Постанова

від 16.12.2020 по справі 601/1840/16

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1840/16Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/979/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ходоровський М. В.,

секретаря - Іванюти О. М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Янчишина В. Й.,

відповідача - ОСОБА_2 та його представника - адвоката Сідорової І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 601/1840/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Великомлинівецької сільської ради, треті особи Кременецька районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку та усунення перешкод в користуванні проїжджою частиною дороги, визнання недійсними рішень державного акту на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації, -

ВСТАНОВИв:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Великомлинівецької сільської ради, треті особи Кременецька районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкоди у користуванні проїжджої частини дороги від її житлового будинку від АДРЕСА_1 до дороги по АДРЕСА_2 шляхом знесення кам`яного муру довжиною 140 метрів, який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Просила суд визнати недійсним Рішення шостого скликання шістнадцятої сесії від 25.05.2012 року №326 Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання документів , що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 та визнати недійсним рішення шостого скликання шістнадцятої сесії від 25.05.2012 року №325 Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 . Визнати недійсними та скасувати Витяги на право власності спірними земельними ділянками з кадастровим номером 6123486200020010549 площею 0,1682 га на ім`я ОСОБА_3 а та кадастровим номером 6123486200020010020 площею 0, 1111 га., яка належить ОСОБА_2 .

В обгрунтування вимог зазначала, що В 1973 році Великомлинівецькою сільською радою сім`ї ОСОБА_1 , а саме чоловікові ОСОБА_6 надано план земельної ділянки під забудову, згідно якої поруч її будинковолодіння наявна дорога шириною не менше 6-7 метрів, яка вела із АДРЕСА_2 , що підтверджується кресленням плану під забудову по АДРЕСА_1 , для ОСОБА_6 ..

Вказує, що в липні 2016 року вона отримала рішення Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 25.05.2012 року №325, №326, якими передані у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після прийняття даного спірного рішення Великомнівецькою сільською радою, відповідачі порушуючи добросусідські відносини, діючі норми ДБН, неправомірним шляхом побудували кам`яну огорожу і таким чином обмежили позивачу та іншим жителям с.Великі Млинівці вільний проїзд та прохід дорогою із АДРЕСА_3 , тим самим створили несприятливі умови проживання у с. Великі Млинівці.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Великомлинівецької сільської ради, треті особи Кременецька районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку та усунення перешкод в користуванні проїжджою частиною дороги, визнання недійсними рішень державного акту на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.09.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зазначила ,що судом першої інстанції не враховано, що до облаштування межових знаків відповідачами ширина дороги становила 6-7 метрів, а тепер не більше 1.50-2.00 метрів (від камінного мура відповідачів до мура третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Однак, фактична відстань для проїзду чи проходу складає не більше 1 метра площі, що є неприпустимим для проїзду власним автомобільним та гужовим транспортом.

Зазначає, що у висновку судової земельно-технічної експертизи № 561/18-22 від 31.08.2018 року експерт вказав, що згідно пункту 2 Додатку 3.1 Державних будівельних норм ДБН 360-92** при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових будинків, ширина проїзду повинна бути не менше 3.5 м.

Вказує, що вулиця Садова у с. Великі Млинівці має довжину 170 метрів, і жодного кільця розвороту та майданчика немає, хоча реально було кільце розвороту, до моменту передачі земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 . Внаслідок прийняття відповідачем Великомлинівецькою сільською радою рішення від 25.05.2012 року, було передано у власність частину дороги загального користування від АДРЕСА_3 , у тому числі було передано у власність кільце розвороту, яке було перед в`їздом на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , де вона проживає, а тому не може заїхати великогабаритним транспортом на свою земельну ділянку, у тому числі пожежною машиною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Сідорова І. А. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Зокрема зазначає, що жодним документом, який належить до містобудівної документації села Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області, не передбачено проїзду (дороги) між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з однієї сторони та земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з іншої сторони.

Стверджує, що висновки експерта, що наведені в первинній судовій земельно-технічній експертизі, що стосуються порушення ДБН та накладення земельних ділянок Островських на проїжджу частину дороги, - нівелюються, оскільки при проведенні цієї експертизи судовий експерт не взяв до уваги, що схематичні плани будівельних кварталів № 1 та № 2 с. Радянське (В.Млинівці) в М 1:500 не належать до містобудівної документації і дорога у спірному місці не передбачена.

