Рішення

від 29.12.2020 по справі 280/7694/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 грудня 2020 року (о 17 год. 30 хв.)Справа № 280/7694/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 17, код ЄДРПОУ 43142957) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Юннатів, буд. 10, код ЄДРПОУ 40572085) про стягнення коштів за податковим боргом та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі - позивач або ГУ ДПС у Хмельницькій області) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР (далі - відповідач або ТОВ ТО-НАР ) про стягнення коштів за податковим боргом у розмірі 7260,00 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, в межах суми податкового боргу у розмірі 7260,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що згідно облікової картки платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати узгоджених сум податкових зобов`язань, нарахованих податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями, за результатами проведених перевірок. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку повністю відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у загальному розмірі 7260,70 грн. а також накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податку в межах суми податкового боргу.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 30.11.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Відповідач про день, час та місце судового засідання, відповідно до приписів частини 11 статті 126 КАС України вважається таким, що повідомлений належним чином.

У зв`язку із відсутністю у період часу з 30.11.2020 по 11.12.2020 судді Калашник Ю.В. на роботі, судове засідання призначене на 30.11.2020 перенесено на 17.12.2020, про що повідомлено учасників справи.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно із даними облікової картки платника та довідки про заборгованість у відповідача наявний податковий борг з акцизного податку з реалазіції суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 7260,70 грн., який виник на підставі наступного.

На підставі акту перевірки від 24.10.2018 №312/22-01-40-02/40572085, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0007724002, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. (а.с.14).

На підставі акту перевірки від 11.04.2019 №152/22-01-40-02/40572085, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2019 №0004754002, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 5100,00 грн. (а.с.16).

На підставі акту перевірки від 28.05.2019 №184/22-01-40-02/40572085, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0005284002, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. (а.с.18).

На підставі акту перевірки від 07.06.2019 №197/22-01-40-02/40572085, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0005454002, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. (а.с.20).

Указані рішення направлені на адресу відповідача поштою. Проте, як вбачається із наданої позивачем копій поштових конвертів, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків. Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженим, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

З урахуванням часткової сплати відповідачем грошового зобов`язання на суму 49,30 грн., сума грошового зобов`язання з акцизного податку з реалазіції суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів становить 7260,70 грн.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме: на адресу відповідача надіслана податкова вимога від 16.08.2019 № 140161-58 на суму 5149,30 грн., яка повернута на адресу податкового органу не врученою (а.с.11).

У зв`язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулось із даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення податкового боргу у розмірі 7260,70 грн., суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, у тому числі, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

При цьому, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

У відповідності до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ ТО-НАР визначено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалазіції суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 7260,70 грн. надсилались податковим органом на адресу відповідача, однак були повернуті до податкового органу не врученими. Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надіслана податкова вимога від 16.08.2019 № 140161-58 на суму 5149,30 грн., однак повернута до податкового органу не врученою (а.с.11).

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкова вимога від 16.08.2019 № 140161-58 вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Як вже зазначалось вище, сума податкового зобов`язання є узгодженою, адже відповідач не оскаржував її ні в адміністративному, ні в судовому порядку, та відповідно в силу закону є податковим боргом.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 - 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді сума податкового боргу з акцизного податку з реалазіції суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 7260,70 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Відзив на позовну заяву відповідач не надав, доводи позивача не спростував, а відтак позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у розмірі 7260,70 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, в межах суми податкового боргу у розмірі 7260,70 грн., суд зазначає наступне.

При вирішенні спору у відповідній частині суд застосовує положення Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 липня 2017 №632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 року за №948/30816 (далі - Порядок №632), який є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню судом як джерело права відповідно до статті 7 КАС України.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Аналогічні положення містять положення Порядку №632.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

На користь такого висновку також свідчить пункт 3 розділу VII Порядку №632, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку №632 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.

До повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб`єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду з позовом, податковий орган доводить наявність у відповідача податкового боргу та відсутність майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. При цьому, податковим органом не дотримані положення статті 94 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке за приписами Порядку № 632 має передувати зверненню до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиції щодо питань застосування арешту висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові суду від 04 вересня 2018 року по справі №813/2018/17, від 20.11.2018 по справі №825/1722/18 та від 14.05.2020 по справі №820/5660/16.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд приходить до висновку щодо передчасності звернення позивача до суду із вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, в межах суми податкового боргу у розмірі 7260,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області області в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково обґрунтованими, а відтак підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 17, код ЄДРПОУ 43142957) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Юннатів, буд. 10, код ЄДРПОУ 40572085) про стягнення коштів за податковим боргом та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР у банках, обслуговуючих платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податковий борг з акцизного податку з реалазіції суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 7260,70 грн. (сім тисяч двісті шістдесят гривень 70 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.12.2020.

Суддя Ю.В. Калашник