Рішення

від 30.12.2020 по справі 826/4497/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 826/4497/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Профінанс до проДержавної регуляторної служби України визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство Профінанс (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної регуляторної служби України (далі по тексту - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки скарги ПАТ Профінанс до розгляду Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України;

зобов`язання відповідача підготовити та передати до розгляду цю скаргу Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України.

Ухвалою суду від 22.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не підготовки скарги ПАТ Профінанс до розгляду Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України, оскільки довіреність ПАТ Профінанс , яка виписана на адвокатів Бєлкіна Леоніда Михайловича та Бєлкіна Марка Леонідовича відповідає вимогам чинного законодавства.

16 квітня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав їх необґрунтованості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Публічним акціонерним товариством Профінанс в особі директора Ковтун Д.В. на адвокатів Бєлкіна Леоніда Михайловича та Бєлкіна Марка Леонідовича 01.12.2017 виписано довіреність строком її дії до 01.12.2018, відповідно до якої адвокатам надаються наступні повноваження: представляти інтереси підприємства в податкових (фіскальних) органах, інших слідчих та правоохоронних органах, органах прокуратури, інших органах державної влади та управління, в тому числі але не виключно в державній регуляторній службі та/або господарських, загальних (при розгляді цивільних та кримінальних справ) та адміністративних судах всіх рівнів, з цією метою надає такі повноваження, але не виключно: подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, брати участь в судових засіданнях, надавати усні і письмові пояснення, заяви, клопотання скарги, підписувати і подавати до суду процесуальні документи, оскаржувати судові рішення тощо.

На підставі вказаної довіреності адвокатом Бєлкіним Л.М. подано скаргу до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України від 06.12.2017 щодо прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 07.11.2017 №529-ЦА-УП-Т в частині застосування у відношенні підприємства санкції у вигляді анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерської діяльності - серії АЕ №263023 від 10.04.2013; дилерської діяльності - серії АЕ №263024 від 10.04.2013.

Листом від 08.12.2017 №11103/0/20-17 Державна регуляторна служба України повідомила, що довіреність від 01.12.2017, що додана до скарги від 06.12.2017, свідчить про наявність між ПАТ Профінанс (особою, яка її видала), та адвокатами Бєлкіним Л.М., Бєлкіним М.Л. (особам, яким її видано), правовідносин, які є представницькими відносинами.

Із суті зазначеної довіреності вбачається, що адвокатам Бєлкіна Л.М. та Бєлкіна М.Л. наділено повноваженнями представляти інтереси підприємства в органах державної влади.

Одночасно. Скарга від 06.12.2017 адресована Голові експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02.03.2015 №222-VIII Про ліцензування видів господарської діяльності експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.

З огляду на викладене, довіреність від 01.12.2017 не наділяє повноваженнями Бєлкіна Л.М. та Бєлкіна М.Л. на представлення інтересів ПАТ Профінанс на підписання та подання скарг до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України, яка не є органом державної влади.

Виходячи з наведеного, скаргу від 06.12.2017 підписано особою, ( Бєлкіним Л.М. ), яка не має повноважень на її підписання відповідно до довіреності від 01.12.2017.

Беручи до уваги зазначене, скарга від 06.12.2017 може бути прийнята до розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України після надання завіреної належним чином довіреності, якою особу, що підписала скаргу від 06.12.2017 ( Бєлкіним Л.М. ) наділено повноваженнями на підписання та подання скарг(и) від імені ПАТ Профінанс до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.

Не погоджуючи з бездіяльністю відповідача щодо не підготовки скарги ПАТ Профінанс до розгляду Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України та у зв`язку із цим про зобов`язання вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються наступними нормативно-правовими актами: Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 №222-VІІІ (далі по тексту - Закон №222-VІІІ); Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724 (далі по тексту - Положення); Регламентом Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, затвердженим спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14.07.2015 №783/40 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2015 за №847/27292); Законом України Про акціонерні товариства від 17.09.2008 №514-VІ; Цивільним кодексом України (далі по тексту - ЦК України) (станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей 80, 81, 82 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724 утворено Державну регуляторну службу України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну регуляторну службу України Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 17 Положення ДРС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Таким чином, Державна регуляторна служба України є самостійною і незалежною юридичною особою, з окремою правоздатністю і дієздатністю, і виступає в суді незалежно від будь-яких органів, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до статті 2 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Згідно з частиною першою статті 5 вказаного Закону Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Обов`язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, зокрема, є: розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування (ч. 2 ст. 5 Закону №222-VІІІ).

Склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб`єктів господарювання та їх об`єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Представники громадських організацій, суб`єктів господарювання, їх об`єднань та науковців залучаються до складу Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у кількості не менш як п`ятдесят відсотків її складу (ч. 5 ст. 5 Закону №222-VІІІ).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Регламенту Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування Рада є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за цим Регламентом.

З наведеного вбачається, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при ДРС не є юридичною особою та державним органом, чи структурним підрозділом ДРС.

Також, доказом того, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування не входить до структури ДРС є структура ДРС, розміщена на офіційному сайті ДРС в мережі інтернет: http://www.drs.gov.ua/struktura.

Таким чином, твердження позивача, що Експертно-апеляційна рада є складовою частиною державного органу виконавчої влади із спеціальним способом прийняття рішень, є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статей 237, 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Частиною першою статті 240 ЦК України визначено, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Згідно з статтею 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Отже, у загальному розумінні представництво - це відносини, за яких одна особа, що іменується представником, діє в межах даних їй повноважень, набуває чи здійснює від імені іншої особи, яку представляє, і в її інтересах права й обов`язки, здійснюючи угоди чи інші дії перед третіми особами.

Як вбачається з тексту довіреності від 01.12.2017, Бєлкіна Л.М. наділено повноваженнями представляти інтереси ПАТ Профінанс , зокрема, в інших органах державної влади та управління, в тому числі але не виключно в державні регуляторні службі .

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що довіреність від 01.12.2017 містить набір слів, які не мають належного лінгвістичного та юридичного значення, а такого органу, як державні регуляторні службі взагалі не існує.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування не є органом державної влади та управління та не входить до структури ДРС, довіреністю від 01.12.2017 Бєлкіна Л.М. не наділено повноваженнями представляти інтереси ПАТ Профінанс перед Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування та подавати до неї скарги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що строк дії вказаної довіреності закінчився 01.12.2018.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки скарги ПАТ Профінанс до розгляду Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України, є необґрунтованими. А тому задоволеними бути не можуть.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача підготовити та передати до розгляду цю скаргу Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України, суд зазначає, що вона також не може бути задоволена з огляду на те, що є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки скарги ПАТ Профінанс до розгляду Експертно-апеляційною радою при Державній регуляторній службі України, в задоволенні якої судом відмовлено.

Крім того, суд зазначає, що таких дій, як обробка скарги до засідання Ради апаратом державного органу не передбачено чинним законодавством України.

Частиною сьомою статті 5 Закону №222-VІІІ та п. 2 розділу ІІІ Регламенту визначено, що у разі надходження апеляції до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування він протягом трьох робочих днів з дня одержання ним апеляції:

1) повідомляє здобувача ліцензії чи ліцензіата і орган ліцензування про прийняття апеляції до розгляду;

2) запрошує відповідного здобувача ліцензії чи ліцензіата і орган ліцензування до участі в засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

3) запитує в органу ліцензування копії (фотокопії) документів, що стосуються прийняття оскаржуваного рішення;

4) передає заяву (скаргу), проект нормативно-правового акта та інші документи (в міру надходження) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування відповідно до її повноважень згідно з частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Профінанс (м. Київ, 01015, вул. Московська, 46/2А, код ЄДРПОУ 37249988) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін