання), за захистом якого звертається позивач, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 005079, виданий 23 березня 2002 року на підставі рішення Носівської міської ради народних депутатів від 22 березня 2001 року № 61, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 183.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв