Постанова

від 30.12.2020 по справі 520/8429/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 р. Справа № 520/8429/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 07.09.20 року по справі № 520/8429/2020

за позовом Приватного підприємства "Білдстеп"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Білдстеп" (далі за текстом також - позивач, ПП "Білдстеп") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2020 за № 00000140402, № 00000160402, № 00000150402 та № 00000510402.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.01.2020 за № 00000140402, № 00000160402, № 00000150402 та № 00000510402.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Білдстеп" судовий збір в розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та норми права, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм податкового законодавства. За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведена камеральна перевірка Приватного підприємства "Білдстеп" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року.

Результати перевірки оформлені актом № 435/20-40-04-02-08/40645205 від 19.11.2019 (надалі також - Акт перевірки), яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- порушення пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за № 21, у зв`язку з чим невірно визначено рядок податкової звітності з ПДВ, у якому належить відображати обсяги наданих послуг з програмування, та занижено показник р. 5 звітності за листопад 20017 року на 482402,00 грн, за січень 2018 року - на 308739,00 грн, за лютий 2018 року - на 351761,00 грн, за березень 2018 року - на 300080,00 грн, за квітень 2018 року - на 315157,00 грн, за травень 2018 року - на 301519,00 грн, за червень 2018 року - на 289197,00 грн, за липень 2018 року - на 353824,00 грн, за вересень 2019 року - на 433500,00 грн;

- п. 192.1 ст. 192, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим завищено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за вересень 2019 року на 293 грн;

- п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим завищено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за вересень 2019 року на 95637 грн;

- п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) кредиту (р. 21) за вересень 2019 року на 3039 грн.

На підставі висновків акта № 435/20-40-04-02-08/40645205 від 19.11.2019 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 за № 00000140402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 95930,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 23982,50 грн; від 14.01.2020 за № 00000160402, яким позивачу нараховано штраф у сумі 49338,00 грн; від 14.01.2020 за № 00000150402, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 3039,00 грн; від 14.01.2020 за № 00000510402, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 49338,00 грн.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірності оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень від 14.01.2020 за № 00000140402, № 00000160402, № 00000150402 та № 00000510402.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно пп. в п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вимоги стосовно формування податкових накладних запроваджено Порядком заповнення податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307.

Відповідно до п. 5 Порядку податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 (б) ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ "Розрахунки за звітний період" Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань і податкового кредиту отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. Сума від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 + рядок 21), відображається у рядку 22. Зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1). Підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

З акта № 435/20-40-04-02-08/40645205 від 19.11.2019 вбачається, що об`єктом дослідження камеральної перевірки, здійсненої відповідачем, є податкова декларація з ПДВ за вересень 2019 року, де позивач зазначив в рядку 20.2.1 суму ПДВ 95930,00 грн, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Так, судовим розглядом установлено, що між Приватним підприємством "Білдстеп" (як виконавцем) та компанією TinyBitstudios Marketing TОВ (Флоріда, США) (як замовником) укладено договір про надання послуг в галузі ІТ та створення комп`ютерних програм або їх компонентів № 1 від 3 січня 2017 року.

Договором передбачено, що нерезидент здійснює оплату послуг щомісяця на підставі рахунків, виставлених виконавцем.

Приватне підприємство "Білдстеп" направило TinyBitstudios Marketing TОВ (Флоріда, США) рахунки на оплату послуг, які своєчасно оплачені, що підтверджується банківськими документами, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки місце постачання (надання) послуг розташоване за межами митної території України та, відповідно, такі послуги не враховуються при обчисленні загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації платником ПДВ, операції позивача щодо виконання договору від 3 січня 2017 року, який укладено з компанією TinyBit Studios Marketing TОВ, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Факт того, що місце постачання послуг з програмування, які надавалися ПП "Білдстеп", відповідно до п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, знаходиться за межами митної території України (м. Тампа, штат Флорида, США) встановлено відповідачем в Акті перевірки (а.с. 14, зворот).

За викладених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що обсяги цих операцій підлягають включенню до рядка 5 розділу "Податкові зобов`язання" податкової декларації з ПДВ, є правомірним.

Даними акта перевірки підтверджується, що позивач сформував суму бюджетного відшкодування, зазначену в податковій декларації з ПДВ за серпень 2019 року, за рахунок попередніх податкових періодів, а саме: за жовтень 2017 року - 1034,64 грн, за листопад 2017 року - 7764,82 грн, за грудень 2017 року - 4505,23 грн, за січень 2018 року - 17169,30 грн, за лютий 2018 року - 19661,21 грн, за березень 2018 року - 12244,02 грн, за квітень 2018 року - 16617,27 грн, за травень 2018 року - 7014,97 грн, за червень 2018 року - 4942,24 грн, за липень 2018 року - 4976,70 грн, всього на суму 95930,00 грн.