Також зазначає, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , має ті ж межі, які були у попереднього землекористувача. Ці межі встановлені при виготовленні технічної документації із землеустрою та погоджені із усіма суміжними землекористувачами, в тому числі Великомлинівецькою сільською радою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Янчишин В. Й. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сідорова І. А. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2020 року - без- змін, оскільки вважають його законним та обґрунтованим.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, хоч належним чином були повідомлені про час і місце судове засідання .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Великомлинівецької сільської ради від 25 травня 2012 року №325 ОСОБА_3 , передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_3 №778 від 24.03.2014 року зроблено поділ земельної ділянки (кадастровий номер 6123486200:02:001:0019) на площу 0,1682 га (кадастровий номер 6123486200:02:001:0549) та площу 0,0818 (кадастровий номер 6123486200:02:001:0550).

Згідно з договором купівлі продажу житлового будинку від 24 квітня 2013 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок становить 0,1111 га, кадастровий номер: 6123486200:02:001:0020.

Рішенням Великомлинівецької сільської ради №489 від 26 квітня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_2 , на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1111 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової і громадської забудови в АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка по АДРЕСА_4 з кадастровим номером 6123486200:02:001:0020 згідно відомостей про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно належить ОСОБА_2 (дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 01.07.2013 року реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 2013162).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, земельна ділянка площею 0,1111 га кадастровий номер 6123486200:02:001:0020 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землі житлової та громадської забудови, що розташована в АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 .

Відповідно до технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_4 вбачається, що на замовлення ОСОБА_2 ФО-П ОСОБА_9 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1111 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою АДРЕСА_4 .

Великомлинівецька сільська рада, розглянувши звернення ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 щодо зміни проїжджої частини та будівництва житлового будинку повідомила, що згідно рішення сесії Великомлинівецької сільської ради від 11.05.2007 року №181 вирішено залишити прохід із АДРЕСА_4 без змін, оскільки генеральний план забудови провулка Садовий не виготовлявся. Дорогу з провулка Садовий на вулицю Шевченка зробити не можливо, так як згідно діючих ДБН, будуть порушені норми відстаней від дороги до житлових будинків. ОСОБА_2 є власником присадибної ділянки, що підтверджується; державним актом на землю, і має право здійснювати будівництво житлових, господарських чи інших будівель за наявності дозвільних документів, у відповідності до чинних ДБН, що стверджується повідомленням Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 127 від 30.05.2016 року та рішенням №181 від 11.05.2007року.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.12.2003 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2003 року, ОСОБА_5 є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно інформації Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області №286 від 14.09.2017 року, схематичний план будівельного кварталу №2 с. Радянське, що складений Кременецьким бюро технічної інвентаризації 20 жовтня 1974 року, рішенням сесії та виконавчого комітету Великомлинівецької сільської ради не затверджувався.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 561/18-22 від 31.08.2018 року, порушення землекористування, зокрема, порушення меж накладення вказаних земельних ділянок і вимог нормативно-правових актів проїжджу частину дороги (провулка) та відповідно до правовстановлюючих документів на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 кадастровий номер 6123486200:02:001:0020, розташованій в с. Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області має місце. Земельна ділянка ОСОБА_2 в районі новозведеного фундаменту для житлового будинку зміщена в сторону АДРЕСА_3 в середньому на 0.50 - 0.60 м. Фактичне розташування розпочатого будівництва житлового будинку відносно меж земельних ділянок правовстановлюючим документам на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 6123486200:02:001:0020 не відповідає. Невідповідність полягає в зміщенні фундаменту розпочатого будівництва житлового будинку в сторону проїжджої частини вул. Садової в середньому на 0.35 м. Фактична відстань для вільного проходу, проїзду та виїзду жителям с. Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області зі сторони АДРЕСА_4 до житлового будинку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 становить від 3.05 до 1.60 м. Для проїзду легковим та вантажним автотранспортом відстань є недостатньою.

Згідно висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № 1514/19-22 від 24.03.2020 року схематичні плани будівельних кварталів № 1 та № 2 с. Радянське в М 1:500, складені Кременецьким БТІ відповідно 10 та 20 жовтня 1974 року до містобудівної документації с. Великі Млинівці Кременецького району, яка може використовуватись з метою планування та забудови території населеного пункту не належить і являється схематичним технічним документом.

Містобудівною документацією села Великі Млинівці Кременецького району проїзд між земельними ділянками ОСОБА_3 ОСОБА_2 з однієї сторони та земельними ділянками ОСОБА_4 на ОСОБА_5 з іншої сторони не передбачений.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того , що позивачкою не доведено порушення її права та створення відповідачами перешкод у користуванні спірної земельної ділянки яка використовується як прохід до АДРЕСА_4 . При прийнятті рішення суд встановив, що містобудівною документацією села Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області проїзд між земельним ділянками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з однієї сторони та земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з іншої сторони не передбачений. Земельні ділянки відповідачів приватизовані відповідно до законодавства, а проїзд до будинку позивачки передбачений з іншої сторони

З таким рішення місцевого суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно із статтею 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до частини третьої статті 71 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не повністю дав оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи № 561/18-22 від 31 серпня 2018 року, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На думку колегії суддів судом першої інстанції вірно не взято до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи № 561/18-22 від 31 серпня 2018 року на який посилається позивачка як на підтвердження спірного заїзду а не пішоходного проходу, оскільки судовий експерт при складанні висновку брав до уваги схематичні плани будівельних кварталів № 1 та № 2 с. Радянське (В.Млинівці) в М 1:500, складені Кременецьким БТІ 10 та 20 жовтня 1974 року, на яких позначена дорога від АДРЕСА_3 . Однак вказані схематичні плани згідно з інформацією Великомлинівецької сільської ради № 286 від 14 вересня 2017 року не були затверджені в установленому законом порядку, а тому не відносяться до передбаченої чинним законодавством містобудівної документації села Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області, яка може використовуватися з метою планування та забудови території населеного пункту.

Вказані обставини підтверджуються висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи № 1514Є19-22 від 24 березня 2020 року згідно якою містобудівною документацією села Великі Млинівці Кременецького району проїзд між земельними ділянками ОСОБА_3 ОСОБА_2 з однієї сторони та земельними ділянками ОСОБА_4 на ОСОБА_5 з іншої сторони не передбачений.

З дослідної частини експертизи (а.с.157 ) вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_6 надавалась у 1973 році, ще до розробки генплану села. На підставі опорного плану в квітні 1974 року було запроектовано сітку вулиць села та розроблено робивочне креслення. Згідно розробленого генплану забудови с. Радянське із південної частини села до вул Шевченка запроектована тупикова вулиця довжиною в межах 60 м. Тупиковий проїзд повинен був закінчуватись в районі заїзду на земельну ділянку ОСОБА_4 , що становить 103 м. до АДРЕСА_5 існував прохід шириною в межах до 2метрів.

Згідно вимог ДБН вулиця запроектована тупиковою.

Згідно з рішенням Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області №394 від 21 травня 2004 року про розгляд колективної заяви жителів вул. Садової с. Великі Млинівці вирішено: залишити прохід до автобусної зупинки із АДРЕСА_6 таким, який він є на даний момент, розширити даний прохід можливо тільки при наявності згоди користувачів земельних ділянок, які межують із проходом. Дане рішення не оскаржувалось і є чинним .

У висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № 1514/19-22 від 24.03.2020 року експерт зазначив, що влаштувати проїзд між земельним ділянками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з однієї сторони та земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з іншої сторони у с. Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області без проведення демонтажу старого фундаменту демонтованого житлового будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 та без демонтажу збудованих огорож, житлових будівель та господарських споруд ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що розташовані по АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6 неможливо. Влаштування вказаного проїзду не буде відповідати вимогам 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень .

Колегія суддів зазначає, що позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод позивачем не ставилося.

Згідно з експертизою, влаштувати проїзд між земельним ділянками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з однієї сторони та земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з іншої сторони у с. Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області, з рахуванням існуючих та запроектованих опор ліній ПЛ 10-0.4 кВ та ТП-10-04 кВ, розташування яких вказане у викопіюванні з генплану у АДРЕСА_8 , що складений ВАТ Тернопільобленерго , без проведення демонтажу чи переміщення існуючих чи запроектованих опор неможливо.

Існуючі електроопори запроектовані та встановлені відповідно до викопіювання з генплану с. Великі Млинівці Кременецького району затвердженого та погодженого сільським головою ОСОБА_10 , головним інженером Кременецького РЕМ ОСОБА_11 , начальником Кременецької дільниці Шумського управління експлуатації газового господарства В.Копачуком, начальником СЛД ТМ - 5 ОСОБА_12 , представником РЦТ-141 Даніком В.П. та головним інженером Кременецького УПРГ ОСОБА_13 ..

Наведені обставини свідчать про те, що проїзд від АДРЕСА_6 не передбачений, оскільки вулиця є тупиковою існує тільки прохід, а тому доводи позивачки, що їй чиняться перешкоди в користуванні заїздом і існує можливість відновити заїзд є безпідставними.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що передаючи у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 , Великомлинівецька сільська рада як орган, уповноважений на розпорядження землями, що перебувають у комунальній власності, діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, при цьому сільська рада передачею відповідачу у власність спірної земельної ділянки жодних прав позивачки та її інтересів не порушила. Земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_2 , має ті ж межі, які були у попереднього землекористувача. Ці межі встановлені при виготовленні технічної документації із землеустрою та погоджені із усіма суміжними землекористувачами, в тому числі Великомлинівецькою сільською радою.

Встановивши, що права позивача не порушені, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року.

Головуючий

Судді