Ухвала

від 24.12.2020 по справі 127/27833/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/27833/20

Провадження №11-сс/801/912/2020

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

слідчого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2020, якою відмовлено в задоволенні клопотання про арешт на майно в межах кримінального провадження № 42020020000000215 від 22.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління Головного управління ДФС у Вінницькій області підполковник податкової міліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Вінницької обласної прокуратури в межах кримінального провадження №42020020000000215 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України звернувся з клопотанням про арешт майна, вилученого 08.12.2020 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2020 у задоволенні вказаного клопотання про арешт майна було відмовлено.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що слідчим не доведено обставин, на які він посилається у клопотанні.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна у даному кримінальному провадженні.

Апелянт вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і прийнято рішення без врахування всіх обставин, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та доводів апеляційної скарги, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, думку представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Розглянувши клопотання слідчого та відмовивши в його задоволенні, слідчий суддя, на думку колегії суддів, дійшов цілком правильного висновку про недоведеність органом досудового розслідування необхідності такого арешту.

Зазначені висновки слідчого судді відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст. 131КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Згідно зі ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів наданих суду, в провадженні СУ ГУ ДФС у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 42020020000000215 від 22.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України.

Згідно даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, 27.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що службові особи ТОВ Вороновицьке ХПП, (код за ЄДРПОУ 38783374, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця) шляхом використання підконтрольних суб`єктів господарювання ПП СІС Груп та ПП Престиж сервіс в період 2019-2020 років, ухилились від сплати ПДВ, шляхом проведення фіктивних операцій з купівлі сільськогосподарської продукції та послуг по її перевезенню, безпідставно сформували податковий кредит з ПДВ у сумі 4267 тис. грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Крім того, службовими особами ТОВ Вороновицьке ХПП (код за ЄДРПОУ 38783374, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця) в період 2019-2020 р.р. з метою приховування походження сільськогосподарської продукції, придбаної за необліковану готівку у сільськогосподарських виробників, здійснюється її приймання на зберігання від підконтрольних суб`єктів господарювання ПП СІС Груп та ПП Престиж сервіс, з подальшим фіктивним оформленням придбання цієї продукції від вказаних суб`єктів господарювання та одночасним незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом положень ч. 1 ст.173 КПК України, обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна, доказів розміру шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, доказів самого факту завдання шкоди ї розміру цієї шкоди, а також наявності цивільного позову.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Встановивши зазначені обставини, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання слідчого про необхідність арешту вилученого майна, та врахувавши положення ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства і доводи апеляційної скарги з цього приводу їх не спростовують.

Слідчий просить накласти арешт на майно, яке вилучено 08.12.2020 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном. В обґрунтування підстав для накладення арешту на вказане майно зазначає, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що вилучення майна в ході проведення обшуку було проведено неналежним чином та здійснено з порушенням вимог КПК України.

В процесі вилучення майна в ході обшуку не було складено чіткого реєстру документів, що були вилучені, а отже наразі неможливо встановити, які саме оригінали первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку були вилучені слідчим, оскільки при їх вилученні та описі здійснювалося без конкретизації самих документів.

У протоколі не зазначено індивідуально-визначених ознак документів, що зберігались у папках швидкозшивачах, які були вилучені. Таким чином, протокол обшуку не містить будь-яких ідентифікуючих ознак відшуканого майна. Зокрема, наявних написів, відмінних ознак, будь-яких інших характеристик тощо.

Колегія суддів погоджується з мотивами слідчого судді та вважає їх обґрунтованими, адже не зазначення вирізняючих від інших предметів індивідуальних ознак вилученого майна породжує сумніви, що в ході проведення обшуку було вилучено саме ці предмети та документи.

Окрім того, що слідчим не вказано чіткого переліку документів, які були вилучені, також не обґрунтовується доцільність накладення на них арешту.

На думку колегії суддів, ухвала слідчого судді є обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги.

В даному випадку матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про існування сукупності підстав для накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події майно з підстав, зазначених в клопотанні слідчого.

Істотних порушень вимог КПК України, які стали б безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення колегія судді не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2020, якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління Головного управління ДФС у Вінницькій області підполковника податкової міліції ОСОБА_9 про арешт майна, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4