Даними податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року підтверджується, що значення рядка 9 дорівнює 0,00 грн, а значення рядка 17 дорівнює 180430,00 грн.

Тобто, арифметична різниця між рядком 9 та рядком 17 є від`ємною та становить 180430,00 грн.

Оскільки у позивача відсутній податковий борг, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, рядок 20.1 не заповнено.

В той же час, позивач включив суму від`ємного значення у рядок 20.2 податкової декларації, але не в повній сумі від`ємного значення, а в сумі 95930,00 грн., залишок від`ємного значення включено до рядка 20.3 в сумі 84500,00 грн.

До податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року позивачем додано необхідні додатки (Д1, Д2, ДЗ, Д4, Д5).

Виходячи з викладеного, рядок 20.2 (20.2.1) податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року позивачем сформовано відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

В той же час, позивачем під час заповнення розділу І "Податкові зобов`язання" податкової декларації помилково заповнено рядок 2 декларації в сумі 433500,00 грн, хоча вказана сума підлягає відображенню у рядку 5 декларації, як операції, що не є об`єктом оподаткування, що підтверджує відповідач в акті перевірки (ст. 9-11).

Але вищезазначені обставини жодним чином не вплинули на показник рядка 9 декларації та, як наслідок, на показник рядка 19, чим спростовуються твердження відповідача про порушення позивачем вимог порушення ст. ст. 192, 198, 200 Податкового кодексу України.

Отже, позивач сформував суму бюджетного відшкодування за серпень 2019 року з урахуванням вимог ст. 200 Податкового кодексу України та подав відповідну заяву, але відповідач незаконно визначив порушення ст. ст. 192, 198, 200 Податкового кодексу України та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.01.20 за № 00000140402.

В той же час, на підставі даних податкових декларацій з ПДВ, вказаних вище, відповідач також установив порушення п. 200.1, 200.2, 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України в частині того, що позивач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні, складені відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, на загальну суму 98676,00 грн, за що застосовано відповідальність, передбачену п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що позивач мав обов`язок складення зведених податкових накладних відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України.

Однак, як встановлено вище, задекларовані показники господарських операцій позивача з виконання контракту від 3 січня 2017 року, укладеного з компанією TinyBitstudios Marketing TОВ (Флоріда, США) не є об`єктом оподаткування, тому податкові накладні за цими операціями не складаються і не реєструються.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.20 за № 00000160402, яким до ПП Білдстеп застосовано штраф в сумі 49338,00 грн, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки відповідачем не доведено факту порушення ПП Білдстеп абз. 1 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України за відсутність реєстрації вказаних вище зведених податкових накладних в ЄРПН, за що до платника податків застосовано штраф у розмірі 50 % суми податкових зобов`язань (49338,00 грн = 98676,00 грн * 50 %) та складено ППР форми ПН від 14.01.2020 № 00000160402, застосування до позивача штрафу у розмірі 50 % у сумі 49338,00 грн (49338,00 грн = 98676,00 грн * 50 %) у зв`язку із встановленням відсутності реєстрації податкових накладних на реалізацію послуг у сумі ПДВ 98676,00 грн у зв`язку з тим, що після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання ППР від 14.01.2020 за № 00000160402 (06.02.2020), зазначені зведені податкові накладні також не були зареєстровані в ЄРПН відповідно до абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, є неправомірним, а отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.02.2020 за № 00000510402 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно завищення позивачем від`ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 3039,00 грн, що призводить до завищення суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року, колегія суддів зазначає таке.

З акта перевірки вбачається, що встановлене відповідачем порушення (завищення позивачем від`ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 3039,00 грн) вже враховано при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14.01.2020 за № 00000140402, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 95 930,00 грн за вересень 2019 року та, водночас, застосовано до ПП Білдстеп штраф у сумі 23 982,50 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 за № 00000150402, яким ПП Білдстеп встановлено завищення від`ємного значення за вересень 2019 року на суму 3039,00 грн, є неправомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності оскаржених позивачем податкових повідомлень - рішень від 14.01.2020 за № 00000140402, № 00000160402, № 00000150402 та № 00000510402, що є підставою для задоволення позову, є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права.

Відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі № 520/8429/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін